Волинь громадський рух: 20 років (стр. 6 )

25 листопада 2010 р. відбувся масовий мітинг підприємців біля стін Волинської ОДА. Одним з його організаторів виступила громадська організація «Волинська обласна організація приватних роботодавців торгівлі і комерційної сфери». Підприємці вимагали від Президента України накласти вето на Податковий кодекс і відправити його на доопрацювання, відправити у відставку прем’єр-міністра М. Азарова, віце-прем’єр-міністра С. Тігіпка та голову Держкомпідприємництва М. Бродського, провести вибори до Верховної Ради України у 2011 році. Заступник голови облдержадміністрації Е. Стоєв закликав підприємців створити ініціативну групу і разом попрацювати над пропозиціями до української влади щодо Податкового кодексу. Аналогічний мітинг, організатором якої стала міська асоціація захисту прав малого та середнього бізнесу «Підприємці Ковеля», того ж дня відбувся в Ковелі біля Будинку рад.

30 листопада у м. Луцьку біля приміщення облдержадміністрації підприємці області (близько 500 осіб) провели другий етап цієї акції протесту. Вони знову закликали Президента накласти вето на Податковий кодекс та виконати інші вимоги. Члени ініціативної групи підприємців відвідали сесію обласної ради, яка відбувалась у цей час, та висловили свою позицію депутатам. Згодом, до учасників протесту вийшли депутати обласної ради, які повідомили про прийняття звернення до Президента України щодо вотування Податкового кодексу.

7 липня 2011 р. на Київському майдані м. Луцька розпочалася акція протесту щодо прийняття пенсійної реформи, організована Луцьким міським комітетом Комуністичної партії України (30 осіб). Учасники мітингу-протесту тримали в руках плакати з написами: «НІ антинародним реформам», «STOP пенсійному геноциду» та ін.

Відзначення державних свят, знаменних та пам’ятних дат. Характерною рисою відзначення ювілейних та пам’ятних дат у цей період стала їх диференціація за ідейно-політичною спрямованістю: представники лівих політичних сил шанували свої свята, а представники національно-демократичного та націоналістичного табору – свої. Від радянських часів залишилося відзначення таких пам’ятних дат, як 1 і 9 Травня, 8 Березня, початок Вітчизняної війни, вшанування пам’яті жителів с. Кортеліси (Ратнівський р-н), які загинули від рук карателів у 1943 р., дні визволення населених пунктів Волинської області від фашистів тощо. На період 2005–2010 рр. припадала низка ювілейних та пам’ятних дат, що несли потужне ідеологічне навантаження, а тому їх відзначення супроводжувалося сплесками ідейно-політичного протистояння: щоправда без актів насильства. Це були роки святкування 60-ї річниці Перемоги над фашистськими загарбниками, 100-річчя від дня народження провідників національно-визвольних змагань С. Бандери та Р. Шухевича, 65-ї річниці визволення Луцька від фашистських загарбників, 65-ї річниці створення УПА, 65-річчя утворення Колківської республіки, 60-ї річниці операції «Вісла», 20-ї річниці Чорнобильської трагедії.

Першого травня в Луцьку та деяких інших населених пунктах відбувалися традиційні нечисленні мітинги лівих сил, присвячені Міжнародному дню трудящих, у яких, поряд з представниками КПУ та СПУ, брали участь члени ветеранських організацій. Учасники акцій, як правило, засуджували дії влади щодо недостатньої соціальної захищеності ветеранів війни та праці, визнання учасників національно-визвольних змагань, «втягування» країни до НАТО тощо.

Однім з найбільш шанованих жителями Волині свят, яке щорічно відзначають у всіх районах області, є 9 Травня – День Перемоги над фашистськими загарбниками, а 2005 р. став роком святкування її 60-ї річниці. За традицією в обласному центрі Волині це свято супроводжується урочистою ходою до меморіалу Вічної слави, де відбувається покладання квітів, мітинг та військовий парад. До пам’ятників й пам’ятних знаків, пов’язаних із перебігом подій у Другій Світовій війні і розташованих в інших населених пунктах області, також покладаються квіти.

