Складне речення (стр. 4 )

Орда карликів суне в Україну, заполонює її, і прилипають вони, мов поліпи, до великих людей, залишаючи в їхніх душах назавжди слід малості. Де Месія, який своєю смертю при народі навчить його, що можна встояти перед карлицькою подобою, не дати заплямувати себе їхньою тінню або ж віддерти ту тінь від живого тіла, якого болю це не завдало б? (За Р. Іваничуком).

ІІ. Поміркуйте на тему “Як вийти з духовної малості”. Свої міркування запишіть, підрядні допустові речення підкресліть.

§ 226. Складнопідрядні речення з підрядними причини

500. Знайдіть підрядні речення причини і схарактеризуйте їхнє значення.

1. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. 2. Нам з тобою, видно по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (З тв. Л. Костенко). 3. А що синові порядки йому не подобались, то таки не вдержувався, щоб часом не докорити (Б. Грінченко). 4. Але Дмитрій мовчав не тому, що йому було нудно, а тому, що в цей час він уважно дивився на дружину (М. Хвильовий). 5. Дівчисько завмерло на шпилі, неначе молилося на те вогнище. Сонце, мовби лише й чекало на дівчисько, югнуло за обрій… (В. Дрозд). 6. Г е г е м о н и! Заімпонувала ця назва Андрієві не тому, що вона, так би мовити, випливала з тези про диктатуру пролетаріату, з теоретичних побудов офіційної пропаганди, а тому що вона відповідала настанові гордої Андрієвої душі й серця — бо він іменно за такий вважав свій клас (І. Багряний).

501. І. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з підрядними причини.

Я охоплюю обома руками березу, притуляючись вухом до неї, але вона мовчить, бо ще не розмерзся пiд корою сiк, ще мертво у лiсi. На вершечку береста обiзвалася сойка. Ми подивились на її лискучi дзеркальця, а Петро запитав:

— Знаєш, чому сойка нiяк не може долетiти до вирiю?

— Чому?

— Бо в неї в головi нема однiєї клепки: пролетить день, а потiм неодмiнно хоче взнати, скiльки ж вона вiдмахала верст, — i летить назад.

— Гм, — дивуюсь я i прислухаюсь до пiсеньки, що її сойка безсовiсно вкрала в якоїсь пташини. Сойка пiдступна птиця: вона мастак нищити дрiбне птаство i їхнiм же голосом веселити себе.

— Заєць! Заєць! — кричить Петро i кидається бiгти до крутояру. Помiж деревами, не дуже побоюючись нас, проскакує вихудлий за зиму вухань i зникає в пiдлiску.

— От аби ж рушниця була! — жалкує Петро. А я анiчутiнку не жалкую, бо дуже не люблю, коли додому повертаються мисливцi, а за їхнiми поясами погойдується закривавлена дичина. Чим той бiдний заєць провинився перед звiриною, птахами i людьми?

Враз я нахиляюся до кружечка нiздрястого снiгу, що зеленкуватим ковнiром охопив молоденького бересклета. Щось, наче пальцем, пробило снiг, я розгортаю його i бачу нiжну, ще зачохлену голiвку пiдснiжника. Це вiн вiдхукав дiрочку в снiгу i потягнувся до сонця.

Виходить, уже не мертвий лiс, бо лебедi принесли на своїх крилах весну i життя! (М. Стельмах).

ІІ. Напишіть розповідь “У лісі навесні”. Складнопідрядні речення з підрядними причини підкресліть.

§ 227. Складнопідрядні речення з підрядними мети.

502. Визначте підрядні речення мети й вкажіть на їхні особливості. Поясніть вживання розділових знаків.

