2. Надати можливість отримання (придбання, оренда з правом викупу) земельних ділянок під побудову виробничих (ферми в свинарстві та молочному скотарстві) та інфраструктурних (елеватори) об'єктів.
Для того, щоб забезпечити раціональне та ефективне використання земельних ресурсів підприємствами аграрного бізнесу необхідно запровадити «Кодекс соціальної відповідальності аграрного бізнесу», в якому визначити складові відповідальності аграрного бізнесу.
Соціальна відповідальність аграрного бізнесу – те, чим аграрний бізнес, відповідає перед суспільством за користування найбільш цінним ресурсом – землею.
Критерії соціальної відповідальності аграрного бізнесу:
Ø Виплачувана працівникам підприємства заробітна плата в розрахунку на 1 га;
Ø Виплачувана орендодавцям орендна плата за 1 га;
Ø Сплачувані податки (ПДВ, на зарплату та ін.) в розрахунку на 1 га;
Ø Об’єми виробництва сільгосппродукції (участь в створенні продуктової безпеки держави) в натуральному вимірі на 1 га;
Ø Рівень родючості та стан ґрунту (покращується, не змінюється, погіршується).
5.3. Податкова політика
На рівні пріоритетів та цілей
Ø Сільське господарство України має значні податкові пільги та привілеї. Головною причиною такого становища є намагання замінити низький рівень бюджетної підтримки значними податковими пільгами. З часом сільськогосподарські виробники звикають до низьких податків і вважають, що так і повинно бути.
Представники державної влади постійно повторюють, що теперішні податкові пільги будуть існувати лише короткий час, але якщо ці слова не будуть підтверджено діями (поступовою відміною пільг, та заміною їх більш ефективними механізмами оподаткування та бюджетної підтримки, що будуть стимулювати розвиток галузі), всі подальші значні кроки з реформування системи оподаткування зустрінуть значний спротив з боку виробників, оскільки багато з них вже вважає податкові пільги своїм природним правом.
Ø Сплата податків в повній мірі має здійснюватися підприємствами з моменту першої реалізації своєї продукції (послуг). На період створення виробництва мають застосовуватися податкові канікули, або вивільнення від сплати податків.
На рівні принципів, правил, механізмів
Ø Серйозним кроком для подальшого розвитку сільськогосподарського підприємництва є продовження можливості застосування механізму справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Через свою спрощеність та прозорість ФСП повинен залишитися, але ставки податку мають поступово зрости.
Ø Привілеї зі сплати ПДВ складають найбільшу частку всіх вигід від оподаткування сільського господарства, і через негативні секторальні та макроекономічні ефекти ці привілеї із сплати ПДВ повинні бути скасовані. Тоді підґрунтя для маніпуляцій з податками буде меншим.
Ø Доцільно відмінити нульову ставку ПДВ для суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експорт с/г продукції, крім підприємств, які є виробниками даної продукції. При цьому необхідно створити можливості для сільгоспвиробників здійснювати реалізацію сільськогосподарської продукції на експорт без участі зернотрейдерів та посередників, що дасть можливість отримувати бюджетне відшкодування безпосередньо сільгоспвиробникам.
Ø Ставки ПДВ на сільгосппродукцію мають бути зменшені до 10%, як в багатьох країнах.
Ø Необхідно змінити розмір податку за оренду землі, яка виділена з сільгоспугідь під будівництво об'єктів інфраструктури в сільській місцевості
5.4. Кредитно-фінансова політика
На рівні пріоритетів та цілей
Здешевлення кредитів розбещує фінансово-кредитні установи. Чим більше держава здешевлює кредити для виробників, тим більшою стає спокуса у банків підвищувати кредитні ставки. Система, в якій банки отримують більші прибутки, ніж виробники приречена на деградацію та самознищення.
В такій ситуації виконавча влада має створити для аграрного сектору альтернативні фінансові інституції, які б забезпечили такі умови поворотного фінансування, при яких гроші, спрямовані у сільськогосподарське виробництво максимально працювали в інтересах сільгоспвиробників.
На рівні принципів, правил, механізмів
ü Аграрний фонд перетворити в “Агрофінфонд” - фінансовий інститут короткострокового кредитування сільськогосподарського виробництва, наситити його дешевими іноземними фінансами. При цьому
o у держави зникне необхідність допомагати сільгоспвиробникам перед посівною чи збиранням врожаю. Сільгоспвиробники будуть мати можливість дочекатися сезону кращих цін і при тому мати необхідні обігові кошти;
o посилиться конкуренція міжнародних зернових трейдерів, що ймовірно призведе до кращих цінових пропозицій від трейдерів для сільгоспвиробників бо великої різниці між цінами після жнив – восени і перед жнивами - навесні чи влітку не буде. Відбудеться природна стабілізація ціни на більш високому середньому рівні територій;
o відбуватиметься більш справедливий розподіл прибутків в ланцюжку сільгоспвиробник – зернотрейдер – покупець;
o результати роботи зерновиробника визначатимуть для нього можливості залучити дешеві обігові кошти. Чим краще господарює підприємство, тим більша можливість в доступі до дешевих фінансів – тим більше зерна може здати в залог;
o середні та слабкі сільгосппідприємства стануть сильнішими, адже без цього інструменту дочекатися кращих цін мають можливість тільки сильні підприємства та холдинги. А середні сільгосппідприємства це основні роботодавці, утримувачі сільської інфраструктури сільських територій;
ü “Украгролізинг “ перетворити в “Агрофінлізинг” - фінансовий інститут для видачі середньо - та довгострокових кредитів для потреб розвитку сільгосппідприємств. При цьому:
o держава матиме можливість реально впливати стимулюючими та мотивуючими (а не заборонними, не адміністративними, не в командно-управлінському стилі) методами на впровадження та використання в сільськогосподарських підприємствах тих технологій, які державі необхідні та стратегічно вигідні (завідомо ефективні, інноваційні, сучасні технології). Через цей інструмент можна задавати технологічний профіль сільського господарства;
o сільгоспвиробники отримують можливість та сильний стимул робити цілісні, а не фрагментарні технологічні зміни.
Створення для аграрного сектору таких альтернативних фінансових інституцій дасть змогу:
ü відмовитися від витрачання державних бюджетних коштів на компенсації банківських кредитних відсотків;
ü загострити конкуренцію на фінансовому ринку і це цілком ймовірно призведе до більш привабливих пропозицій від банків для реального сектору економіки;
ü зробити українські сільгосппідприємства більш конкурентними по відношенню до іноземних сільгоспвиробників, які зраз мають доступ до дешевих кредитних ресурсів
ü підвищити ефективність використання державних бюджетних коштів. Адже для держави це кошти, віддані на поворотній основі; вони нікому не даряться (як у випадку з компенсацією % ставки), а весь час працюють в реальному секторі економіки. Використовуючись сільгоспвиробниками на добрива, засоби захисту рослин, техніку, ці кошти відповідно спрямовуються в інші галузі. До того ж, обслуговує (оплачує) ці гроші сільгоспвиробник.
5.5. Інвестиційна та інноваційна політики
На рівні пріоритетів та цілей
ü держава обрала інноваційний шлях розвитку та відповідно будуватиме політику в сфері залучення інвестицій в розвиток ключових системоутворюючих галузей сільського господарства;
ü займатися сільгоспвиробники можуть чим завгодно, але тим із них, які хочуть розвивати новітні технології, держава повинна допомагати; тому пріоритетне сприяння держави буде тим інвесторам, які приводять в Україну виробництва з ресурсозберігаючими новітніми технологіями;
ü слід переймати для України моделі технологій господарювання в тих країнах, де у відповідних галузях немає дотацій;
ü держава сприятиме приходу інвесторів в ті сфери, де конкуренції ще немає, де є дефіцит підприємництва, а не задля створення додаткової конкуренції в уже існуючих секторах та сферах сільського господарства та його оточення;
ü держава не зацікавлена в крупних мегхолдингах, разом з тим сприятиме розвитку великотоварного виробництва;
ü держава підтримуватиме кооперацію дрібних та середніх товаровиробників;
ü державні пріоритети в залученні інвестицій:
– в молочну галузь,
– у створення селекційно-генетичних пірамід в свинарстві,
– в розвиток системи забезпечення гармонійного функціонування рослинницької галузі (будівництво портових та залізничних терміналів та елеваторів, морську та залізничну транспортну логістику для зерновиробництва),
– в обслуговуючу дрібних та середніх сільгоспвиробників споживкооперацію;
ü держава буде активно сприяти доступу на ринок товарів постачальників, які заводять в Україну дешеві іноземні кредитні лінії.
