Тема роботи: «Цінова політика підприємства» (на прикладі ТОВ «Агротех» м. Оріхів) (стр. 8 )

Витрати, пов'язані з використанням праці, робочої чинності, варто враховувати в розмірі не тільки витрат, що включають у собівартість продукції, послуг, але й інших витрат, викликаних, наприклад, соціальним обслуговуванням (фінансування поліклінік, дитячих садів й інших соціально-культурних установ, дотації житлово-комунальному господарству й ін.). На дрібних підприємствах, скажемо, роздрібної торгівлі, коли власник сам управляє магазином, у підприємницькі витрати доцільно включати його платню, хоча воно може й не відображатися в грошових операціях.

В умовах інфляції в розрахунках альтернативних підприємницьких витрат особливе значення має оцінка інфляційного очікування й темпів інфляції як у цілому по народному господарству, так і по конкретних регіонах, а також по продукції окремих галузей промисловості, будівництва, сільського господарства, транспортних послуг і т. п., що формують витрати виробництва й обігу. Втрати від «упущених можливостей» визначаються в результаті порівняння альтернативних варіантів прийнятих рішень.

Витратний механізм ціноутворення будується на тім, що виробник і продавець товару повинні, продаючи товар за певною ціною, не тільки відшкодовувати витрати, але й одержувати додатково доход у вигляді прибутку. Відповідно формула ціни, обумовленої на основі витратного підходу, має такий вигляд:

 

AC – середні витрати виробництва й обігу одиниці товару;

R – прибуток, одержуваний виробниками (продавцями) за рахунок виробництва й продажу одиниці товару.

При призначенні державних цін на товари й послуги виходячи з витратного підходу, наведена вище формула ціни трохи трансформується й з'являється у вигляді:

H – надбавка до ціни або знижка із ціни, обчисленої по витратному способі.

Надбавки до цін являють собою найчастіше акцизний збір або інші види податків, наприклад, податок з обігу, податок із продажів, що включають у ціну.

Ринковий механізм ціноутворення.

Серед безлічі цін (шкали цін) існує тільки одна, по якій покупці бажають і можуть придбати, а продавці готові реалізувати певну кількість товару. Така ціна називається рівноважної (ринкової) ціною, а у випадку, коли вона зафіксована в договорі, - договірної.

При будь-якій іншій ціні, що буде вище або нижче рівноважної, існує розрив між попитом та пропозицією. Ціна вище рівноважної стимулює виробників провадити більше продукції, але в споживачів знижує бажання купувати цей товар, перемикаючи їхній попит на інші товари. Як слідство, на ринку з'являється надлишкової пропозиція даного товару. Однак таке положення не може зберігатися постійно. Наявність надлишкового товару у виробників буде спонукувати їх до зниження ціни, у результаті ціна може впасти навіть нижче рівноважної. За новою ціною виробники будуть готові запропонувати набагато меншу кількість товару, але число покупців, готових придбати цей продукт, зросте. Попит перевищить пропозиція, утвориться дефіцит. У свою чергу, конкуренція між покупцями приведе до росту ціни, а ріст ціни підштовхне виробників до збільшення випуску товару.

Т. о., надлишок товару буде опускати його ціну, а недостача (дефіцит) викличе ріст ціни на продукт. Так буде тривати доти, поки при певній ціні кількість продукту, що готові придбати покупці, не збіжиться з кількістю товаруу, що виробники готові випустити й продати по цій же ціні. Ця й буде рівноважна ціна, а обсяг продукції буде називатися рівноважною кількістю.

Що ж буде відбуватися з рівноважною ціною, якщо будуть мінятися відомі нам нецінові фактори? У цьому випадку можна розглянути прості й складні випадки.

У простих випадках міняється або попит, або пропозиція, у складних випадках попит та пропозиція змінюються одночасно. До більше складних випадків ставляться наступні:

1.  Пропозиція росте, попит скорочується. При цьому відбувається зниження рівноважної ціни. Зміна рівноважної кількості може бути зі знаком +, - або 0. Все залежить від кількісного співвідношення змін попиту та пропозиції.

2.  Пропозиція скорочується, попит росте. Тут спостерігається підвищення рівноважної ціни теж за рахунок зміни й попиту, і пропозиції. Зміна рівноважної кількості може бути різним, як й в 1-ом випадку, воно залежить від співвідношення змін попиту та пропозиції.

3.  Пропозиція та попит ростуть. У цьому випадку на рівноважну ціну впливають дві протилежні тенденції:

·  ріст пропозиції в напрямку зниження ціни;

·  ріст попиту в напрямку підвищення ціни. При цьому рівноважна кількість збільшується.

4.  Пропозиція та попит скорочуються. У такій ситуації вплив на рівноважну ціну невиразно. Якщо обсяги скорочення пропозиції більше скорочення попиту, то рівноважна ціна підвищується. У випадку якщо обсяги скорочення пропозиції менше скорочення попиту, те рівноважна ціна зменшується. Рівноважна кількість у кожному разі скоротитися.

