Основи створення інформаційних систем (стр. 35 )

1.  Створити шаблон таблиці: ввести заголовок таблиці, ввести позначення рядків, ввести позначення стовпців, ввести символи розграфки, зберегти шаблон на диску.

2.  Відредагувати шаблон (у разі необхідності).

3.  Ввести дані у клітинки.

4.  Ввести у клітинки необхідні формули та здійснити розрахунки. .

5.  Підготувати таблицю до друку.

6.  Надрукувати таблицю з результатами графіка контрольного при­кладу.

7.  Побудувати графіки, спорядивши кожний такими параметрами: набір значень аргументу, один або кілька наборів значень функцій, заголовок графіка, назва функції, пояснювальні написи по осі абсцис Х та осі ординат Y.

Графічні засоби подання інформації займають усе більше місце в структурі програмних продуктів сучасних ІС. Графіки дозволяють подавати табличні дані у наочнішій і зручнішій для сприйняття формі. Можна виділити такі основні напрямки використання графіків у зада­чах ІС:

- виявлення тенденцій розвитку будь-яких явищ (наприклад, ди­наміки зміни цін);

- ілюстрації залежності однієї величини від іншої (наприклад, со­бівартості від об'єму випуску);

- порівняння двох або більше величин (наприклад, характеристик продуктивності обладнання);

- ілюстрації питомої ваги складових у деякому явищі або предметі [наприклад, ваги, що мають різні фірми на ринку певного виду продукції).

Графічне подання інформації забезпечує цілісність сприйняття інформації про проблемну сферу, включаючи інтегративні механізми мислення користування, сприяє активізації вироблення альтернатив рішення проблеми в ОПР.

Електронні таблиці дозволяють будувати такі типи графіків:

1. Гістограми, або стовпцева діаграма (Bar Chart).

2. Етажерочний графік (діаграма) (Stacked-Bar Chart). Кількість cтовпців діаграми відповідає кількості зазначених значень підставних. Висота кожного стовпця дорівнює сумарній висоті стовпців, що відповідають окремим підставним.

3. Колова діаграма (Ріе Сhагt). Демонструє питому вагу складових будь-якої величини (наприклад, процентний розподіл прибутку підприємства).

4. Лінійний графік (Ііпе Graph). Значення підставних відображуються крапками. Ордината крапки пропорційна відповідному значенню підставної.

5. ХY-залежнiсть (Х-Y Graph). Дозволяють побудувати графік залежності однієї змінної від іншої.

6. Етажерково-лінійний графік, або діаграма площ (Area Graph). Подібний до етажеркової діаграми. Відмінність — сумі і проміжним значенням змінних відповідають крапки, що з'єднуються лініями.

7. Графік біржового курсу, або графік розкиду значень (Ні - Lо). На графіку відображуються мінімальне та максимальне значення підставної.

Будуючи графік в ЕТ, необхідно задавати, як правило, такі його параметри: заголовок графіка (Маіп Неаdіпg), підзаголовок графіка (Sиb - Неаdіпg), надпис по осі Х (X - Ахіs Неаdіпg), надпис по осі Y (Y - Ахіs Неаdіпg), значення аргументів (Тіmе Labels), назви функцій. значення функцій (Роіпd - Labels).

14.3. Технологія проектування SSАОМ

У ряді зарубіжних країн використовують­ся інші підходи до проектування IС, що мають як переваги, так і недоліки. Однією з найбільш досконалих серед таких технологій є промислова інформаційна тех­нологія SSАDМ (Structured Systems Analysis and Design Method) (Метод аналізу і проектування структурних систем), розроблена У Великобританії в середині 70-х років, а в 1993 році стала стандартом для використання у всіх проектах інформаційних систем, які фінансувалися з бюджету. Також вона отримала широке використання у Західній Європі і Японії. У 1994 році розроблена 4 версія де використовувалися інструментальні засоби проектування інформаційних систем.

Особливістю SSАDМ є великий обсяг проектних робіт при неавтоматизованому проектуванні, але для автоматизованого проектування ця технологія є найкращою на сьогодні.

Створюючі технології SSАDМ, розробники керувались рядом основних принципів:

- постійне залучення майбутніх користувачів до процесу виробки рішень на протязі всього проектування інформаційної системи;

- чітка структуризація технологічного процесу, ув`язка всіх стадій, етапів і проектних процедур, виразна регламентація ролей всіх учасників розробки;

- ефективний контроль за ходом розробки з боку керівників проекту, вбудований контроль якості проектування за формалізованими критеріями, можливість застосування існуючих технологій автоматизованого управління розробкою;

- стиковка з технологіями, реалізованих в уже існуючих системах програмування і управління базами даних;

- формалізація процесу розробки, що забезпечує широке використання засобів автоматизації проектування.

У технології SSАDМ можна умовно виділити дві основні складові частини: типовий технологічний процес і методичне забезпечення.

Типовий технологічний процес (ТТП) складається з п'яти укрупнених стадій: оцінка реальності виконання, аналіз вимог, розробка технічного завдання, логічне проектування і фізичне проектування. Вони включають сім детальних технологічних стадій, що складаються з етапів, які, у свою чергу, поділяються на операції. Деякі документи, наприклад “Каталог вимог” і «Логічна модель даних», є вхідними для кількох стадій. Це відображує ітераційний характер процесу вироблення проектних рішень, передбачений технологією SSАDМ.

Стадія 0. «Оцінювання реалізованості» не є обов'язковою і може бути опущена, якщо раніше були проведені достатньо глибокі дослідження під час вироблення стратегії автоматизації. Основною метою стадії є попереднє техніко-економічне обгрунту­вання проекту і розроблення концепції майбутньої ІС.

Стадія 1. «Передпроектне обстеження». Мета – побудувати формалізовану модель існуючої системи, визначити ос­новні вимоги до нової ІС, вивчити існуючу систему обробки інформа­ції, скласти з участю користувачів Логічну схему даних, опис у термінах по­токів даних, задач та інформаційних об'єктів. Визначають межі існуючої системи, зовнішні об'єкти та функції користувачів. При цьо­му, аналізуючи її недоліки, формулюють основні вимоги до нової ІС, що відображують у каталозі вимог.

Стадії 2. «Вибір варіанта автоматизації». Розроблюються декілька можливих варіантів побудови ІС, упорядковуються вимоги за важливістю вибирають різні їхні підмножини. При цьому також виконують техніко-економічні розрахунки, які дозволяють на цій стадії порівняти варіанти і з активною участю користувачів обгрунтовано обрати серед них оптимальний, дати короткий опис нової системи і при можливості оцінку його вартості та ефективності.

Стадії 3. «Розробка технічного завдання». Метою є складення повного формалізованого опису вимог до нової системи у відповідності з варіантом вибраним на попередній стадії. Вимоги фор­мулюють у термінах потоків даних, задач та інформаційних об'єктів. Крім того, у термінах подій і даних розробляють вимоги до динаміки функціо­нування ІС. Характерно, що на цій стадії передбачена також розробка демонстраційного прототипу, який призначений для оцінки наскільки відповідають вимогам користувачів форми вхідних і вихідних повідомлень та структура діалогової взаємодії.

Стадія 4. «Вибір варіантів технічної реалізації» Роботи аналогічні стадії 2 і відрізняються від неї лише тим, що тут йдеться про обгрунтований вибір технічної та програмної реалізації створюваної ІС.

Стадії 5. «Розробка логічного проекту». Вона виконується пара­лельно стадії 4, і мета спроектувати комплекс програмних засобів на логічному рівні, що не залежить від середовища реалізації. Розроблюють логіку діалогової взаємодію користувачів із сис­темою, проектують алгоритми задач обробки даних а також інформаційну взаємодію задач.

Стадії 6. «Фізичне проектування». Мета – спроектувати фізичний опис даних у вибраному середовищі та розробити завдання на розробку програмних компонентів нової ІС. Описують дані на фізичному рівні, виконують їхню оптимізацію, уточнюють постановки задач і го­тують вказівки щодо генерації баз даних і розробки програмного за­безпечення стосовно до обраного середовища реалізації.

Послідовність виконання технологічних стадій і етапів, склад розроблюваних на них проектних документів і застосовані методики проектування ретельно продумані й чітко регламентовані керівними документами відносно застосування технології SSАDМ, що значно спрощує управління проектом і сприяє забезпеченню якості виконуваних робіт.

Методичне забезпечення технології SSАDМ утворене тринадцятьма методиками проектування ІС, тісно пов'язаними між собою.

Методики значно різняться ступенем формалізації проектних процедур, що в них знаходяться. Наприклад, методика «Реляційний аналіз даних» суворо формалізована і може бути повністю автоматизована. Деякі інші, навпаки, важко піддаються автоматизації, проте автори доклали максимум зусиль, щоб чітко структурувати критерії оцінки якості результатів. Прикладами таких методик є «Визначення вимог до ІС» і “Добір варіантів”.

З метою полегшення залучення користувачів у процес розробки ряд методик базується на інтенсивному використанні подання проек­тних рішень у графічній формі, що забезпечує достатню наочність і не вимагає для розуміння їх сутності спеціальної підготовки у сфері інформаційних технологій. Така форма, наприклад, лежить в основі методик «Моделювання інформаційних потоків», «Логічне моделюван­ня даних», “Моделювання подій” та деяких інших.

У рамках ТТП застосування окремих методик, наприклад “Добір варіантів”, обмежене однією технологічною стадією або навіть етапом. Проте внаслідок ітераційного характеру розробки основних проектних документів більшість методик використо­вується протягом кількох стадій.

Від відомих аналогій методичне забезпечення технології SSАDМ відрізняється важливою новизною, що дозволяє значно підвищити якість проектування. Йдеться про поняття «подія», яке поряд з понят­тями «дані» і «задачі», посідає в SSАDМ центральне місце. У спеціальній літературі проектування ІС, як правило, розглядається у термінах «дані» — «задачі». При цьому питання аналізу й опису ди­наміки функціонування ІС відкладають на пізні стадії розробки. Вве­дення на розгляд поняття «подія» дозволяє перенести прийняття про­ектних рішень з цих питань на різні стадії, і фіксувати їх у проектних документах у достатньо загальному вигляді, у формі, зрозумілій ко­ристувачам, які у такий спосіб одержують змогу контролювати пра­вильність рішень на змістовному рівні.