Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України (стр. 13 )

Відповідно - амортизаційне навантаження складає 12 дол. США/га.

Враховуючи, що витрати на запчастини та ремонт техніки складають в середньому не менше 6% від вартості техніки, на обслуговування такої технічної системи потрібно ще 36 000 дол. США.

Додаткове фінансове навантаження за цими статтями складає 3,6 дол. США/га.

Сумарні витрати на щорічне обслуговування такого парку техніки складають 156 000 дол. США, що створює фінансове навантаження 15,6 дол. США/га.

Різниця в витратах на щорічне обслуговування парку техніки для традиційної технології та технології No-Till (для площі 10 000 га) складає 773 000 дол. США. Ця сума економії перевищує витрати, необхідні для заміни парку техніки під технологію No-Till.

Відповідно різниця в фінансовому навантаженні (що в підсумку відбивається на собівартості продукції) становить 77,3 дол. США/га.

При середній врожайності 3 т/га перейшовши з традиційної технології на технологію No-Till можливо знизити собівартості продукції на 25,8 дол. США/т.

2.2. Вплив на енергоємність виробництва продукції рослинництва.

Енергопотреби для обробітку ґрунту та посіву

за традиційною технологією.

Назва	Тип	Кінських сил	1 000 га	3 000 га	5 000 га	10 000 га
шт.	Кінських сил	шт.	Кінських сил	шт.	Кінських сил	шт.	Кінських сил
Трактори	МТЗ-80	75	3	225	9	675	12	750	24	1800
К-700	240	2	480	6	1440	8	1920	16	3840
Т-150	150	2	300	6	900	8	1200	16	2400
Всього		1005		3015		4020		8040

З наведених даних видно, що традиційна технологія потребує енерговитрат на обробіток ґрунту та посів 0,8 – 1 к. с./га.

Практичний досвід свідчить, що при традиційній технології витрати ПММ (дизельного палива) для проведення робіт з обробітку ґрунту та посіву складають 80-100 (в середньому 90) л/га.

Отже при ціні дизпалива ≈0,8 дол. США/л енерговитрати у грошовому виразі складають ≈72 дол. США/га.

Відповідно для придбання дизельного пального на обробіток ґрунту та посів на площі 10 000 га потрібно 720 000 дол. США.

Енергопотреби для посіву

за технологією No-Till.

Назва	Тип	Кінських сил	3 000 га	5 000 га	10 000 га
шт.	Кінських сил	шт.	Кінських сил	шт.	Кінських сил
Трактори	К-700	240	1	240
Versatile 4 WD/ К-744 Р-2	375/350			1	375/350
CASE STX-500	500					1	500
Всього		240		375/350		500

З наведених даних видно, що технологія No-Till потребує енерговитрат на посів 0,05 – 0,08 к. с./га.

Практичний досвід свідчить, що в умовах використання технології витрати ПММ (дизельного пального) для проведення робіт з обробітку ґрунту та посіву складають 25-35 (в середньому 30) л/га.

Отже при ціні дизпалива ≈0,8 дол. США/л енерговитрати у фінансовому виразі складають ≈24 дол. США/га.

Відповідно для придбання дизельного пального на обробіток посів на площі 10 000 га потрібно 240 000 дол. США.

Енерговитрати на комплекс робіт, пов’язаних з посівом в умовах технології в понад 10 разів менша ніж при використанні традиційної технології.

Різниця в енергонавантаженні ( в грошовому вимірі) для традиційної технології та технології No-Till складає 48 дол. США/га. Це також резерв для зниження собівартості вирощуваного зерна.

Витрати на дизельне пальне на 10 000 га в умовах технології No-Till на 480 000 дол. США менші, ніж при традиційній технології. Ця сума складає 80% вартості техніки (трактор з сівалкою), необхідної для роботи за технологією No-Till.

Таким чином, при переході на технологію No-Till виникає можливість вивільнення частини собівартості продукції.

2.3. Вплив на структуру собівартості виробництва продукції рослинництва.

Технічна система в рослинництві не має прямого впливу на врожайність. Але якщо вивільнені при зміні технології кошти від зменшення амортизаційних відрахувань, витрат на запчастини та ремонт, та ПММ (тобто статей, що прямо не впливають кількість та якість вирощеного зерна) спрямувати на придбання ресурсів, що прямо впливають на урожайність (якісне насіння, добрива та ЗЗР), то існує обґрунтована можливість (і це підтверджує досвід успішних господарств в різних країнах світу) збільшувати продуктивність виробництва в рослинництві.

При цьому, незмінними можна залишити витрати на орендну плату та фонд оплати праці (за рахунок зменшення чисельності працюючих з’являється можливість суттєвого підвищення рівня заробітної плати, або не змінюючи рівень заробітної плати продовжувати виплати вивільненим працівникам).

2.4. Вплив на екологічну ситуацію.

Технології No-Till призводять до підвищення органічної речовини, отже, скорочують викид CO2 в атмосферу. Довгострокова користь від органічної речовини ґрунту: підвищується врожайність, покращується структура ґрунту, підвищується вологоутримуючі здатність ґрунту, підвищується природну родючість.

Джерело: (Скотт Стеггенборг, Доцент університету Кansas State University Manhattan, Kansas U. S.A, Третя міжнародна конференція по самовідновлюваному землеробству на основі системного підходу Nо – Till, Україна, 2006)

У No-Till немає орного шару. Замість нього - інший шар, збагачений органічними залишками, зі своєю динамікою перетворення органічної речовини і кругообігом поживних речовин.

При використанні No-Till ми використовуємо більш ефективним чином воду, тому що поліпшується інфільтрація води в ґрунті, зменшуються стоки і втрати води внаслідок випаровування і збільшується водоутримання (поповнюються запаси води).

Джерело: Августин Біанчіні, Магістр природничих наук, Аргентинська асоціація фермерів No-Till, AAPRESID - Аргентинська Асоціація Виробників, які використовують No-Till, Перша міжнародна конференція по самовідновлюваному землеробству на основі системного підходу Nо – Till, Україна, 2004

Джерело: Фрэнк Дайкстра, Президент Coop. Agro - Pec. Batavo Ltd, фермер-піонер No-Till , Бразилія, Перша міжнародна конференція по самовідновлюваному землеробству на основі системного підходу Nо – Till, Україна, 2004

Загалом, секвестрація вуглецю в ґрунті протягом першого десятиліття впровадження кращих методів ведення зберігаючого землеробства складає 1,8 тонн СО2 на гектар в рік. На 5 мільярдів гектарів сільськогосподарських земель, це може представляти одну третину нинішніх щорічних глобальних викидів СО2 при спалюванні викопного палива.

Джерело: «Консультації по зберігаючому землеробству та компенсації викидів вуглекислого газу», м. Вест Лафайєт, штат Індіана, США від 28-30 жовтня 2008р. Продовольча і сільськогосподарська Організації ООН (FAO)

Додаток 3.1.2.2.

Побудова господарствами елеваторів, придбаних в лізинг.

Великі перехідні залишки зернових (більше 7 млн. т) 2007/2008 маркетингового року, багатий врожай зерна в 2008/2009 році, недостатні потужності сертифікованих елеваторів і зерносховищ в Україні (близько 30 млн. тонн при одноразовому зберіганні) і неможливість швидко експортувати велику кількість зерна (не більше 1,3 млн. тонн в місяць) привели до надлишку пропозиції на внутрішньому ринку і, відповідно, до низьких закупівельних цін на зерно. Таким чином, перенасиченість ринку привела до істотного падіння цін на усі види зернових.

Аграрії, що не мали власних зерносховищ і можливостей самостійно експортувати продукцію, були вимушені збувати зерно за тими цінами, які пропонували посередники і зернотрейдери, повністю контролюючи ситуацію на ринку.

Джерело: #«ПроАгро» 2009

Економічні аргументи

У 2008 році в Україні налічувалося близько 650 підприємств по зберіганню зерна загальною потужністю 31 млн. тонн. З них, за станом на 30 січня 2008 року, сертифіковано 590 підприємств. Сертифіковані потужності складають близько 30 млн. т.

Практично кожне господарство, що вирощує зерно, також має зернові склади. Хоча такі склади вважаються тимчасовими, багато господарств саме тут зберігають зібраний урожай практично увесь рік. Тому що тут не треба платити за його зберігання. Тому що тут немає небезпеки підміни якісного зерна на елеваторі або ризику не отримати його в строк. Тому що тут зерно можна не декларувати і продати тоді, тому і за тією ціною, по якій захоче власник, а не порадить обладміністрація. І ще тому, що для багатьох керівників господарств старої формації важливіше власний прибуток, чим прибуток підприємства, і зберігати зерно у себе просто спокійніше.

У зв'язку з рекордним урожаєм зерна в Україні багато господарств відчувають дефіцит площ для зберігання зібраного урожаю. Особливо напружена ситуація склалася на елеваторах, розташованих на перетині транспортних потоків: в портах і на великих залізничних вузлах. Причиною ажіотажу на ринку став дисбаланс між попитом і пропозицією. До 53 млн. т зерна нового урожаю додалося 7 млн. т перехідних запасів зерна, свого часу не вивезених з країни із-за експортних обмежень. В той же час, компанії, що володіють елеваторами, частенько проводять свою бізнес-політику, що не припускає допуск на свій елеватор стороннього зерна навіть для комерційного зберігання.

