Правопис власних назв. Правопис складних слів (стр. 20 )

25.2. ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Вправа 77. Поділити прислівники на групи за морфологічними типа­ми, з'ясувати правопис складних прислівників. Позначити наголос.

Всмак, взнаки, донедавна, досита, наперед, повік-віки, на­прикінці, по-простому, задаремно, попросту, втричі, задовго, як-небудь, тричі, післязавтра, коли-не-коли, мовчки, внічию, навсидячки, ось-ось, велично, крадькома, раптом, разом, вде­сятеро, справа, жужмом, вздовж, чимдуж, досхочу, ридма, са­мохіть, по-дружньому, по-нашому, вчотирьох, ліворуч, вп'яте, по-солдатськи, навколішки, вряди-годи, любо-дорого, загад­ково, кудись, щороку, щоденно, надвоє, босоніж, по-своєму, навсебіч, незбагненно, звичайно, по-перше, по-друге, наприк­лад, очевидно, заввишки, завдовжки, віч-на-віч.

Вправа 78. Уточніть, як пишуться подані прислівники і прислівникові сполучення. Запишіть слова в три стовпчики: разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх правопис, перевіривши за словником.

В/гору, в/цілому, у/низу, до/лиця, до/щенту, до/волі, на/весні, на/весну, па/поруки, на/бік, на/виліт, що/разу, на/совість, на/тще/серце, по/одинці, у/сто/крат, по/су­сідству, до/речі, на/диво, у/третє, то/рік, у/щерть, на/ви­бір, під/час, на/мить, з/рештою, до/тла, зо/зла, на/зло, на/видноті, на/показ на/прокат, у/нору, в/наслідок, на/останку, що/неділі, поки/що, до/останку, до/дому, в/волю, за/багато, в/знаки.

Вправа 79. Переписати речення, утворивши від прислівників ступеневу форму.

1. І сонце світило ласкаво (вищий, проста) й тепло(вищий, проста), і повітря було барха­тисто (вищий, проста) і живлюче (вищий, проста), і вся природа дивилася на нього усміхне­но й весело. 2. Часто (найвищий, проста) краще того не чути, якої про тебе думки близько(найвищий, проста) друзі. 3. Весною працювалося легко(вищий, проста), радісно(вищий, проста). 4. Вихователька кожного разу атестувала їх добре (найвищий, складна) (Із тв. Ю. Збанацького). 5. То буде вельми оригінальна стаття, вона ще високо (вищий, проста) піднесе Тараса в очах редактора (Є. К). 6. І те, що біль у нас пульсує з роками гостро(вищий, проста), — це природно, це справедливо. 7. І чим справжньо (вищий, проста), глибоко (вищий, проста) живе людина, тим багато (вищий, проста) сторінок залишається з книги, написаної її життям. 8. Чим дов­го(вищий, проста) дивився у зоряне небо, тим глибоко (вищий, проста) і неосяжно (вищий, проста) відкривало­ся воно (ДрВчіть скоро (вищий, проста) нас співати гарну пісеньку легку (Заб.). 10. Є такий біль, Миколо, з яким живеться легко (вищий, проста) і осмислено (вищий, складена) (Я. Б). 11. Часто (вищий, проста) стали перепадати дощі. Низько (вищий, проста) якось безладно (вищий, проста), заклубилися над землею тумани (Сир.). 12. Гри­горій намагався пильно (вищий, проста) вгледітись у прояву, запам'ятати риси обличчя й поставу (В. П.). 13. Розмахніться дуже (вищий, проста), теслі, дзвінко бийте, ковалі! 14. Туго (вищий, проста) напружуйтесь, руки! Ритмічно (вищий, проста) ди­хайте, груди! (М. