Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України (стр. 4 )

Комплекс інструментів, що застосовуються в розбудові галузі свинарства

В підпрограмі «Створення селекційно-генетичної піраміди»:

1. Здешевлення відсотків за кредитами (15%) на будівництво ферм відтворення, що будуються поза проектом селекційно-генетичної піраміди.

2. Залучення стратегічних інвесторів для реалізації та фінансування проекту створення селекційно-генетичної піраміди.

3. Державні нефінансові гарантії для залучення стратегічних інвесторів:

– Зобов’язання держави не застосовувати по відношенню до інвестора та його інвестицій заходів примусового вилучення коштів (через націоналізацію, експропріацію, реприватизацію тощо);

– сприяння прискореному вирішенню формальних процедур, таких як виділення земельних ділянок, реєстрація спільних підприємств і т. д.;

– поступове зменшення квот на імпорт;

– створення Урядом наглядового органу, до якого б увійшли заступники міністрів юстиції, сільського господарства, фінансів, заступник Голови Державної податкової адміністрації, і який би забезпечував державний контроль за доброчинним та порядним виконанням своїх зобов’язань українських партнерів проекту.

4. Надання проектам зі створення селекційно-генетичної піраміди інноваційного статусу та включення до «Агротехнопарку» на термін 3 роки та надання відповідних преференцій в частині оподаткування та митних тарифів на обладнання, що ввозитиметься.

5. Терміново дозволити купівлю-продаж землі під тваринницькі ферми, комбікормові заводи:

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – рекомендувати ціновий діапазон 1 га (10-30 тис. грн.);

o ввести норматив купівлі-продажу: тваринницькі ферми - до 10 га, комбікормовий завод – до 3 га;

o при непобудові об'єкту протяом 2 років – примусове вилучення земельної ділянки державою (а кошти залишаються у продавця земельного паю).

6. Спрощення процедур виділення земельних ділянок для будівництва об’єктів.

7. Скасування ввізного мита на тварин високопродуктивної генетики, до тих пір поки в Україні не будуть створені системи розведення генетики, що будуть забезпечувати потребу господарств.

8. Квотування імпорту свинини та харчових продуктів зі свинини.

Для цієї підпрограми такого набору інструментів достатньо. Більше ніякого фінансування з бюджету не треба. Це не означає, що селекційно-генетична піраміда з нуклеусом з’явиться за український капітал. В цьому випадку не так важливо – український капітал, чи ні. Нам важливо, щоб в Україні з’явилися поросята для відгодівлі.

В підпрограмі «Технологічного переоснащення відгодівлі»:

1. Кредитування через «Агрофінлізинг» господарств на цілі придбання ангарних конструкцій з обладнанням (кормушки, поїлки, тощо). Сільгоспвиробник отримує лізинговий кредит в розмірі 85% вартості ангарних конструкцій з обладнанням на строк до 5 років під 4 % річних, а 15% вартості обладнання сільгоспвиробник сплачує сам.

2. Квотування імпорту свинини та харчових продуктів зі свинини. По мірі насичення ринку свининою внаслідок технологічного переоснащення галузі об’єми квот повинні зменшуватись.

3. Стандарти на продукцію, гармонізовані зі світовими.

Для того, щоб конкурувати з нашою свининою в Європі, потрібно вводити в Україні європейські стандарти якості. Зараз є тільки дві категорії – перша і друга. А треба вводити ту категоризацію, яка вже є в Європі, щоб адаптуватися до цієї системи.

4. Спрощення процедур виділення земельних ділянок для будівництва об’єктів.

5. Терміново дозволити купівлю-продаж землі під тваринницькі ферми, комбікормові заводи:

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – рекомендувати ціновий діапазон 1 га (10-30 тис. грн.);

o ввести норматив купівлі-продажу: тваринницькі ферми - до 10 га, комбікормовий завод – до 3 га;

o при непобудові об'єкту протяом 2 років – примусове вилучення земельної ділянки державою (а кошти залишаються у продавця земельного паю).

6. Сертифікація забійних цехів, як обов'язкова умова для експорту виробленої на них свинини. Якість продукції через якість виробничих процесів.

Дотації на свинину не потрібні. Співвідношення між інвестиціями на скотомісце, питомими затратами на корми (на одну тварину), затратами на придбання поросят як 5:2:0,4. З цього видно, що питання компенсації вартості поросят не актуальне. Сільгоспвиробники мають закуповувати генетику самостійно за свої гроші. А будівництво ферм потребує допомоги.

Такого набору інструментів достатньо для розбудови бажаного образу свинарської галузі.

Суть та ключові характеристики застосовуваних інструментів див. в розд.5.

3.2.6. Результати реалізації Програми розвитку галузі Свинарства

§ нарощені об`єми відгодівлі свиней, завдяки чому переробка зерна відбувається в Україні,

§ створення ринку зерна в Україні,

§ достатньо високогенетичного молодняка для відгодівлі з високими показниками приросту,

§ нарощення експорту м`яса та м`ясопродуктів,

§ високі показники якості свинини,

§ зменшення собівартості виробництва.

3.3. Реформування та розвиток Молочного скотарства

3.3.1. Визначальні фактори впливу та системні проблеми в Молочному скотарстві

ü Відбувається стійке скорочення поголів’я великої рогатої худоби;

ü відбувається стійке скорочення виробництва та споживання молока в Україні;

ü ключовою проблемою, що стримує розвиток молочної галузі – низька якість вироблюваного молока, що не відповідає існуючим в світі (Росія, ЄС, США) вимогам якості. Неякісне молоко не має шансів продаватися за достойними цінами, низькі доходи виробників молока не дозволяють розвивати виробництво та забезпечувати його рентабельність;

ü вимоги до якості молока, закріплені у державних стандартах, значно нижчі за світові. Це створює підґрунтя для неотримання достойної ціни за якісне молоко, що, в свою чергу, робить не вигідними інвестиції та саме виробництво якісного молока;

ü застосовувані традиційні технології в умовах існуючих ферм та молочнотоварних виробництв не здатні забезпечувати якість молока, яка б відповідала стандартам європейського та світового ринків;

ü висока собівартість існуючого виробництва молока не здатна задовольнити платоспроможний попит не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринках;

ü серед визначених ключових галузей є найбільш складною для інвестування галузь:

o економічна ефективність молочного виробництва значно залежить від розміру виробництва;

o світовий досвід свідчить, що для забезпечення високої якості молока необхідною умовою є використання високотехнологічних доїльних залів (це обумовлює більше інвестиційне навантаження);

o важливим для забезпечення високої продуктивності виробництва в молочному скотарстві є наявність високопродуктивних корів, які в Україні є дефіцитом (це обумовлює більше інвестиційне навантаження);

o забезпечення продуктивності корів та високої якості молока потребує якісної та достатньої кормової бази (це обумовлює більше інвестиційне навантаження та відповідний графік інвестування та створення виробництва);

o забезпечення продуктивності корів та високої якості молока висуває комплекс жорстких вимог до проектів тваринницьких ферм та забезпечення комфорту для корів (це обумовлює більше інвестиційне навантаження);

o інвестиції в молочну галузь мають довший (в порівнянні зі свинарством та рослинництвом) термін окупності;

ü одним з ключових факторів забезпечення ефективності молочнотоварного виробництва є науко - та інтелектуалоемна система управління; її впровадження обмежується дефіцитом в Україні відповідно підготовлених кадрів (як спеціалістів та управлінців для роботи безпосередньо в господарствах, та і наукових консультантів) та доступних джерел інформації про ці технології та їх застосування в умовах конкретного господарства;

ü сучасні молокопереробні підприємства «навчилися» виготовляти молокопродукти майже без молока, тому вони не є стимулюючим фактором виробництва молока високої якості;

ü перехід молокопереробних підприємств на високоякісну сировину потребуватиме певного часу для адаптування (зміна технологій виробництва, маркетингової політики, економічних моделей виробництва тощо);

ü ключовим елементом привабливості молочної галузі є можливість отримання постійного грошового потоку від реалізації молока;

ü відсутня власна генетично-селекційна база для нарощування поголів’я високопродуктивних корів.

3.3.2. Суттєві (ключові) складові бажаного образу Молочного скотарства

Сучасні великотоварні ферми (на 200, 400, 600, 800, 1200, 2400, … високопродуктивних корів) із використанням технології безприв’язного утримання тварин з цілорічним однотипним годуванням.

В галузі діють світові стандарти якості молока. На сертифікованих фермах гарантоване забезпечення стабільно високої якості вироблюваного молока за світовими стандартами. (див. Додаток 4.3.2.1.)

Обгрунтування образу галузі Молочного скотарства наведено у Додатку 4.3.2.

3.3.3. Основні напрями реформування Молочного скотарства

Порівняно з іншими ключовими галузями сільського господарства бізнес в молочному скотарстві є найбільш проблемним з точки зору прийняття рішення про інвестування. Це обумовлене тим, що сучасний молочний бізнес:

· має велику фондоємність та, як наслідок, найбільше співвідношення вартості використовуваних основних та оборотних засобів та коштів;

· в наслідок великої інвестоємності дає найменший об’єм виручки на одиницю інвестицій;

· має найдовший цикл обертання обігових коштів і відповідно найменшу річну кількість їх обертів;

· має найбільші порівняно з іншими галузями строки окупності.

Вигідність бізнесу в молочному скотарстві можна покращити, якщо спрямовувати інвестиції у створення великотоварних ферм (це дає можливість зменшити питому вартість скотомісця), пристосовану до виробництва високоякісного за світовими вимогами та стандартами якості молока, яке буде купуватися за вищими цінами (це потребує відповідного коштовного обладнання). Таким чином, щоб зменшити питомі інвестиції в скотомісце, та забезпечити можливість отримувати максимальну виручку, необхідні великі в абсолютному вимірі інвестиції (дорогий «вхідний білет» в бізнес). При цьому розмір інвестицій знаходиться в зворотній залежності до потенційної собівартості продукції та прямо пов’язане із доходністю створюваного бізнесу (як абсолютною, так і питомою на корову або на літр молока).

Таким чином, для залучення бізнесу до створення ефективних прибуткових підприємств в молочному скотарстві існує найбільша необхідність серйозної державної підтримки інвестицій через систему стратегічних (а не тактичних) стимулюючих та мотивуючих інструментів.

Особливістю розвитку молочного скотарства є те, що спроби зменшити об’єми спрямованих інвестицій за рахунок більш дешевого та менш технологічного та якісного обладнання, здешевлення за рахунок спрощення проектів ферм, більш дешевих та менш продуктивних порід корів і т. ін. призводять до втрати економічної ефективності створюваного молочного виробництва.

Головним економічним смислом реформування в Молочному скотарстві є випереджуюче зростання виручки над ростом витрат (за рахунок росту кількості і якості продукції, а не зменшення витрат) та, завдяки цьому, зростання прибутковості виробництва.

3.3.4. Програма розвитку галузі Молочного скотартсва

Програма розвитку галузі Молочного скотарства включає:

ü підпрограму «Технологічне переоснащення» (базова технологія – безприв’язне утримання тварин з цілорічним однотипним годуванням):

o розділ «Технічне переоснащення» (споруди та забезпечення обладнанням);

o розділ «Технологічний супровід» (моделювання, планування, навчання, консультації);

ü підпрограму «Якість молока»:

o розділ «Впровадження нових стандартів якості та сертифікація ферм»;

o розділ «Сертифікація переробних виробництв».

3.3.5. Використання державних інструментів для реалізації програми розвитку галузі Молочного скотарства

Комплекс інструментів, що застосовуються в розбудові галузі молочного скотарства

Для здійснення технологічного переоснащення:

1. Компенсація 50% вартості корів високопродуктивних порід, що ввозяться з-за кордону в рамках програми технологічного переоснащення галузі молочного скотарства.

Лізинг ВРХ не ефективний (з аналізу досвіду Росії, де дуже великий відсоток вибраковки тварин при закупівлі). Краще дати можливість підприємцю самому виїхати та відібрати для себе тварин. Для лізингової компанії тварини вважаються «не моє». Тобто краще відшкодування за кожну куплену тварину.

Проект створення селекційно-генетичної піраміди в молочному скотарстві – це дуже довгостроковий проект, тому в цій Програмі він не актуалізується.

2. Здешевлення вартості обладнання доїльних залів.

3. Надання дотацій на здійснення технологічного супроводу проектів технологічного переоснащення молочних ферм та комплексів.

Сплата технологічного супроводу з розрахунку 400 грн. на голову дійного стада, з яких:

– ½ суми сплачує держава;

– ½ суми сплачує постачальник обладнання в рамках програми технологічного переоснащення галузі молочного скотарства.

Розбудова молочнотоварних ферм – це найбільш складний, інвестиційноємний та найдовше окупний в порівнянні з іншими галузями проект.

Без технологічного супроводу в молочному скотарстві є ризик вкласти значні інвестиції і не отримати очікуваного результату. Грошей може бути витрачено багато, всі складові, крім технологічного супроводу, куплені. А без технологічного супроводу все це не складається в комплекс, який тоді працює на предмет якісного молока в великих об’ємах.

Тут місце і нагальна потреба в науково-практичному технологічному супроводженні. Фінансування технологічного супроводу має здійснюватись через виділення коштів під конкретні проекти. Необхідно забезпечити підбір групи, яка зможе це робити. Для проекту потрібно зробити тендер, в ході якого визначити, хто увійде до консультаційної групи. І тут не ставиться умова, що група – обов’язково вітчизняна. Якщо не найдемо вітчизняних фахівців, які зможуть супроводити, наймаємо іноземних. Тому що від цього залежить успіх програми і проекту. Припустимо, щоб на перших порах (на перші 2-3 проекти) були найняті технологи з-за кордону, щоб разом з нашими пройшли декілька проектів, а після отримання досвіду наші фахівці можуть супроводжувати проекти самостійно. Гроші треба виділяти тільки за результат впровадження проектів технології. Разом з цим необхідно створити систему підготовки консультантів для технологічного супроводу.

І це повинно бути під егідою МінАПУ, як замовника і власника програми.

4. Надання дотацій на розробку проектів будівництва молочних комплексів.

5. Інноваційний статус та включення до «Агротехнопарку» (терміном на 5 років) проектів побудови таких молочних комплексів.

6. Митні тарифи. Звільнення від сплати мита імпорт високопродуктивних корів та генетичного матеріалу.

7. Сертифікація побудованих молочних комплексів.

8. Спрощення процедур виділення земельних ділянок для будівництва об’єктів.

9. Терміново дозволити купівлю-продаж землі під тваринницькі ферми, комбікормові заводи:

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – рекомендувати ціновий діапазон 1 га (10-30 тис. грн.);

o ввести норматив купівлі-продажу: тваринницькі ферми - до 10 га, комбікормовий завод – до 3 га;

o при непобудові об'єкту протяом 2 років – примусове вилучення земельної ділянки державою (а кошти залишаються у продавця земельного паю).

10. Залучення інвесторів.

11. Державні нефінансові гарантії.

Для створення системи забезпечення якості молока

1. Стандарти на продукцію, гармонізовані зі світовими. Введення (на першому етапі можна паралельно з існуючими) нових стандартів якості молока.

2. Надання дотацій на молоко. Дотація за якість молока, що відповідатиме новим стандартам (2 грн./л) надається підприємствам протягом перших трьох років з моменту здійснення ними сертифікації виробництва.

3. Сертифікація переробних підприємств.

4. Квотування імпорту сухого обезжиреного та не обезжиреного молока. По мірі збільшення молочного виробництва об'єми квот повинні зменшуватися.

Такого набору інструментів достатньо, щоб був реалізований образ галузі молочного скотарства.

Суть та ключові характеристики застосовуваних інструментів див. в розд.5.

3.3.6. Результати реалізації Програми розвитку галузі Молочного скотарства

§ гарантована якість молока на рівні світових стандартів на сертифікованих фермах,

§ гарантована якість молочних продуктів на сертифікованих переробних підприємств,

§ можливість збільшення цін та експорт молочної продукції на зовнішні ринки.

Реформи галузей, що забезпечують розвиток сільського господарства України (суть реформ)

3.4. Програма реформування Аграрної науки

3.4.1. Системні проблеми в Аграрній науці

(див. Додаток 3.4.1):

ü НААН в існуючому стані не є затребуваним ресурсом технологічного розвитку та економічної ефективності для сільгоспвиробників. Реальні витрати бюджетних коштів на потреби НААН не відповідають корисності та ефективності продуктів її діяльності;

ü аграрна наука не затребувана аграрним бізнесом і не сприяє його розвитку та рентабельному функціонуванню;

ü організаційно-фінансова непрозорість та автономність системи аграрної науки створили підґрунтя для втрати її зв’язку з реальними практичними потребами розвитку та функціонування сільського господарства;

ü кошти, які виділяються на підтримку агарної науки не відповідають її ролі в підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва;

ü відсутність системних зв’язків з провідними світовими аграрними науковими установами, тісних контактів з передовими сільгосппідприємствами світу та їх практичним досвідом впровадження та використання новітніх технологій зробили аграрну науку заручником застарілих догм та захисником неефективних шляхів господарювання.

