План-конспект лекційного заняття з теми № 1. Теорія держави (стр. 16 )

Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України.

Цивільна правоздатність фізичної особи

Здатність мати цивільні права та обов'язки мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

Фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Цивільна дієздатність фізичної особи

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи до 14р

Самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. (задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість);

Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи 14-18р

самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

бути учасником юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

самостійно укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я ;

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків або піклувальників.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків або піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків або піклувальника та органу опіки та піклування.

Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. 3. Неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі,

Повна цивільна дієздатність з 18р

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Надання повної цивільної дієздатності

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Поняття та ознаки юридичної особи, її правосуб’єктність.

юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

ознаки юридичної особи:

1) це організація, тобто певним чином організаційно і структурно оформлене соціальне утворення;( Організаційна єдність закріпляється у статуті юридичної особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юридичної особи публічного права.

2) вона повинна бути створена і зареєстрована у встановленому законом порядку;

3) вона має цивільну правоздатність і дієздатність, тобто здатна набувати і реалізовувати цивільні права та обов'язки від свого імені; правосубьєктність: Юридична особа від власного імені самостійно розпоряджається своїм майном, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх. Забезпеченню індивідуалізації юридичної особи, можливості її участі у цивільному обігу слугує найменування юридичної особи, яке дозволяє відразу визначити основні ознаки організації — є вона підприємницькою, комерційною або непідприємницькою, на яких засадах грунтується її відповідальність перед контрагентами за договорами тощо. особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Крім того, найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності, а юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування. Фірмове найменування як засіб індивідуалізації його власника є об'єктом виключного права і може бути використане лише за згодою його носія.

4) вона може бути позивачем і відповідачем у суді.

5) наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями; можливість володіння, користування і розпорядження державним майном на свій розсуд, дозволяє підприємству вчинення щодо закріпленого за ним майна будь-яких дій, які не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Для державних установ як некомерційних організацій, що фінансуються з державного бюджету, правовий режим закріпленого за ними майна визначається вужчим правом оперативного управління.

Що стосується інших видів юридичних осіб, то їх майнова відокремленість виражається у праві власності.

ПЛАН-конспект лекційного заняття

З ТЕМИ № 8. ПРАВОЧИНИ. ПРЕДСТАВНИЦТВО

НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.  Поняття, види та форми правочинів у цивільному праві.

2.  Поняття та види представництва. Довіреність.

3.  Поняття цивільно-правового договору та його види.

Питання 1. Поняття, види та форми правочинів у цивільному праві

Правочином є дія особи (юридичний факт), спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ознаки правочину:

1. Є вольовим актом (дією), що відрізняє його від подій;

2. Є дією цілеспрямованою, тобто спрямований на досягнення певного правового результату, що відрізняє його від юридичних вчинків, які не є цілеспрямованими діями (знахідка, виявлення безхазяйної речі ін.);

3. Лише спрямовується на настання певного правового результату, однак не завжди його породжує:

за співвідношенням із настанням правового результату правочин може безпосередньо в момент вчинення створювати правовий результат;

створювати правовий результат через якийсь час після вчинення;

не створити правового результату на який він спрямовувався.

4. Є завжди правомірною дією, що відрізняє його від правопорушень;

5. Має мету та мотиви вчинення.

Види правочинів

1. За формою укладення:

· усні;

· прості письмові;

· письмові нотаріальні.

2. За кількістю сторін:

· односторонні (створюють обов'язки, як правило, лише для особи, яка вчинила; для інших осіб - у випадках встановлених законом (заповіт) або за домовленістю з цими особами);

· двосторонні (різноманітні договори);

· багатосторонні (погоджена дія трьох або більше сторін).

3. За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту:

· оплатні (купівля-продаж, поставка, майновий найм, підряд);

· безоплатні (дарування, безоплатне користування майном).

4. За моментом виникнення та припинення прав та обов'язків:

· строкові;

· безстрокові.

5. За умовами настання правових наслідків:

· безумовні;

· умовні.

6. За метою:

· казуальні (мета визначена);

· абстрактні.

7. За моментом дійсності:

· консесуальні (дійсні після досягнення сторонами згоди);

· реальні (після вчинення фактичної дії).

Питання 2. Поняття та види представництва. Довіреність.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Обсяг та характер повноважень представника залежать від тих юридичних фактів, з яких виникає представництво. Розрізняють такі види представництва:

1.  представництво, яке грунтується на договорі;

2.  представництво, яке грунтується на законі;

3.  представництво, яке грунтується на адміністративному акті.

Договірне, або добровільне представництво виникає за волею особи, яку представляють і яка визначає особу представника. Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.