Акредитація від А до Я. Глосарій з акредитації (стр. 34 )

НАВЧАЛЬНЕ НАВАНТАЖЕННЯ по дисципліні за кредитно-модульною організацією навчального процесу (за семестрами)

Для розрахунку навантаження необхідними є дані:

· норми часу для планування і обліку навчальної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників (наказ МОН України № 000 від 07.08.2002);

· контингент студентів;

· освітньо-кваліфікаційний рівень;

· форма навчання;

· обсяг часу на засвоєння конкретного виду навчальної роботи студента.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІН НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ

З урахуванням особливостей модульних технологій (в тому числі - акценту на самостійну роботу студента) впровадження КМСОНП висуває вимоги щодо інформаційно-методичного забезпечення усіх видів навчальної роботи студента з наступними обов’язковими складовими.

Лекції:

· підручники та навчальні посібники;

· інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи студентів з опрацювання лекційних модулів (путівники по джерелам інформації тощо);

· засоби діагностики засвоєння навчального матеріалу лекцій.

· Лабораторні заняття:

· методичні рекомендації до проведення лабораторних робіт;

· інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи;

· засоби діагностики.

· Семінарські заняття:

· методичні рекомендації до підготовки рефератів;

· інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи;

· засоби діагностики.

· Практичні заняття:

· методичні рекомендації до виконання розрахункових, графічних, розрахунково-графічних завдань;

· інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи (довідники, джерела інформації);

· засоби діагностики.

· Курсові проекти, роботи – рекомендації до виконання; інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи.

· Практики:

· нормативна та інша документація;

· програми практик;

· методичні рекомендації до підготовки звітів;

· інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи.

· Державна атестація:

· державні екзамени, засоби діагностики;

· кваліфікаційні роботи, рекомендації до виконання;

¨ інформаційне та методичне забезпечення самостійної роботи.

Типова узагальнена структура методичних рекомендацій до видів навчальних занять згідно з вимогами кредитно-модульної організації навчального процесу має такий вигляд:

· цілі певних видів навчальних занять або індивідуальних завдань, що відповідають умінням освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця;

· типова тематика і форми проведення занять, виконання індивідуальних завдань;

· права та обов’язки суб’єктів навчального процесу;

· вимоги до матеріально-технічного, методичного й інформаційного забезпечення;

· інформаційне забезпечення модулів;

· рекомендації до опрацювання джерел інформації;

· рекомендації стосовно підготовки до контрольних заходів (характеристика засобів контролю, приклади завдань, еталони відповідей, питання для самоперевірки);

· критерії оцінювання кожного виду навчальної діяльності студента.

Вимоги до змісту складових елементів методичного забезпечення навчального процесу визначаються стандартом Національного гірничого університету «СВО НГУ НМЗ – 05. Нормативно-методичне забезпечення навчального процесу», що одержав гриф МОН.

Засоби діагностики відповідають стандартам вищої освіти, що розроблені згідно з нормативно-методичними положеннями наказу МОН України від 31.07.98 № 000.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН містить графік та план навчального процесу, що уводяться в систему «Деканат».

Навчальний план розробляється методичною комісією з напряму (зі спеціальності) підготовки, підписується деканом факультету (директором інституту) та завідуючим випускаючої кафедри. Навчальні плани погоджуються з Навчально-методичним управлінням і затверджуються ректором (проректором) університету.

Графік навчального процесу визначає терміни та розподіл за календарем:

· теоретичного навчання;

· практичної підготовки;

· контрольних заходів;

· державної атестації;

· канікул.

План навчального процесу визначається структурно-логічною схемою та містить:

· перелік нормативних дисциплін;

· перелік вибіркових дисциплін;

· розподіл дисциплін за циклами навчання та кафедрами;

· види навчальних занять;

· загальний та річний обсяг дисциплін в годинах та кредитах;

· аудиторне навантаження студента;

· обсяг часу на самостійну роботу;

Річні навчальні плани складаються на підставі навчальних планів, затверджуються деканом факультету (директором інституту) та погоджуються з Навчально-методичним управлінням.

Програма дисципліни адаптується до КМСОНП корегуванням розділу “Склад модулів дисципліни, розподіл часу на їх засвоєння, терміни контролю”, що подається як таблиця.

До контрольних заходів належать поточний, модульний, семестровий, підсумковий контролі.

НАВЧАЛЬНИЙ ЕЛЕМЕНТ — автономний навчальний матеріал, призначений для засвоєння елементарної одиниці знання або уміння, який використовується для самонавчання або навчання під керівництвом викладача.

НАВЧАЛЬНИЙ ОБ'ЄКТ — обсяг навчальної інформації, яка має самостійну логічну структуру і зміст та дає можливість оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності.