В останні роки за ініціативою громадського суспільно-політичного центру «ВИБІР» під час святкування 9 Травня запроваджено акцію «Георгієвська стрічка». Активісти організації роздавали перехожим стрічки у чорно-жовту смужку як символ пам’яті. 27 квітня 2009 р. громадський суспільно-політичний центр «ВИБІР» та обласна громадська молодіжна організація «Союз молоді регіонів України» здійснили в області акцію «Георгіївська стрічка – 2009», присвячену Дню Перемоги. За словами активістів громадських організацій, дана акція має стати символом вдячності і пошани усім ветеранам-фронтовикам. Оргкомітет акції мав на меті розповсюдити в області понад 150 тис. стрічок. 20 квітня 2010 р. в області проводилася акція «Георгіївська стрічка. Волинь – 2010». Організатори планували до 9 Травня розповсюдити вже близько 300 тис. стрічок.

Друга половина червня і липень у житті волинян позначена відзначенням героїчних і водночас трагічних подій, що пов’язані з початком та наслідками Великої Вітчизняної війни, звільнення території області від фашистських загарбників. Багато втрат було серед мирного населення, яке стало жертвою тоталітарного режиму. Йдеться про братовбивчі конфлікти на тлі ідейного протистояння, масові розстріли, депортації та мобілізації.

Особливого розголосу в часи перебудови набула справа розстрілу в’язнів Луцької тюрми 23 червня 1941 р. працівниками органів НКВС напередодні захоплення обласного центру гітлерівцями. Цей факт довгі роки приховувався радянською владою, а тому його оприлюднення несло вагоме ідеологічне спрямування й ставало ще одним свідченням антигуманної сутності тоталітарного режиму. Щороку 23 червня в Луцьку за участю представників влади, духовенства Волинської єпархії УПЦ КП та Луцької дієцезії Римо-Католицької церкви, членів Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура, представників обласних організацій політичних партій (крім партій лівого спрямування), громадських організацій відбуваються мітинги-реквієми, присвячені пам’яті розстріляних в’язнів Луцької тюрми.

20 червня 2008 р. в Луцьку відбулися ювілейні заходи з відзначення 20-річчя організаційного об’єднання громадського руху колишніх малолітніх в’язнів нацизму. За участю представників влади, делегацій з міст та районів області, широкої громадськості на меморіальному комплексі Вічної Слави біля стели «Жертвам нацизму» відбулася панахида за загиблими в’язнями фашистських концтаборів та урочисте покладання квітів. 22 червня на цьому ж меморіальному комплексі відбулись панахида за загиблими та покладання квітів у зв’язку з Днем скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Цього ж дня у Луцьку пройшла поминальна процесія і перепоховання решток 370 радянських солдатів, що потрапили у німецький полон в перші дні війни й утримувалися в концентраційному таборі «Штатлаг 360». У 1941–1942 рр. ці солдати були розстріляні й таємно поховані. Лише наприкінці 2007 р. під час проведення будівельних робіт на Гнідавській гірці поховання було знайдене, розкопане і вивчене істориками.

26 квітня 1986 р. вибухнула Чорнобильська атомна станція. Чорнобильська трагедія безпосередньо позначилася на долях багатьох волинян. Волинь стала однією з областей, що попала в зону радіаційного забруднення. Багато її жителів взяло участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. На початку 2000-х рр. на меморіалі Вічної Слави було встановлено пам’ятний знак «Жертвам Чорнобиля», а також меморіальну дошку ліквідатору аварії, Герою України А. Грищенку на будинку, де жив герой. Якщо наприкінці 1980-х – на початку 1990-х рр. мітинги на відзначення річниці трагедії на ЧАЄС слугували інформаційним приводом для критики радянської системи, то з часом тональність виступів на таких заходах стала іншою. Поряд із вшануванням пам’яті загиблих, про свої права на достойний соціальний захист все голосніше стали заявляти інваліди та ліквідатори аварії. За своєю формою такі заходи часто проходили як мітинги-реквієми і супроводжувалися панахидою у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Луцька.

У жовтні 2007 р. активізувалася діяльність організацій націонал-патріотичного спрямування: Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю імені полковника Клима Савура та «Національного Альянсу» у зв’язку із відзначенням 65-ї річниці створення УПА. 1 липня 2007 р. у м. Володимирі-Волинському з ініціативи міських організацій ВО «Свобода» та УНА відбувся мітинг, присвячений 100-річчю від дня народження Романа Шухевича. 12 жовтня в обласному музично-драматичному театрі з цього приводу відбулася урочиста академія, на якій були присутні представники влади та громадськості, а 14 жовтня урочистості продовжувалися на Турійщині в урочищі Вовчак, де за свідченням істориків зародилася УПА.

