Податковий менеджмент (стр. 6 )

Протягом року в Державному реєстрі фізичних осіб ─ платни­ків податків накопичуються дані про виплачені громадянам доходи й утримані суми податку. В разі відсут-ності зауважень податковий інспектор здійснює розрахунок суми податку, виходячи з сукупного річного доходу, і визначає сальдо розрахунків з бюджетом. На суми, які потрібно доплатити за результатами перерахунку, виписується подат­кове повідомлення. Зазначену суму потрібно внести до бюджету протягом 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо в уста­новлений термін громадяни не сплатили зазначені суми, складається відповідний список для вжиття заходів згідно із Законом № 000.

8.2 Контроль податкових інспекцій у сфері оподаткування доходів громадян

Контроль за правильністю розрахунку і своєчасним перераху­ванням до бюджету покладається на Державну податкову адміністра­цію України.

Перевірка податковими органами здійснюється не рідше одно­го разу в два роки відповідно до річного плану-графіку податкової адміністрації, що складається на початок року. Підприємства й організації, де були встановлені значні порушення законодавства при утриманні податку з доходів фізичних осіб, переві­ряються повторно протягом року.

Перевірка розрахунку, утримання й перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, одержаних за місцем роботи, здійснюється безпосередньо на підприємствах, в установах, органі­заціях на основі перевірки розрахунково-платіжних відомостей на­рахування заробітної плати й утримання податку, касових виплат (заробітної плати, премій, відпускних, разових виплат, у підзвіт та ін.), документів, що підтверджують право на пільги тощо.

Під час перевірцки встановлюється, чи виконуються обов'язки платниками податку, а саме: ─ чи ведеться облік доходів, отриманих протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням за фор-мою, уста­новленою ДПАУ. Зазначена умова не поширюється на грома­дян, що отримують доходи тільки за місцем основної роботи; ─ чи надаються в передбачених випадках податковим органом декларації про доходи і витрати й інші необхідні документи, що підтверджували б вірогідність зазначених у декларації даних; ─ чи надавалися підприємствам, установам, організаціям і фі­зичним особам ─ суб'єктам підприємницької діяльності, а та­кож податковим органам документи, що підтверджують право на отримання податкових соціальних пільг; ─ чи вчасно й у повному обсязі сплачувалися в бюджет суми по­датку, що підлягає сплаті.

Під час перевірки важливе значення має контроль за своєчасністю і повнотою перерахувань до бюджету утриманих сум по­датку. Крім зазначеного, контролю підлягають порядок утримання і повернення помилково стягнених сум податків.

З цією метою здійснюється звірка відомостей, що ведуться в по­датковій службі, з відомостями бухгалтерського обліку підприєм­ства.

Працівник податкової служби виявляє розбіжності між перерахо­ваною до бюджету сумою податку з доходів фізичних осіб і виписками банку.

При визначенні загальної суми нарахованого податку перевіряючий звертає увагу на повноту і правильність відо­браження нарахованих сум податку з доходів фізичних осіб у бухгалтерсько­му обліку. Під час перевірцки виявляються суми, що були нараховані у вигляді дивідендів у результаті розподілу прибутку (доходу) підприємств, і перевіряється правильність їх оподатковування.

Інспектори зобов'язані здійснити контроль і забезпечити під час перевірки: ─ своєчасність надання громадянами декларацій про доходи і ретельно перевіряти їх на підставі матеріалів, що маються в податкових органах, а також наданих підприємствами, уста­новами й організаціями довідок, необхідних для правильного
і повного оподатковування доходів платників; ─ дослідження діяльності громадян, яка пов'язана з одержанням доходів, у терміни, встановлені керівником податкової адміністрації; ─ здійснення перевірок у місцях реалізації виробів, надання послуг і виконання інших робіт.

Правильність визначення сукупного оподатковуваного доходу та нарахування податку здійснюється окремо за кожним працівни­ком.

Під час перевірки важливо визначити, чи має право працівник під­приємства на застосування податкової соціальної пільги. Податкові соціальні пільги, які матимуть платники податку з доходів фізичних осіб, визначені у п. 6.1 ст. 6 Закону № 000. Потрібно мати на увазі, що складові заробітної плати розкрито в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5. До речі, згідно з цією Інструкцією оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації та допомога з тимчасової непрацез­датності не входять до фонду оплати праці і, отже, заробітною платою в контексті Закону про оплату праці не є.

Під час перевірки потрібно упевнитися, що платник подав працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за встановле­ною формою, а також відповідні документи, що підтверджують його право на таку пільгу.

У разі порушення платником податку умов застосування піль­ги (наприклад, отримання пільги більш ніж у одного роботодавця) платник втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу і зобов'язаний повернути суму недоплати податку та сплатити штраф.

Згідно із законом юридичні та фізичні особи ─ рези­денти мають право надавати нецільову благодійну допомогу та не оподатковувати її за умов, якщо на платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги.

Під час перевірки декларацій необхідно мати на увазі таке нововведення в оподаткуванні доходів фізичних осіб, як податковий кредит.

Суми податкового кредиту, нараховані громадянином за кож­ною з підстав надання, зазначаються у річній податковій декларації, яка у встановленому порядку подається ним до податкового органу за місцезнаходженням податкової адреси такого платника податку до 1 квітня року, наступного за звітним.

Під час проведення перевірки потрібно враховувати, що закон вста­новлює деякі обмеження щодо нарахування громадянам податково­го кредиту: ─ скористатися правом нарахування податкового кредиту може лише платник податку, який є резидентом України, що має податковий ідентифікаційний номер, який зазнав у звітному
році зазначених витрат у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг) лише у резидентів ─ фізичних або юридичних осіб; ─ загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу плат­ника податку, одержаного протягом звітного року як заробіт­на плата; ─ якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься. Особливої уваги заслуговує правильність розрахунку прибутко­вого податку з доходів, отриманих за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні. Під час перевірки не - обхідно провести контроль за оподаткуванням окремих видів доходів.

Як зазначалося раніше, новий порядок оподаткування дивіден­дів, виплачених фізичним особам, відрізняється від старого, коли суми дивідендів, оподатковані при їх виплаті на підставі Закону про прибу­ток, не потрапляли до складу сукупного оподатковуваного доходу і, як наслідок, вони не оподатковувалися прибутковим податком.

Починаючи з 2004 p. особи, які виплачують дивіденди громадянам, повинні утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів за встановленою ставкою від нарахованої суми. Винят­ком є реінвестування дивідендів, коли пропорції між власниками в статутному фонді не змінюються. Ще один обов'язок податкового агента ─ надавати в податкову інспекцію податковий розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем виплати дивідендів.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не входить і не відображається в його річній податковій декларації сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у націо­нальній валюті в Україні, затвердженим постановою Нацбанку України від 19.02.2001 р. № 000, зареєстрованою в Мін’юсті України 15.03.2001 р. за № 000/5428, видача готівки під звіт провадиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгал­терії звіту про витрачені (частково витрачені) кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підставою для видачі працедавцем грошового авансу платнику податку на відрядження є наказ про службове відрядження, згідно з яким оформляється посвідчення про відрядження.

Сума коштів під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх падала, не підлягає оподат­куванню, тобто не входить до загального місячного чи річного оподатковуваного доходу платника податку, у сумі фактичних ви­трат платника податку, понесених на здійснення таких дій і підтвер­джених документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Платник податку, який отримав від працедавця суму коштів на відрядження або під звіт на виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт, повинен надати звіт про використання коштів до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в який у платника податку закінчується відрядження або завершується виконання цивільно-правової дії, на які було надано кошти під звіт.

Якщо платник податку повертає суму надмірно витрачених коштів пізніше граничного строку, тобто після закінчення третього банківського дня, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує: штраф у розмірі 15% від суми таких надмірно витрачених коштів, який стягується податковим агентом, тобто особою, що на­дала такі суми під звіт.