Створення та обробка баз даних на ПЕОМ (стр. 34 )

Викликати Редактор Стовпців можна одним з наступних способів:

-  подвійним клацанням на компоненті TDBGrid;

-  командою Columns Editor контекстного меню компонента;

-  натисканням кнопки в рядку властивості Columns в Інспекторі Об'єктів.

При першому відкритті Редактора Стовпців відкривається порожнє вікно Редактора, вид якого показаний на Рис. 12.11.

Рис. 12.11. Порожнє вікно Редактора Стовпців

Якщо натиснути на панелі інструментів кнопку Add All Fields (Додати всі поля), у Редактор Стовпців будуть додані стовпці, що відповідають усім полям зі зв'язаного НД. На Рис. 12.12 показане вікно Редактора Стовпців, коли в Редактор додані всі стовпці з НД Table_Stud.

За допомогою кнопок на Панелі Інструментів Редактора Стовпців (чи за допомогою команд контекстного меню) можна видаляти, додавати стовпці, редагувати їхні властивості в Інспекторі Об'єктів.

Рис. 12.12. У Редактор Стовпців додані всі стовпці з НД Table_Stud

Якщо виділити мишею який-небудь стовпець, то у вікні Інспектора Об'єктів відобразяться властивості цього стовпця, які там же можна редагувати. Під час лабораторних занять ви будете редагувати такі властивості:

Font – шрифт;

Color – колір;

Title – властивості заголовка стовпця;

Width – ширина у пікселях, і ін.

12.5.2. Компонент TDBNavigator

Компонент TDBNavigator у Палітрі компонентів розташований на сторінці Data Controls. Його вид після розміщення на формі показаний на Рис. 15.9.

Рис. 12.13. Компонент TDBNavigator

Компонент являє собою набір кнопок, кожна з який виконує визначені дії над НД. Призначення кнопок наступне:

- перший запис (nbFirst);

- попередній запис (nbPrior);

- наступний запис (nbNext);

- останній запис (nbLast);

- додати запис (nbInsert);

- видалити запис (nbDelete);

- редагувати запис (nbEdit);

- зберегти зміни (nbPost);

- скасувати зміни (nbCancel);

- обновити дані (nbRefresh).

При розробці прикладної програми в компонент можна включати будь-яку кількість кнопок у будь-якому їхньому сполученні.

Включенням кнопок у компонент можна керувати за допомогою властивості VisibleButtons, що є множиною, яка містить константи, що представляють різні кнопки. Імена відповідних кнопкам констант були зазначені вище у дужках.

Для зв'язування компонента TDBNavigator із НД, яким він повинний керувати, служить властивість DataSource. У цій властивості потрібно установити (вибором зі списку) ім'я джерела даних, зв'язаного з потрібним НД.

Коли в прикладної програмі ви використовуєте сітку TDBGrid, то, кажучи взагалі, необхідності в TDBNavigator немає, тому що всі передбачені в ньому дії реалізовані відповідними методами в компоненті TDBGrid.

12.5.3. Компоненти TDBText і TDBEdit

Компонент TDBText являє собою статичний текст, що відображає поточне значення деякого одного поля зі зв'язаного НД. Дані в компоненті відображаються в режимі “тільки для читання”, тобто редагувати дані не можна.

Компонент TDBEdit дозволяє не тільки переглядати, але і редагувати дані поля. У TDBEdit можна використовувати буфер обміну.

Для зв'язування обох компонентів із НД використовуються властивості:

DataSource – компонент - джерело даних, зв'язаний з потрібним НД;

DataField – ім'я поля, з яким повинний бути зв'язаний компонент.

Контрольні запитання:

1.  Поняття набору даних. Компоненти, що є наборами даних, найбільш важливі їх властивості.

2.  Стан набору даних.

3.  Навігація по набору даних.

4.  Фільтрація записів в НД.

5.  Відмінні особливості і властивості компонента TQuery.

6.  Створення між набраними даними зв’язку типу “головний-підлеглий”. В чому суть цього зв’язку?

7.Поняття об’єктів-полів. Клас TField і його властивості.

8.Як редагувати поля в НД?

9.Створення полів, що обчислюються.

10.Створення полів підстановки.

11.Компонент TDBNavigator: призначення, основні властивості.

12.Компоненти TDBText і TDBEdit: призначення та найбільш важливі властивості.

13. Архітектура “клієнт-сервер”. Сервер БД

13.1. Загальні поняття

Найбільш цікавим для практики є використання БД у мережі, коли кілька користувачів одночасно повинні працювати з даними однієї і тієї ж БД.

Раніше ми уже відзначали, що, взагалі кажучи, локальну БД, наприклад, створену в Access, можна установити на мережному сервері і дозволити користувачам працювати з цією БД через мережу. Усе буде добре доти, поки з БД буде працювати невелике число користувачів - клієнтів. Якщо число одночасно працюючих користувачів зросте (наприклад, 10 і більш), то відразу ж виявляться недоліки такої архітектури БД (її називають архітектурою «файловий сервер») – різко знижується продуктивність інформаційної системи, відбувається уповільнення роботи системи, зростає час її реакції. При значному зростанні числа клієнтів (100 і більше) інформаційна система з такою архітектурою взагалі стає непрацездатною. Основні причини цих недоліків очевидні і полягають у наступному:

§  По мережі передається великий обсяг “зайвої” інформації, тому що обмін даними відбувається шляхом пересилання файлів, хоча клієнту може бути потрібна тільки невелика частина інформації з файлу. При збільшенні числа клієнтів швидко настає перевантаження каналів зв'язку;

§  Низька захищеність даних від внесення в них помилок через те, що обробка даних виконується кожним клієнтом незалежно, на своїх ПК. Нагромадження в БД помилкових і суперечливих даних згодом приводить до її руйнування і непрацездатності;

§  Недостатня захищеність даних від несанкціонованого доступу – захист обмежений тільки засобами, що є на мережному сервері.

Тому розроблювачі СУБД, призначених для роботи великої кількості користувачів, неминуче прийшли до необхідності побудови нової архітектури БД, у якій би вирішувалися зазначені вище проблеми. Ця нова архітектура була названа архітектурою “клієнт-сервер”. Ця архітектура реалізована в сучасних версіях промислових СУБД, наприклад, таких, як MS SQL Server, Oracle, Informix, InterBase і багатьох інших.

Найбільш характерні ознаки (особливості) архітектури “клієнт-сервер” наступні:

§  Клієнту пересилаються тільки ті дані, що були їм запитані. Завдяки цьому істотно скоротилося непродуктивне завантаження каналів зв'язку (мережі) і, отже, з'явилася можливість збільшити кількість одночасно працюючих клієнтів;

§  Основна обробка даних перенесена на комп'ютер-сервер, на якому встановлена БД. Завдяки цьому зменшилося до мінімуму кількість помилок і протиріч, внесених у дані. Крім того, з'явилася можливість реалізувати більш стійкий захист від несанкціонованого доступу до даних, що є винятково важливим для інформаційних систем з великою кількістю користувачів;

§  Розроблені і реалізовані нові технологічні ідеї, завдяки яким вдалося створити дуже ефективні алгоритми керування процесом роботи великої кількості клієнтів. Однією з таких ідей є використання механізму транзакцій.

Суть усіх проблем, що виникають при багатокористувацькій роботі з даними, можна пояснити наступним прикладом.

Нехай, наприклад, ви один із клієнтів, що працюють із загальної БД, і в деякий момент часу ви прочитали який-небудь запис і робите його редагування. У цей же час інший клієнт також звернувся до цього ж запису і намагається змінити в ньому дані чи взагалі видаляє його. Що і як буде відбуватися після того, як ви спробуєте зберегти зроблені зміни? Ясно, що виникає конфліктна ситуація! Розв’язання подібних конфліктів здійснюється на основі спільного застосування механізмів транзакцій і блокувань.

13.2. Поняття транзакції

Транзакцією називають групу логічно зв'язаних послідовно виконуваних операцій (операторів SQL), таких, що тільки успішне виконання всіх операцій приводить до реальних змін даних у БД, які є результатом виконання операцій, включеним у дану транзакцію. Якщо хоча б одна з операцій не буде успішно виконана (через збій чи з якої-небудь іншої причини), то всі зміни, що до цього часу вже були зроблені, скасовуються. Скасування зроблених змін називають відкатом транзакції (RollBack).

Отже, результатом транзакції може бути або фіксація в БД усіх змін, що виконувалися в даній транзакції, або незмінний колишній стан БД, у якому вона знаходилася на момент часу перед початком транзакції.