Складне речення (стр. 7 )

Настає літо, і, розлившись нестримною повінню, хату затоплює зелень: здіймаються темно-зелені хвилі кукурудзи, водоспадами в’ється в’юнка квасоля, пливуть, задумливо погойдуючись, ясночолі соняшники. Обвівають її вітри, напоєні медвяними пахощами поля.

Наближається осінь, і дорогою повз хату проїжджають навантажені зерном автомашини. А над нею вдень і вночі ключами, і зграями, і поодинці пролітають птахи: журавлі і лелеки, дикі гуси, і стрижі, і граки.

Зима по-святковому прибирає опустілі ниви, і тоді Чумацький Шлях довго дивиться згори на засніжену хату і будить мрії про ніким ще не бачені досі далекі світи.

Людину прив’язує до певного місця дім, де вона народилася, природа, знайома їй змалку. Звідси, від цього острівця землі, й починається Вітчизна — близька й неосяжна, єдина в світі (І. Ющук).

§ 235. Період

523. Проаналізуйте будову періодів, з’ясуйте смислові зв’язки між їхніми частинами, обґрунтуйте вживання розділових знаків.

1. І там, де на всьому лежить печать мовчання, де стримані і скарги, і пісні, де здавлені прокльони і ридання, — вість людям подають кайдани голосні (Леся Українка). 2. Якщо держава захоплена кланами з їхніми приватними інтересами, якщо вона підпорядкована частково антидержавним інтересам, якщо державні структури зазнають шаленого тиску зовнішніх чи внутрішніх сил, — то це дуже небезпечно, бо тим самим руйнуються продуктивні сили цієї країни (В. Сікора). 3. І хоч часами плутана була моя стезя, і помацки проходу серед страшних шукав я перешкод, і помилки робив я неминучі, і сто разів зривався я із кручі, — завжди мене мій рятував народ (І. Кочерга). 4. Поки були співці, що славили свободу і клали голови за неї повсякчас, поки прославлений легендами Парнас був джерелом і втіхою народу, поки були співці, що Богові в угоду за правду пресвяту підносили свій глас, поки поезії тривкий іконостас служив для молитов за тяглість родоводу створіння Божого — людини на землі, — допоти й не була людина в кабалі (П. Косенко). 5. Свят-вечір — то подія для всіх. Навіть хто й не говіє, і святих не визнає, і з сусідами чвариться, вічно воюється, — і такому цього вечора настає передишка (О. Гончар).

524. І. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому звороти, властиві періодові. Обґрунтуйте вживання розділових знаків.

На свята і в табельні дні, яких було щомісяця, крім неділь, не менше двох-трьох, Шевченко йшов у степ, до річки Орі, яка впадала в Урал за дві-три версти від фортеці. І там, упевнившись, що ніхто з казармених п’яниць, а тим більше з начальства, не йде за ним назирці, Тарас Григорович влаштовувався в густих кущах, витягав з-за халяви крихітну записну книжечку і писав вірші рідною українською мовою, якою тут ніхто не говорив, навіть не розумів її.

Думки Шевченка завжди були на батьківщині. Варт було йому заплющити очі або й просто замислитись, як поставала перед ним його рідна Кирилівка, або безмежно дорогий стародавній Київ, що пишно розкинувся по зелених берегах Дніпра, або яка-небудь з гостинних садиб, де подовгу жив поет, малював портрети хазяїв і одночасно працював над своїми віршами. Завжди, завжди він був душею там, де страждав його рідний народ, його кревні сестри й брати, і, як Антей, припадаючи хоча б у думках до рідної землі, зміцнювався від того духом і писав…

Так написав він поему “Княжна”. Закипало серце гнівом і ненавистю, слова ставали міцними, як удари канчука. Народжувалися на папері рядки, яким судилося тільки через кільканадцять років дійти до читача, коли вже й кріпацтво скасували. І, натішившись солодкою мукою творчості, повертався Шевченко до казарми, свідомий того, що навіть тут, у неволі, служить він рідній землі, готує зброю, щоб і далі боротися за волю народну (З. Тулуб).

ІІ. Текст запишіть під диктовку, написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте.

525*. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих нижче речень, користуючись цифровими кодами таблиць, що у вправі 438 (враховуйте й ті характеристики, що в квадратових дужках). Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника. Якщо ваш розбір не зійдеться з відповіддю, поміркуйте ще над змістом висловлювань.

І. 1. І сон на крилах ясно-золотих торкнувся вій, і світ погас і стих (В. Барка). 2. В тій хвилі огниста блискавка з полудня до півночі роздерла темне небо і далеко в горах загуркотів грім (І. Франко). 3. Завиті у пергамент неба зодіаки ввижаються нам у хрестах щоночі, і мрії наших вір горять стожарним маком (Б.-І. Антонич). 4. Там, де чорний шлях перетнула Синюха, вартував мій прапрадід степи (Є. Маланюк). 5. Струмить чебрець зі скіфського кургану, що бойовим шоломом височить (Є. Гуцало). 6. Не буде щастя ні мені, ні люду, доки на світі нещаслива буде хоча б одна людина роботяща (М. Вінграновський).

ІІ. 1. Від безхмарного синього неба спориш, що густо поріс на подвір’ї, здавався голубим (Б. Харчук). 2. В той сонячний день я сам був сонцем, навколо якого крутились планети (М. Коцюбинський). 3. Настрій у нього був такий, що він хотів обняти весь світ (О. Десняк). 4. Весняною порою, яка ще не минула, ще живе, ходімо липу слухати з тобою, що під вікном розквітла і співа (Є. Гуцало). 5. Ти не чуєш, як солов’ї весільним співом дзвонять? 6. Щасливий, хто сни має милі (З тв. Лесі Українки). 7. Буває, що й новий птах старої пісні співає (Нар. творчість).

