Волинь громадський рух: 20 років (стр. 8 )

Опозиція мала практично єдину можливість доступу до аудиторії через загальноукраїнські ЗМК завдяки «5 каналу», який зазнав чималих утисків із боку влади й опинився перед загрозою закриття. Усвідомлюючи величезну загрозу свободі слова та демократії, на захист телеканалу виступили провідні журналісти усієї України, у тому числі й Волинської обласної організації Національної спілки журналістів України, звернувшись до вищих посадових осіб зі зверненням. Волинські журналісти висловили сподівання, що органи державної влади, секретаріат Національної спілки журналістів України «зроблять усе належне, щоб ні журналісти ТРК «5-й канал» зараз, ні інші ЗМІ у майбутньому не ставали заручниками політичних ситуацій[72]. Важливою подією в журналістиці стала відмова наприкінці 2004 р. багатьох представників інформаційного простору України подавати недостовірну інформацію про виборчу кампанію та оприлюднення відомостей про грубий тиск на ЗМК із боку держави та власників мас-медіа.

Засоби масової комунікації (ЗМК) поступово ставали важливим інструментом демократичних перетворень. Як результат відбулися зміни й у структурі контролюючих ЗМК органів: наприкінці 2005 р. питання мовної політики перейшли від Держтелерадіо до Міністерства культури України. 2006 р. продовжилося звуження повноважень Держкомтелерадіо: функція реєстрації друкованих ЗМІ була передана до Міністерства юстиції України. 1 січня 2006 р. змінився порядок призначення керівника Держкомтелерадіо – відтепер голову призначав Кабінет Міністрів України, а не їни за поданням[73].

Друга половина 2006 р. ознаменувалася зміною настроїв суспільства, причину якої пов’язують передусім із розчаруванням у лідерах Помаранчевої революції. Однак, зміни у масовій свідомості багато в чому пояснюються не лише об’єктивними результатами діяльності конкретних політиків, а й тим, що соціальний оптимізм часів революції супроводжувався великим кредитом довіри до нової влади, а відтак і відповідальності за подальший розвиток країни і власний добробут. Не отримавши очікуваного в короткий час, населення розчарувалося в своїх кумирах.

Після парламентських і місцевих виборів 2006 р. у сфері інформаційного простору кардинальних позитивних змін чи зрушень не відбулося. Регіональний медіа-простір охоплював засоби масової комунікації різних видів і форм власності. Ядром залишалися газетні та журнальні редакції, видавництва, студії радіо та телебачення з їх різноманітною продукцією. Станом на грудень 2010 р. в області зареєстровано 362 друковані видання (225 газет та 37 журналів).

Медіа-ринок волинського краю у структурному плані представлений такими групами: друкована преса (обласні та районні друковані видання, регіональні представництва всеукраїнських видань різного спрямування, партійна преса), аудіовізуальні мас-медіа (телебачення, радіо – FM-станції, районні редакції проводового мовлення, інформаційні служби та інше), PR-агентства, Інтернет-видання (місцеві видання та представники інших усеукраїнських сайтів), інформаційні інституції органів влади, об’єднання журналістів та ін. В області діють власкори інформаційних агентств ДІНАУ, радіо «Свобода», «Інтерфакс», УНІАН, Західна інформаційна корпорація, «Прес-тайм», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «2000», «Україна молода», «Дзеркало тижня», «Факти», «Київські відомості», «Київський телеграф» та ін.

У всіх 16 районах Волинської області існують районні газети, засновниками яких виступають районні ради, райдержадміністрації, колективи редакцій, а в містах обласного значення – міські ради. У містах Нововолинську, Володимирі-Волинському, крім газет, засновниками яких є місцева влада, виходять друковані видання, власниками яких є приватні фірми[74].

Успішно діють регіональні православні медіа-проекти: тележурнал «Дзвони Волині», телепрограма «Благодатна купель», радіопрограми «Православне слово» та «Духовні орієнтири», газета «Дзвони Волині», офіційний сайт єпархії[75]. Виходять молодіжні видання – студентська газета Волинського національного університету імені Лесі Українки «Наш університет» (заснована у серпні 1999 р. як «Луцьк молодий») і журнал «Птаха» (заснований 13 грудня 2008 р. в м. Ковелі). Аналіз медіа-ринку друкованої преси дозволяє зробити висновок, що з 2000 р. інформаційний простір Волині зазнав скорочення тиражів (табл. 4.1), спостерігалася тенденція, яку умовно можна назвати «боротьбою за виживання» преси[76].

Таблиця 4.1

Розвиток засобів масової інформації Волинської області

(1995–2008 рр.)

	Випуск журналів та інших періодичних видань	Кількість газет	Середньодобовий обсяг місцевого мовлення, годин*
всього видань	річний тираж, тис. прим.	всього видань	разовий тираж, тис. прим.	телемовлення	радіомовлення
1995	2	2,1	43	261,6	10,5	13,7
1996	4	9,8	52	266,6	10,6	13,7
1997	7	17,2	50	276,4	9,5	14,1
1998	10	42,5	51	347,3	10,0	15,0
1999	18	95,0	57	380,5	10,0	15,5
2000	11	38,7	63	415,4	10,0	15,8
2001	13	37,8	61	524,1	10,0	15,4
2002	13	57,0	69	856,8	10,0	16,2
2003	19	63,4	68	528,0	10,0	15,2
2004	17	25,4	75	683,5	10,0	15,6
2005	15	43,8	77	543,6	10,0	15,6
2006	11	113,7	78	791,3	14,0	18,3
2007	17	46,8	81	634,1	17,6	18,9
2008	18	19,2	72	472,6	18,6	20,5

* Середньодобовий обсяг місцевого мовлення – враховане мовлення державних теле - та радіоорганізацій