Податковий менеджмент (стр. 7 )

Якщо платник податку не повертає надмірно витрачену суму коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий гранич­ний строк, то така сума підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Сума податку, нарахована із сум такого перевищення, з ураху­ванням положень п. 3.4 ст. 3 Закону № 000-ІV, утримується особою, яка надала такі кошти під звіт (податковим агентом), за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу, а при недостатності суми такого доходу ─ за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

У Законі про доходи спадкоємці класифіковані. Це зроблено для того, щоб оподатковувати доходи від спадщини за різними ставками. Це буде залежати від декількох факторів: чи належить особа до членів родини спадкодавця, чи є вона чоловіком (дружи­ною) померлого, чи віднесена вона до членів родини першого сту­пеня споріднення. Оподатковуватися доходи від спадщини будуть за підсумками року на підставі поданої декларації за ставками: 5%, 15% та 30%. Найбільший податковий тиск при­падає на доходи, отримані спадкоємцями від спадкодавців ─ нерезидентів.

Орендна плата, що отримується громадянами, згідно з Законом про доходи оподатковується за ставкою 13%. База оподаткуван­ня під час оренди нерухомого майна визначатиметься у розмірі дого­вірної орендної плати, але не нижче мінімальної її величини. Зо­крема, для землі, наданої в оренду, мінімум не повинен бути менше суми орендного платежу, встановленого законодавством з питань оренди землі. Для іншого нерухомого майна мінімальну плату за 1м2 загальної площі визначають органи місцевого самоврядування. Громадянам, що здають житло в оренду, та незареєстрованим під­приємцям, доведеться самостійно розраховувати податок, щоквар­тально сплачувати його, а за підсумками року подавати декларацію. Для контролю за цим процесом Закон про доходи вимагає завіряти нотаріально договори оренди між фізичними особами. Контроль податкових інспек­цій у сфері оподаткування доходів громадян від під­приємницької діяльності полягає у реєстрації та обліку громадян, що здійснюють підприєм­ницьку діяльність, перевірці поданих ними декларацій, обстеженні доходів від підприємницької діяльності, перевірці своєчасності й повноти сплати до бюджету нарахованих податків.

Оподатковуваним доходом громадян від підприємницької діяль­ності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосеред­ньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податко­вими органами під час проведення остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою адміністрацією України і погодженими з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприєм­ництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які входять до складу валових ви­трат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Зако­ном України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Податок, обчислений податковими органами, сплачується в та­кому порядку: протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету 25 відсотків річної суми податку, обчисленої за дохода­ми за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, ─ 25 відсотків суми, обчисленої їм податковими органами за оцінним доходом на поточний рік. Для сплати авансових плате­жів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 бе­резня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу платника подат­ковими органами може бути проведено перерахунок сум податку.

Суми податку, сплачені протягом року у вигляді авансових платежів, наданих податковими органами, враховуються при оста­точному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту такої сплати. Додатково нараховані за оста­точними розрахунками суми податку підлягають сплаті не пізніше одного місяця з дня одержання повідомлення податкового органу, а суми податку, сплачені понад установлений розмір, підлягають поверненню платнику не пізніше одного місяця після проведення остаточного розрахунку або за заявою платника зараховуються в рахунок майбутніх платежів.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, на­дають податковому органу декларації за кожний звітний квартал, а також за звітний рік. У декларації зазначаються загальні суми одер­жаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік.

Протягом року працівники податкових інспекцій обстежують доходи від підприємницької діяльності за місцем виконання робіт, виготовлення продукції, надання послуг. Перевірці підлягає книга обліку доходів та витрат, у якій відображаються обсяги виготов­леної та реалізованої продукції, середня ціна одиниці реалізованої продукції, виручка (валовий дохід) від реалізації.

Метою перевірки є встановлення правильності ведення обліку доходів і витрат, а також відповідності даних, відображених у книзі, фактичним обсягам виготовленої та реалізованої продукції, вируч­ці від її реалізації.

Якщо громадянин, що займається підприємницькою діяльніс­тю, залучає найманих працівників, то обов'язково перевіряються правильність нарахування та своєчасність сплати до бюджету податку з їх заробітку. За результатами перевірки скла­дається акт за встановленою формою.

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком шляхом придбання патенту за умов:

─ кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким громадянином, включаючи членів його сім'ї, не перевищує п'яти;

─ валовий дохід такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

─ громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках та є платком ринкового збору згідно із законодавством. Не дозволяється застосування фіксованого податку під час здійснен­ня торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити ін­формацію про місце здійснення підприємницької діяльності; пере­лік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником по­датку, та їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької ді­яльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів. Податковий орган зобов'язаний видати патент протягом трьох ро­бочих днів з дня прийняття заяви від платника податку.

Попередня перевірка достовірності даних, зазначених у заяві про доходи громадянина від здійснення підприємницької діяльнос­ті, або даних про їх неотримання, податковим органом не здійсню­ється. Відповідальність за достовірність таких даних несе платник податку відповідно до законодавства України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною міс­цевою радою залежно від територіального розміщення місця тор­гівлі і не можуть бути меншими ніж 20 грн та більшими ніж 100 грн за календарний місяць для громадян, які здійснюють підпри­ємницьку діяльність самостійно.

У разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяль­ність з використанням найманої праці або за участю у підприєм­ницькій діяльності членів його сім'ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

Після закінчення перевірки в акті перевірки відображаються позиції, за якими були порушені положення законодавства.

9 КОНТРОЛЬ НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

9.1 Теоретичні засади стягування ПДВ

Податком на додану вартість (ПДВ) є непрямий податок, який включається у вигляді надбавки до ціни товару, є частиною новоствореної вартості, що створюється на всіх стадіях виробництва, надання по­слуг або після митного оформлення, і сплачується до Державного бюджету.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 000 / 97 - ВР з подальшими змінами і доповненнями платники податку ─ це особи, які зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, чи особи, що імпор­тують товари на митну територію України.

Платниками ПДВ є:

1. Особи, обсяг оподатковуваних податком операцій із прода­жу товарів (робіт, послуг) яких протягом якого-небудь періоду з
останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян.

2.  Особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або одержують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на території України.

3.  Особи, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, незалежно від об­сягу продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.

Об'єкт оподатковування охоплює: оборот від реалізації товарів (робіт, послуг); від реалізації з частковою оплатою чи без сплати вар­тості товарів усередині підприємства; від передачі товарів в обмін на інші товари, без оплати їхньої вартості; оборот з передачі товарів без­коштовно чи з частковою оплатою іншим підприємствам чи особам.

Розрахунок розмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами.

Перший ─ метод, за яким розмір доданої вартості розрахову-ється додаванням заробітної плати і прибутку.

Другий ─ метод, при якому від повної вартості віднімають вар­тість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру.

Найбільш поширеним є другий метод, який називається «сальдовим», чи залишковим.

Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподатковування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок становить 20% від бази оподатковування і додається до ціни товарів (робіт, по­слуг).