Складне речення (стр. 6 )

Саме таким і можна вважати міф про утворення СРСР на підставі т. зв. “Союзного договору”, якого, як незаперечно свідчать документи, так ніколи й не було укладено (М. Лукінюк).

Інші складні речення

§ 232. Складне безсполучникове речення

515. Розгляньте подані складні безсполучникові речення і встановіть характер смислових зв’язків між їхніми частинами.

1. Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір (Леся Українка). 2. Натужно шуміли ялиці, потріскували на морозі стовбури. Очі солодко злипались від утоми, кортіло спертися на мур і відпочити (Р. Андріяшик). 3. Кажуть люди: пальцем торкнеш ластів’яче гніздо — птиця одразу покине ваш двір (В. Близнець). 4. Переконатися пора: зробиш зло — не жди добра (Д. Білоус). 5. Не завидуй багатому: багатий не знає ні приязні, ні любові — він все те наймає. 6. Не рад явір хилитися — вода корінь миє, не рад козак журитися — саме серце ниє (З тв. Т. Шевченка). 7. І пригадалося йому дитинство: над водами хиляться лози, лелека пливе в висоті (М. Рильський).

516. Прочитайте вголос речення, правильно відтворюючи їхню інтонацію відповідно до вжитих розділових знаків.

1. Весняная сила в душі моїй грає, її не зломили морози міцні (Леся Українка). 2. Здається, чую: лопають каштани, жовто-зелену викидають брость (В. Стус). 3. Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті (Л. Костенко). 4. Дощ упав на трави — оживуть отави. Дощ упав на жито — будем краще жити (М. Шаповал). 5. Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль (Б.-І. Антонич). 6. В заплавах поспиналися лелеки — їм чути навіть, як трава росте (І. Коваленко). 7. Тут розстилалась мла осіння, весною танули сніги; тепер тут сповнений насіння нагнувся колос од ваги. 8. Я знаю, я вірю — життя переможе, дощами обмиється жертвенна кров! (З тв. Г. Чупринки). 9. Росте калина над порубами, як наша пісня, росте врозгін — ми триста років були рабами, пора настала — вставай з колін! (Д. Павличко).

§ 233. Розділові знаки в складному безсполучниковому реченні

517*. Речення перепишіть, вставляючи пропущені розділові знаки. Вживання розділових знаків обґрунтуйте.

І. 1. Ми — смертні. Та знайте народ не вмира! (Б. Олійник). 2. Коли мені в серці гірко серед недоспаних годин я знаю світить тиха зірка я в цілім світі не один! (І. Коваленко). 3. Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю (М. Руденко). 4. Журно спить лоза в долині пишних трав давно нема душу й серце в самотині міцно, владно, безпорадно огорнула чорна тьма (Г. Чупринка). 5. Устанеш з ночі дякуй, що живеш (О. Довгий). 6. Минає літо осінь вже бреде лісів багрець торкнувся вересневий (Л. Тендюк). 7. А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині та теплі вітри й вітерці (Григір Тютюнник). 8. Врожайне літо завжди наливає хлібороба добрим спокоєм і певністю так наливає воно колос дорідним зерном (М. Стельмах). 9. Палахкотіло вогнище вечірньою свіжістю тягло від потоку (О. Гончар).

ІІ. 1. Під берегом, поміж лататтям плюскається дрібна рибка лілій уже немає обсипалися лишилися тільки зелені глечички. 2. Угорі почало виднішати місяць зійшов. 3. По той бік шляху, десь далеко в степу, за садками, тремтить червона заграва то присяде до самої землі і тоді на кутку стає поночі й глухо то знову шугає вгору аж до Волосожару, шпаруючи окола і молоденькі осокорчики червоною крейдою видно, трактористи стару солому палять (З тв. Григора Тютюнника). 4. Будем ще й на волі у кайданах гнить ждали ми героя а встав свинопас хто ж так люто кинув на поталу нас? (П. Тичина). 5. Хвалити Бога, ми й не кволі ми перли плуга на страшному полі каміння корчували і корчі тепер би полю добрі сіячі (Л. Костенко). 6. Плугами правди мужньо переорем лан дозріють врожаї рясні (Р. Лубківський). 7. Історичні факти лишаються фактами їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати (Б. Антоненко-Давидович).

518*. Відновіть прислів’я, для чого подані складносурядні й складнопідрядні речення переробіть на складні безсполучникові. Прислів’я запишіть і розставте в них потрібні розділові знаки.

1. Час — не кінь, бо не підженеш і не зупиниш. 2. Слово — не полова, а язик — не помело. 3. Не кидай іскру в солому, бо і сама згорить, і село спалить. 4. Де багато диму, там мало тепла. 5. Якщо хочеш їсти калачі, то не сиди на печі. 6. Тому чудний бублик, що кругом об’їси, а всередині нема нічого. 7. Слово — вітер, а письмо — ґрунт. 8. Казали люди, що квач притикою не буде. 9. Коли знаєш, то кажи, а коли не знаєш, то мовчи. 10. Доки грім не гряне, то ледачий не встане. 11. Не вчи плавати щуку, бо щука знає всю науку.

519. І. Прочитайте текст. Визначте характер складних речень, з-поміж них виділіть складні безсполучникові й поясніть вживання розділових знаків між їхніми частинами.

Закортіло мені поблукати над річкою.

