Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України (стр. 5 )

ü аграрна освіта щорічно готує невиправдано велику кількість фахівців, не тільки не готових до роботи за новітніми технологіями, але й не бажаючих повертатися в сільське господарство після навчання.

3.5.2. Суттєві (ключові) складові бажаного образу аграрної освіти

Забезпечує підготовку фахівців для сільгосппідприємств, що володіють знаннями та навиками роботи в умовах застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій, мають економічне мислення.

Здійснює системну перепідготовку працюючих спеціалістів та управлінців аграрного бізнесу при переході господарств на новітні ресурсозберігаючі технології.

В галузі працюють кращі викладачі аграрного профілю, які володіють знаннями передового світового досвіду аграрного виробництва, та отримують високу (значно вищу за середню по народному господарству) заробітну плату.

3.5.3. Основні напрями реформування аграрної освіти

Для того, щоб технологічне переоснащення відбулося, аграрна освіта, тісно інтегруючись з реальним виробництвом та аграрною наукою, має забезпечити сільськогосподарським підприємствам:

ü підготовлених молодих фахівців, що володіють знаннями та навиками роботи в умовах застосування новітніх ресурсозберігаючих технологій, мають економічне мислення;

ü системну перепідготовку працюючих спеціалістів та управлінців аграрного бізнесу при переході господарств на новітні ресурсозберігаючі технології.

Для цього в галузі мають працювати кращі викладачі аграрного профілю, які володіють знаннями передового світового досвіду аграрного виробництва, та отримують високу (значно вищу за середню по народному господарству) заробітну плату.

Оцінювати якість роботи закладів аграрної освіти, задавати орієнтири для вдосконалення системи підготовки кадрів, мають аграрії під час щорічних спільних підсумкових зборів з аграрним союзом, як суспільною організацією практиків – сільгоспвиробників. Ця інформація має бути публічною та доступною для суспільства.

Див. Додаток 3.5.3.

3.5.4. Підпрограми реформування Аграрної освіти

Програма реформування Аграрної освіти є складовою невід’ємною частиною Комплексної Програми реформ і розвитку сільського господарства України. Вона має охоплювати повністю викладені проблеми та бути способом реалізації майбутнього образу Аграрної освіти.

Програма реформування Аграрної освіти:

· Підготовка нових кадрів,

· Перепідготовка діючих кадрів,

· Реформування системи освіти.

3.5.5. План реформ Аграрної освіти

· Розробити та впровадити нові програми навчання викладачів, студентів, працюючих фахівців (з суттєвим акцентом на ресурсозберігаючі технології в ключових системоутворюючих галузях)

· Збільшити витрати на навчання одного студента та заробітні плати викладачів, за рахунок скорочення кількості навчальних закладів, студентів, викладачів.

· Змінити принципи фінансування учбових закладів:

ü 70% коштів спрямувати на навчання студентів;

ü 10% коштів спрямувати на перепідготовку викладачів;

ü 20% коштів спрямувати на перепідготовку діючих фахівців.

· Змінити структуру навчального часу. 70 % учбового часу має бути виділене для аудиторних занять, а 30% - для практичних форм навчання безпосередньо в діючих сільгосппідприємствах.

3.6. Програма реформування державного управління галуззю

3.6.1. Системні проблеми в державному управлінні галуззю

ü В Україні відсутнє комплексне системне бачення майбутнього образу держави, її народного господарства (в цілому та на рівні галузей), тому визначення пріоритетів розвитку здійснюється в режимі ситуаційного реагування на виникаючі «пожежі»;

ü декларація державних пріоритетів часто не підкріплюється на рівні дій (спрямування та пропорції державного фінансування, надання пільг та преференцій, впровадження правил та регуляторних механізмів);

ü при визначенні пріоритетів розвитку галузей не визначається позиція держави щодо напрямків технологічного переоснащення та параметрів базових технологій;

ü держава невиправдано переймається функціями, властивими бізнесу, замість того, щоб стимулювати бізнес до розвитку в напрямках, що відповідають її стратегічним інтересам;