НАВЧАННЯ — цілеспрямований процес пізнання явищ навколишнього світу, їхніх закономірностей та історії розвитку, освоєння способів діяльності у результаті взаємодії учня (студента) з учителем (викладачем) чи іншими учнями (студентами).

НЕЗАЛЕЖНА АКРЕДИТАЦІЯ ВИЩИХ НАВЧАЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Принципові відмінності цілей суспільно-професійної акредитації (визначення значних досягнень освітньої установи) від цілей державної акредитації (визначення відповідності мінімальним вимогам державних освітніх стандартів) вимагають особливого підходу до формування критеріїв і вимог, що пред'являються при проведенні суспільно-професійної акредитаційної експертизи.

1. Переважаюча значущість зовнішньої оцінки рівня функціонування освітньої установи, змісту освітньо-професійних програм і рівня підготовки випускників.

Це вимагає розробки таких особливих критеріїв, за якими на основі певною мірою формалізованої інформації, одержаної від споживачів фахівців, можливо було б провести об'єктивний порівняльний аналіз рівня експонованих установою освітніх послуг, якості підготовки випускників, їх творчого і професійного потенціалу.

2. У зв'язку з націленістю суспільно-професійної акредитації на виявлення пріоритетних особливостей в підготовці кадрів за конкретними напрямами (спеціальностями), специфіка роботи експертів і висунутих вимог (критеріїв) до змісту освітніх програм, їх кадрового, науково-методичного та ресурсного забезпечення, рівнем підготовки випускників повинна бути конкретно підпорядкована саме цій задачі, що вимагає не лише високої кваліфікації розробників програм акредитаційної експертизи та експертів, а й їх спеціального навчання та сертифікації.

3. Громадсько-професійна незалежна акредитація спеціальностей проводиться тільки у ВНЗ, що мають статус державної акредитації.

4. Громадсько-професійна незалежна акредитація спеціальності може проводитися за умови, що за цією спеціальністю відбулося не менше п'яти випусків фахівців.

5. Громадсько-професійна незалежна акредитація має на увазі наявність у ВНЗ за акредитованою спеціальністю дієву і добре документовану систему управління якістю.

6. При проведенні суспільно-професійної акредитації, на відміну від роботи ДАК, розрізняють два види критеріальних показників:

1) метричні показники:

Громадсько-професійна акредитація освітніх програм передбачає, що за спеціальністю, яка підлягає акредитації, всі критеріальні показники перевищують встановлені ДАК. Необхідною умовою допуску до незалежної громадсько-професійної акредитації є перевищення критеріальних (метричних показників), що визначаються значенням, встановленим ДАК, плюс дисперсія. (При державній акредитації недоліки діяльності ВНЗ по спеціальності, що підлягає акредитації, можуть компенсуватися високими досягненнями в інших сферах діяльності ВНЗ).

2) експертна якісна оцінка, яка враховує участь роботодавців у підготовці випускників за спеціальністю, що підлягає акредитації:

7. Експерти незалежної громадсько-професійної акредитації повинні звертати особливу увагу на динамічний характер показників освітньої програми, що акредитується.

Процедури суспільно-професійної акредитації повинні бути уніфіковані в цілому по всіх напрямах, звичайно з урахуванням специфіки кожного напрямку, і орієнтовані на ринок праці та працевлаштування випускників вузів, повинні коригувати професійну підготовку, але одночасно повинні ґрунтуватися на фундаментальності та універсальності освіти, розвитку особистості та формування громадської відповідальності. Вища освіта повинна бути орієнтована на розвиток, і, тому повинна випереджати систему вимог ринку праці і бути на сучасному рівні розвитку науки.

НОВА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ — комплексна система розроблення, впровадження й аналізу процесу викладання, що спрямована на підвищення його ефективності, і для досягнення цієї мети використовує технічні (електронні) засоби і форми — комп’ютерні, аудіо-, відео-, мультимедіа, телекомунікаційні, дистанційне навчання.

НОРМАТИВНІ ЗМІСТОВІ МОДУЛІ — змістові модулі, необхідні для виконання вимог нормативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики. Сукупність нормативних змістових модулів визначає нормативну (обов’язкову) складову індивідуального навчального плану студента.

НОРМАТИВНІ АКТИ ЩОДО ПРОЦЕДУР ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА АКРЕДИТАЦІЇ

Сьогодні Міністерство освіти і науки України прагне встановити високі і зрозумілі вимоги до результатів діяльності вищих навчальних закладів. Суттєво спрощено процедуру та водночас встановлено нові значно суворіші вимоги, за умови виконання яких вищий навчальний заклад може бути акредитованим, отримати статус наукової установи, яка може претендувати на державну підтримку.