Джерело: #«ПроАгро» 2009

Додаток 3.1.2.3.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ РОБОТИ АГРОФІНФОНДУ ЯК ЗЕРНОВОГО ЛОМБАРДУ

Агрофінфонд як можливість для сільгоспвиробників подолати касовий розрив між часом потреби в оборотних коштах (а ціна на зерно дуже низька) і часом, коли ціна на зерно максимальна.

Моделювання ситуації

З наведеної моделі видно, що:

Ø є два періоди – кінець липня-початок вересня та березень-перша половина квітня, коли у сільгоспвиробника може виникнути потреба в обігових коштах;

Ø прогнозувати об’єми потрібних коштів можливо спираючись на знання сівозмін;

Ø повернення позичених коштів найбільш вірогідно в період друга половина квітня-червень;

Ø можливість сільгоспвиробника продавати зерно, коли на нього є достойна ціна, вплине не як на динаміку закупівельних цін впродовж року, так і на амплітуду їх коливання;

Ø можливість мати обігові кошти в любий потрібний час вплине і на сезонне коливання цін на використовувані в рослинництві матеріально-технічні ресурси, як то паливо-мастильні матеріали, насіння, засоби захисту рослин, добрива тощо.

Виконання цієї функції Агрофінфондом може бути ефективним за умов:

Ø достатнього наповнення його фінансовими ресурсами в період потенціальної потреби сільгоспвиробника в поповненні оборотних коштів;

Ø рівності умов для всіх сільгоспвиробників до отримання позик з Агрофінфонду;

Ø низького рівня позикових відсотків.

Додаток 3.2.2.

Обгрунтування образу галузі Свинарства

Забезпечення і підвищення прибутковості та, відповідно, отримання економічної незалежності від дотацій та субсидій в свинарстві можливе при зниженні собівартості виробництва та збільшенням доходу від реалізації виробленої продукції.

Світовий досвід показує, що собівартість виробництва в найбільшій мірі залежить від генетики, здатної забезпечувати мінімальну конверсію корму, та організації технологічних процесів на відгодівлі.

Збільшення доходу в свинарстві залежить від об’ємів виробництва м’яса та ціни реалізації.

Ціна реалізації (особливо в умовах інтеграції до світових ринків) в найбільшій мірі залежить від якісних показників виробленої свинини.

Для швидкого нарощення об’ємів виробництва потрібно вирішити дві суттєві проблеми, зазначені у розділі 3.й та 9-й абзаци).

Тому вкрай важливим є створення власної ефективно діючої селекційно-генетичної піраміди з нуклеусом (див. Додаток 4.2.2.2), яка стане діючим бізнес-прикладом для нарощування виробничого селекційно-генетичного потенціалу галузі та надасть поштовх для розбудови відгодівельних ферм в господарствах країни. На первинних стадіях ферми відтворення можуть створюватись в окремих господарствах під власні потреби з перспективою подальшої інтеграції до селекційно-генетичної піраміди.

Також ця програма має вирішити проблему зниження рівня інвестиційного навантаження через впровадження технології холодного утримання свиней в легкоспорудних ангарних конструкціях з низькими питомими інвестиціями на одне скотомісце (див. Додаток 4.2.2.1). Це дозволить скоротити строки спорудження ферм та знизити потребу в інвестиційних коштах.

Додаток 3.2.2.1.

Економічна доцільність впровадження технології холодного утримання свиней в легкоспорудних ангарних конструкціях з низькими питомими інвестиціями на одне скотомісце.

Базова генетика	Ціна поросяти 25-28 кг, $	Конверсія корму, 1 кг/кг	Дні відгодівлі	Оборот місця на відгодівлі	Забійний вихід, %	Вихід сала, кг	Ціна 1 кг живої ваги, грн.	Технологія відгодівлі	Інвестиції на 1 місце на відгодівлі, $	Кредитні відсотки (20%) на 1 місце на відгодівлі, , $	Амортизація на 1 місце на відгодівлі, $	Витрати на відгодівлі поросяти, $	Загальні витрати на відгодівлю поросяти, $	Собівартість свині, $	Маржа на 1 гол., $
3-х породна	120	3,1	120	3,0	74	12	16-18	Переобладнані старі приміщення	300	60	30	87	117	237	18
Нові споруди	150	30	15	82	97	217	38
Вітчизняна	70	4,5	145	2,5	68	30	14-16	Переобладнані старі приміщення	300	60	30	115	151	221	4
Нові споруди	150	30	15	110	128	198	27

При відгодівлі свиней трьохпородної генетики в свинарниках ангарного типу існує можливість зниження ціни реалізації до 15 грн. при збереженні рентабельності виробництва (38$ - маржа з 1 гол.).