ü інструменти державного управління використовуються безсистемно:

o суттєве наповнення інструментів часто не враховує стратегічні цілі, які мають досягатися за їх допомогою, та специфіку галузі, в якій вони застосовуються;

o майже відсутнє осмислене формування наборів інструментів для досягнення конкретних стратегічних цілей з урахуванням принципів необхідності та достатності, синергії фінансових та нефінансових інструментів, концентрації на стратегічних напрямках замість рівномірного розподілу;

ü створювані програми комплексно не передбачають плану відповідних змін в інших галузях, гармонізації з іншими політиками та напрямками державного та суспільного розвитку;

ü створювані програми, як правило, не забезпечуються фінансовими ресурсами та, не маючи варіантності в механізмах реалізації, лишаються невиконаними;

ü не ефективно використовується ресурс місцевих органів влади в питаннях залучення, ефективного розвитку та соціальної відповідальності бізнесу (відсутність дієвих бюджетних, податкових інструментів впливу, можливостей сприяння залученню інвестицій, прискорення вирішення господарських суперечок тощо);

ü відсутня система стабільних, прозорих, зрозумілих правил здійснення державного управління, що сприяє поширенню корупції (див. Додаток 3.6.1).

3.6.2. Суттєві (ключові) складові бажаного образу державного управління галуззю

Сучасна, кваліфікована, така, що володіє інструментами прозорого управління, орієнтованими на створення стимулів та мотиваторів для аграрного бізнесу.

Має мінімізований за кількістю штат високопрофесійних фахівців, маючих успішний практичний досвід в аграрному бізнесі, відібраних на конкурсній основі, високооплачуваних.

Гнучко реагує на зміни, що відбуваються в галузі. Вчасно змінює пріоритети, коригує адресність та набори застосованих інструментів, забезпечуючи точну по суті та неухильну реалізацію цієї програми та аграрної стратегії.

Безперервно здійснює гармонізацію положень, законів, правил та указів з вимогами аграрної стратегії та цієї програми.

3.6.3. Основні напрями реформування державного управління галуззю

Нова якість сільського господарства потребує іншого по суті, формах та засобах державного управління галуззю. Ключовими вимогами є:

ü володіння інструментами прозорого управління, орієнтованими на створення стимулів та мотиваторів для аграрного бізнесу;

ü гнучке реагування на зміни, що відбуваються в галузі (вчасна зміна пріоритетів, коригування адресності та наборів застосованих інструментів при забезпеченні точної по суті та неухильності реалізації стратегічних цілей та аграрної стратегії);

ü високий рівень професіоналізму держслужбовців:

o глибоке розуміння факторів успішності аграрного бізнесу,

o знання світових тенденцій розвитку аграрних технологій та їхніх технічних систем,

o володіння ситуацією на аграрних ринках та ринках продуктів забезпечення сільськогосподарського виробництва, вміння визначати фактори впливу на ринкові ситуації;

o володіння навиками економічного та структурного моделювання галузі;

ü здійснення координації та погодження діяльності інших гілок влади, та органів державного управління іншими галузями із потребами технологічного переоснащення та розвитку аграрної галузі;

ü активна позиція в питаннях гармонізації положень, законів, правил та указів з вимогами аграрної стратегії та аграрної політики.

Для цього системі державного управління сільськогосподарською галуззю потрібен мінімізований за кількістю штат високопрофесійних фахівців, маючих успішний практичний досвід в аграрному бізнесі, відібраних на конкурсній основі, високооплачуваних.

Державне управління галуззю та виконання її бюджету має відбуватися прозоро, за зрозумілими правилами та алгоритмами. Для цього щорічно керівництво галузі має звітувати аграрній спільноті (перед аграрним союзом, як суспільною організацією практиків – сільгоспвиробників) про використання бюджетних коштів за минулий рік, про реалізацію галузевих програм, про доходження коштів до сільгоспвиробників, про результативність використання бюджетних коштів.

3.6.4. План реформ Державного управління галуззю

Напрямки реформування та ключові заходи, які необхідно здійснити в системі державного управління галуззю:

ü Створити при Міністерстві аграрної політики України орган стратегічного управління, який забезпечуватиме:

o розробку та систематичне коригування Комплексної Державної програми реформ та розвитку сільського господарства України у відповідності до змін, що відбуватимуться;

o координацію зв’язків з іншими галузями, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та окремими міністерствами з метою забезпечення неухильної та точної по суті реалізації аграрної стратегії та цієї Програми;

o відслідковування ходу реалізації Програми та вчасну зміну пріоритетів ;

o відповідність Програмі рішень, що приймаються на рівні управління аграрною галуззю.

ü Орган стратегічного управління має складатися з:

o постійно діючої групи штатних співробітників Міністерства аграрної політики України (ключові функції: розробка, підтримка прийняття, моніторинг, оперативне управління реалізацією програми);

o регулярно (2-3 дні на тиждень) діючої робочої групи складеної з представників передових підприємств аграрного бізнесу (ключові функції: безпосередня практична участь у розробці та моніторингу Програми);

o періодично (1-2 рази на місяць) діючої експертно-консультативної групи складеної з представників підприємств аграрного бізнесу, суміжних галузей, експертно-аналітичних центрів та установ (ключові функції: аналіз та конструктивна критика Програми на етапі розробки, відслідковування на етапі виконання як сприймаються та реалізовуються певні дії по Програмі, як доходять виділені кошти та спрацьовують фінансові установи, наскільки стимулюючими та мотивуючими є застосовувані інструменти);

o групи представників державних органів, установ, асоціацій, громадських організацій (ключові функції: на основі глибокого розуміння та прийняття Програми допомогти, щоб її сприйняла спільнота).

ü Комплексна Державна програма реформ та розвитку сільського господарства України має покрити все проблемне поле аграрної галузі системним набором рішень. Всі існуючі в Міністерстві аграрної політики України програми мають бути проаналізовані та за необхідності інтегровані до цієї Програми або скасовані.

ü Переглянути та змінити функції в апараті управління різних рівнів – досягти спрощення структури управління.

ü Скоротити чисельність державних службовців в апараті державного управління сільськогосподарською галуззю.

ü Перейти на конкурсну систему підбору фахівців в апарат управління.

ü Збільшити зарплати працівників системи державного управління сільськогосподарською галуззю, що пройшли конкурсний відбір.

ü Впровадити новий алгоритм розробки бюджету сільськогосподарської галузі на основі:

§ прозорості планування та порядку використання фінансових ресурсів;

§ відповідності пропорцій в фінансуванні інструментів рейтингу пріоритетів статей (галузей, інструментів, заходів) Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України;

§ систематичного узгодження пропорцій та об’ємів фінансування зі темпами та станом змін в галузях сільського господарства та ефективністю дії застосовуваних інструментів;

дотримання встановлених пропорцій в алгоритмі фінансування не залежно від обсягів коштів, що спрямовуються в рамках Державного бюджету на сільське господарство.

4. Зміни та пріоритети в інструментах управління.
Суть та механізм застосування інструментів в рамках програми.

Інструменти – це доступні до керування в рамках діючого законодавства Міністерством Аграрної політики України засоби впливу на суб’єкти та процеси, що забезпечують розбудову бажаного образу сільського господарства та його виробничих галузей.

Створення та наповнення необхідною суттю інструментів потребує активної, послідовної та твердої позиції органу державного управління аграрною галуззю у внесенні змін в інших державних політиках, що знаходиться за межами його компетенції.

Відповідальність органу державного управління аграрною галуззю полягає в адресному застосуванні цих інструментів для стимулювання аграрного бізнесу до змін у відповідності до мети цієї програми та визначеного бачення майбутнього образу сільського господарства та його галузей.

Принципи застосування державних інструментів регулювання:

· Застосування інструментів має запроваджуватись для впливу на ті ланки, які є критичними для сільгоспвиробників при реалізації програми, уникаючи необґрунтованого втручання в сільськогосподарську галузь;

· Пріоритет застосування нефінансових інструментів державного регулювання перед фінансовими (по можливості);

· Комплексне застосування інструментів, разом вони створюють синергетичний ефект впливу на сільське господарство;

· Доступ до інструментів на рівних умовах мають всі учасники програми;

· Інструменти державного регулювання мінімізують економічні ризики сільгоспвиробників, при їх добросовісному виконанні умов програми.