Тепер необхідно з'ясувати, що відбудеться, якщо відбудуться порушення в дії механізму ринкового ціноутворення. Наприклад, хто-небудь (держава, монополія) установить законодавчим, приказним, вольовим порядком ціну вище або нижче рівноважної. Маються на увазі так називані ціни «статі» й «стелі». Але на відміну від звичайної кімнати потовк ціни встановлюється нижче рівноважної ціни (вище стелі не можна стрибнути), а нижча межа ціни (ціна «статі») вище рівноважної ціни (нижче статі неможливо впасти).

Стелі цін застосовують звичайно для стримування інфляційних процесів, рішення соціальних проблем, наприклад, доступність яких-небудь продуктів найбіднішим верствам населення. Необхідність такого регулювання цін виникає під час війн, стихійних лих. Неминучим супутником дефіциту є черги й «чорний» ринок. Все це змушує застосовувати різні способи нормування товарів, зокрема, картки, талони й т. д. Нижчі межі цін можуть установлюватися для підтримки вітчизняного виробника, для рішення соціальних питань (закон про мінімальну заробітну плату). У багатьох країнах практикується використання цін «статі» для підтримки виробників сільськогосподарської продукції. Тобто держава встановлює мінімальну ціну, нижче якої продавати-купувати не можна. При ціні вище рівноважної з'являється надлишок пропозиції, надлишок продукції. Що робити із цим надлишком? Можна випробувати домовитися з виробниками товару, обмежити пропозиція. Можна знайти нові області застосування продукту, і тим самим збільшити попит. У противному випадку держава повинне буде закупити надлишок продукції. Т. о. надходить уряд США, закуповуючи надлишки зерна у фермерів і пропонуючи його потім на експорт. У Бразилії знайшли спосіб позбутися від надлишків цукрового очерету шляхом переробки його в спирт, що використається замість бензину для заправлення автомобілів.

Розглянувши методи встановлення цін у вітчизняній практиці ціноутворення, познайомимося з методами встановлення цін у закордонній практиці.

Розрахунок ціни по методу «середні витрати плюс прибуток». Цей спосіб ціноутворення укладається в нарахуванні певної націнки (в %) на собівартість товару або на продажну ціну.

Оптові й роздрібні торговці самі встановлюють відсоток націнки, вибираючи той або інший метод. Оскільки від націнок на товар залежить прибуток підприємства, те цьому питанню приділяється винятково важлива увага при аналізі й розрахунках. Різниця в розрахунках по вищенаведених методах ясна з наступного приклада.

Допустимо, торговець купив товар по 8 дол. за штуку й захотів зробити на нього націнку в 4 дол. У цьому випадку відсоток його націнки на собівартість складе: (4:8) * 100 = 50%.

А якщо націнка розрахована на основі продажної ціни, тобто 12 дол., складе: (4:12) * 100 = 35,5%.

При розрахунку відсотка націнки більшість роздрібних торговців виходять не із собівартості, а із продажної ціни.

У практиці закордонного ціноутворення націнки варіюються в широких межах залежно від виду товару. При цьому існують навіть стандартні націнки. Наприклад, націнки до вихідної ціни становлять на тютюнові вироби - 20%, фотокамери - 28%, книги - 34%, жіночі плаття - 41%.

Але чи логічно при призначенні цін користуватися стандартними націнками? Як правило, немає. Будь-яка методика розрахунку, не враховуючого поточного попиту й конкуренції, навряд чи дозволить вийти на оптимальну ціну.

І все-таки методика розрахунку цін на основі націнок залишається популярно з ряду причин. По-перше, продавці більше знають про витрати, чим про попит. Прив'язуючи ціну до витрат, продавець спрощує для себе проблему ціноутворення. Йому не доводиться занадто часто коректувати ціни залежно від коливань попиту. По-друге, якщо цим методом ціноутворення користуються всі підприємства галузі, їхньої ціни швидше за все будуть схожими, тому цінова конкуренція зводиться до мінімуму. По-третє, багато закордонних підприємців уважають методику розрахунку цін через «середні витрати плюс прибуток» більше справедливої стосовно покупців, і до продавців. При високому попиті продавці не наживаються за рахунок покупців і разом з тим мають можливість одержати справедливу норму прибутку на вкладений капітал.

Розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку. Цей метод також ґрунтується на витратах. Як відомо, головне завдання при встановленні цін - це забезпечення цільового прибутку, тобто фірма прагнути встановити ціну, що забезпечить їй бажаний обсяг прибутку. Цим методом користується, наприклад, корпорація «Дженерал Моторс». Вона призначає на свої автомобілі ціни з таким розрахунком, щоб одержати 15 - 20% прибутки на вкладений капітал.

В основі методики ціноутворення з розрахунком на одержання цільового прибутку лежить побудова графіка беззбитковості, на якому відображаються загальні витрати й очікувані загальні надходження при різних рівнях обсягу продажів.