Основи створення інформаційних систем (стр. 34 )

1. Який перелік фрагментів проблемної сфери, що охоплює розроблювана ІС?

2. Які фрагменти проблемної сфери треба включити при подальшому розширенні ІС?

3. Яке загальне уявлення про кожний з фрагментів?

4. Які інформаційні потреби кожного фрагмента (зміст і характеристики інформації)?

5. Який перелік і загальні характеристики процесів обробки інформації у кожному фрагменті (частота виконання, вимоги до часу виконання, специфічні особливості)?

6. Який перелік користувачів? Як часто вони звертаються за інформацією?

7. Яка існує технологія накопичення обробки інформації у проблемній сфери?

8. Яка технічна база для реалізації інформації, частота її надходження, швидкість обробки, обсяг, інформаційні потоки?

9. Які є і де «вузькі місця» в існуючій технології, що пояснюють потребу у створенні ІС?

Цю складну проектну процедуру можна подати послідовністю робіт:

1. Виділити у кожній функціональній області підмножини процесів, які можуть вивчатися окремими групами користувачів.

2. Дати визначення кожній підмножині процесів.

3. Розглянути підмножини процесів разом з аналітиками-користувачами й уточнити ці підмножини.

4. Побудувати матрицю відображення підмножини про­вів на існуючій організаційній структурі із зазначенням ступеня відповідальності за процес.

5. Розподілити сфери процесів серед аналітиків-корнстувачів для виконання подальших робіт.

З'ясувавши вимоги до розроблюваної системи проектувальник має дати відповіді на такі запитання:

1. Яка технічна база для реалізації ІС?

2. Яка загальна система існуючої інформаційної системи і передбачувана взаємодія ІС з її компонентами?

3. Які вимоги ставляться до експлуатаційних характеристик ІС (вимоги до часу, ступеня надійності, вміння настроюватися на можливі зміни у проблемній сфери)?

4. Якою має бути технологія функціонування ІС? Як надходитиме нова інформація? Яка передбачувана взаємодія різних груп користувачів із системою? Як Інформація коригуватиметься? Які служби нестимуть відповідальність за вірогідність вихідної інформації?

Другий крок розпочинається з ознайомлення проектувальника з усіма різновидами вхідних і вихідних повідомлень: документами, довідками, запитаннями тощо.

Перше проектне рішення полягає у виборі типу створюваної ІС: фактографічна, документальна чи документально-фактографічна.

Наступна проектна процедура полягає в агрегації атрибутів - компонуванні атрибутів в об'єкти.

Для кожного об'єкта визначається первинний ключ. Якщо для деякого об'єкта не можна виділити з його атрибутів первинний ключ, то склад атрибутів необхідно поповнити. В окремому випадку проектувальник може ввести власний ідентифікатор екземплярів об'єкта наприклад, порядковий номер.

Приклад. Нехай є об'єкт СПІВРОБІТНИК, до складу якого входять атрибути ПРІЗВИЩЕ, ПОСАДА, ОКЛАД. Жоден з цих атрибутів або їхня сукупність не придатні для первинного ключа. Кандидатом на первинний ключ може бути, наприклад, табельний номер.

Одержані відношення перевіряються на відповідність третьої нормальної форми. У разі необхідності виконується процедура нормалізації.

Наступна проектна процедура може бути умовно позначена як “зовнішнє кодування”. У цьому випадку для атрибутів, що містять довгі текстові значення, вводяться короткі коди.

Під час кодування в інфологічну схему вводиться додатковий об'єкт КЛАСИФІКАТОР, що містить новий атрибут — короткий код і старий атрибут - текстове значення. У всіх раніше виділених об'єктах тек­стові значення атрибута змінюються на код.

У процесі зовнішнього кодування може бути виділено кілька нових об'єктів типу КЛАСИФІКАТОР для різних атрибутів. Наприклад, класифікатор товарів, посад, одиниць виміру та ін. Для таких об'єктів виконується процедура узагальнення і в результаті в інфологічній схемі залишить-ся один об'єкт КЛАСИФІКАТОР з атрибутами: ВИД класифікатора (товари, по-сади,...), КОД і ТЕКСТОВЕ ЗНАЧЕННЯ.

Після виділення об'єктів визначаються предметні бази даних.

Третій крок починається з формалізації процесів. Ця проектна процедура призначена для відображення в інфологічній моделі процесів обробки інформації. Для кожного фрагмента проблемної сфери на першому етапі складено повний перелік процесів обробки інформації. Далі процес формується у вигляді запиту до інформаційної бази. Запит має визначати навігацію між об'єктами в інформаційній базі.

У формулюванні запиту необхідно зазначити, який об'єкт (або об'єкти) виступає у ролі вихідного для запиту в цілому, а також визначити режим виконання запиту (одиничний чи множинний).

Приклад 1. Запит «Для всіх ПІДРОЗДІЛІВ видати списки СПІВ-ЮБІТНИКІВ» є множинним і означає, що послідовно для кожного :екземпляра об'єкта ПІДРОЗДІЛ обираються підлеглі екземпляри об'єкта СПІВРОБІТНИК.

Приклад 2. Редагування запиту. Першочергово запит був сформульований так: «Визначити номенклатуру продукції підприємства із зазначенням використаних матеріалів». Перефразований запит «Для даного ПІДПРИЄМСТВА видати список ВИРОБІВ із зазначенням для ВИРОБУ використаних МАТЕРІАЛІВ». Цей запит з одиничним режимом.

На четвертому кроці проектувальник визначає, які структурні зв'язки необхідні для за-безпечення запитального зв'язку, що аналізується. Якщо серед уже вста-новлених структурних зв'язків немає потрібних, то в інфологічній мо-делі визначаються нові структурні зв'язки і зазначаються їхні ознаки.

У результаті виконання цього кроку з'являється інфологічна модель у вигляді ЕR-діаграми.

На п'ятому кроці виконуються такі проектні процедури: перетворення структури, узагальнення об'єктів, введення спеціальних атрибутів для об'єктів, перевірка повноти і коректності.

Об'єкти ПІДПРИЄМСТВО, УГОДА, ПОСТАЧАННЯ є узагальне­ними; вони повинні мати атрибут, що визначає, до якого процесу відносяться відповідні екземпляри - до завантаження виробів чи до відпуску.

14.2. Технологія проектування ІС на основі використання електронних таблиць

Сфера застосування табличних процесорів в ІС визначається їхніми технічними можливостями. Виділяють два рівні застосування табличних процесорів в ІС:

розв'язування часткових відносно невеликих задач у вигляді ок­ремих електронних таблиць, які користувач накопичує на диску, фор­муючи власну бібліотеку;

створення закінчених АРМ, орієнтованих на визначену технологію обробки даних (розрахунок заробітної плати, аналіз господарської діяльності і т. п).

Задачі, що розв'язуються з допомогою табличних процесорів» можна згуртувати у кілька класів:

а) для розрахунків за встановленими форматами у регламентному режимі. У цьому випадку один раз визначається шаблон таблиці, а потім здійснюються розрахунки із змінюваними даними. Ця таблиця є копією стандартного бланка із заданими реквізи­тами рядків і стовпців для заповнення і здійснення бухгалтерських ра­хунків ї калькуляцій. Структура і розміри ЕТ точно задані, процедури, в основному, мають характер прямих розрахунків;

б) моделювання результатів прийняття рішень — за типом «що буде, якщо...». Задаються залежності результатів від вихідних даних за деякими формулами. За результатами багатьох розрахунків оби­рається оптимальний варіант. Ця таблиця використовується для обробки різних відомостей, кошторисів, планів, журналів з однотипними рядками-записами. Електронна таблиця може оброблятися як файл бази даних;

в) подання табличних даних у графічній формі. Ця таблиця використовується у задачах дослідження функцій при моделюванні динамічних процесів. Поле формул у таких таблицях суттєво перевищує поле вихідних даних;

г) використання табличного процесора як великого матричного калькулятора. Такий режим зручно використовувати, наприклад, для статистичного аналізу. Ця таблиця застосовується для обробки багатовимірних маси­вів даних, наприклад статистична обробка даних.

У цілому слід зазначити, що табличний процесор доцільно засто­совувати тоді, коли операції над таблицями носять, в основному, об­числювальний характер. У задачі, де вимагається складне сортування, вибірка даних через ключ, необхідно віддавати перевагу СУБД.

Основні переваги електронних таблиць проявляються у можли­вості підтримки з їх допомогою аналізу в різних економічних застосу­ваннях (фінанси, менеджмент, маркетинг, оптова роздрібна торгівля). Це робить електронні таблиці ефективним інструментом побудови си­стем підтримки прийняття рішень у складі ІС. Одна із задач, що розв'язуються користувачем у СППР, — це визначення залежності результатів обчислень від обраного сценарію (вихідних даних). Така задача називається ситуаційним аналізом.

Зазначені властивості електронних таблиць як інструментарію ІС накладають свої особливості і на порядок проектування задач, що розв'язуються з допомогою електронних таблиць. З іншого боку, широкі можливості з обміну інформацією між різними інструмен­тальними засобами ІС (базами даних, електронними таблицями, текстовим і графічним редакторами) вимагають враховувати їх у про­ектних рішеннях.

Розробка компонента ІС на основі електронної таблиці можна представити у вигляді такого технологічного процесу:

1. Аналіз задачі. Визначення необхідності й доцільності їх розв'язання на базі табличного процесора.

2. Розробка або коригування наявної форми документа (або документів) для задачі.

3. Розробка економіко-математичної моделі, за якою здійснюватимуться розрахунки або ситуаційний аналіз.

3.1. Визначення переліку показників (реквізитів), що являють собою вихідні дані для розрахунку.

3.2. Визначення формул розрахунку вихідних (результуючих) показників.

3.3. Визначення максималізованих і мінімалізованих показників, встановлення обмежень на змінні величини.

4. Вибір типів таблиць і розробка загальної структури кожної таблиці. Встановити структуру зв'язків між таблицями.

5. Визначення вимог до вхідного файла електронної таблиці для імпорту даних з бази даних. Ця проектна процедура реалізується при наявності інформації в базі даних ІС.

6. Проектування графічного висновку.

6.1. Визначити типи графіків.

6.2. Задати параметри для кожного графіка.

Зазначені процедури дозволяють виконати по суті справи, етап технічного проектування задачі. Робоче проектування здійснюється безпосередньо у середовищі обраного пакета табличного процесора. Проектування в середовищі пакета табличного процесора передбачає виконання таких операцій: