Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України (стр. 14 )

Додаток 3.2.2.2.

Економічний аспект створення селекційно-генетичної піраміди.

Ø Актуальна ціна закупного поросяти 120 дол. США складається з:

65 дол. США (ціна одного поросяти) + 55 дол. США (питомі транспортні і митні витрати, страхування, ветеринарні дослідження, ввізне мито та ПДВ).

Ø Ціна 1 поросяти 45 дол. США є збитковою для виробника в Канаді.

Ø Ціна 1 поросяти 65 дол. США є прибутковою для виробника в Європі.

Таким чином, ціна вирощеного поросяти в селекційно-генетичній піраміді на Україні 90 дол. США:

ü на 25% дешевша для вітчизняного виробника (відгодівля), ніж імпортна;

ü мінімум на 30 дол. США більш прибуткова ніж у європейських виробників (відтворення).

Додаток 3.2.2.

Обгрунтування образу галузі Молочного скотарства

Забезпечення та підвищення прибутковості та, відповідно, отримання економічної незалежності від дотацій та субсидій в молочному скотарстві можливе при зниженні собівартості виробництва та збільшенням доходу від реалізації виробленої продукції.

Світовий досвід показує, що собівартість виробництва молока в найбільшій мірі залежить від генетики, здатної забезпечувати максимальну продуктивність по молоку, та організації технологічних процесів на всіх етапах виробництва – від заготівлі кормів до первинної обробки молока.

Рівень доходу від молочного бізнесу визначається кількістю виробленого молока та ціною, за якою воно реалізується.

Ціна реалізації (особливо в умовах інтеграції до світових ринків) в найбільшій мірі залежить від якісних показників виробленого молока.

Ключовими факторами, що впливають на якість молока є:

ü генетичний потенціал корів;

ü якість кормів;

ü технологічні можливості доїльного обладнання;

ü рівень кваліфікації та вміння персоналу управляти технологічною системою молочного виробництва.

(див. Додаток 3.3.3)

На кількісні показники виробництва молока в найбільшій мірі впливають:

ü Генетичний потенціал корів

ü Комфорт та технологія утримання тварин, що мінімізує стреси

ü Якісні корми та збалансований цілорічний загальнозмішаний раціон годування корів

Для забезпечення кожної зі складових ефективності молочного бізнесу (собівартість, об’єми виробництва, якість молока) вирішальним є створення сучасних великотоварних ферм із використанням технології безприв’язного утримання тварин з цілорічним однотипним годуванням.

При цьому визначальним фактором виробництва має бути діюча гармонізована (у відповідності до світових норм) система стандартів якості виробництва та продукції на всіх стадіях отримання та переробки молока.

Додаток 3.3.3.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ УТВЕРДЖЕННЯ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ МОЛОКА ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ.

Існуюча система стандартів якості молока в Україні повністю не відповідає стандартам, що діють в світі

Підвищення стандартів молока у Данії за 30 років.

При цьому вимоги до якості молока в світі мають тенденцію до жорсткішання. Так, наприклад в Данії, яка є провідним світовим виробником молочної продукції зміни вимог до одного з визначальних показників якості молока за останні 40 років виглядають так:

Забезпечення високої якості молока є багатофакторною задачею:

ü Чим вище якість молока, тим більше шанс знайти для нього ринок збуту з високою ціною. Якість – економічна категорія.

ü Для отримання якісного молока необхідно якісне і недешеве доїльне обладнання.

ü Щоб скоріше окупити, необхідно його інтенсивно експлуатувати (21 годину на добу – робота доїльної зали при 3-кратному доїнні 35 голів на 1 доїльному місці за добу), та пропускати крізь нього якнайбільше молока (високопродуктивні корови).

ü Чим більше розмір доїльної зали, тим дешевше коштує доїльне місце.

ü Чим вище продуктивність корови, тим більше уразливість до неврахування її потреб (комфорт): чисте повітря, відсутність температурних екстремумів, чиста вода, якісний корм, бокси для відпочинку і т. д. Комфорт – економічна категорія.

ü Чим більше череда, тим менше сума інвестицій на 1 голову, а значить – і менше собівартість молока.

ü Чим вище продуктивність корови, тим більший відсоток спожитого нею корма витрачається на молоко, а значить – краща конверсія корма, менше витрати корма на 1 л молока.

ü НАЙБІЛЬШ НЕОБХІДНИМ, актуальним і незадіяним фактором в молочному бізнесі є управління системою молочного бізнесу. Менеджмент – економічна категорія.

Очевидно, що максимально врахувати та забезпечити виконання всіх цих вимог при умові отримання привабливої позитивної рентабельності оптимально можливо тільки в умовах високотехнологічного сучасного великотоварного виробництва.

Додаток 3.4.1.

Негативні прояви та існуючі проблеми в аграрній науці

Сільське господарство не є високотехнологічним, розвинутим, наукоємним, сучасним. Аграрна наука не затребувана аграрним бізнесом і не сприяє його розвитку та рентабельному функціонуванню

Українська академія аграрних наук (УААН) є державною самоврядною науковою організацією і фінансується з державного бюджету та інших джерел не заборонених законодавством України. Самоврядність її полягає в тому, що вона самостійно визначає тематику досліджень, свою структуру, вирішує науково-організаційні, господарські, кадрові питання, здійснює міжнародні зв'язки.

Ø До складу Академії входять понад 340 наукових установ підприємств і організацій.

Ø На 01.01.2004 р. кількість земельних угідь в установах УААН становила 584,2 тис. га, в т. ч. сільськогосподарських угідь 529,5 тис. га.

Ø В наукових установах Академії працює понад 13,7 тис. чоловік, в т. ч. 381 доктор і 2,1 тис. кандидатів наук.

Ø Академія проводить наукові дослідження за 1 національною, 6 державними цільовими, 32 галузевими науково-технічними програмами і 6 окремими проектами.

Ø Науковцями академії за останні роки виведено 2 породи, 4 внутріпородні і заводські типи сільськогосподарських тварин та 2 кроси птахів; до 25% потреби України в племінному молодняку сільськогосподарських тварин задовольняється установами УААН.

Ø Щорічно установи Академії розробляють близько 35 найменувань машин та обладнання, 10-15 нових технологій і технологічних процесів, 8-10 вихідних вимог на машини та інших нормативних документів.

Джерело: © Національна академія аграрних наук України

Коренной реконструкции требует управление, координация деятельности научно-технологической сферой. Сейчас финансирование фундаментальных исследований завышено, а доля финансирования прикладной науки - слишком низкая! Поэтому и отдача от украинской науки является ничтожно малой. Игнорируются связи бизнеса с наукой. Государство не стимулирует предпринимателей вкладывать средства в науку. Создание три года назад и деятельность Государственного агентства по инновациям и инвестициям не способствовали сближению науки и производства. Возможно есть смысл в создании в Украине Министерства науки и технологий на базе указанного Госагенства, при этом часть своих функций действующее Министерство образования и науки должено передать этому новому образованию.

Пришло время нового сотрудничества Правительства и Национальной Академии наук, а также отраслевых академий. Наука, образование должны стать материальным локомотивом развития страны!

Джерело: Станислав Николаенко («Кореспондент», 4 марта 2010.)

Додаток 3.6.1.

Величезна корупція в країні

Україна посідає останню сходинку серед «нових незалежних країн».

Рівень корупції в Україні оцінили у 4,3 бали – це найбільший, тобто найгірший бал серед «нових незалежних країн» і всіх інших країн взагалі.

«Найкраще» рівень корупції оцінили у Сінгапурі – 2,2, Данії – 2,4, Фінляндії – 2,5, Кувейті – 2,5 та Голландії – 2,6.

У США рівень корупції оцінили у 3,7 бали, Канаді – 3,2, Австрії – 2,8, Великобританії – 3,3, Японії – 3,9, Вірменії – 3,1, Азербайджані – 3,3, Білорусії – 3,4, Грузії – 3,1, Молдові – 3,5, Монголії – 3,7 та Росії – 3,9.

Дослідження, що презентує громадську думку щодо корупції, проводилося у 69 країнах з жовтня 2008 року до лютого 2009 року. Оцінки виставлялися за 5-бальною шкалою, де 1 бал – «найнижчий рівень», а 5 – «найвищий».

В Україні найбільш корумпованими назвали державні установи – 28%, парламент – 25%, юстицію – 21%. Рівень корумпованості у бізнесі оцінили в 11%, медіа – 2%.

Неефективною боротьбу української влади з корупцією вважають 73% опитаних українців, ніякою – 19% і 7% - ефективною.

Джерело: Міжнародна правозахисна організація Transparency International. Звіт «Барометр глобальної корупції – 2009»

Додаток 4.7.

НАЕР: Україна не використала 3 млрд грн, отримані за Кіотським протоколом у 2009 р.

17.03.2010 14:10

Україна не використала 3 млрд грн, отримані за Кіотським протоколом у 2009 р.

"Це так звані "зелені інвестиції". Ми не можемо ці кошти використати як завгодно. Ми повинні ці кошти вкласти в енергозберігаючі програми таким чином, щоб рівень викидів зменшився на відповідну величину. Тобто, наприклад, продали 1 млн т викидів СО2 за 10 млн євро, наприклад, вклали ці кошти в енергозберігаючі проекти таким чином, щоб за термін життєвого циклу проекту зменшити викиди СО2 як мінімум на 1 млн т",- сказав С. Єрмілов.

Він також повідомив, що проекти енергозбереження під кошти Кіотського протоколу має схвалити Японія, адже саме ця країна купила квоту. При цьому С. Єрмілов додав, що в минулому році жоден проект японцям не сподобався. В НАЕР сподіваються, що цього року знайдуться кошти з бюджету, і агентство спільно з профільними міністерствами підготує якісні проекти енергозбереження.

Додаток 6.1.1.

Алгоритм розподілення витратної частини бюджету

Фінансування програми є найбільш важливим інструментом управління розвитком сільського господарства.

Від того, як організоване фінансування, залежить ефективність впливу держави на участь аграрного бізнесу в реалізації Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України. Для цього розподілення та використання витратної частини бюджету має відбуватися на основі:

ü прозорості планування та порядку використання фінансових ресурсів;

ü відповідності пропорцій в фінансуванні інструментів рейтингу пріоритетів статей (галузей, інструментів, заходів) Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України;

ü систематичного узгодження пропорцій та об’ємів фінансування з темпами та станом змін в галузях сільського господарства та ефективністю дії застосовуваних інструментів;

ü дотриманню встановлених пропорцій в алгоритмі фінансування не залежно від обсягів коштів, що спрямовуються в рамках Державного бюджету на сільське господарство.

1. Визнати, що Україна – Аграрна країна. Реформування сільського господарства – важливіший пріоритет. У відповідності до цього – норматив виділення коштів на сільськогосподарську галузь 7-10% від загальної суми видатків держбюджету. Інакше визнати, що сільське господарство - не пріоритетна галузь в Україні.

2. Розподілення та спрямування доступних ресурсів Державного бюджету шляхом визначення пріоритетів на протязі всього терміну реалізації Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України – одна з базових задач Міністерства Аграрної політики України. Визначення пріоритетів та пропорцій спрямування фінансових ресурсів має відбуватись на основі постійного моніторингу змін, що відбуваються в ключових галузях сільськогосподарського виробництва та темпів цих змін, аналізу ефективності дії державних інструментів у взаємозв’язку з впровадженням змін в інших політиках, суміжних галузях, системі забезпечення сільськогосподарської галузі.

3. Видатки з загального фонду бюджету сільського господарства спрямовуються у відношенні 40% : 60% на безповоротне фінансування потреб сільськогосподарського комплексу та на наповнення коштами (такими, що повертаються) Агрофінфонду та «Агрофінлізингу». Такі пропорції застосовуються в перший рік реалізації програми. Ціль – наповнити коштами Агрофінфонд та «Агрофінлізинг». В подальшому, використовуючи ці інструменти, стане можливим мінімізувати безповоротне фінансування сільськогосподарських підприємств за рахунок поворотного фінансування. Таким чином буде скорочено навантаження на видаткову частину Державного бюджету, зменшені ризики недофінансування сільськогосподарської галузі та створені сприятливі умови для поступового зменшення залежності аграрного бізнесу від бюджетних дотацій та субсидій. В подальші роки ці пропорції мають змінюватись.

