Основи створення інформаційних систем (стр. 30 )

Другий етап — робочий. На цьому етапі здійснюється випуск тек­стових і табличних документів на основі створених архівів.

Змінні фрагменти вводяться проектувальником з екрана терміна­ла. Проектувальник вносить у бібліотечні розділи зміни, «вирізає», пе­реписує або дописує окремі частини документів.

Відредаговані фрагменти документа заносяться до бібліотеки. Далі проектувальник збирає в один текст різні частини з різних бібліотек. Зібраний текст проглядається на екрані термінала. Після перевірки і уточнення відбувається роздрукування остаточного варіанта тексту.

Збільшення кількості документів, пов'язаних як з процесами обміну інформацією, так і проектування вимагає залучення засобів об­числювальної техніки для складання і обробки документів. Це, в свою чергу, вимагає побудови формальних структур документів на базі ви­користання різних моделей документів.

Один з підходів полягає у побудові об'єктної моделі документа. Документ подається як об'єкт, складений у вигляді ієрархії примітивніших об'єктів.

Такими об'єктами є символ, слово, пропозиція, лан­цюжок символів, абзац, позначений фрагмент тексту, розділ (підроз­діл, пункт), документ в цілому.

Сформулюємо визначення зазначених об'єктів — елементів доку­мента.

Символ — елементарна одиниця тексту. Це будь-яка буква, цифра або Інший знак, який: можна ввести з клавіатури термінала або магнітного носія.

Слово - послідовність символів, відокремлена пробілами з обох боків. Наприклад: 837.081 або сторона або 1\#472.

Речення - послідовність слів, що закінчується крапкою, за якою йде принаймні один пробіл.

Ланцюжок символів - спеціально виділена сукупність слів, яка на відміну від слова, може мати всередині пробіли.

Абзац - група рядків тексту (одна або група пропозицій). відокремлена зверху або знизу проміжними рядками чи спеціально по­значена.

Позначений фрагмент тексту - спеціальна виділена сукупність ланцюжків символів або пропозицій тексту.

Розділ - спеціально виділений набір пропозицій тексту, що відділений одним або кількома порожніми рядками, і має унікальний ідентифікатор.

Великі документи складаються з дрібніших структурних одиниць: розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, які, у свою чергу, поді­ляються на абзаци, текстові фрагменти, пропозиції, ланцюжки сим­волів, слова, символи.

Беручи за основу визначення елементів документа, сформулюємо визначення логічної і геометричної моделей.

Логічна модель текстового документа — це сіткова або ієрархічна модель, що визначає вхід дрібніших структурних оди­ниць документа до структур вищих рівнів ієрархії.

Геометрична модель текстового документа — це мо­дель, що визначає розміщення текстового матеріалу на терміналах і друкувальник пристроях:

розміщення тексту на сторінці і в рядку;

виділення абзаців, розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, виділення окремих слів і фрагментів;

оформлення таблиць.

Відображення логічної моделі документа на його ге­ометричну модель називається алгоритмом формування текстових до­кументів.

Наступним кроком на шляху до формалізації документа є фор­малізація його змісту. Суть такої формалізації полягає у тому, щоб розбити кожний кінцевий компонент структури документа на елемен­ти, кожний з яких має нести певне смислове (семантичне) наванта­ження. При цьому розглядаються елементи трьох видів:

аї елементи, що мають відношення тільки до даного документа;

б) елементи, що повторюються у багатьох документах;

в) елементи, що повторюються кілька разів в одному документі. Елементи групи (в), у свою чергу, можуть поділятися на елементи

виду (а) або (б).

Таким чином, у пам'ять ПЕОМ заносяться І зберігаються шаблони документів, що містять у собі:

текстові елементи, що є унікальними для даного виду документа;

«порожні» елементи, що заповнює проектувальник для кожної конкретної версії документа даного виду;

посилання на елементи, що повторюються.

Перевага такого підходу полягає у натуральному поданні повно-текстового документа для розроблювача, а також у простоті зміни структури документа пря його реалізації.

Аналіз видів і типів документів ІС, вимог до їхнього змісту по­казує, що багатьом технічним документам на ІС властива наявність однакових розділів і підрозділів. Для багатьох розділів характерне дуб­лювання однойменних фрагментів тексту. Дублювання призво­дить до зростання трудомісткості розробки, збільшення обсягу робіт з підготовки технічної документації за рахунок:

1. Багаторазових описів одних і тих самих процедур обробки даних.

2. Багаторазового опису правил використання доку­ментів» порядку роботи фахівців.

3. Опису загальні правила експлуатації технічних і програмних засобів у різних документах.

При цьому зміст окремих компонентів документів не формалізо­вано. З іншого боку, у процесі підготовки проектної документації ви­конуються однотипні повторювані роботи з написання фрагментів тек­сту. Часто ці фрагменти бувають понаповнені копіями, а мають лише певну частку повторення.

Традиційним засобом автоматизації підготовки документів є тек­стові редактори і програми-форматизатори. Текстові редактори забез­печують автоматизоване введення, коригування, збереження і виве­дення текстових документів. Програми-форматизатори забезпечують правильне розміщення тексту і його елементів на друкованій сторінці, виділення заголовків, оформлення таблиць.