526*. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень, користуючись цифровими кодами таблиць, що у вправі 438 (враховуйте й ті характеристики, що в квадратових дужках). Вид обставинних підрядних речень позначайте цифрами в дужках: 1 — способу дії, міри і ступеня; 2 — місця; 3 — часу; 4 — причини; 5 — мети; 6 — умови; 7 — допустовості; 8 — наслідкові; 9 — супровідні. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

І. 1. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина (Л. Костенко). 2. Козакам не треба було нагадувати про козацьку славу, бо вони самі цю славу творили (А. Кащенко). 3. Ми прощаємось на день, ніби розходимось навіки. 4. Я не можу тебе забути, як не може забути дерево вкритися листям. 5. Коли ти відлітаєш, я махаю багряними крилами, щоб за тобою злетіти. 6. Я житиму доти, допоки горіти буде долоні твоєї дотик (З тв. Д. Павличка). 7. Поезія співає в серці, хоч її й не витягнеш на папір (О. Досвітній).

ІІ. 1. Ранками бували заморозки, і земля дзвеніла під ногами, як склянка (О. Донченко). 2. У других хоч родина є, втіха якась у житті, а сирота — мов те перекотиполе, що вітер жене по степу (М. Коцюбинський). 3. Її черевички, що були зранку білими, як сніг, тепер зовсім посіріли від куряви (О. Гончар). 4. Безконечні шляхи, що збігають на гори за обрій, наче білі стрічки, щоб у мряці згубитися синій (О. Ольжич). 5. Коли людина нудиться від неробства, для неї час — тиран, що мордує її, як отруєна стріла (С. Добровольський).

ЧУЖЕ МОВЛЕННЯ

§ 236. Поняття про пряму мову й слова автора

527. І. Прочитайте текст. Визначте пряму мову й слова автора.. Які слова і вислови пов’язують окремі висловлювання в суцільний текст?

Зіркий на око, гетьман ще здаля запримітив іноземця в італійському вбранні. Тепер він стояв навколішки біля розв’язаного вузлика, розгублено і обнадіяно дивився на гетьмана. Старенька, м’ята хустина, мережана чорними й червоними хрестиками. А на ній суха, сіра земля. Диво!

Сагайдачний нахилився, сипнув на долоню пучку тої сухої землиці — піщана, з сірими камінчиками. Обернувся до бранця, спитав латиною:

— Хто ти?

— Я Ахмет, Гусейн-паші син… Мати моя з України. Я — українець! — випалив гаряче. Аж козаки притихли, немов відчули велику гірку правду в тій його виболілій запальності.

— Кажеш, українець, а по-українському не говориш.

— Мати моя давно померла… Вона вчила мене, але я був малим тоді… Мене віддали до колегіуму в Рим. Гусейн-паша хотів зробити з мене тлумача… І бив, щоб я забув мову матері… А вона як помирала, віддала мені ось це. І більше нічого. Казала: як виростеш — піди вклонись моїй землі. Я й пішов, бо вже виріс. У Кафу прийшов — звідси колись продали матір до гарему. Аж тут козаки…Чайки…Я заховався в чайку. Це був би найкоротший шлях. Добрався б до самої України…

— Чому ж до України?

— Там рідна земля моєї матері. Ось ця, — показав на вузлик. — Туди мушу йти.

— А село чи місто знаєш?

— Все життя повторював: Великий Любінь.

Гетьман ворухнув острішкуватими бровами. На смаглих вилицях з’явилися темні плями. На якусь мить, здавалося йому, в лице війнуло смерековим духом. Великий Любінь…

— Це під Дрогобичем. Я теж звідти (Р. Іванченко).

ІІ. Запишіть чию-небудь розмову у вигляді діалогу. Слова автора при прямій мові підкресліть.

§ 237. Розділові знаки при прямій мові і словах автора

528. Простежте, як оформлюється пряма мова на письмі і сформулюйте пунктуаційні правила. Зверніть зокрема увагу й на те, як ставляться розділові знаки в кінці прямої мови.

І. 1. А Остап з усіма вітається і до всіх одно говорить: “Годі, годі, браття, у ярмі ходити! Годі, годі, браття, під неволею сидіти!” 2. “Це лихо дочасне, не вічне!” — думаю собі. 3. “Сиди тихенько, сестро, — каже сестрі. — Не бійся”. 4. А Кармель в один мет, як її забачив, скочив з воза і опинився коло дівчини: “Добридень!” — каже їй. 5. “Може, ласкавістю своєю та покірливістю втихомирю її”, — було думаю. 6. Розпитався про все. “Ходімо, — каже, — до мене, поки одужаєш”, — і провів її до своєї господи з Тишком (З тв. Марка Вовчка).

ІІ. Оксана росла дівчина кароока, віїста, струнка, як очеретина… То весела, сміхотлива, а то осмутніє… Часом обізветься словом: “А ти, Тарасе, все учишся в школі?” — “Учуся, бодай я вже так не діждав учитись. Учусь і буду учитись”. — “Учись, кажуть, з тебе будуть люди”. Гляне на босі ноги у виразках, зітхне: “Коли вже тобі твій дяк чоботи пошиє, бодай уже йому те да се!” Пригріє тими карими очима, осяє усмішкою, піде (С. Васильченко).

ІІІ. Я побоювався баби Олександри і сам до неї ніколи не підходив. Та баба Олександра могла бути й іншою. Начистить, бувало, з дядиною Марією та з старшими двоюрідними сестрами картоплі на вечерю, вимиє руки й вийде на вулицю. Сяде на призьбі і до нас, цілої купи своїх онуків та онучок: