Тема 1. Система крові. Функції крові. Фізіологія еритроцитів (стр. 1 )

Змістовий модуль СИСТЕМА КРОВІ

Тема 1. Система крові. Функції крові. Фізіологія еритроцитів.

1. Теоретичні питання до заняття.

1.1.  Поняття про систему крові.

1.2.  Основні функції крові й лімфи.

1.3.  Склад та об'єм крові в людини.

1.4.  Кількість крові та методи її визначення.

1.5.  Гематокритний показник.

1.6.  Основні фізіологічні константи крові, механізми їх підтримання. Функціональна система, що забезпечує постійність кількості форменних елементів крові.

1.7.  Еритроцити, будова, кількість, властивості та функції.

1.8.  Методика визначення кількості еритроцитів.

1.9.  Гемоліз, його види.

1.10.  Поняття про «еритрон», як фізіологічну систему; регуляція кількості еритроцитів у крові.

1.11.  Функціональна система, яка підтримує постійність кількості формених елементів крові.

1.12.  Тестові завдання.

1.13.  Тестування за системою „Крок - 1”.

1.14.  Ситуаційні задачі

2. Практична робота

Тема 1. Техніка забору крові.

Мета роботи: перед практичними роботами з фізіології системи крові ознайомитися з технікою забору крові, яку використовують у клінічній лабораторії.

Обладнання: скарифікатор, вата, 96% етиловий спирт, 5% розчин йоду, стерильні рукавички, марлева маска, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, піпетка чи капіляр, гумова лабораторна груша.

Самостійна робота студентів.

Перед проведенням роботи до верхньої поверхні камери притерти чисте покривне скло так, щоб воно покривало середній і обидва бокові бруски. Притиснути великими пальцями краї скла, притираючи його до бокових брусків до появи н'ютонових кілець.

Одягають стерильні рукавички та марлеву маску. Ватним тампоном, змоченим 96% етиловим спиртом, протирають м’якуш 3 фаланги IV пальця лівої руки для правшів або правої руки для лівшів (для дезинфекції). Стискають м’якуш пальця і швидким коротким рухом проколюють його стерильним скарифікатором. Першу краплю витирають сухою стерильною ватою, оскільки вона містить значну кількість міжклітинної рідини. Наступну краплю крові беруть на дослідження за допомогою піпетки та гумової груші.

*Примітка: Забір крові треба робити швидко, враховуючи час її зсідання (5-8 хв.). Після взяття крові місце проколу оброблять динатрієвою сіллю етилендіамінтетраоцтової кислоти та 2% спиртовим розчином йоду. Якщо треба зберегти кров у рідкому стані надовго, її необхідно стабілізувати. Для цього кров змішують з 5% розчином цитрату натрію у співвідношенні 4:1 (відповідно), або з гепарином у різних розведеннях. Якщо укол зробити правильно, тоді кров витікає вільно без натискання; при натискуванні отримана з пальця кров містить міжклітинну рідину, тому отримані результати будуть невірними.

Тема 2. Визначення кількості еритроцитів у крові людини.

Мета роботи: засвоїти методику визначення кількості еритроцитів згідно методиці, яку використовують у клінічній лабораторії.

Обладнання: мікроскоп, рахувальна камера Горяєва, покровне скло, 4% розчин NaCl, мірна пробірка, піпетка з гемометра Салі або капіляр для визначення ШОЕ (набирати кров до мітки «80»), скарифікатор, 96% спирт, вата, 2% спиртовий розчин йоду, скляна паличка, гумова груша для забору крові.

Самостійна робота студентів.

Ознайомитися з камерою, в якій підраховують еритроцити під об’єктивом мікроскопа. Камеру щільно покрити покривним склом, притираючи його до появи Н’ютонових кілець. У пробірку налити 4 мл 4% розчину NaCl. Продезинфікувати шкіру м’якуша IV пальця спиртом та проколоти скарифікатором. Першу краплю крові зняти ваткою. У піпетку (або в капіляр) набрати кров до мітки. Потім обережно видути її на дно пробірки.

Верхнім шаром 4 % розчину NaCl промити піпетку. Вміст пробірки ретельно розмішати. Краплю суміші з пробірки скляною паличкою перенести під покривне скло на лічильну камеру. Камеру ставлять у мікроскоп під мале збільшення. У полі зору знаходять лівий верхній квадрат сітки, потім переводять на велике збільшення і підраховують еритроцити в маленьких квадратиках сітки. Для одержання вірного результату необхідно підрахувати еритроцити в 5 великих, або 80 маленьких квадратиках, пересуваючи камеру по діагоналі від верхнього лівого до правого нижнього кута сітки. При підрахунку в маленькому квадратику рахують еритроцити, які розташовані всередені квадратика й на двох лініях - верхній та лівій (правило Єгорова - Бюркера).

Знаючи об’єм камери над маленьким квадратиком (1/4000 мм3) і ступінь розведення крові, знаходять кількість еритроцитів в 1 мм3 крові за формулою:

X=А x 4000 x 200 /1x 5 x16 , де

Х - загальна кількість еритроцитів в 1 мм3 (1мкл)

А - кількість еритроцитів у 5 великих квадратах

200 - розведення крові

1/ 4000 мм3 - об’єм камери над маленьким квадратиком

16 - кількість малих квадратів в одному великому.

Примітка: на занятті рекомендується використовувати консервовану кров у зв’язку з контагіозними захворюваннями.

Рис. 6.1.

Рахувальна камера Горяєва

А – вид зверху

Б – вид збоку

В – сітка Горяєва

Рис 6.2. Меланжери для підрахунку форменних елементів крові А і забір крові Б:

а – меланжер для підрахунку еритроцитів

б – меланжер для підрахунку лейкоцитів

Рекомендації до оформлення результатів

Результати записати в протокол, зробити висновок про відповідність отриманих результатів нормі.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тема 3. Визначення гематокритного показника.

Кров складається з плазми й дисоційованих у ній формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. У нормі кров дорослої людини містить 50 – 60 % плазми і 50 – 40 % формених елементів. Співвідношення об'ємів плазми й формених елементів у людини змінюється залежно від функціонального стану організму, а також при деяких захворюваннях. Для визначення співвідношення об'ємів плазми й формених елементів кров центрифугують у градуйованому скляному капілярі - гематокриті. У клініці для центрифугування зручно користуватися ручною мікроцентрифугою.

Для роботи необхідні: мікроцентрифуга Шкляра, скарифікатор, кристалічний лимоннокислий натрій, спирт, 5% розчин йоду, вата, фільтрувальний папір, гумова груша.

Самостійна робота студентів.

За допомогою капіляра та гумової груші взяти з м’якуша IV пальця кров. Після закінчення забору крові до місця проколу прикладають ватний тампон, змочений настоянкою йоду. Капіляр, заповнений кров'ю, поміщають в мікроцентрифугу. Мікроцентрифуга (Рис. 6.3)

А Б

Рис. 6.3 А — мікроцентрифуга Шкляра: 1 - кришка, що відкривається; 2 - насадка з гематокритом; Б - насадка до мікроцентрифуги для кріплення гематокрита та насадка з мікропробірками для центрифугування крові.

Має корпус зі знімною заскленою кришкою (Рис. 6.3 А), під якою на осі центрифуги розташовані насадки. Одна з них служить для закріплення гематокрита. Щоб закріпити гематокрит, у насадці необхідно вийняти фіксуючу скобу й розтиснути пружиннну рамку. Насадка кріпиться на осі центрифуги пружиною, яку слід віджати, установлюючи або знімаючи насадку на вісь центрифуги. При центрифугуванні ручку центрифуги обертають зі швидкістю 60 - 70 обертів на хвилину, насадка при цьому обертається з швидкістю близько 7000 обертів за хвилину. Набравши кров в гематокрит, закріплюють його в насадці і поміщають у центрифугу. Закривають кришку. Центрифугують кров протягом 1 хвилини й знімають насадку. Формені елементи розташовуються в периферійних кінцях капіляра, плазма - у центрі. За мітками капіляра обчислюють співвідношення між об'ємами плазми й формених елементів і виражають отримані дані у відсотках.

Рекомендації до оформлення роботи:

Запишіть отриманий результат дослідження крові.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Завдання для самостійної роботи та самоконтролю.

3.1. Тестові завдання:

1. У спортсмена 30 років з масою 80 кг після тривалого фізичного навантаження об'єм циркулюючої крові змінився з 5,6 л до 5,4 л, гематокрит склав 50 %, загальний білок - 80 г/л. Такі показники крові стали наслідком, перш за все:

A.  Збільшення кількості еритроцитів

B.  Збільшення вмісту білків в плазмі

C.  Втрати води з потом

D.  Збільшення об'єму циркулюючої крові

E.  Збільшення діурезу.

2. Проводять лабораторне дослідження крові здорової жінки 32 років. Яким у неї повинна бути величина гематокритного показника?

A.  30-36%

B.  36-42%

C.  35-45%

D.  40-45%

E.  40-48%

3. Під час експеременту у тварини пережали ниркову артерію. Через деякий час у крові тварини спостерігався еритроцитоз. Чим обумовлена зміна кількості еритроцитів?

А. Перерозподілом крові

B. Виходом крові з депо

С. Збільшенням вироблення еритропоетинів у нирках