На Волині початок 2008 р. у сфері масової політичної участі позначений вшануванням пам’яті героїв Крут. 28 січня за участю представників влади та громадськості, насамперед учнівської молоді, в Луцьку відбулося покладання квітів до пам’ятника М. Грушевському, пам’ятних знаків Героям Крут, генералу Алмазову та літунам УНР. На театральному майдані Луцька відбулося пам’ятне віче. У Свято-Троїцькому кафедральному соборі пройшла панахида за загиблими юнаками біля станції Крути.

Вагомий політичний підтекст мали масові акції вересня-листопада 2008 р., присвячені трагічним сторінкам нашої історії. На відзначення 75-ї річниці Голодомору в Україні, 6 вересня на Замкової площі Луцька за участю представників місцевих органів влади та громадськості відбулася акція пам’яті жертв Голодомору «33 хвилини», яка тривала й в наступні місяці. Представники молодіжних громадських організацій протягом 33 хвилин зачитували імена та прізвища людей, загиблих у 1932–1933 рр., а також свідчення очевидців, які пережили трагедію. Згодом у Волинській області пройшла акція «Запали свічку» до Дня пам’яті жертв голодомору 1932–1933 рр. в Україні. Напередодні акції серед населення області було розповсюджено поминальні свічки та велика кількість інформаційних буклетів. Цього дня на центральних площах міст обласного значення, районних центрів, інших населених пунктів біля пам’ятників, пам’ятних знаків за участю представників органів місцевої влади, духовенства, громадських організацій, учнівської та студентської молоді були викладені символічні хрести із свічок та лампадок.

Волинська область стала територією масового знищення фашистами єврейського населення. Тому щороку у містах, де встановлені пам’ятні знаки загиблим відбуваються акції щодо їх вшанування.

Підтвердженням великої уваги представників різних політичних сил, влади й громадськості вшануванню пам’яті жертв війн і політичних репресій на Волині, (яке стає водночас потужним засобом політичної пропаганди різних політичних сил), стало масове дійство: закладення й освячення каменя на місті спорудження пам’ятника Християнському милосердю в Луцьку 22 листопада 2008 р., яке супроводжувалося масовою скорботною ходою вулицями міста.

Особливістю суспільної свідомості населення Волині є полярні судження щодо характеру Великої Вітчизняної війни, участі в ній різних військових угрупувань, в тому числі радянських партизанів й учасників національно-визвольних змагань. За таких умов, участь представників влади у заходах, присвячених вшануванню пам’яті учасників бойових дій, які в силу історичних обставин знаходилися «по різні боки барикад», набуває символічного змісту. Не стало виключенням і святкування Дня партизанської слави в урочище Лопатень Ківерцівського району, де 22 вересня 2008 р. відбувся обласний зліт партизанів і підпільників на яке прибули делегації з районів та міст області.

Однією з форм політичної участі, яку запроваджували деякі громадські організації та партійні осередки краю, стала організація вуличних маршів із смолоскипами. Для того, щоб ефект був максимальний, акції проводилися увечері. Такі заходи, як правило, використовують представники радикальних течій із залученням молоді і, навпаки, вони не у пошані у поміркованих, демократичних партій та організацій. Це не випадково, оскільки символ вогню у різних міфологічних системах є не лише уособленням душевного тепла, істини, оновлення, а й агресії, ненависті й помсти. Плям’я часто асоціюється із сильними почуттями, конфліктами та війною[48]. Саме націоналістичні організації сталі ініціаторами запровадження таких форм масової політичної участі. Так, 9 березня 2008 р. у м. Володимирі-Волинському з ініціативи міських організацій обласного осередку партії «Свобода» та ГП «ПОРА» відбулася хода із смолоскипами вулицями міста до пам’ятника воякам УПА, де було вшановано Т. Боровця – «Бульбу» з нагоди 100-річчя від дня його народження. 5 березня 2010 р. у Луцьку відбулась хода із смолоскипами, приурочена до 60-ї річниці від дня загибелі головнокомандувача УПА генерала Р. Шухевича, яку організувала молодіжна громадська організація «Національний альянс». Учасники акції пройшли від проспекту Соборності, де встановлено пам’ятний знак С. Бандері, до приміщення колишньої Луцької тюрми на Замкові площі.

Форми активності, пов’язані із сприйняттям минулого українсько-польських відносин. Слід зважати, що проблема польсько-українського протистояння часів Другої світової війни і одразу після неї залишається для частини мешканців західних областей, особливо тих, хто був виселений з територій сучасної Польщі, однією з найбільш чутливих. Діалог між Україною та Республікою Польща щодо проблемних питань спільного минулого концентрується переважно на подіях ХХ ст.: діяльності українських націоналістичних організацій в Польщі у міжвоєнний період., оцінці Волинської трагедії та операції «Вісла». Так, у Львові найвищій рівень гостроти виступів окремих груп припав на час дискусій щодо відкриття меморіалу Орлят на Личаківському цвинтарі у 2005 р.

Знаковою подією 2006 р. став візит Президента України В. Ющенка до сусідньої Польщі, в ході якого він спільно з главою держави Республіки Качинським відкрив пам’ятник-меморіал загиблим українцям у польському сілі Павлокома. У львівській та волинській пресі тривали дискусії щодо доцільності покладання квітів Президентом України до Хреста загиблим у 1939–1945 рр. полякам. 2007 р. представники української та польської влади, польська й українська громадськість спільно відзначили 60-у річницю початку операції «Вісла». У липні 2008 р. у с. Павлівка Іваничівського району Волинської області відбулися заходи з вшанування 65-ї річниці українсько-польського протистояння, проведені за ініціативою польських громадських організацій. У заходах взяли участь представники органів влади і громадськості Республіки Польща та України.

Слід відзначити ініціативу молодіжної громадської організації «Національний Альянс» про участь у міжнародній молодіжній акції «Пам’ять без кордонів – 2007», яка проходила на території Холмщини (Люблінське воєводство Республіки Польща). Її мета - впорядкування цвинтарів та поховань наших земляків.

30 березня 2008 р. на меморіальному комплексі Вічної Слави у Луцьку за ініціативи обласного ветеранського громадського культурного товариства «Холмщина» відбулося віче з нагоди вшанування річниці депортації етнічних українців з території Холмщини. Духовенство Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП відслужило панахиду за трагічно загиблими та спочилими холмщаками. Участь у заході взяли представники місцевої влади.

29 березня 2009 р. у Луцьку біля пам’ятного знаку жертвам депортацій етнічних українців з території Польщі громадського-культурним товариством «Холмщина» було проведено Віче скорботи на вшанування пам’яті жертв нищення українських сіл на території Республіки Польща у 1944 р. Духовенством Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ КП м. Луцька було відслужене поминальний молебень, після чого до пам’ятника покладено квіти та вінки. Представники органів влади та громадськості звернулись до присутніх з виступами, у яких спробували дати об’єктивну оцінку трагічним подіям 65-літньої давнини.

5 лютого 2010 р. активісти Волинської обласної організації ВО «Свобода» провели пікетування Генерального Консульства Республіки Польща у Луцьку, під час якого передали офіційне звернення до Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Польща в Україні Я. Ключковскі, генеральним консулам Республіки Польща у Львові, Луцьку, Одесі, Харкові з вимогами офіційного вибачення за політику примусової полонізації українців у ХV–ХХ століттях, засудження злочинів Армії Крайової на території Волині в період Другої світової війни та виплати компенсацій тим, хто постраждав від польської окупації українських земель у ХХ ст. Представники консульства на пікет не відреагували.

30 серпня 2011 р. відбулася церемонія перепоховання останків тіл поляків – жертв українсько-польського конфлікту 1943 р., ексгумованих археологами поблизу с. Острівки Любомльського району. Ця подія відбулася у рамках виконання Угоди про збереження місць пам’яті і поховання жертв війни та політичних репресій, підписаної 21 березня 1994 р. Голова Волинської облдержадміністрації Б. Клімчук, котрий взяв участь у церемонії перепоховання, коментуючи подію, відзначив, що через механізм регулярних консультацій між Державною міжвідомчою комісією у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій України та Радою охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща у цьому році українською стороною активізовано роботи щодо благоустрою кладовищ, які знаходяться на території Польщі та України. У вічну пам’ять за загиблими у 1943 р. єпископ-ординарій Римо-католицької церкви М. Трофим’як відслужив мессу, а керуючий Волинською єпархією УПЦ Митрополит Нифонт – панахиду. На церемонії перепоховання були присутні близько 100 поляків – родичів людей, які загинули у 1943 р. в Любомльському районі.

Форми та напрями громадської активності в гуманітарній сфері.

Як відомо, найбільш активною частиною суспільства є молодь, насамперед студентство, в силу її згуртованості й здатності до мобілізації. Молодь швидше реагує на суспільні негаразди та несправедливість. Водночас цій суспільній верстві притаманні такі риси, як зайва емоційність і революційність, потяг до вирішення проблем без достатньо ґрунтовного аналізу. Після Помаранчевої революції масштабних масових політичних виступів молоді не спостерігалося. Найбільш значимі з них відбувалися у професійному середовищі й стосувалися відносин між Міністерством освіти і науки та студентства.

22 березня 2007 р. представники всеукраїнської молодіжної громадської організації «Національний Альянс» та Волинського студентського страйкового комітету на площі біля головного корпусу ВДУ імені Лесі Українки розпочали акцію протесту проти наказу Міністерства освіти і науки України про нові правила прийому на п’ятий курс. За новими правилами по закінченні четвертого курсу й отримання кваліфікації «бакалавр», для вступу на п’ятий курс й отримання кваліфікації «спеціаліст» і «магістр», треба було здавати іспити. Раніше такій перехід відбувався за допомогою рейтингу успішності. Студенти небезпідставно вважали, що такі іспити можуть стати додатковим стимулом для корупції. Процесія з гаслами «Ні – переіспитам!», «Ніколаєнко, одумайся!», «Ми проти», «Студенти не бидло» пройшла проспектом Волі до обласної державної адміністрації, де була озвучена резолюція з вимогами привести наказ у відповідність до чинного законодавства та впроваджувати освітні реформи лише після громадських обговорень із самими студентами. До учасників мітингу вийшли заступник голови обласної державної адміністрації-керівник апарату В. Максим’як та начальник обласного управління освіти і науки М. Попович, яким було вручено текст резолюції для передачі міністру освіти і науки України.

Однією з страшних реалій сьогодення є розповсюдження у світі ВІЛ-інфекції, яке не оминуло й Волинську область. На фоні масових соціальних негараздів які супроводжують процес демократичної трансформації, зокрема наркоманії, кількість таких хворих невпинно збільшується. Так, якщо кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД з діагнозом, що встановлений вперше в житті у Волинській області 2000 р. було 96 осіб, то 2010 р. їх нараховувалося 214[49]. І це далеко не повні дані у силу специфіки захворювання. Щорічно в області збільшується кількість смертельних випадків від СНІДу, окрім 2009 та 2010 рр., коли зафіксоване їх відносне зменшення. Так, у 2000 р. було зареєстровано двоє померлих, у 2005 р. – 25 осіб, 2008 р. – 56, 2009 р. – 38 та 2010 р. – 53 особи[50].

21 травня 2007 р. у Луцьку пройшла акція, присвячена Міжнародному дню пам’яті померлих від СНІДу. Її організатори – Луцька міська рада, обласна громадська організація «Християнська асоціація молоді та сім’ї», обласний центр профілактики та боротьбі зі СНІД, Центр дитячої та молодіжної творчості «Диво», Американський корпус Миру та благодійний фонд «Шанс». У програмі акції – виступи спеціалістів обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД, творчої тренінг-групи обласної громадської організації «Християнської Асоціації молоді та сім’ї»; демонстрація тематичних фільмів для учнів шкіл та студентів ВНЗ Луцька; свічкова хода від Кафедрального костелу св. Петра і Павла до Свято-Троїцького кафедрального собору; на Театральному майдані панахида за участю священнослужителів, батьків, діти яких померли від СНІД, людей, які живуть із ВІЛ, представників громадських організацій Волині.

1 грудня 2007 р. у м. Луцьку з ініціативи обласної організації Товариства Червоного Хреста України пройшла акція «Свічкова хода» до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Її мета – єднання і порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми, привернення уваги громадськості до проблем толерантності, подолання дискримінації щодо тих, хто живе з ВІЛ/СНІД. Волонтери та представники громадських організацій із запаленими свічками пройшли вулицею Лесі Українки до Театрального майдану під гаслом «Покажи приклад», де виклали свічки у формі червоної стрічки. На Театральному майдані відбувся мітинг, благодійний концерт, тематична вікторина.

9 квітня 2008 р. у Луцьку відбувся мітинг з нагоди Всесвітнього дня Землі. Начальник відділу екології міської ради Б. Сорока розповів, що в обласному центрі протягом одного дня спеціальні служби вивозять на сміттєзвалище близько 200 т. твердих побутових відходів. Проте частина сміття так і залишається незібраною у місцях масового відпочинку лучан, які не дбають про збереження чистоти довкілля. Після мітингу учні та викладачі педагогічного коледжу розпочали прибирання території вулиці Глушець та парку культури і відпочинку ім. Лесі Українки. У заходах взяло участь понад тисячу осіб.

4 червня 2009 р. біля приміщення управління освіти і науки облдержадміністрації відбувся студентський мітинг-протест проти постанови Кабінету Міністрів України щодо введення платних послуг у вищих навчальних закладах. Основна мета протестуючих студентів – скасування відповідної постанови уряду, згідно із якою студенти мають платити за пропуски занять, за доступ до мережі Інтернет, за користування об’єктами соціальної інфраструктури навчальних закладів тощо. З учасниками мітингу зустрівся начальник управління освіти і науки облдержадміністрації М. Попович, якому було вручено відповідну резолюцію.

Акції «за» і «проти» ідеї євроінтеграції. 8–10 травня 2008 р. в Луцьку проходив Всеукраїнський форум «YES (ТАК) для України». Як розповів представник Центру громадських молодіжних організацій Волині «Наша справа» С. Ковальчук, метою форуму є поширення в молодіжному середовищі ідей євроатлантичної інтеграції і консолідація участі молоді у демократичних процесах в Україні. Учасниками форуму були представники молодіжних організацій, об’єднань, комітетів і фундацій, а також ЗМІ. Загальна кількість делегатів форуму – понад 40 осіб, які представляли 13 регіонів країни, здебільшого центральних та східних.

18 липня 2008 р. за ініціативою обласних комітетів КПУ та СПУ, обласного осередку «Союз радянських офіцерів» відбулося пікетування приміщення Волинської обласної державної адміністрації під гаслом: «НАТО – Ні!». Учасники акції піддали різкій критиці діяльність Президента України щодо вступу України у Північний Альянс, засудили проведення міжнародних військових навчань «Сі-бриз – 2008». На заході було прийнято звернення згаданих політичних партій і громадських організацій до глави держави з вимогою проведення референдуму щодо вступу України до НАТО.

Розділ 4

Демократизація інформаційного простору Волині

Становлення волинських мас-медіа напередодні отримання Україною незалежності в загальноукраїнському інформаційному просторі відбувалося під впливом політичних, соціально-економічних, культурних процесів у країні й області, що розпочалися наприкінці 80-х рр. ХХ ст. Вони були пов’язані з принциповими змінами у політичному житті СРСР, які прийшли разом із проголошеним Генеральним секретарем ЦК КПРС М. Горбачовим курсом на демократизацію, поступовим розширенням свободи слова, гласністю та «перебудовою» суспільно-політичного життя. Гласність надала можливість через засоби масової інформації розкрити вади та злочини тоталітарного режиму в СРСР, сприяла руйнуванню ідеологічних міфів радянської доби.

Це був період зростання суспільно-політичної активності громадян, коли все більше людей вимагали докорінних змін у державі. Однак консервативна частина партійно-бюрократичної номенклатури не бажала поступатися принципами, всіляко стримувала ліберальний поступ, що призводило до загострення політичної ситуації. Керівництво КПУ з метою пошуках виходу з політичної кризи, організувало у січні 1989 р. перші в Україні телевізійні дебати, в яких взяли участь з однієї сторони Л. Кравчук як ідеолог КПУ, з іншої – І. Драч, Д. Павличко, М. Попович, як опозиціонери та ініціатори перетворень у самій КПУ[51]. Подібний формат телевізійного ефіру був новим для українського суспільства і свідчив про певний рух у бік демократизації і ствердження свободи слова.

Процес «перебудови» 1988–1991 рр. позначився нескінченною кількістю мітингів, страйків, пікетів інших проявів активної політичної участі. Величезний вплив на перебіг політичних подій і подальшу долю країни мало утворення Народного руху України за перебудову. Усвідомленою стала потреба у формуванні політичних партій. Значним політичним досягненням демократичних сил у цей період стало створення після виборів 1990 р. першої організованої опозиції у Верховній Раді України – Народної Ради, яку очолив І. Юхновський.

Популярність НРУ змушувала радянське керівництво вдаватися до «антирухівської кампанії», що передбачала широке використання засобів масової інформації. Компартія не могла допустити зростання впливу іншої політичної сили. В інструкції «Про роботу по протидії спробам створення так званого Народного руху України за перебудову» редакції обласних, міськрайонних, районних і багатотиражних газет, облтелерадіокомітет були зобов’язані «забезпечити публікацію і передачу листів, статей, відгуків, рішень і резолюцій громадських організацій і зборів на проект Програми НРУ»[52]. Було визнано за доцільне також публікування матеріалів, «які показують, до яких украй негативних наслідків привело створення народних фронтів у прибалтійських республіках»[53].