3.4.2. Суттєві (ключові) складові бажаного образу аграрної науки

Забезпечує сільгоспвиробників інформацією та знаннями про сучасні в світовому вимірі ресурсозберігаючі технології виробництва, адаптовані до умов України.

Здійснює дослідження та вивчення з питань, актуальних для сільгоспвиробників та орієнтованих на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності українських сільськогосподарських підприємств.

Здійснює в співпраці з підприємствами аграрного бізнесу впровадження результатів досліджень та вивчень, адаптованих до українських умов кращих світових рішень, підходів та технологій, здійснює технологічний супровід господарств, що переходять на новітні технології.

В галузі працюють кращі вчені, праця яких високо оплачується у відповідності до результатів, які досягають сільгоспвиробники за допомогою інтелектуальних продуктів цих науковців.

3.4.3. Основні напрями реформування аграрної науки

Для того, щоб технологічне переоснащення сільськогосподарського виробництва відбувалося швидко, з мінімальною кількістю помилок, аграрна наука має стати активним співучасником та інтелектуальним ресурсом реформ, реформуючись сама.

Сільськогосподарське виробництво від аграрної науки потребує:

ü інформації та знань про сучасні в світовому вимірі ресурсозберігаючі технології виробництва, адаптовані до умов України;

ü прийнятних до впровадження результатів досліджень та вивчень. Науковці можуть і повинні мати сумніви, питання для вивчення та перевірки, але сільгоспвиробникам мають передаватися ті результати, які кращим образом впливають на економічні та екологічні показники господарської діяльності господарств;

ü науково-методичного супроводу при впровадженні новітніх технологій, результатів досліджень та вивчень.

Для цього в аграрній науці мають працювати кращі вчені, праця яких високо оплачується у відповідності до результатів, яких досягають сільгоспвиробники за допомогою інтелектуальних продуктів цих науковців.

Аграрна наука має стати відкритою, прозорою та зрозумілою для сільгоспвиробників. Тому установи аграрної науки мають щорічно звітувати аграрній спільноті (перед аграрним союзом, як суспільною організацією практиків – сільгоспвиробників) про результати своєї науково-практичної діяльності, ефективність використання державних коштів та отримувати від неї зворотній зв’язок, чути проблеми та дійсні потреби сільськогосподарського виробництва.

3.4.4. Підпрограми реформування Аграрної науки

Програма реформування Аграрної науки є складовою невід’ємною частиною Комплексної Програми реформ і розвитку сільського господарства України. Вона має охоплювати повністю викладені проблеми та бути способом реалізації майбутнього образу Аграрної науки.

Програма реформування Аграрної науки:

· Перегляд програми досліджень,

· Реформування процесівз акцентом на прикладну науку.

3.4.5. План реформ Аграрної науки

Змінити принципи функціонування та фінансування аграрної науки.

· Переглянути програми (за тематикою) досліджень. (80% людських та фінансових ресурсів спрямовувати на теми, пов'язаними з ресурсозберігаючими технологіями в ключових системо утворюючих галузях, 20% - на інші теми).

· Змістити акценти на програми адаптації та впровадження. При цьому в кожній темі 60% коштів спрямовувати на розробку, 40% на впровадження розробки.

· Реформування процесів з акцентом на прикладну, практичну науку. Збільшення фінансування кожної робочої теми досліджень, рівня заробітної плати науковців (можливо за рахунок скорочення кількості наукових установ, персоналу та тем досліджень) .

· Змінити принципи фінансування НААН.

ü 50% всього фінансування на теми досліджень на замовлення МінАПУ (сільгоспвиробників)

ü 30% на теми, які подані НААН і затверджені МінАПУ

ü 20%на теми, визначені НААН як перспективні, або пов’язані з проведенням фундаментальних досліджень.

3.5. Програма реформування Аграрної освіти

3.5.1. Системні проблеми в Аграрній освіті

(див. Додаток 3.5.1):

ü кількість випускників, яких щорічно випускає система аграрної освіти значно перевищує реальні потреби сільського господарства;

ü програми навчання не орієнтовані на оволодіння майбутніми фахівцями новітніми ресурсозберігаючими технологіями;

ü система навчання не забезпечує здобуття майбутніми фахівцями практичних навиків роботи в умовах новітніх ресурсозберігаючих технологій;