1. Заграй мені, дуднику, на дуду, нехай своє лишенько забуду. 2. Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко). 3. Гора любові! Скільки треба йти, аби її вершини досягти (Л. Забашта). 4. В природі ніч існує для того, щоб у тиші росло усяке зілля і відпочивали люди (М. Стельмах). 5. Я сідаю на горбик зігрітий, щоб ключі журавлині зустріти (П. Воронько). 6. Іван Гречаний всю зиму не злазив із печі, хіба щоб води принести та дров нарубати (Григорій Тютюнник). 7. Дай силу давню на хвилину! Верни мені її, — хай буду я знов потужним на годину (Леся Українка).

503. І. Прочитайте текст. Випишіть складнопідрядні речення з підрядним мети.

За запорозькими звичаями, смерть на ліжку вважалась ганебною, навіть карою Божою за гріхи, і через те у бойовищі запорожець не ховався од смерті, а йшов їй назустріч.

Здибавшись з ворогом дуже великої сили, запорожці ставали до оборони. Щоб не допустити до себе ворожу кінноту, вони обгороджували табір возами і з-за тих возів палили на ворогів з мушкетів, одбиваючись так по кілька тижнів. Якщо вороги дуже насідали, то запорожці ставали за возами у кілька рядів (лав), і поки передня лава палила, задні лави набивали рушниці та передавали переднім, так що кулі летіли дуже рясно. Для того ж, щоб вороги не порозкочували возів, запорожці прив’язували віз до воза ланцюгами.

Великі бої запорожці ніколи не починали відразу. Щоб обдивитись краще на ворожий стан та навести ворогів на свій табір, вони насамперед висилали охочих товаришів на герць. І ті, наблизившись до ворогів, викликали ворожих богатирів битись один на один, а коли ті вагалися, то запорожці починали так висміювати та ганьбити ворогів, що, здається, й мертвий встав би, щоб обстоювати свою честь. Роздратовані герцями вороги здебільшого кидалися на козацький табір, а тут їх вітали такою “залізною квасолею” (тобто кулями), що все поле навкруг козацького табору вкривалося ворожим трупом.

Походи на море давали запорожцям ще більше небезпеки, ніж походи степові. Щоб вийти у море, треба було передусім якось обдурити турків, що стерегли запорожців на Дніпрі нижче Січі на острові Тавані. Тут з давніх-давен стояла турецька кріпость Аслам-город. З неї турки бачили добре і ліву, вузьку, протоку Дніпра, і праву — широку, і коли треба було, палили й на ту й на іншу протоку з гармат…

Щоб і при цій нагоді обдурити турків, запорожці підпливали до тих місць у темну ніч і, зрубавши з десяток верб, в’язали їх та й пускали за водою; турки палили з гармат, а запорожці, підождавши, поки туркам обридне палити, швидко пропливали повз небезпечне місце (За А. Кащенком).

ІІ. Використовуючи цю розповідь та інші відомості, стисло опишіть, як запорозькі козаки воювали. Підрядні речення мети підкресліть.

§ 228. Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими й приєднувальними

504. Проаналізуйте речення. Визначте види підрядних речень.

1. Крамар нахилив голову над касою і чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся. 2. Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним. 3. Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо (З тв. М. Коцюбинського). 4. Ручки туго позатягувані у блискучі рукавички, так що пальців зігнути не можна (Панас Мирний). 5. На горизонті тремтіло голубе марево-імла, від чого на прибережних барханах і комишах пропливали голубі тіні (О. Десняк). 6. Питання життя і смерті вражали, очевидно, мою дитячу уяву, що й залишилося в мені на все життя, пронизуючи в найрізноманітніших виявах мою творчість (О. Довженко).

505. І. Прочитайте текст. Знайдіть складнопідрядні речення з підрядними наслідковими.

