Тема роботи: «Цінова політика підприємства» (на прикладі ТОВ «Агротех» м. Оріхів) (стр. 1 )

БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки підприємства

Допустити до захисту:

Завідувач кафедри

д. е.н., проф..________

«_____» _________________2005р.

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економіка підприємства»

Тема роботи: «Цінова політика підприємства»

(на прикладі ТОВ «Агротех» м. Оріхів)

Виконав студент 33 групи Науковий керівник

Економічного факультету к. т.н., доцент

Денної форми навчання

(________) (___________)

Бердянськ-2006
План

Вступ	3
1. Поняття ціни й цінова політика ТОВ «Агротех» 1.1. Поняття ціни 1.2. Функції ціни 1.3. Види цін 1.4. Цінова політика ТОВ «Агротех»	4 4 7 10 15
2. Ціна й етапи ціноутворення. Методи формування цін в ТОВ «Агротех» 2.1. Постановка завдань ціноутворення 2.2. Визначення попиту на товар 2.3. Оцінка витрат підприємницької діяльності 2.4. Аналіз цін і товарів конкурентів 2.5. Вибір методу ціноутворення 2.6. Установлення остаточної ціни на товар	21 21 23 26 28 29 36
3. Цінова стратегія ТОВ «Агротех».Фінансовий аналіз діяльності.	38
Висновок	44
Список використовуваної літератури	45

Вступ

В умовах ринкової економіки успіх будь-якого підприємства або підприємця багато в чому залежить від того, як правильно вони будуть установлювати ціни на свої товари й послуги. Але це не так просто зробити, тому що на ціни впливає комплекс політичних, економічних, психологічних і соціальних факторів. Сьогодні ціна може визначатися кількістю витрат на виробництво товару, а завтра її рівень може залежати від психології поводження покупців. Отже, підприємець при встановленні ціни на товар повинен ураховувати всі фактори, що впливають на її рівень, і встановити ціну таким чином, щоб дістати прибуток.

Однак, у цей час значна частина підприємців нашої країни не має необхідних теоретичних і практичних знань складного механізму ціноутворення на товари й послуги. У результаті вони найчастіше допускають серйозні прорахунки при встановленні цін, що веде в ряді випадків до істотних збитків, а іноді й до банкрутства підприємств. Щоб цього не трапилося, кожен економіст, кожен підприємець повинен опанувати теорією й практикою ціноутворення. Далі ми спробуємо розібратися, що із себе представляє ціна, і розглянемо кілька способів ціноутворення.

1. Поняття ціни й цінова політика підприємства

1.1. Поняття ціни.

Ціна - економічне поняття, існування й важливість якого нікому не треба пояснювати й доводити. З дитячого років, як тільки людині доводиться спостерігати або самій брати участь у покупці, вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона грає в її житті й житті інших людей.

Висока ціна означає, що річ дорога і її покупка вимагає більших грошових витрат, низька ціна означає дешевину й менше навантаження на кишеню покупця. Однак ціна, а точніше, ціни, вся їхня сукупність являють собою не тільки індивідуальну, соціальну категорію. Вони регулюють як окремі покупки й продажі товарів споживачам, так й економічні процеси в цілому, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг. Тут уже всі ціни, разом узяті, з урахуванням їх формування й зміни діють як загальний, єдиний, цілісний ціновий механізм.

Ця функція цін й їхня взаємодія на економіку в масштабах не тільки особистості й родини, але й підприємства, галузі, території, країни набагато менше відомі обивателеві.

Далеко не всі знають, що під єдиним поняттям «ціна» розуміється безліч різновидів цін, включаючи оптовий, роздрібний, регульований, договірний, вільний ринковий, державний, контрактний, прогнозний, проектний, лімітний, світові й ряд інших.

Будучи широко вживаними в економіці будь-якого типу (централізованої, ринкової, змішаної), ціни формуються й діють у різних економіках по-різному. Відповідно до комуністичного чисто розподільною доктриноюою економіка взагалі може обійтися без грошей, а отже, і без цін, тоді як ринкова економіка без цін стає безглуздою.

Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент й у той же час досить потужний важіль керування економікою, хоча їхні реальні можливості впливу на економіку взагалі й на рівень життя зокрема набагато менше надій, покладених на ціни, на ціновий механізм людьми. У директивно керованій економіці ціни використаються як зовнішній регулятор, інструмент впливу з боку уряду, тоді як у ринковій вони утворять частину системи саморегулювання.

У ціновому механізмі варто розрізняти й виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їхні види, структура, величина, динаміка зміни й, з іншого боку - ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж із цінами, виступає активно, що задає частиною всього цінового механізму. Воно, властиво, і визначає величину ціни. Але найчастіше ціноутворення від нас сховано, а ціни ми бачимо наяву. Ціни й ціноутворення становлять у своїй єдності ціновий механізм.

