Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України (стр. 3 )

§ Програма реформування Державного управління галуззю

· Зміни в інструментах державного управління (РеСуть[1])

· Зміни в суміжних політиках і галузях економіки (РеСуть)

2.3. Головна реформа в галузях сільського господарства - зміна акценту з підтримки технічного переоснащення на мотивацію технологічного переоснащення

Досвід України в спробах вирішувати проблеми сільського господарства шляхом підтримки технічного переоснащення показав, що:

ü Технічний парк може впливати на ефективність операцій, але при цьому не має суттєвого впливу на результати та ефективність в цілому виробництва;

ü Підтримка державою технічного переоснащення господарств відбувається систематично і тим провокує стійкі вимоги з боку сільгоспвиробників в таких дотаціях;

ü Державна підтримка спрямована на придбання сільгоспвиробниками техніки, що виробляється вітчизняними виробниками. При цьому більшість цієї техніки значно поступається закордонним зразкам майже за всіма значущими для сільгоспвиробника параметрами – функціональністю, надійністю, продуктивністю. Отже державна підтримка фактично спрямована не на сільгоспвиробників, а на машинобудівників.

Досягнення цілей цієї програми в контексті визначених світових тенденцій та викликів, а також особливостей стану України, її економіки та народного господарства можливе тільки при умові переводу ключових системоутворюючих галузей сільського господарства на новітні енерго - та ресурсозберігаючі технології, які здатні створити можливість сільгосппідприємствам мати прибуткове виробництво при реалізації виробленої продукції за конкурентоспроможними цінами.

Суть запровадження економічно ефективних ресурсозберігаючих технологій полягає в:

• Зменшенні об’ємів використаних ресурсів та собівартості виробництва сільськогосподарської продукції;

• Розвитку та використанні тих видів ресурсів, які дозволяють безпосередньо впливати на показники якості продукції та продуктивність виробництва;

• Мінімізації порушень природних екологічних балансів.

Тільки в цьому випадку сільськогосподарські підприємства матимуть змогу самостійно забезпечувати себе технікою, обладнанням, оборотними ресурсами та платити працівникам достойну заробітну плату, не вимагаючи дотацій у держави.

3. Програма розвитку ключових системоутворюючих галузей сільського господарства України та галузей, що забезпечують розвиток (суть реформ: ресурси, напрямки впливу, точки росту)

Реформи і розвиток ключових системоутворюючих галузей сільського господарства України (суть реформ)

3.1. Реформування та розвиток Рослинництва

3.1.1. Визначальні фактори впливу та системні проблеми в Рослинництві

ü в умовах застосування традиційних технологій землеробства в структурі собівартості продукції переважають статті, які не впливають на діловий результат (врожай) – витрати на обслуговування технічної системи (ПММ, запчастини, ремонт, амортизація техніки). Натомість дефіцит коштів на статті, які прямо впливають на діловий результат (витрати на якісне високопродуктивне насіння, добрива, засоби захисту рослин), не дозволяє отримувати високу врожайність. Середня врожайність культур в Україні нижча за ту, яку отримують землероби в інших країнах в гірших природно-кліматичних умовах, але з використання сучасних ресурсозберігаючих технологій;

ü невиправдано висока енерго - та ресурсоємність рослинництва призводить до низької економічної ефективності (аж до збитковості) виробництва);

ü перехід на новітні, наукоємні технології в рослинництві обмежується дефіцитом в Україні відповідно підготовлених кадрів (як спеціалістів та управлінців для роботи безпосередньо в господарствах, та і наукових консультантів) та доступних джерел інформації про ці технології та їх застосування в умовах конкретного господарства;

ü при існуючій структурі собівартості зерновиробництва підприємства вимушені економити на амортизаційних відрахуваннях, наслідком чого є значна доля критично зношеної (морально та фізично) техніки при відсутності коштів на її оновлення. При цьому підприємства рослинницької галузі систематично вимагають прямих державних фінансових дотацій задля підтримки (покриття збитковості) виробництва;

ü відсутність у більшості господарств достатньої заставної бази робить практично неможливим залучення інвестицій в розвиток зерновиробництва та оновлення технічного парку, а існуюча вартість банківських кредитів робить ці інвестиції потенційно неокупними;

ü в рослинництві існує касовий розрив між часом потреби в оборотних коштах (а ціна на зерно дуже низька) і часом, коли ціна на зерно максимальна. Тому сільгоспвиробникові регулярно необхідно вирішувати: як отримати кошти, необхідні для придбання оборотних ресурсів під наступну посівну, не продаючи зібраний урожай за безцінь;

ü при невеликих розмірах зерновиробництва існує проблема здорожчання вхідних ресурсів та здешевлення продукції внаслідок недоступності оптових знижок та надбавок;

ü приходу інвесторів у рослинництво для створення крупнотоварного виробництва в умовах розпаювання землі серед великої кількості дрібних землевласників заважає невизначеність та нестабільність у земельних відносинах в частині термінів-ціни оренди, гарантій виконання орендних договорів. Орендодавці стикаються з такими ж проблемами;

ü існує не використовувана можливість залучення в сільське господарство коштів за Кіотським протоколом. Таку можливість може створити тільки ресурсозберігаюча технологія самовідновлюваного землеробства No-Till, яка супроводжується зменшенням викидів парникових газів безпосередньо з ґрунту та зменшенням спалюваних ПММ;

ü в Україні існує дефіцит потужностей для якісного зберігання зерна. Це особливо відчувається в урожайні роки, коли цей дефіцит сягає 30-40%. Інфраструктура зберігання зерна в Україні складається переважно з великих елеваторів та зерносховищ. В умовах дефіциту потужностей власники цих об’єктів формують монопольно високі ціни, які призводять до значного здорожчання собівартості зерна під час зберігання. Крім того, здаючи зерно на зберігання на крупний елеватор, сільгоспвиробник, по-перше, втрачає можливість впливати на якість своєї продукції; по-друге, зерно, яке він отримує зі зберігання – це не те зерно, що він здав. Адже на елеваторі зерно різних виробників зберігається разом;

ü обмеженням для нарощування експорту зерна є дефіцит спеціалізованих інфраструктурних потужностей (елеваторів, терміналів) та спеціалізованих засобів для вантажних робіт та перевезення в системі водного (морського та річкового) та залізничного транспорту.

3.1.2. Суттєві (ключові) складові бажаного образу Рослинницької галузі

Незалежно від розміру господарств та форм господарювання в виробництві застосовуються ресурсозберігаючі технології (наприклад, No-Till), що дає можливість отримати низьку собівартість вирощеної продукції, забезпечуючи прибуткову діяльність навіть при значних коливаннях світових та внутрішніх цін на продукцію рослинництва; екологічність технології забезпечує відновлення природного балансу, що особливо актуально, адже ерозія ґрунтів є досить складною проблемою для сільгоспвиробників і екологів. (див. Додаток 3.1.2.1).

Зерно зберігається в елеваторах, придбаних в лізинг (і великими і невеликими господарствами). Є можливість якісно зберегти зерно до поліпшення цінової кон’юнктури, зменшити втрати, поліпшити якість продукції, та покращити загальну інфраструктуру зберігання зерна в країні. При цьому елеватори можуть бути різних розмірів, в залежності від потреб і можливостей підприємства. (див. Додаток 3.1.2.2).

Зібране зерно (яке зберігається на своєму елеваторі) господарство має можливість здати під заставу в реформований Аграрний фонд (Агрофінфонд), вчасно отримати під це зерно позику для підготовки до наступного сільгоспциклу. Ціна застави може бути низькою (на рівні собівартості у кращих сільгоспвиробників), адже це не продаж, а отримання позики. Але цієї позики достатньо для того, щоб провести весь комплекс сільгоспробіт до моменту продажу зерна в період вигідних цін. При цьому в Агрофінфонді достатньо коштів для позичання (під низьку ціну застави) під 70 відсотків зібраного урожаю і доступ до цих грошей – вільний для всіх. (див. Додаток 3.1.2.3).

Обгрунтування образу галузі Рослинництва наведено у Додатку 4.1.2.

3.1.3. Основні напрями реформування Рослинницької галузі

Для того, щоб технологічне переоснащення в рослинництві (перехід на ресурсозберігаючу технологію No-Till) відбулося, необхідно:

- здійснити технічне переоснащення у відповідності до вимог технології (при цьому техніка, яка якісно працює в умовах No-Till, здатна якісно працювати в любій іншій технології; ця техніка окрім традиційних функцій має вирішувати специфічні задачі технології – наприклад, здійснювати висів насіння в необроблений грунт, вкритий ковдрою пожнивних рештків);

- забезпечити якісний технологічний супровід (унебезпечити господарства від помилок при впровадженні новітньої технології та допомогти фахівцям здобути відповідні нові знання та навики).

Ключовою економічною ціллю технологічного переоснащення в рослинництві є зміна структури витрат.

Додатковими стимулами та мотиваторами для господарств, які усвідомлять необхідність технологічного переоснащення, є:

- допомога держави у придбанні потужної вископродуктивної техніки під новітню технологію No-Till, залишивши сільгосппідприємству право вибору модифікації, виробника та постачальника такої техніки;

- допомога держави у фінансуванні проектів технологічного супроводу (для подолання психологічного барєру у придбанні інтелектуальних продуктів);

- включення господарств до числа учасників проекту по залученню та використанню коштів за Кіотським протоколом на впровадження технології No-Till, як такої, що забезпечує зменшення викидів парникових газів;

- регулювання державою земельного питання в частині забезпечення стабільності орендних відносин та гарантування довгостроковості користування землею;

- забезпечення державою надійності та оперативності системи страхування ризиків в рослинництві.

Для того, щоб ефективно запрацювала система забезпечення фінансової логістики в рослинництві при унеможливленні корупції необхідно:

- забезпечити достатнє своєчасне наповнення «Агрофінфонду» фінансовими ресурсами;

- забезпечити впровадження такого механізму функціонування «Агрофінфонду», який надаватиме рівні умови (правила) для всіх сільгоспвиробників на його використання, застосовуватиме прозорі, зрозумілі правила формування заставної ціни на зерно (яка буде однаковою для всіх користувачів).

Для розвитку елеваторного господарства галузі через побудову елеваторів в господарствах необхідно:

- забезпечити реалізацію проектів будівництва елеваторів (включаючи придбання та монтаж обладнання);

- забезпечити якісний технологічний супровід (уноможливити технологічні втрати в якості зерна при зберіганні та мінізувати собівартість зберігання).

Додатковими стимулами та мотиваторами для господарств, які усвідомлять потребу будівництва у себе елеваторів, є:

- допомога держави господарствам у залученні дешевих кредитних ресурсів на реалізацію проектів будівництва з технологічним супроводом;

- залучені для реалізації таких проектів інвестори, яким державою надані гарантії захисту інвестицій;

- регулювання державою земельного питання в частині можливості викупу земельних ділянок під будівництво елеваторів;

- спрощення процедур отримання дозволу на будівництво елеваторів;

- фінансова допомога та регуляторне сприяння держави у сертифікації елеваторів з подальшою обовязковою сертифікацією всіх елеваторів та зерносховищ.

3.1.4. Програма розвитку галузі Рослинництва

Програма розвитку галузі Рослинництва містить:

ü підпрограму «Технологічне переоснащення» (переведення зерновиробництва на ресурсозберігаючу технологію No-Till) :

o розділ «Технічне переоснащення» (забезпечення відповідною технікою);

o розділ «Технологічний супровід» (моделювання, планування, навчання, консультації);

ü підпрограму «Елеватори в лізинг»:

o розділ «Придбання обладнання та будівництво елеваторів»;

o розділ «Технологічний супровід»;

ü підпрограму «Фінансова логістика – Агрофінфонд» (наповнення дешевими фінансовими коштами).

3.1.5. Використання державних інструментів для реалізації програми розвитку галузі Рослинництва

Комплекс інструментів, що застосовуються в розбудові галузі рослинництва (зернові, зернобобові, технічні та кормові культури)

В підпрограмі «Технологічне переоснащення (переведення зерновиробництва на ресурсозберігаючу технологію No-Till)»:

1. Компенсація 30% вартості придбання посівних комплексів та обприскувачів (тих видів техніки, які визначають профіль технології); 30% компенсація вартості дозволить сільгоспвиробникам використовувати «Агрофінлізинг» (зробити перший внесок, щоб отримати кредит під заставу придбаної техніки).. Здешевлення тільки тієї посівної техніки, яка якісно працює в технології No-Till.

2. Кредитування через «Агрофінлізинг» господарств на цілі придбання посівних комплексів, обприскувачів, тракторів та комбайнів.

3. Здешевлення ставки кредитів, що вже видані і сплачуються на даний момент. Здешевлення ставки по кредитам (15%) на придбання техніки (посівні комплекси і обприскувачі) сільгосппідприємствам при переході на новітні ресурсозберігаючі технології.

4. Дотації за рахунок Державного бюджету на проекти впровадження технології No-Till в частині розробки проектів, технологічного супроводу та навчання фахівців. (Фінансування супроводу господарств при впровадженні новітніх технологій з розрахунку 25грн./га в рік: 8грн./га в рік сплачує сільгоспвиробник, 9грн./га в рік – постачальник техніки, 8грн./га в рік – державна дотація).

5. Залучення «зелених інвестицій» та їхнє спрямування на впровадження технології No-Till в рослинництві.

6. Регулювання земельного питання. Розвиток функції держави в регулюванні земельного питання з реєстратора до гаранта виконання договорів оренди.

7. Страхування ризиків за схемою тристоронньої угоди між страховою компанією, сільгосппідприємством та державою Україна з подальшим контролем з боку Контрольно-ревізійного управління Кабінету міністрів України.

В підпрограмі «Елеватори в лізинг»:

1. Фінансування через «Агрофінлізинг» (із залученням іноземних кредитних ліній) проектів побудови в господарствах елеваторів. Сільгоспвиробнику надається лізинговий кредит в розмірі 85% вартості проекту на строк до 7 років під 4 % річних, а 15% вартості проекту він сплачує сам (перший платіж по тілу лізингу здійснюється через 1 рік після запуску елеватора в експлуатацію).

2. Здешевлення ставки кредиту (на 15%) – тільки на будівельні роботи по влаштуванню фундаментів.

3. Терміново дозволити купівлю-продаж землі під елеватори:

o роль МінАПУ спільно з місцевими органами влади – рекомендувати ціновий діапазон 1 га (10-30 тис. грн.);

o ввести норматив купівлі-продажу до 6 га;

o при непобудові об'єкту протягом 2 років – примусове вилучення земельної ділянки державою (а кошти залишаються у продавця земельного паю).

4. Сертифікація елеваторів. Обовя’зкова для створення гарантій якісного зберігання зерна зібраного врожаю та можливості якісно забезпечити заставу для придбання позики Агрофінфонду.

5. Спрощення процедури виділення земельних ділянок під будівництво елеваторів.

6. Залучення інвесторів для побудови елеваторів.

7. Державні не фінансові гарантії інвесторам.

В підпрограмі «Агрофінфонд»:

1. Наповнення дешевими фінансовими ресурсами «Агрофінфонду» - пріоритет при розподіленні бюджетних коштів в агарній галузі.

2. Держані фінансові гарантії для залучення дешевих іноземних кредитів в наповнення «Агрофінфонду».

Суть та ключові характеристики застосовуваних інструментів див. в розд.5.

3.1.6. Результати реалізації Програми розвитку галузі Рослинництва

§ скорочення кількості необхідної техніки (зниження фондоємкості),

§ зниження витрат на ПММ з ≈100 до 30 л/га,

§ зниження витрат на амортизацію, запчастини і ремонт,

§ зміна структури витрат на користь статей, які мають найбільший вплив на урожайність,

§ підвищення продуктивності праці,

§ зростання прибутку в господарствах будь-якого розміру,

§ зниження собівартості виробництва на 30-50%,

§ збільшення врожайності культур та підвищення якісних показників,

§ покращення родючості ґрунтів та раціональне їх використання,

§ покращення структури ґрунту,

§ зниження ерозії ґрунтів,

§ відродження екосистеми,

§ скорочення викидів СО2 , зв`язування вуглецю в ґрунті (≈1,8 т/га),

§ завдяки Агрофінфонду сільгоспвиробнику вистачає коштів для проведення наступного сільгоспциклу, не продаючи врожай з поля,

§ зерносховища дають можливість зберігати зерно в господарствах без втрати якості і продавати по найкращій ціні.

3.2. Реформування та розвиток Свинарства

3.2.1. Визначальні фактори впливу та системні проблеми в Свинарстві

ü Галузь не здатна конкурувати на внутрішньому ринку з закордонними виробниками м’яса та м’ясопродуктів зі свинини за показниками собівартості та ціни;

ü потреби внутрішнього продовольчого ринку свинини не забезпечуються за об’ємами. При цьому динаміка виробництва - негативна;

ü м’ясо та м’ясопродукти українського виробництва за показниками якості не відповідає вимогам та стандартам світового продовольчого ринку;

ü стійка тенденція до скорочення поголів’я. Вимушене надання квот на завезення м`яса, щоб стримати ріст цін на прилавках. Ввезення 50% свинини з-за кордону;

ü не раціональне використання дешевого фуражного зерна, яке експортується за кордон, а натомість імпортується свинина;

ü система первинної переробки (забійні цехи) внаслідок неадаптованості до вимог світового ринку обмежує можливості експорту м’яса;

ü на поточний момент велика кількість господарств має обмеження із залученням інвестиційних коштів для капітального будівництва відгодівельних комплексів та ферм і починання або нарощування свинарського бізнесу;

ü серед визначених ключових галузей відгодівля в свинарстві – найбільш швидковідтворюваний напрямок, який здатний давати до трьох виробничих циклів на рік та сприяти швидкому надходженню значних коштів до бюджету;

ü критичним фактором, який стримує швидкий розвиток галузі, є відсутність власної (української) генетично-селекційної бази, здатної забезпечити галузь високопродуктивними поросятами в достатній кількості;

ü при завезенні поросят для відгодівлі з-за кордону підприємства втрачають кошти (транспортування, митні процедури та збори, ціни закордонних постачальників, корупційні фактори) та час (бюрократичні дозвільні та митні процедури, доставка); це збільшує собівартість виробленої продукції та знижує рентабельність бізнесу;

ü існують малоконтрольовані ризики функціонування бізнесу через непослідовну та непередбачувану експортно-імпортну державну політику (насичення ринку імпортною свининою сумнівної якості при демпінгових цінах робить виробництво нерентабельним);

ü оподаткування підприємств під час будівництва ферм, коли ще немає випуску продукції не сприяє приходу інвестицій в галузь;

ü істотно стримує розвиток галузі складна, забюрократизована та непрозора система отримання земельних ділянок під будівництво ферм та дозволів на здійснення будівельних та монтажних робіт.

3.2.2. Суттєві (ключові) складові бажаного образу Свинарської галузі

Сучасні відгодівельні комплекси з низькими питомими інвестиціями на скотомісце і з використанням технології холодного утримання тварин на глибокій незмінюваній підстилці. (Див. Додаток 4.2.2.1.)

Ферми відтворення, інтегровані в великотоварну селекційно-генетичну піраміду з нуклеусом, які забезпечують в необхідній кількості поросят для відгодівлі, конверсія корму і темп росту яких – на світовому рівні. (Див. Додаток 4.2.2.2.)

Обгрунтування образу галузі Свинарства наведено у Додатку 4.2.2.

3.2.3. Основні напрями реформування Свинарської галузі

Для швидкого нарощення відгодівельних потужностей в свинарстві на основі технологічного переоснащення необхідно:

- забезпечити реалізацію в господарствах проектів будівництва відгодівельних ферм низькими питомими інвестиціями на одне скотомісце (включаючи придбання легкоспорудних конструкцій та обладнання для них);

- забезпечити якісний технологічний супровід (мінімізувати виробничі витрати через впровадження процесного управління у відгодівлі).

Додатковими стимулами та мотиваторами для господарств, які усвідомлять необхідність розвитку у себе свинарства на основі технології холодного утримання тварин на глибокій незмінюваній підстилці, є:

- допомога держави у придбанні легкоспорудних конструкцій для будівництва ферм та обладнання для них, залишивши сільгосппідприємству право вибору модифікації, виробника та постачальника конструкцій та обладнання;

- на період створення виробництв захист ринку від демпінгу з боку імпорту свинини шляхом квотування імпорту (з поступовою відмовою від квотування);

- сертифікація забійних цехів, що підвищить вимоги до якості свинини та створить можливості для конкурентоспроможного її експорту;

- регулювання державою земельного питання в частині можливості викупу земельних ділянок під будівництво ферм;

- спрощення процедур отримання дозволів на будівництво ферм.

Для створення в Україні потужної селекційно-генетичної піраміди в свинарстві неохідно:

- забезпечити створення нуклеусу з системою ферм відтворення в господарствах через реалізацію проектів будівництва ферм (включаючи придбання свиноматок високопродуктивних порід, будівництво споруд, придбання та монтаж обладнання);

- забезпечити якісний технологічний супровід (мінімізувати виробничі витрати через впровадження процесного управління у відтворенні).

В цьому напрямку стимулювання та мотивація підприємців з боку держави полягає у:

- залученні стратегічного інвестора у проект створення нуклеус-піраміди з наданням йому гарантій захисту інвестицій та пільгових преференцій на період реалізації проекту (до 3-х років);

- надання терміном на три роки податкових та митних пільг підприємствам, що здійснюють будівництво ферм відтворення з подальшою їх інтеграцією до селекційно-генетичної піраміди;

- регулювання державою земельного питання в частині можливості викупу земельних ділянок під будівництво ферм відтворення;

- спрощення процедур отримання дозволів на будівництво ферм відтворення.

Головним економічним смислом реформування свинарської галузі є зменшення інвестицій в основні засоби (затрати на організацію одного скотомісця) та в оборотні засоби (зменшення вартості поросят на відгодівлю) при забезпеченні експортоспроможної якості продукції.

3.2.4. Програма розвитку галузі Свинарства

Програма розвитку галузі Свинарства включає:

ü підпрограму «Селекційно-генетична піраміда»:

o розділ «Створення генетичних ферм» (забезпечення високопродуктивною генетикою, приміщеннями, обладнанням);

o розділ «Технологічний супровід».

ü підпрограму «Технологічне переоснащення відгодівлі» (базова технологія - холодне утримання свиней на глибокій незмінюваній підстильці в легкоспорудних ангарних конструкціях з низькими питомими інвестиціями на одне скотомісце):

o розділ «Технічне переоснащення» (споруди та забезпечення обладнанням);

o розділ «Технологічний супровід» (моделювання, планування, навчання, консультації).

3.2.5. Використання державних інструментів для реалізації програми розвитку галузі Свинарства