У нас коло річки росте лугова трава-гусятниця. Вона шовковиста, густа, як вата. Глянеш — зелений килимок простелено між вербами. На сіно ця трава не годиться: її не вскубнеш косою, збивається в клубки. А зате, як випаде роса, наче морозцем прихопить траву — сива-сива шубка. А сонце зійде — горить, іскриться весь луг.

Забредеш в росу, і хочеться тобі, як лошаті, повибрикувати, похвицати п’ятами, навіть пустити берегом лунке, відчайдушне: і-го-го!

Я побіг до верби й назад, повернув до річки, а за мною — темна доріжка по траві. Роса холодна, з димком, пече, заходить у зашпори. Я припускаю чимдуж, збиваю ногами росу, і вона розсипає намисто — вишневі, райдужні бризки.

Став коло броду, глядь: і-і-іх, штани мої сині, а ще одні в скрині! Мокрі-мокренні, аж хлющать, прилипли до тіла. Ясно, мати не погладить по голівці.

Стою, розмишляю, як далі жить. Міркую собі, а воно не міркується. Щось мені заважає, ніби ґедзь дзижчить над вухом. Що воно? Я не можу второпать, а проте відчуваю: в березі щось змінилося. О!.. Чуєте? Не так гомонить річка. Я вже знаю, як річка міняє свій голос. Вранці — чиста, світла вода, і дзюрчить вона срібним потічком; в обідню пору, в спеку вода розмліває, хлюпоче ліниво, приглушено; а під вечір — тихо шумить, заспокійливо, і шум цей чути далеко…

Так було завжди. А зараз, а в цю хвилину? (В. Близнець).

ІІ. Згадайте чи уявіть, як ви в дитинстві вранці блукали над озером, річкою чи просто над струмком. Свої враження запишіть, складні безсполучникові речення підкресліть.

§ 234. Складні синтаксичні конструкції

520. Накресліть схеми поданих речень за наведеним зразком (безсполучниковий зв’язок позначайте перекресленою лінією).

І я подумав (1): як то добре отако вірити в когось, покластися на когось (2), але все те до пори (3), бо надходить час (4) і ти мусиш узяти на себе всю відповідальність не тільки за власне життя, а й за життя інших, близьких, а часом і не близьких людей та справи (5) (Ю. Мушкетик).

 

1. Ридаю, молю ридаючи: пошли, подай душі убогій силу, щоб огненно заговорила, щоб слово пламенем взялось, щоб людям серце розтопило (Т. Шевченко). 2. Коли чиниш добре, так і лице весело позирає; коли чиниш недобре, то на тебе гріх чигає на порозі, щоб одоліти тебе (М. Стельмах). 3. Моя душа лежить в мертвотності намулах, — і кидаю я крик до радощів минулих, як воїн, що вночі на полі, сам-один, зове товаришів, довічним сном поснулих (Михайло Орест). 4. Один раз слуга не підмітав — і те панові на руку, бо вимів би коштовний камінець. Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте. 5. Якщо я довго не бачу сонця, мене охоплює туга і здається, що на мене щось чигає (З тв. Р. Андіяшика). 6. У цьому селі я давно не бував і ось повернувся з літами: занедбаний клуб, і занедбаний став, поля заросли бур’янами. 7. Хрестом на горі височіє вітряк, мов знак, що село вигибає, і зе́млі до рук прибирає чужак, і влада йому потурає (З тв. М. Луківа). 7.

521. І. Прочитайте текст. Визначте, коли і які розділові знаки поставлено між частинами складних речень.

День промчав над землею, — хороший, ясний, літній день пробіг, як тінь, над нею; запало сонце; ніч підняла своє темне крило — і прикрила ним світ. Заблищали зорі у небі, як очі у добрих діток; зароїлися-заворушилися вони, мов живі; одна з їх зірвалася — і огненний слід переписав небо; загорілося зарево за горою, де сходив місяць; ось і він виткнувсь — здоровий, червоний, кривавий. Заходи́ли легкі тіні понад землею, мов душі померлих або сонні причуди. Мир утихав після денної праці: згорталися його натруджені руки — одпочивали; німіли важкі болі у серці — затихали; закривалися натомлені очі — засипали. Сон, як добра мати, чарував усе чарівничим спокоєм, прикривав стиха темним пологом. Все заснуло під його добрим поглядом… Не спали тільки записні гуляки; не спали калічені дівчата; не спали матері, доглядаючи недужих дітей; не спали голодні й холодні, котрим денний заробіток не приніс ні шматка хліба — загасити голодну згагу, ні ганчірки — прикрити голе тіло… (Панас Мирний).

ІІ. Опишіть настання вечора, як ви собі його уявляєте. В описі вживайте складні синтаксичні конструкції.

522. Текст запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте й з’ясуйте.

Найближча нам та земля, по якій ми робили перші кроки, де ми, ще безпорадні й боязкі, відкривали навколишній світ, повний несподіванок. Згадка про неї завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів — супроводить нас і, мабуть, супроводитиме до кінця наших днів.

Коли я втомлююся або коли сум облягає душу, в уяві моїй постає батьківська хата. Обрамлена кронами вишень, біліє вона, ніби маяк серед неозорого моря, де око не має на чому зупинитися, щоб відпочити.

Навесні вона слухає дзюрчання струмків, що, виблискуючи грайливо, де-не-де біжать із-під снігу. Слухає, як у бездонній блакиті неба жайворонки врізнобіч розсипають радісну, зіткану з променів сонця пісню. В одне вікно до неї зазирає гілка яблуні, обсипана блідо-рожевими квітами-метеликами, а під другим духмяніє бузок.