Під загальною широко розповсюдженою назвою «ціна» розуміється комплекс економічних понять, що входить у єдину синтетичну систему. Реально під одним найменуванням «ціна» існує, як згадувалося вище, безліч її видів, що розрізняються між собою призначенням, областю застосування, способом формування.

Дати загальне, єдине визначення поняття «ціна» настільки ж складно, як знайти загальну дефініцію терміна «гроші». Тим більше що ці поняття тісно зв'язані між собою й що термін «ціна» походить від слова «гроші». Для споживача, покупця таке затвердження може здатися дивним. З позиції покупця, що здобуває товари за певними цінами, усе представляється гранично ясним. Для покупця ціна - це кількість грошей, що йому доводиться платити за одиницю товару, за річ, за послугу. Для продавця - це кількість грошових одиниць, яку можна одержати за продавану річ. У принципі, ці природні, емпіричні визначення цілком коректні.

Однак подібні найпростіші визначення не дають ключ до розуміння, якийсь повинна бути ціна, як вона зароджується, як діє ціновий механізм.

Просте спостереження окремих цін і навіть покупки за цими цінами народжують скоріше емоційне, чим об'єктивно-наукове сприйняття. У повсякденній свідомості найчастіше народжується не тільки частка, вузьке, але й перекручене бачення ціни.

Тому нам має бути глибше вникнути в сутність поняття «ціна», розглянути різноманітні види й функції цін, вивчити механізм формування цін, способи їхнього визначення.

Ціна, як і гроші, є історична категорія, що виникла й сформувалася в процесі зародження й розвитку обміну. Уже в ході найпростішого натурального обміну доводиться по суті використати ціни як обмінні пропорції, що забезпечують еквівалентність обміну. Коли древній каменотес обмінював одну кам'яну сокиру на два горщики гончаря, він виходив з того, що ціна горщика дорівнює половині сокири. Це були своєрідні товарні ціни, що проявляються в пропорціях обміну. Така ціна ще не універсальна й виражена для кожної зі сторін, що обмінюються, у різних одиницях.

Поява товарних, а потім металевих і паперових грошей породило можливість виражати ціну в тих самих одиницях товарного еквівалента, використовуваного як кошти платежу. Тепер уже й продавець і покупець бачать у ціні товару кількість грошових одиниць, яку можна одержати або доводиться платити за одиницю товару.

Грошова ціна розставляє, здавалося б, усе по своїх місцях. Але виникає нова, цього разу, видимо, вічна проблема: «Скільки ж грошових одиниць того або іншого виду варто платити за одиницю того або іншого товару?» Коротше кажучи, довелося задуматися про спосіб визначення ціни. І саме поняття ціни як пропорції обміну потрапило під сильний вплив методів її встановлення, тобто механізм.

Про ціни стали говорити й писати не стільки з позицій їхньої суті й призначення, скільки з погляду способів їхнього формування, визначення. Сприйняття ціни усе більше асоціювалося з епітетами, що супроводжують це слово: «державна», «ринкова», «тверда», «договірна» і тому подібними. Зміст ціни так чи інакше зв'язується із ціноутворюючими факторами, що впливають на її величину.

Доцільно розділяти два підходи до формування цін: ринковий і виробничий (витратний). При першому підході визначальним фактором ціноутворення є кон'юнктура ринку, попит та пропозиція товару. При другому - в основу встановлення ціни товару кладуть виробничі витрати, насамперед трудові, пов'язані зі створенням, випуском товару.

У рамках ринкового підходу прийнятно наступне визначення:

Ціна – це форма вираження цінності благ, що проявляється в процесі їхнього обміну.

У такому формулюванні виділяються два основних акценти. По-перше, підкреслюється безпосередній зв'язок ціни товару із цінністю, корисністю, який він володіє як об'єкт споживання. По-друге, відповідно до такого трактування ціна товару проявляється як економічна сутність тільки в умовах його обміну на гроші або інший товар. Так що поза ринком, без купівлі-продажу про ціну говорити не доводиться, ціну здатний установити тільки ринок.

Інші позиції відносно суті ціни властиві виробничому підходу, що опирається на зв'язок цін з факторами - виробництва в цілому й з головним фактором - працею. Для такого підходу типове наступне формулювання:

Ціна є грошове вираження вартості товару.

У такому визначенні центр ваги перенесений на поняття «вартість». Відповідно до трудової теорії вартості, що бере початок у працях А. Сміта й Д. Рікардо й розвинута потім К. Марксом, вартість визначається витратами праці на виробництво товару, тобто має трудову природу. Щоб обійти численні труднощі кількісного виміру вартості в її трудовому сприйнятті, К. Маркс змушений був увести поняття «абстрактна й конкретна праця», «суспільно необхідні витрати праці», але при цьому вартість продовжувала залишатися теоретичною категорією.