4.1. «Агрофінфонд» як державна фінансова інституція короткострокового (до 1 року) позичання та необхідний елемент фінансово-кредитної політики

ü «Агрофінфонд» - державна фінансова інституція, створена (перетворена на заміну «Аграрного фонду») для подолання зерновиробниками касового розриву без вимушених втрат в ціні реалізації;

ü «Агрофінфонд» виконує функції зернового ломбарду;

ü інструмент застосовується в рослинництві по відношенню до всіх сільгосппідприємств;

ü суттєві риси «Агрофінфонду»:

o своєчасний (готовий до фінансування в липні-серпні);

o наповнений дешевими фінансовими ресурсами (4-5%);

o накладні витрати – менше 1% від виданих кредитів; таким чином сумарний заставний відсоток для сільгоспвиробника має складати 5-6%;

o заставна ціна – низька (на рівні собівартості у кращих сільгоспвиробників);

o фінансового наповнення має вистачити хоч би на 70% зерна;

o рівні можливості доступу всіх сільгоспвиробників;

o розширений перелік культур, що приймаються в заставу – пшениця (продовольча та фуражна, ячмінь, соняшник, кукурудза, ріпак, соя);

ü застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через контроль своєчасного та повного наповнення коштами «Агрофінфонду» та затвердження заставних цін на зерно;

ü не викуплену сільгоспвиробниками по завершенні погодженого терміну продукцію «Агрофінфонд» передає до Держкомрезерву по цінам застави.

4.2. «Агрофінлізинг» як державна фінансова інституція середньо - та довгострокового кредитування технологічного переоснащення та розвитку сільгосппідприємств та необхідний елемент фінансово-кредитної політики

ü «Агрофінлізинг» - державна фінансова інституція, створена (або перетворена) на заміну «Украгролізингу»;

ü «Агрофінлізинг» призначений забезпечувати сільгоспвиробників дешевими кредитними ресурсами при здійсненні технологічного переоснащення та розвитку господарств під заставу техніки, обладнання (що відповідають вимогам ресурсозберігаючих технологій в рослинництві), інноваційних проектів під ключ (ферми ВРХ, свиноферми, елеватори, комбікормові заводи), що будуються, та надаються в лізинг;

ü «Агрофінлізинг» надає на умовах лізингу кредити на придбання техніки, обладнання, проекти будівництва сільськогосподарських виробництв та інфраструктури, обрані сільгоспвиробником;

ü Дотримуючись техніко-технологічних вимог до техніки, обладнання, проектів ферм та комплексів цьому «Агрофінлізинг» регулює технологічний профіль створюваних, або обновлюваних виробництв;

ü Суттєві вимоги до «Агрофінлізингу»:

o наповнений дешевими фінансовими ресурсами (3-4%)

o накладні витрати – не більше 1% від виданих кредитів; таким чином сумарний кредитний відсоток для сільгоспвиробника має складати 4-5%)

o доля сплати господарством першого внеску не перевищує 15%;

o рівні умови доступу для всіх сільгоспвиробників

ü застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через затвердження техніко-технологічних вимог до техніки, обладнання, проектів ферм та комплексів, що підпадають під застосування цього інструменту в рамках Програми та через контроль дотримання цих вимог та наповнення «Агрофінлізингу» коштами;

ü перелік технологічних вимог до техніки, обладнання та високопродуктивних тварин, що підпадають під застосування цього інструменту в рамках Програми, розробляється та приймається науково-технічною радою під егідою МінАПУ за участю підприємств, які мають досвід роботи за ресурсозберігаючими технологіями, науковців, міжнародних експертів із застосування новітніх технологій в основних напрямках сільськогосподарського виробництва;

ü в Міжвідомчій експертній комісії машинобудівники присутні без права вирішального голосу. Вони повинні чути напрямки розвитку, але прямо не впливати на них;

ü важливо, щоб в питанні технологічних вимог була стабільність хоча б на 3-4 роки.

4.3. Держані фінансові гарантії для залучення інвестицій (необхідний елемент фінансово-кредитної політики)

ü надання фінансових гарантій задля наповнення «Агрофінфонду» та «Агрофінлізингу» грошима іноземних кредитних ліній;

ü застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через клопотання перед Кабінетом Міністрів України про надання фінансових гарантій задля наповнення лізингу грошима іноземних кредитних ліній;

4.4. Здешевлення техніки і устаткування.