Так, наприклад, вищий навчальний заклад може бути акредитований за IV рівнем, якщо не менше ніж дві третини напрямів підготовки, спеціальностей, за якими здійснюється підготовка у ВНЗ, акредитовані за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та показники його навчальної і наукової діяльності відповідають державним вимогам щодо акредитації, а також: за останні 5 років видано підручників (навчальних посібників) з грифом МОН, не менше ніж 20 відсотків від загальної чисельності науково-педагогічних працівників, які працюють у навчальному закладі за основним місцем роботи; за останні 5 років видано монографій чи опубліковано наукових статей у фахових виданнях, у рейтингових вітчизняних журналах та наукових журналах з імпакт-фактором, отримано патентів чи свідоцтв про авторські права не менше ніж 50 відсотків від загальної чисельності науково-педагогічних працівників, які працюють у навчальному закладі за основним місцем роботи; показники діяльності його аспірантури або докторантури перебувають на рівні, не нижчому від середнього для даної галузевої групи або типу вищого навчального закладу; впродовж звітного періоду МОН не приймалося рішення про анулювання ліцензій або сертифікатів про акредитацію; випускові кафедри очолюють доктори наук (професори) й у складі кафедр є доктори наук за фахом, які працюють у даному навчальному закладі за основним місцем роботи; у навчальному закладі відкрито аспірантуру не менше ніж за трьома спеціальностями; у навчальному закладі створено спеціалізовану вчену раду (ради) не менше ніж за трьома спеціальностями.

Максимально підвищено контроль за виконанням вищими навчальними закладами ліцензійних вимог.

ОСВІТА — 1. Традиційно — процес і результат панування людиною системи знань, умінь і навичок, а також способів мислення, необхідних для її повноцінного входження в соціальне і культурне життя суспільства та виконання професійних функцій. 2. Процес (чи результат) освоєння культурної спадщини суспільства і пов’язаний з ним рівень індивідуального розвитку; процес культурної ідентифікації й особистісної самодетермінації. 3. Процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок; необхідна умова підготовки людини до життя і праці. 4. Навчання. 5. Сукупність знань, отриманих шляхом спеціального навчання.

ОСВІТНЯ ПОСЛУГА

Слід визнати, що сам термін „освітня послуга” за всієї своєї загальновизначеності та широковживаності не отримав однозначного тлумачення і не набув законного статусу. Відсутність його визначення є суперечністю державного управління ринковим відносинам, адже цей факт означає відсутність того головного законодавства, що регулює відносини продавців і покупців на ринку освіти”.

Зокрема, результатом освіти називають «систему знань, умінь та навичок, що передаються людині в процесі навчання». Тобто йдеться про безпосередню оцінку на власне педагогічному рівні кінцевої „продукції” освітньої діяльності на індивідуальному рівні. Більшість дослідників вважає, що саме „до продуктів вищої школи не належать ні нові знання та вміння, бо вони не продаються і не купуються, а є надбанням власної праці; ні кваліфікація спеціалістів, ні робоча сила, бо вона теж не продається, продається тільки її послуга – праця, але не навчальним закладом, а безпосереднім носієм робочої сили – людиною”.

Таким чином, результатом навчальної, управлінської та фінансово – господарської діяльності навчального закладу є освітня послуга.

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА – це комплекс освітніх послуг, націлений на зміну освітнього рівня або професійної підготовки споживача і забезпечений відповідними ресурсами освітньої організації.

Залежно від своїх можливостей і потреб клієнтів, ВНЗ пропонують різний асортимент таких програм, які можна класифікувати по ряду ознак.

По рівню пропонованої освіти програми можуть бути довузівськими, бакалаврськими, магістерськими, аспірантськими, програмами професійної перепідготовки тощо.

По орієнтації на певну спеціальність, програми можуть бути по фінансах, маркетингу, товарознавству, управлінню персоналом та іншим професіям, що користуються попитом на ринку.

За формою навчання розрізняються програми денні, вечірні, заочні, дистанційні, екстернат т. д.

По використовуваним методам навчання програми можуть бути традиційними, програмами проблемного навчання, програмами, заснованими на аналізі ділових ситуацій тощо.

За наявності додаткових компонентів, коли для досягнення мети не вистачає лише ресурсів одного ВНЗ, освітні програми можуть бути так званими «сандвіч курсами», що включають обов'язковий період практики між двома періодами теоретичної підготовки, програмами «інтернатури», коли теоретичне навчання йде паралельно практичній роботі по даному напряму, міжнародними, коли навчання за програмою зарубіжного ВНЗ-партнера є складовою частиною навчального процесу, і т. д. У випадку «сандвіч курсу» і «інтернатури» ресурси ВНЗ об'єднуються з ресурсами компанії, при реалізації міжнародних програм об'єднуються ресурси двох або декількох ВНЗ, розташованих в різних країнах.

ОСВІТНІЙ РІВЕНЬ передбачає задоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти.

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ передбачає здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.

