Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України (стр. 25 )

Додаток 6.5.

Зміни в Інноваційній політиці

Дух інноваційності в галузі визначається і в найбільшій мірі залежить від першого керівника. Якщо перша особа галузі на це налаштована і весь час відтворює цю вимогу, галузь має шанс розвиватися інноваційним шляхом. При цьому обов’язковою умовою інноваційності є відкритість та готовність керівництва галуззю відверто та повно ділитися ідеями, знахідками рішень.

Перший керівник може делегувати всі свої повноваження та ролі (фінанси, комерційну сферу, управління персоналом і т. ін.) окрім інновацій. Це ключова роль першої особи керівництва галуззю – весь час вишукувати та активізувати оточуюче внутрішнє та зовнішнє середовище галузі (частково примушувати, виводячи зі стану рівноваги), щоб інновації відбувалися безперервно, не припиняючись.

Ключові інновації в сучасному світі відбуваються не внаслідок винаходу чогось нового, а шляхом комбінації вже винайдених рішень в такі системи, комплекси, набори, які утворюють щось новітнє, таке, якого ще не було. Суть в комбінуванні існуючого.

В Україні існує багато навчальних закладів, центрів, курсів, заходів. Але вони в абсолютній більшості відірвані від інноваційних практичних тем, полів. Є гарні практичні заходи, але в них майже відсутнє навчання. Держава виділяє багато коштів на всі ці заходи (наукові та навчальні установи, курси, семінари, конференції, виставки-демонстрації тощо), але не достає бажання, вміння та сили волі об’єднати ці речі (інноваційну практику та гарну теорію) в одному місці та завдати такий алгоритм навчання, щоб він був спрямований не на теорію та книги, а на практику.

Одна з умов впровадження інновацій – подолання власних стереотипів через розширення рамок бачення проблеми. Ключові інновації лежать саме за рамками внутрішніх обмежень, які люди встановлюють для себе. Там де знаходяться страхи та незнання людини, де працюють його стереотипи (це у мене не вийде, це не сприйметься, про це не слухатимуть, це я не зможу змінити, хто я такий, щоб братися за такий значущий проект, діло…). Для тог, щоб розкріпачити людей в одній системі проблем, потрібно залучити їх до вирішення проблем в системі вищого порядку (в надсистемі). Для того, щоб люди почали сміливіше працювати над інноваціями у власному підприємстві, необхідно їх залучити до роботи над інноваціями в масштабі галузі. Від цього і стає очевидніше те, що потрібно діяти у себе, і люди почувають себе більш впевненими, вільними, сміливими у пошуках та діях в нових сферах та напрямках (з’являється можливість зіставити свої страхи та сумніви на рівні підприємства з масштабами галузі, країни, де проблеми значно складніші).

Часто розбиття системи управлінні на підсистеми (галузі, напрямки, питання) є штучним, хоча й робиться з благими намірами. Тоді управління окремими галузями призводить до того, що зв’язки між галузями втрачаються, а кінцевий загальний результат, корисність та результат діяльності системи визначається саме якістю та ефективністю цих зв’язків.

Приклад. Розділення задачі залучення коштів через використання механізму, наданого Кіотським протоколом, під технологічне переоснащення рослинницької галузі сільського господарства між Міністерством охорони природного середовища, Міністерством Аграрної політики, Міністерством Промислової політики, Міністерством економіки, Міністерством енергетики робить її практично нереалізуємою. На рівні одного міністерства ця задача не може бути повно прийнята та вирішена.

Додаток 5.16

Необхідні зміни в Політиці забезпечення продовольчої безпеки

Продовольча безпека України є одним з головних напрямів забезпечення національної безпеки країни в середньостроковій перспективі, чинником збереження її державності та суверенітету, найважливішою складовою демографічної політики, необхідною умовою реалізації стратегічного національного пріоритету - підвищення якості життя громадян України шляхом гарантування високих стандартів життєзабезпечення.

Стратегічною ціллю продовольчої безпеки є забезпечення населення країни безпечною сільськогосподарською продукцією та продовольством. Гарантією її досягнення є стабільна економічна та екологічна ефективність внутрішнього виробництва, а також наявність необхідних резервів та запасів.

Забезпечення продовольчої безпеки є передумовою для здійснення експорту відповідних видів сільськогосподарської та харчової продукції.

Визначитися з поняттями.

Продовольча незалежність України - стійке вітчизняне виробництво харчових продуктів в обсягах не менше встановлених порогових значень його питомої ваги в товарних ресурсах внутрішнього ринку відповідних продуктів.

Продовольча безпека України - стан економіки країни, при якому забезпечується продовольча незалежність України, гарантується фізична та економічна доступність для кожного громадянина країни харчових продуктів, в об'ємах не менше раціональних норм споживання харчових продуктів, необхідних для активного та здорового способу життя.

Показник продовольчої безпеки - кількісна або якісна характеристика стану продовольчої безпеки, що дозволяє оцінити ступінь її досягнення на основі прийнятих критеріїв.

Критерій продовольчої безпеки - кількісне або якісне порогове значення ознаки, по якій проводиться оцінка ступеня забезпечення продовольчої безпеки.

Раціональні норми споживання харчових продуктів - раціон, що представлений у вигляді набору продуктів, що включає харчові продукти в об'ємах та співвідношеннях, що відповідають сучасним науковим принципам оптимального харчування, враховує структуру, що склалася, та традиції харчування більшості населення.

Економічна доступність продовольства - спроможність придбання харчових продуктів за цінами, що склалися, в об'ємах та асортименті, які не менше встановлених раціональних норм споживання, забезпечена відповідним рівнем прибутків населення.

Фізична доступність продовольства - рівень розвитку товаропровідної інфраструктури, при якому в усіх населених пунктах країни забезпечується можливість придбання населенням харчових продуктів або організації харчування в об'ємах та асортименті, які не менше встановлених раціональних норм споживання харчових продуктів.

Виходячи з вимог продовольчої незалежності основними джерелами харчових продуктів є продукція сільського, лісового, рибного, мисливського господарства, а також харчовій промисловості. Визначальну роль в забезпеченні продовольчої безпеки грають сільське господарство та харчова промисловість.

Встановити порогові значення питомої ваги вітчизняної сільськогосподарської, рибної продукції і|та| продовольства в загальному об'ємі|обсязі| товарних ресурсів (з урахуванням|з врахуванням| перехідних запасів) внутрішнього ринку відповідних продуктів:

· зерна - не менше 95 відсотків|процентів|;

· цукру - не менше 80 відсотків|процентів|;

· рослинної олії - не менше 80 відсотків|процентів|;

· м'яса і|та| м'ясопродуктів (у перерахунку на м'ясо) - не менше 85 відсотків|процентів|;

· молока і|та| молокопродуктів (у перерахунку на молоко) - не менше 90 відсотків|процентів|;

· рибній продукції - не менше 80 відсотків|процентів|;

· картоплі - не менше 95 відсотків|процентів|;

· солі|соль| харчової - не менше 85 відсотків|процентів|.

Для забезпечення безпеки харчових продуктів необхідно контролювати відповідність вимогам законодавства України в цій області сільськогосподарської продукції та продовольства, у тому числі імпортованих, на всіх стадіях їх виробництва, зберігання, транспортування, переробки та реалізації.

Необхідно гармонізувати з міжнародними вимогами стандарти якості та показники безпеки харчових продуктів.

Необхідно вдосконалити систему організації контролю безпеки харчових продуктів, включаючи створення сучасної технічної та методичної бази.

У сфері виробництва та обороту сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства зусилля повинні концентруватися на таких напрямах:

· підвищення ґрунтової родючості та врожайності, відтворення природно-екологічного потенціалу;

· прискорений системний розвиток тваринництва;

· реформування та прискорений розвиток науково-практичного потенціалу агропромислового комплексу, підтримка нових наукових напрямів в суміжних галузях науки та реалізація заходів, що запобіжать витоку висококваліфікованих наукових кадрів;

· реформування та прискорений розвиток системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, здатних реалізувати задачі інноваційної моделі розвитку агропромислового комплексу з урахуванням вимог продовольчої безпеки;

· оптимізація міжгалузевих економічних стосунків, які стимулювали б зріст темпів розширеного відтворення, залучення інвестицій та впровадження інновацій в сільському господарстві;

· вдосконалення механізмів регулювання ринку сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства в частині усунення цінових диспропорцій на ринках сільськогосподарської продукції та матеріально-технічних ресурсів;

· вдосконалення системи підтримки кредитування в цілях забезпечення доступності для більшості товаровиробників короткострокових та інвестиційних кредитів;

· впровадження нових технологій глибокої та комплексної переробки продовольчої сировини, методів зберігання та транспортування сільськогосподарської продукції;

· стимулювання розвитку інтеграції та кооперації у сфері виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства.

У сфері зовнішньоекономічної політики необхідно забезпечувати:

· оперативне вживання заходів митно-тарифного регулювання для цілей раціоналізації співвідношення експорту та імпорту сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства;

· активне використання захисних заходів при зростаючому імпорті сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства, а також у випадках демпінгу та застосування в зарубіжних країнах субсидій при їх експорті;

· ефективну роботу системи санітарного, ветеринарного та фітосанітарного контролю з урахуванням міжнародних правил та стандартів.

Ці положення мають бути враховані в Доктрині національної безпеки України.

Додаток 6.17

Приклад внесення змін в законодавчі, нормативно-правові акти, розпорядні документи органів державного управління

Здешевлення на 30% вартості техніки і устаткування
при переході на нові технології

Існує	Зміни
ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва від 28 липня 2004 р. N 959
Пункт 2. Часткова компенсація встановлюється у розмірі 30 відсотків вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва (далі - техніка) без урахування сум податку на додану вартість згідно з переліком, визначеним Міжвідомчою експертною радою з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання для сільськогосподарських товаровиробників.	Вилучити слова «вітчизняного виробництва»
Пункт 2. Сільськогосподарським товаровиробникам, які закупили зернозбиральні та кормозбиральні комбайни і трактори, часткова компенсація вартості такої техніки надається згідно з нормативом, визначеним Мінагрополітики.	Виділене вилучити
Пункт 6. Сільськогосподарські товаровиробники подають до комісії такі документи: 7-1) довідку про відсутність (наявність) заборгованості перед місцевим бюджетом з податку з доходів фізичних осіб, підписану в установленому порядку та скріплену печаткою сільськогосподарського товаровиробника.	П. п. 7-1) вилучити
Пункт 7. Основними критеріями визначення переможців конкурсу є: … рівень забезпеченості сільськогосподарського товаровиробника технікою залежно від обсягу виробництва валової продукції сільського господарства.	Виділене вилучити
У разі прийняття позитивного рішення комісії визначають суму часткової компенсації, що виплачується сільськогосподарському товаровиробнику в межах визначених лімітів коштів по кожному району. Відповідне рішення комісії оформляється протоколом, який підписують усі члени комісії.	Виділене замінити на «в розмірі 30% вартості приданої складної сільськогосподарської техніки»

Реалізація техніки та устаткування для новітніх технологій через «Агрофінлізинг»

Існує	Зміни
ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу від 10 грудня 2003 р. N 1904
6. За користування технікою лізингоодержувачі в порядку, встановленому договором фінансового лізингу, вносять плату (лізингові платежі). Ця плата складається із суми на відшкодування частини вартості техніки, та суми, що виплачується як винагорода лізингодавцю за передану у лізинг техніку за договором фінансового лізингу, яка становить 7 відсотків річних її невідшкодованої вартості…	Замінити виділене на «4%»
6. … …Техніка надається у фінансовий лізинг за умови внесення лізингоодержувачем попереднього платежу, що становить не менш як 10 відсотків вартості техніки, на який не нараховується лізинговий платіж у частині винагороди лізингодавцю.	Після слів «не менш як 10» добавити «та не більше 15» і далі – по тексту.
8-1. Перевага надається лізингоодержувачам, які придбавають техніку для оснащення тваринницьких і птахівничих ферм та комплексів, доїльних залів, елеваторів, овоче - і фруктосховищ, створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, реалізації інноваційних проектів, внесених до Державного реєстру інноваційних проектів.	Після слів «лізингоодержувачам, які придбавають техніку для» добавити «ресурсозберігаючих технологій в рамках Державних програм розвитку сільського господарства та його галузей, а також для» і далі – по тексту.
ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Деякі питання Міжвідомчої експертної ради з питань визначення пріоритетів у виробництві нової техніки та обладнання сільськогосподарських товаровиробників від 26 квітня 2007 р. N 679
3. Основними завданнями Міжвідомчої ради є: визначення першочергових напрямів роботи з науково-технічного забезпечення реалізації державної технічної політики в агропромисловому комплексі;	Замінити «технічної» на «технологічної»
ЗАКОН УКРАЇНИ Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу 7 лютого 2002 року 3023-III
Стаття 4. Пріоритетність розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу Розвиток вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу разом з його складовими: створення і виробництво техніки та обладнання, її технічне обслуговування і ремонт, а також формування інфраструктури ринку вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу є пріоритетними напрямами розвитку національної економіки.	Замінити «пріоритетними напрямами розвитку національної економіки» на «важливою складовою системи забезпечення сільськогосподарського виробництва та пріоритетними напрямами розвитку вітчизняного машинобудування»
Стаття 6. Компетенція Кабінету Міністрів України щодо машинобудування для агропромислового комплексу До компетенції Кабінету Міністрів України належить: 1) розроблення стратегії державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу;	Після «стратегії» добавити «та»
Стаття 6. Компетенція Кабінету Міністрів України щодо машинобудування для агропромислового комплексу 2) затвердження (схвалення) відповідних програм стосовно пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу і організація їх виконання;	Замінити «пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» на «забезпечення конкурентоздатності продукції вітчизняного машинобудування по відношенню до кращих світових зразків машинобудівної продукції»
Стаття 6. Компетенція Кабінету Міністрів України щодо машинобудування для агропромислового комплексу 4) реалізація науково-технічної політики у вітчизняному машинобудуванні для агропромислового комплексу, вжиття заходів щодо впровадження сучасних технологій у виробництво, підвищення екологічної безпеки;	Виділене замінити на «4) затвердження (схвалення) відповідних програм стосовно проактивного створення та впровадження у виробництво технічних рішень для інноваційних технологій виробництва сільськогосподарської та харчової продукції»
Стаття 7. Компетенція відповідного уповноваженого центрального органу виконавчої влади у проведенні державної політики пріоритетного розвитку машинобудування для агропромислового комплексу 1. Реалізацію стратегії державної політики пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу здійснює відповідний уповноважений центральний орган виконавчої влади (далі - уповноважений орган).	Після «стратегії» добавити «та»
Стаття 7. Компетенція відповідного уповноваженого центрального органу виконавчої влади у проведенні державної політики пріоритетного розвитку машинобудування для агропромислового комплексу 2. Уповноважений орган: 2) розробляє і реалізує програми створення технологічних комплексів машин і обладнання, організації їх виробництва, формування та розвитку ринку техніки і обладнання для агропромислового комплексу, забезпечення її технічного обслуговування та ремонту;	Після «реалізує програми» добавити «вивчення світових тенденцій розвитку агротехнологій та потреби в їх технічному забезпеченні, відслідковування та аналізу новітніх технологій та технічних засобів виробництва продукції сільськогосподарського машинобудування в світі та на цій основі» і далі – по тексту.
Стаття 7. Компетенція відповідного уповноваженого центрального органу виконавчої влади у проведенні державної політики пріоритетного розвитку машинобудування для агропромислового комплексу 2. Уповноважений орган: 5) здійснює інші заходи щодо розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу відповідно до закону.	Додати «6) вживає заходи щодо обмеження доступу на внутрішній ринок вітчизняної техніки, яка призводить до підвищення енерго - та ресурсовитратності технологій сільськогосподарського виробництва, погіршення екологічного стану ґрунтів, повітря, води.»

[1] РеСуть – зміна суті