На рівні принципів, правил, механізмів
ü будуть розроблені та застосуватися три різнопривабливі набори пільг для інвесторів:
– «привабливий», спрямований на будівництво елеваторів;
– «більш привабливий», спрямований на створення селекційно-генетичної піраміди (переосмислений “Інноваційний статус”);
– «найпривабливіший», спрямований на створення молочно-товарних ферм (переосмислений “Агротехнопарк”);
ü ці набори мають сприяти створенню умов для залучення інвестицій (незалежно від країни їхнього походження) та зосередити аграрний бізнес на інноваційній складовій в розвитку;
ü держава підтримуватиме сприятливий інвестиційний клімат в сільськогосподарській галузі через систему державних не фінансових гарантій, до яких відносяться:
– зобов’язання держави не застосовувати по відношенню до інвестора та його інвестицій заходів примусового вилучення коштів (через націоналізацію, експропріацію, реприватизацію тощо);
– сприяння прискореному вирішенню формальних процедур, таких як виділення земельних ділянок, реєстрація спільних підприємств і т. д.;
– поступове зменшення квот на імпорт;
– створення «Кодексу інвестора в аграрну галузь» документ, в якому буде зібране правове поле і пояснення, що стосуються інвестування в проекти с/г в Україні;
– створення спеціального «кабінету для інвестора» при Кабінеті Міністрів України, щоб інвестор, який бажає вкласти великі гроші, знав куди можна звернутися за роз’ясненнями та захистом;
– створення Урядом наглядового органу, до якого б увійшли заступники міністрів юстиції, сільського господарства, фінансів, заступник Голови Державної податкової адміністрації, і який би забезпечував державний контроль за доброчинним та порядним виконанням своїх зобов’язань українських партнерів проекту;
ü надаючи такі пільги для інвесторів держава гарантує:
– рівний доступ до цих пільг та простий механізми їх отримання;
– незмінність наборів пільг та термінів їх дії на період реалізації проектів, яким вони вже надані.
Детальніше про інноваційну політику див. Додаток 6.5.
5.6. Технічна політика
На рівні пріоритетів та цілей
Мета технічної політики в сільськогосподарській галузі – забезпечення та стимулювання використання у сільськогосподарському виробництві таких машин, механізмів, технічних засобів та обладнання, які дозволяють досягти максимальної економічної, екологічної ефективності застосовуваних ресурсозберігаючих технологій.
Технічна політика сільськогосподарського виробництва є невід'ємною складовою технологічної політики.
Це означає, що:
ü цілі та критерії ефективності технічної політики задаються технологічною політикою;
ü технічна політика має бути узгоджена з іншими політиками та галузями народного господарства задля забезпечення досягнення цілей технологічної політики;
ü технічна політика впливає на темпи та якість реалізації технологічної політики;
ü невідповідність технічної та технологічної політик не залишає шансів жодній з них бути реалізованою.
Технічна політика в сільськогосподарській галузі є основою для формування стратегії розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування.
В логіці технологічного переоснащення сільського господарства, сільгоспмашинобудування – допоміжна, обслуговуюча галузь. Програма стимулює сільгоспвиробника в переході на нові технології. А машинобудування має «підслухати» (зорієнтуватися на потребу сільгоспвиробника в техніці) і швидко організовувати виробництво. Примусити машинобудівників ніяк, якщо вони не чують тенденції ринку, сигнали з ринку. Для машинобудування (а звідси – для металургії тощо) випливає задаюча роль сільгоспвиробника. Тобто повинні бути базові вимоги сільгоспвиробника, що він хоче мати. Сільгоспвиробники вперше хочуть сформулювати завдання машинобудівникам, щоб вони одного разу чітко, однозначно почули. Не «взагалі випускайте техніку», а випускайте тільки таку, яка має перспективу і сільгоспвиробник на ній отримає результат.
Треба випускати техніку (машинобудуванникам) без державної підтримки, а купувати (сільгоспвиробникам) з державною підтримкою (здешевлення техніки, «Агрофінлізинг»).