Тяжка брама закрилася. Зразу десь з’явився черговий корпусу, взяв у вартових записку, а тоді разом з одним наглядачем повів Андрія через шкляні двері до нижнього коридора тюрми. На цих шкляних дверях, раніше аніж переступити поріг, черговий зупинився, заглянув у коридор, поклацав пальцями умовний тюремний знак — попередження, що от, мовляв, ми тут ідемо й ведемо «ворога народу», так що увага! — нікого назустріч в цей час не вести й нічого такого в коридорі не робити! Отже, поклацав пальцями й після того вони увійшли в коридор і пішли по грубій мотузяній доріжці, простеленій на всю довжину коридора. Доріжка скрадала кроки, так що вони йшли, ледве порушуючи мертву тишу, лише як черговий або наглядач оступався, тоді гриміло. Обабіч рясніли ковані залізом двері з навішеними засувами та замками й замочками. Дійшовши до середини мертвого коридора, Андрія завели до вартівні. Там було повно нахмурених, щелепатих хлопців у військових єжовських одностроях. На Андрія виповнили ще один формуляр, роздягли, обшукали геть всі рубці й рубчики, поодрізали всі пряжки й ґудзики на штанях та сорочці, відпороли підметки в черевиках, шукаючи «заборонених речей», а тоді вже черговий корпусу звелів одягтись і повів Андрія далі сам по мертвих коридорах. Вони пройшли нижній поверх, піднялися на наступний... При кожному переході а чи повороті черговий спершу визирав сам, клацав попередливо пальцями, а тоді вже виводив свою жертву (І. Багряний).

ІІ. Текст перекажіть по-своєму. Підрядні наслідкові й приєднувальні речення підкресліть.

§ 229. Порівняльний зворот

506*. Перепишіть речення, розставляючи пропущені коми. Порівняльні звороти підкресліть і визначте їхню синтаксичну роль.

1. Чорніють рідні пагорби і гори мов батькова долоня в мозолях (Д. Павличко). 2. Моя любов як море, що висохнуть не може… (В. Сосюра). 3. Друзі, висівайте доброту, бо вона як хліб потрібна людям (Д. Луценко). 4. Душа моя розкрита для кожного як квітка для роси (М. Коцюбинський). 5. Були як живодайна туча слова́, що варті добрих справ. (М. Рильський). 6. Закипіло б у грудях неначе озеро спінене (Г. Кочур). 8. Озираєшся наче на свист на кожнісінський спогад і подих (І. Римарук). 9. Дні проходять як риби по темному дні. 10. Ростуть риштовання стрункі, формується натхненний камінь, а неба простори лункі як завше висяться віками. 11. Осінні зорі ніби іскри роздмухує холодний вітер. 12. І космос як пеан гримить в безкрай (З тв. Є. Маланюка).

507. І. Прочитайте текст. Знайдіть порівняльні звороти й з’ясуйте їхню синтаксичну й стилістичну функції.

Зараз за домом ріс старий розкішний сад. Старі яблуні, груші та черешні густо вкривали терасу, як старий ліс. Під густими гілками по чистій, як оксамит, траві була протоптана стежка до пасіки. Од тераси гора круто спускалася до самої Росі, а по горі, неначе випадком причеплені, стриміли старі груші та яблуні. З гори було видно до самого низу старі стовбури дерев, котрі ніби підпирали гущавину гілля та листу, неначе зелену стелю. В одному місці на краю тераси розрослись густі сливи, як молодий ліс. В кінці садка густий вишник неначе вхопився за крутий бік гори й повис над кручею, як густе зелене руно. Сонце повернуло на захід і кинуло світ збоку. Гаряче проміння вдарило в бік гори, розсипало золото по зеленому косогорі, пронизало сад наскрізь золотими нитками, пронизало кожну гілку, кожний листок, облило світом старі стовбури, лягло на зеленій крутій горі довгими золотими пасмами. Уся гора, ввесь садок світився й блищав наскрізь з верху до низу. Очі тонули в зелено-золотій глибині й спинялись на густих зелених вербах над водою, на блискучій тихій воді. А за Россю, на подолі, ніби спочивав густий дубовий ліс, як темно-зелений оксамитовий килим, в котрого темно-зелені верхи були облиті сонцем.