Проте, можливостей текстових редакторів виявляється недостатньо для автоматизації процесів, підготовки комплексів технічної документації на ІС.

Існують такі недоліки:

ї. Відсутня можливість автоматичного встановлення зв'язків між вікнами.

2. Відсутній апарат перехресних посилань між фрагментами текстів.

3. Функції з блоками тексту не виконуються автоматично.

4. Текстова база даних являс собою набір незв'язних текстових файлів.

5. Виділення і копіювання блоків тексту вручну - рутинна робота.

6. Неможливо подати документ у вигляді деякого структурованого щаблону.

7. Швидке коригування комплекту докуменації утруднене.

Проведений аналіз показує, що існуючі засоби автоматизації підготовки документації практично вичерпали можливості свого розвитку. Тому необхідний пошук і розвиток нових інформаційних технологій у цьому напрямку.

Так розрізняють чотири послідовні стадії написання тексту:

генерація ідей або думок;

організація (ідей або думок);

переведення думок у слова і речення;

редагування.

Друга стадія дуже важлива - при написанні тексту змістова організація і обробка плану займають близько двох третин усього часу. Розумові процеси, що проходять у голові автора моделюються у термінах семантичної сітки. У вузлах такої сітки знаходяться судження (думки).

У подальшому осмисленні автором своєї задачі сітка зорганізовуеться в ієрархічну структуру.

Дослідження показують, що візуалізація, винесення назовні цих розумових сіткових структур і можливість маніпулювати ними допомагають авторові краще справлятися з другою стадією написання тексту. Причому це дозволяє поєднувати другу та третю стадії.

Потім на чергу стає проблема лінеаризації сітки, формування з неї вузлів змістової послідовності. Це проблема, яка стосується вже не рівня слів, а понять.

Стратегії лінеаризації, перекладені в інструкції для комп'ютера, на сьогодні є не вирішеною науковою проблемою.

Наведена модель процесу підготовки текстової документації ба­зується на поняттях системи, структури, елементів, зв'язків. Але з цього не випливає, що проблема упорядкованого викладу думок і рішень. Необхідно створити систему, здатну допомогти кожному, ко­му треба з досить великої сукупності окремо записаних думок, вислов­лювань, фактів, ілюстрацій утворити послідовність, зрозумілу як ціле.

Існують підходи до рішення даної проблеми у перспективних інформаційних технологіях.

Технологія гіпертексту

Перспективу розвитку будь-якої нової інформаційної технології визначає ЇЇ відповідність загальним тенденціям розвитку. Такою тен­денцією в інформатиці є відмова від жорстких «системних» методів та ієрархічної організації систем даних і знань. Однією з нових техно­логій, що знаходяться на початкових етапах свого розвитку є гіпертекстова технологія. Сформулюємо визначення гіпертексту як основи нової гіпертекстової технології.

Гіпертекст — це спеціальна форма (різновид) елект­ронного документа, в якому:

інформація зберігається у сітковій структурі, кожний вузол якої містить фрагмент документа або будь-який набір елементів даних;

доступ до інформації здійснюється шляхом інтерактивного пере­гляду і вибору зв'язків для переходу до наступних вузлів.

У понятті «гіпертекст» (hурег — над) знаходять відображення наче б то два зміста. По-перше, гіпертекст — деяка одиниця інформації, частинами якої є тексти. По-друге, говорячи про гіпертекст, розуміємо текст, частини якого мають «надзв'язки», тобто з'єднані один з одним безліччю різних відношень, що представлені у багатовимірному про­сторі. (У звичайному тексті окремі його частини з'єднані лінійним відношенням прямування.)

Якщо вузли містять не тільки текстову, а й графічну, звукову, відеоінформацію або комбінації цих видів інформації, то така форма подання Інформації в ЕОМ називається гіпермедіа.

У найзагальнішому вигляді гіпертекст можна визначити як СУБД, що дозволяє користувачеві поєднувати асоціативними зв'язками інформацію, яка відображується на екрані, і здійснювати прямий (не­послідовний) доступ до зв'язаних між собою окремих записів тексту. Вузли у гіпертекстовій базі даних являють собою структурні одиниці тексту (аналогічно електронним карткам у каталозі) на відміну від за­писів у звичайних БД.

У таких системах доступ до інформації здійснюється шляхом інтерактивного перегляду і вибору зв'язків для переходу до наступних вузлів. Тому у гіпертекстових системах важливим компонентом є структурний редактор для інтерактивного зв'язування вузлів, мо­дифікацій або додавання зв'язкін між вузлами.

Зв'язки встановлюються виходячи з вимог зручного та швидкого доступу до інформації. Використовується, як правило, два типи зв'яз­ків - посильні та ієрархічні. З використанням ієрархічних зв'язків вузли організовуються у структури на основі принципу підпорядко­ваності «предок - нащадок». Посильні зв'язки слугують для зв'язу­вання одержаних структур.