Потрібна зміна пріоритетів у стосунках Міністерств Аграрної та Промислової політики. Задаючою для розвитку сільськогосподарського машинобудування є програма розвитку сільськогосподарського виробництва, яка визначає:
ü які технології в сільському господарстві необхідні і можуть забезпечити сталий розвиток;
ü яка необхідна техніка;
ü яку техніку Уряд буде підтримувати через здешевлення вартості, лізинг чи через дотації.
На рівні принципів, правил, механізмів
Керуючись програмою технологічного переоснащення та розвитку сільськогосподарських галузей Міністерство Промислової Політики України визначає, яку техніку та обладнання раціонально виробляти в Україні (самостійно, на основі власних розробок, або виробляти по ліцензії, або спільно виробляти з іноземцями).
Замовником та розпорядником коштів на розробку нової техніки повинне бути не Міністерство Промислової Політики України, а Міністерство Аграрної політики України. МінАПУ визначає вимоги до нових розробок та виділяє кошти, на актуальні теми за принципом тендеру. Для цього МінАПУ повинно мати право фінансувати підприємства, які не відносяться до сфери його діяльності. Вітчизняний виробник сільськогосподарської техніки та обладнання обов’язково повинен погоджувати, як він буде використовувати бюджетні кошти на розробку нової техніки.
Для технічного переоснащення сільськогосподарського виробництва під потреби базових ресурсозберігаючих технологій необхідний перегляд та впровадження технічних нормативів, стандартів та регламентів, що відповідають новітнім ресурсозберігаючим технологіям:
ü розробка (доопрацювання) нормативної документації по проектуванню і будівництву тваринницьких ферм (першочергово – молочне скотарство та свинарство) згідно вимогам нових технологій:
o «Норми технологічного проектування ферм ВРХ»
o «Норми технологічного проектування систем видалення і підготовки до використання гною і посліду»
ü розробка зведення документів по сертифікації підприємств по виробництву і переробці молока - по аналогії з США.
ü розробка 5 - 6 типових проектів ферм КРС від 1000 до 3000 голів з різними умовами утримання - за новими нормами.
Розробка або переробка нормативно-технічної документації має здійснюватися Українськими інститутами при обов'язковій участі Університетів із країн – лідерів в цій галузі (наприклад, США).
Вдосконалення нормативно-технічної документації
ü дасть основу для проектування і будівництва ферм по сучасних технологіях;
ü дасть основу по внесенню доповнень і змін до учбових програм навчальних закладів.
Широке технологічне переоснащення та розвиток тваринницьких галузей (свинарство, молочне скотарство) може розпочатися при дуже оперативному, терміновому вирішенні питання спрощення виділення земельних ділянок під будівництво об'єктів сільськогосподарського призначення типу:
ü елеваторів,
ü тваринницьких ферм,
ü комбікормових заводів.
Для прискорення темпів технологічного переоснащення та розвитку тваринницьких галузей (свинарство, молочне скотарство) потрібно радикально скоротити перелік та механізм отримання дозволів та погоджень при будівництві тваринницьких ферм, елеваторів та інших об’єктів сільськогосподарського виробництва.
5.7. Політика в галузі сільськогосподарського машинобудування
На рівні пріоритетів та цілей
ü Сільськогосподарська техніка та обладнання виробляються в Україні під потреби інноваційних технологій сільгоспвиробництва (відповідають вимогам до технічної системи з боку технології та економіки);
ü Виробництво техніки забезпечує стійку прибутковість (без державної підтримки ) – рентабельність не менше - 15 %;
ü Енергозбереження у виробництві, тобто, скорочення витрат всіх енергоносіїв (зниження питомих норм витрат на одиницю продукції - 30 %);
ü Техніка та обладнання повинні мати характеристики унікальності та бути довго конкурентоспроможними по ціні та якості не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку;
ü Врахування впливу на екологію при створенні нових виробництв або переоснащенні діючих.
На рівні принципів, правил, механізмів
З боку Міністерства промислової політики необхідно:
ü Визначення напрямків розвитку галузі, яка забезпечувала б потреби технічної складової в агробізнесі (відповідь на питання: яка техніка та обладнання необхідні під технології самовідновлюючого землеробства в Україні).
ü Орієнтація машинобудівників на своєчасність вивчення потреб агробізнесу, з урахуванням світових тенденцій, змін умов виробництва сільськогосподарської продукції.
ü Розробка технічної політики, яка б ґрунтувалася на комплексі пріоритетів (з показниками контролю за роботою машинобудівних заводів - виробників).
5.8. Екологічна політика
На рівні пріоритетів та цілей
ü Необхідно на міжнародному рівні добитися визнання, що технологія No-Till буде зв’язувати вуглець, продажі квот і отримані від продажі квот кошти направляти на додаткове розповсюдження технології No-Till, яка додатково дасть зв’язування вуглецю.
ü Впровадження технології No-Till має розглядатися, як Державний проект, залучення “зелених інвестицій” (для сільського господарства – це фактично додаткове джерело фінансування програми реформ в рослинництві). Суть проекту:
– продаж вже існуючих квот на міжнародному ринку можлива тільки під зобов'язання витрат коштів на проекти, що будуть забезпечувати додаткове скорочення викидів парникових газів;
– таким проектом національного масштабу є проект переходу в рослинництві з традиційної технології на технологію No-Till.
На рівні принципів, правил, механізмів
ü розробити та реалізувати проект “Кіото” із залученням відповідних міністерств та відомств (Міністерства охорони природного середовища, Міністерства Аграрної політики, Міністерства Промислової політики, Міністерства економіки, Міністерства палива та енергетики, Міністерства закордонних справ та ін.);
ü пріоритетним покупцем квот обрати ті країни, які готові розраховуватися грошима. За відсутності таких покупців перевагу надавати тим країнам, чия продукція може бути використана для технологічного переоснащення в рослинництві;
ü одержувачем коштів в Україні має бути сільгоспвиробник, який провів це скорочення;
ü відраховувати 10% від отриманих зелених інвестицій Міністерству охорони природного середовища за технологічне супроводження процесу отримання цих інвестицій.
5.9. Амортизаційна політика
ü Потрібно створити дієвий механізм для стимулювання сільгоспвиробника (і не тільки) використовувати амортфонд за призначенням – для оновлення основних засобів.
ü Можливо розробляти інструмент для цільового використання амортфонду господарствами на прикладі Європи: чим скоріше амортизуєш техніку, тим менше оподаткування, якщо швидко амортизував техніку і продав її, то податок на прибуток від продажу техніки низький, компенсація за придбану нову техніку – 50%. Завдяки цьому техніка замінюється 1 раз в 2 роки.
ü Має сенс прийняти положення про амортфонд таким чином: якщо ви купили трактор за 100 одиниць, і, наприклад спланували, що його термін амортизації 5 років. 20 одиниць повинно бути амортизовано щорічно. І кожен рік в амортизації враховується не просто 20 одиниць, а прогнозується, яке здороження цього трактора буде через 5 років. І в управлінському обліку цей відсоток здороження не є прибутком. Але, крім того, вам сюди потрібно закладати і моральне застарівання (а не тільки фізичне). А це означає, що нову модель потрібно буде купляти якомога раніше. Тоді розрахунок буде таким: ціна мінус прогнозна ціна продажу через, наприклад, два роки експлуатації; ця різниця з урахуванням коефіцієнту здороження є сумою, що переноситься в амортфонд. Іншими словами, амортфонд – це оцінка функції нового трактору.
ü Відрахування на амортизацію можливо відслідкувати по бухгалтерії. Якщо він використовується за призначенням – податком не обкладається, нецільове використання – податок 20%.
5.10. Митно-тарифна політика
ü Скасування ввізного мита на високопродуктивну генетику в свинарство і молочне скотарство, до тих пір поки в Україні не будуть створені системи розведення генетики, що будуть забезпечувати потребу господарств.
ü Скасування ввізного мита на кормозаготівельну техніку в проекти молочного скотарства.
5.11. Страхова політика
ü Можливо використовувати таку схему страхування врожаю (проти зимових ризиків та проти літніх ризиків): до страхової компанії подаються розміри витрат на га. Наприклад, витрати на посів в господарстві 150 $/га, а на пересів у випадку негоди потрібно 90 $/га. Франшиза страхової компанії складає 15 %. Таким чином до страхової компанії розмір витрат подається за схемою 90 $/га + 15% = 105 $/га. Страхові внески складають 4% від 105 $/га = 4,2 $/га на місяць. Якщо настає страховий випадок, то господарство отримує компенсацію 90 $/га.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 |