ü компенсування частки вартості техніки та обладнання здійснюється сільгосппідприємствам при переході на новітні ресурсозберігаючі технології, визначені цією програмою, або при створенні нових виробництв на основі цих технологій;

ü компенсація надається на ті види техніки та обладнання, які:

o визначають профіль технології (сівалки та обприскувачі в рослинництві, обладнання для молочних ферм);

o за вимогами до технологічності, функціональних та технічних можливостей є коштовними на світовому ринку;

ü компенсація надається також при імпорті корів високопродуктивних порід;

ü застосування цього інструменту Міністерством аграрної політики України здійснюється через затвердження переліку технологічних вимог до техніки, обладнання та високопродуктивних тварин, та контролю за неухильним додержанням цих вимог;

ü перелік технологічних вимог до техніки, обладнання та високопродуктивних тварин, що підпадають під застосування цього інструменту в рамках Програми, розробляється та приймається науково-технічною радою під егідою МінАПУ за участю підприємств, які мають досвід роботи за ресурсозберігаючими технологіями, науковців, міжнародних експертів із застосування новітніх технологій в основних напрямках сільськогосподарського виробництва;

ü здешевлення повинно здійснюватись в такому розмірі, щоб бути суттєвим для господарства та стимулюючим для прийняття рішення про придбання (не менше 30-50%);

ü доступ до здешевлення для всіх сільгоспвиробників – вільний, механізм – прозорий (інформація про виділені кошти – відкрита та загальнодоступна).

4.5. Здешевлення за рахунок Державного бюджету відсоткових ставок за кредитами, які отримуються сільгоспвиробниками під потреби переходу на новітні технології

ü Застосування цього інструменту МінАПУ здійснюється через затвердження переліку тих обумовлених технологією видів техніки, обладнання та технічних систем (незалежно від країни-виробника), які в рамках Програми потребують значних разових інвестицій;

ü доступ до здешевлення відсотків для учасників програми – вільний та гарантований, механізм – прозорий;

ü здешевлення відсоткової ставки здійснюється на ті види кредитів, які:

– відповідають вимогам визначених в Державній програмі технологій,

– потребують значних разових інвестицій;

ü кошти компенсуються сільгосппідприємству – учаснику Програми при придбанні ним техніки, обладнання або технічних систем під прийняття ним зобов’язань переходу на ресурсозберігаючі технології у відповідній галузі сільськогосподарського виробництва;

ü перелік техніки та обладнання, що підпадає під застосування цього інструменту в рамках Програми, розробляється та приймається науково-технічною радою за участю підприємств, які мають досвід роботи за ресурсозберігаючими технологіями, науковців, МінАПУ, міжнародних експертів з застосування новітніх технологій в основних напрямках сільськогосподарського виробництва;

ü кредитний відсоток після здешевлення - мінімальний (0–5)%;

ü інструмент діє тільки на етапі реалізації Програми та у подальшому не застосовується.

4.6. Регулювання земельного питання (необхідні елементи земельної політики)

ü терміново дозволити купівлю-продаж землі під об'єкти сільськогосподарського призначення (тваринницькі ферми, елеватори, комбікормові заводи):

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – рекомендувати ціновий діапазон 1 га (10-30 тис. грн.);

o ввести норматив купівлі-продажу: елеватори – до 6 га, тваринницькі ферми - до 10 га, комбікормовий завод – до 3 га;

o при непобудові об'єкту протягом 2 років – примусове вилучення земельної ділянки державою (а кошти залишаються у продавця земельного паю);

ü стабілізувати орендні земельні відносини (знизити напруженість):

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – настійно рекомендувати договори оренди заключати на 5, 10, 15, 20 і більше років; орендну плату встановлювати в залежності від терміну оренди (1,5% вартості - 5 років і більше, 3% вартості - 10 років і більше, 5% вартості - 20 років і більше);

o у випадку невиконання умов договору однієї зі сторін позивачем та відповідачем по договору стає місцева адміністрація, виконуючи функцію гарантування виконання договорів оренди землі;

ü підготувати та впровадити ринок землі:

o спочатку створити Земельний банк та наповнити його дешевими фінансовими ресурсами з обов'язковим доступом вітчизняних сільгоспвиробників незалежно від розмірів господарств та форм господарювання; всі договори купівлі-продажу мають здійснюватися через Земельний банк;

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – розробити правила функціонування ринку землі (для законодавчого закріплення Верховною Радою):