4. Спрямування на наповнення коштами Агрофінфонду та «Агрофінлізингу» з загального фонду Державного бюджету відбувається у співвідношенні 50% : 50% виходячи з того, що:

ü Щорічно доступні кошти в Агрофінфонді та «Агрофінлізингу» складаються з коштів, які надходять з загального фонду Держбюджету та коштів, що повертаються до спеціального фонду.

ü Агрофінфонд в абсолютних об’ємах потребує більше коштів, ніж «Агрофінлізинг», але повернення коштів в «Агрофінлізингу» відбувається довше (відповідно до строків лізингових угод), ніж в Агрофінфонді (не більше календарного року), тому темп наповнення доступними для використання коштами у них різний.

5. Кошти, спрямовані на безповоротне фінансування, розподіляються між Апаратом державного управління сільськогосподарською галуззю (5%), системою установ Національної Академії Аграрних наук (10%), системою закладів аграрної освіти (15%) та системою аграрного бізнесу (сільськогосподарського виробництва) (70%). Таким чином будуть розподілені пріоритети держави в сільськогосподарській галузі.

Відповідно до цієї Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України на перший рік встановлюються такі напрямки та нормативи фінансування:

1) Апарат державного управління сільськогосподарською галуззю – після перегляду функцій на всіх рівнях управління, спрощення структури та зменшення чисельності держслужбовців по всій вертикалі державного управління, впровадження конкурсної системи прийняття на державну службу та прийняття держслужбовцями відповідальності за конкретні ланки реалізації Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України, встановити нормативи витрат на забезпечення системи державного управління сільськогосподарською галуззю.

2) Система установ Національної Академії Аграрних наук – за умови, що 60% коштів буде спрямовано на дослідницькі роботи, а 40% - на роботи з впровадження та поставивши при цьому завдання:

ü Скоротити:

– кількість наукових установ та науковців;

– кількість тем досліджень.

ü Збільшити:

– фінансування кожної робочої теми досліджень;

– рівень заробітної плати працюючих науковців та персоналу наукових установ.

Ø 50% коштів спрямувати на теми, затверджені МінАПУ за поданням сільгоспвиробників;

Ø 30% коштів спрямувати на теми, запропоновані НААН та затверджені МінАПУ на підставі їх відповідності потребам Комплексної Державної програми розвитку сільського господарства;

Ø 20% коштів спрямувати на теми, визначеними НААН як перспективні, або пов’язані з проведенням фундаментальних досліджень.

3) Система закладів аграрної освіти – за умови, що 30% буде спрямовано на практичні форми навчання, а 70% - на аудиторні теоретичні форми навчання та поставивши при цьому завдання:

ü Скоротити кількість навчальних закладів та кількість студентів (учнів) у відповідності до реальної потреби сільгосппідприємств.

ü Розробити нову програму навчання у відповідності до вимог новітніх ресурсозберігаючих технологій, що впроваджуватимуться у відповідності до Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України.

ü Збільшити мінімум в 3 рази кількість коштів в розрахунку на навчання одного студента, залучивши до процесу навчання закордонних фахівців, що обізнані та мають практичний досвід застосування новітніх технологій у відповідності до Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України.

ü Скоротити кількість викладачів, залишивши тих, хто готовий в короткі строки інтенсивно перенавчатися за новими програмами з отриманням практичного досвіду в передових господарствах, що працюють за новітніми технологіями.

ü Збільшити мінімум в 2 рази рівень заробітної плати викладачів.

ü Визначити перелік базових господарств для практичного навчання студентів, відпрацювати умови співпраці з ними.

Ø 70% коштів спрямувати на навчання студентів;

Ø 10% коштів спрямувати на перепідготовку викладачів;

Ø 20% коштів спрямувати на перепідготовку діючих фахівців сільгосппідприємств (першочергово тих, що здійснюють технологічне переоснащення у відповідності до Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України).

4) Система аграрного бізнесу (сільськогосподарського виробництва).

Спочатку треба визначитись, який об’єм коштів має бути спрямований на фінансове забезпечення виконання прийнятих раніше зобов’язань Держави перед сільгоспвиробниками (наприклад, зобов’язання по здешевленню відсотків за кредитами). На таку суму має бути зменшені визначені в п.4. спрямування на розвиток аграрного бізнесу.

Після цього необхідно, визначивши пріоритети між ключовими галузями сільського господарства, встановити нормативи розподілення бюджетних коштів між ними.

Визначення пріоритетів між ключовими галузями сільського господарства здійснюється з урахуванням бізнесової (інвестиційної) привабливості галузі за показниками:

ü Співвідношення основних та оборотних коштів в бізнесі;

ü Залежність економічної ефективності бізнесу від розміру виробництва;

ü Кількість обертів (обігових коштів) на рік.

Чим більш приваблива для бізнесу галузь, тим менше прямої участі держави в ній повинно бути. Разом з тим, слід враховувати, що є галузі, які в технологічному плані виконують забезпечуючу функцію для інших галузей, а тому потребують першочергового та прискореного реформування та розвитку. Це стосується рослинництва, яке створює кормову базу для свинарства та птахівництва. Тому рейтинг галузей сільськогосподарського виробництва за критеріями необхідності участі держави в реформуванні виглядає наступним чином.

Бізнес	Основні/ оборотні	Ефект розміру	Кількість обертів на рік	Рейтинг інвестиційної привабливості	Рейтинг необхідності державної участі	Фінансування
ПТАХІВНИЦТВО	1 : 1,5	1 : 0,8	9	1	4	0%
СВИНАРСТВО	1 : 2,8	1 : 0,8	2,5	2	3	10%
РОСЛИННИЦТВО	1 : 0,7	1 : 0,75	1	3	1	70%
МОЛОЧНЕ СКОТАРСТВО	4 : 1	1 : 0,5	0,7	4	2	20%

6. Розподіл коштів «Агрофінлізингу» на цілі Комплексної Державної програми реформування та розвитку сільського господарства України відбувається з урахуванням визначених галузевих пріоритетів. На підставі цього пропорції розподілення будуть такі: на завдання в галузі свинарства – 10%, на завдання в галузі рослинництва – 90% (в тому числі на завдання, пов’язані з технологічним переоснащенням – 50%, на завдання, пов’язані з будівництвом елеваторів – 40%).

7. Фінансове забезпечення інструментів, що застосовуються в рослинництві складається з:

ü потреб в наповненні Агрофінфонду (див. п.4.).

ü потреб, пов’язаних з будівництвом елеваторів, де фінансування з загального фонду необхідне на здешевлення відсотків за кредитами, необхідними для влаштування фундаментів; допомога в придбанні обладнання має бути реалізована через «Агрофінлізинг» (див. п.6.);

ü потреб, пов’язаних з технологічним переоснащенням галузі, де фінансування з загального фонду необхідне на дотування витрат на технологічний супровід, здешевлення техніки, здешевлення відсотків за кредитами; при цьому необхідно враховувати, що частина техніки може бути придбана сільгоспвиробниками через «Агрофінлізинг» (див. п.6.);

1) Визначивши об’єм доступних через «Агрофінлізинг» коштів на придбання обладнання для елеваторів, враховуючи, що при фінансуванні будівництва елеваторів витрати на облаштування фундаменту складають 30% загальної вартості проекту, а придбання та монтаж обладнання – 70%, можна розрахувати розмір суми витрат на здешевлення відсотків за кредитами, необхідними для влаштування фундаментів.

2) Встановлюємо, що дотації на технологічний супровід складають 1% від суми спрямувань на технологічне переоснащення в рослинництві (складається з видатків загального фонду Держбюджету на рослинництво (див. п.5.4.), зменшеної на розмір суми витрат на здешевлення відсотків за кредитами, необхідними для влаштування фундаментів елеваторів та коштів «Агрофінлізингу», спрямованих на технічне переоснащення в рослинництві).