Тема 1. Система крові. Функції крові. Фізіологія еритроцитів (стр. 10 )

Група крові	Реакція еритроцитів з цоліклоном	Реакція плазми зі стандартними еритроцитами
анти-А	анти-В	II(A)	III(B)
I	-	-	+	+
II	+	-	-	+
III	-	+	+	-
IV	+	+	-	-

«+» - реакція аглютинації.

Примітка: цоліклони анти-А і анти-В є розведеною рідиною мишей-носіїв відповідної гібридоми, у якій знаходяться специфічні імуноглобуліни класу М (спрямовані проти групоспецифічних антигенів А та В людини);

моноклональні анти-А и анти-В антитіла утворюються двома різними гібридомами;

цоліклони не містять антитіл другої специфічності і тому не викликають неспецифічної поліаглютинації еритроцитів;

цоліклони не є продукти клітин людини і тому можливість зараження препаратів вірусами гепатиту та ВІЛ виключена.

Помилки при визначенні груп крові

Відсутність аглютинації може спостерігатись унаслідок:

1) Неправильного кількісного співвідношення між досліджуваною кров'ю і стандартною сироваткою;

2) Слабкого титру стандартних сироваток;

3) Гемолізу еритроцитів досліджуваного;

4) Визначення при високій температурі навколишнього повітря (вищий 25° С) і протягом часу менше 5 хв.

Разом з відсутністю аглютинації у ряді випадків може спостерігатися помилкова аглютинація. Краєва аглютинація спостерігається при підсиханні крапель, якщо визначення груп крові ведеться більше встановленого часу. Холодова аглютинація наступає, якщо визначення проводити при температурі нижче 15° С. При додаванні підігрітого до кімнатної температури фізіологічного розчину холодова аглютинація усувається. Бактеріальна аглютинація - скупчення еритроцитів навколо бактерій, може спостерігатися при роботі з недоброякісною стандартною сироваткою.

Тема 3. Визначення резус-фактора крові людини експрес-методом.

Мета роботи: засвоїти методику визначення резус-належності крові методиками, які використовують у клінічній лабораторії.

Обладнання: стандартна антирезус сироватка, контрольна сироватка (не містить антирезус антитіл), пластинка з заглибинами, 96% спирт, скарифікатор, стерильна вата, 2% спиртовий розчин йоду, предметне скло, піпетка, ізотонічний розчин NaCl.

Самостоятійна робота студентів.

В одну заглибину на пластинці наносять краплю контрольної сироватки.

Ліворуч від неї в другу заглибину наносять краплю антирезус сироватки.

Далі дослідження починають з контрольної сироватки.

Проколоти м‘якуш IY пальця руки. Кінцем предметного скла перенести кров з пальця у контрорльну сироватку та ретельно розмішати. Другим кінцем – у антирезус сироватку та знову розмішувати. Співвідношення крові та сироватки повинно бути 1:2. У кожну заглибину можна додати ізотонічний розчин хлориду натрію.

Спостерігають за реакцією. У краплі з контрольною сироваткою агглютинації не повинно бути (незалежно від резус-незалежності крові).

Якщо реакція агглютинації спостерігається у краплі з антирезус сироваткою, кров – резус-позитивна, якщо реакція агглютинації не спостерігається в краплі з антирезус сироваткою, кров – резус-негативна.

Якщо реакція агглютинації виникає у краплі з контрольною сироваткою визначення необхідно повторити, або застосувати інші методи.

Тема 4. Визначення резус-належності крові людини з використанням тест-реагента анти-D супер.

Мета роботи: засвоїти методики визначення резус-належності крові методиками, які використовують в клінічній лабораторії.

Обладнання: реагент анти-D супер, біла пластинка з заглибинами, 2 піпетки, предметне скло, кров досліджуваного, еритроцити досліджуваної крові, стандартні D-позитивні і D-негативні еритроцити, 96% спирт, скарифікатор, стерильна вата, 2% спиртовий розчин йоду.

Самостійна робота студентів.

- Визначення резус-належності крові людини.

На пластинку нанести велику краплю реагента (0,1 мл). В окрему заглибину помісти краплю досліджуваної крові. Куточком предметного скла перенести частину крові в краплю з реагентом і відразу розмішати. Співвідношення крові й реагента повинно бути 1:10. Пластинку треба погойдати через 20-30 с після змішування крові з реагентом (за цей час розвивається реакція аглютинації у вигляді великих пелюстків). Чітка аглютинація відбуваєть через 30-60 с, але результат необхідно врахувати через 3 хв.

Якщо виникає реакція аглютинації, тоді кров є резус-позитивною.

- Контроль специфічності реакції аглютинації.

У 2 заглибини пластини піпеткою внести еритроцити досліджуваної крові. У кожну заглибину з еритроцитами досліджуваної крові додати стандартні D-позитивні і D-негативні еритроцити.

Примітка: моноклональні антитіла анти-D СУПЕР це нерозведена або розведена сольовим розчином культуральна рідина, кондиціонована клітинами-продуцентами антитіл. Повні моноклональні антитіла відносять до імуноглобулінів класу М;

- діючим початком моноклональних антитіл анти –D СУПЕР є моноклональні анти-D антитіла людини, які продуковані гетерогібридомою. Гетерогібридома отримана при злитті лімфобластоїдної лінії людини з мієломною клітинною лінією мишей;

- моноклональні антитіла належать до одного класу імуноглобулінів, повністю ідентичних за структурою та біологічною активністю;

- оскільки лінія клітин людини, яку використали для злиття з мієломою миші, була отримана з лімфоцитів здорового донора, виключена контамінація реагента патогенними вірусами (гепатит, ВІЛ та ін.). При цьому зі зразками, які досліджують, необхідно працювати в рукавичках, для того, щоб не було зараження патогенними вірусами, які передаютьсмя через кров;

- Моноклональні антитіла анти-D СУПЕР не містять антитіл іншої специфічності й тому можуть бути використані для визначення D-антигена в еритроцитах будь-якої групи крові.

Завдання для самостійного контролю рівня знань.

- Замалювати можливі варіанти аглютинації у запропонованих таблицях.

3. Рекомендації до оформлення результатів.

До теми № 1

Результати занести в протокол. Замалювати схему аглютинації та зробити висновки.

До теми № 2

Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації та зробити висновки.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

До теми № 3

Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації та зробити висновки.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

До теми № 3

Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації і зробити висновки.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

До теми № 4

Результати записати в протокол. Замалювати схему аглютинації і зробити висновки.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Визначення індивідуальної сумісності крові.

У піпетку набирають кров з пальця рецепієнта в кількості 1 мл. Мікропробірку центрифугують у мікроцентрифузі Шкляра до відділення сироватки від еритроцитів. Потім на диск наносять 1-2 краплі випробовуваної сироватки й додають у 10 разів меншу краплю крові донора. Краплі змішують скляною паличкою, диск злегка похитують і через 5 хв. Оцінюють результат. Відсутність аглютинації вказує на сумісність крові донора і реципієнта відносно груп крові системи АВО. При появі аглютинації додають краплю фізіологічного розчину. Якщо аглютинація не зникає, то кров донора й реципієнта слід вважати несумісною.

3.1. Рекомендації до оформлення результатів.

Описати отримані результати. Зробити висновок.

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________

Визначити сумісність крові донора й реципієнта за резус-чинником.

У чашку Петрі вносять три краплі сироватки реципієнта (одержану за методикою, описаною в попередній методиці) і поряд з кожною краплею сироватки маленьку краплю крові донора. Краплі перемішують і чашку поміщають на водяну баню при 47 - 48° С на 10 хвилин. Потім визначають результати. Наявність аглютинації вказує на те, що в сироватці рецепієнта знаходяться антитіла до резус-чинника й що кров донора і реципієнта несумісна. Проба на сумісність за резус-чинником є обов'язковим методом, який слід проводити перед переливанням крові нарівні з визначенням групової належності та індивідуальною сумісністю крові донора й реципієнта, а також з урахуванням біологічної проби (сумісності).