Законом про освіту встановлено такі рівні:

О с в іт н і

— початкова загальна освіта;

— базова загальна середня освіта;

— повна загальна середня освіта;

— професійно-технічна освіта;

— базова вища освіта;

— повна вища освіта.

О с в і т н ь о – к в а л і ф і к а ц і й н і

— кваліфікований робітник;

— молодший, спеціаліст;

— бакалавр;

— спеціаліст, магістр.

Законом про освіту визначаються також наукові ступені (кандидат наук, доктор наук) та вченні звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ РІВЕНЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ — характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

В Україні розрізняють наступні освітньо-кваліфікаційні рівні (згідно з відповідними освітньо-професійними програмами):

§ кваліфікований робітник;

§ молодший спеціаліст;

§ бакалавр;

§ спеціаліст;

§ магістр.

Підвищення кваліфікації, перепідготовка кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами післядипломної підготовки.

Навчальні заклади відповідно до потреб народного господарства в межах ліцензованого обсягу прийому на відповідний напрям підготовки чи спеціальність здійснюють на конкурсній основі прийом на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою.

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ фахівців з вищою освітою відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів — це державні документи, які визначають цілі освіти у вигляді системи виробничих функцій, типових задач діяльності та умінь, необхідних для вирішення цих задач.

Нормативна частина змісту навчання — це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістовні модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.

Нормативний термін навчання — це встановлений освітньо-професійною програмою термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для денної форми навчання.

Термін викладання нормативної і вибіркової частин змісту освітньо-професійної програми для заочної та інших форм навчання визначається навчальним закладом і може перевищувати нормативний термін навчання не більше ніж на 20 відсотків.

Навчальні заклади самостійно визначають перелік та зміст вибіркових навчальних дисциплін освітньо-професійних програм, а також розробляють структурно-логічну схему навчання, робочі програми нормативних навчальних дисциплін.

ОСВІТНЬО-ПРОФЕСІЙНА ПРОГРАМА

Освітньо-професійна програма підготовки – це складова галузевих стандартів вищої освіти, що визначає нормативний термін та зміст навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця. Тобто, це задокументовані структура, зміст і обсяг навчальної інформації у вигляді переліків змістових модулів, блоків змістових модулів та навчальних дисциплін, необхідних для формування у студентів професійних умінь для виконання посадових обов’язків відповідного фахівця. Освітньо-професійна програма передбачає такі цикли:

• гуманітарної, соціально-економічної та природничонаукової підготовки, що забезпечує певний освітній рівень;

• професійної та практичної підготовки, що разом із попередніми циклами забезпечує певний освітньо-кваліфікаційний рівень.

Освітньо-професійна програма регламентує розподіл змісту програми навчання та навчальний час за нормативною і варіативною частинами, навчальний час за циклами підготовки, кількість навчальних годин/кредитів для кожного із змістових модулів і практик.

Загальний обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни включає час для аудиторних форм навчання і самостійної роботи студента.

Співвідношення між обсягами аудиторних занять та самостійної роботи студентів, форми і періодичність проміжного контролю визначаються навчальним планом вищого закладу освіти.

Наукове і методичне обґрунтування процесу реалізації освітньо-професійної програми (послідовність вивчення навчальних дисциплін, форми і періодичність виконання індивідуальних завдань та проведення контролю тощо) визначається структурно-логічною схемою підготовки.

ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ — система засобів, форм і способів організації освітньої взаємодії, що забезпечують ефективне керування і реалізацію освітнього процесу на основі комплексу цілей і певним чином сконструйованих інформаційних моделей освоюваної реальності — змісту освіти. Важливий компонент технології — ноу-хау. Це особливі знання й уміння, засоби чи процеси, якими володіють ті, хто реалізує технологію і завдяки яким вони мають конкурентні переваги на освітньому ринку.

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВИКЛАДАЧІВ (один раз в 5 років) – неодмінна складова удосконалення навчальної, методичної та наукової діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ.

Підвищення кваліфікації є однією з найважливіших задач вищої школи, за виконання якої несе відповідальність керівництво вищих навчальних закладів, факультетів, кафедр.

Задачі стажування, навчання на факультетах (інститутах) підвищення кваліфікації, закордонних відряджень тощо:

- вивчення та аналіз педагогічного досвіду, інноваційних технологій навчання вітчизняних та закордонних навчальних закладів ;

- опанування технологіями сучасного виробництва певної галузі економіки України;

- ознайомлення із змістом досліджень провідних наукових установ;

- обмін досвідом з вищими навчальними закладами, підприємствами організаціями, науковими установами;

- розробка науково-методичних матеріалів інформаційно-методичного, забезпечення підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрі, аспірантів;

ФОРМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

– навчання на факультетах підвищення кваліфікації (ФПК) та в інститутах підвищення кваліфікації (ІПК);

– стажування на підприємствах, в організаціях, наукових установах та навчальних закладах;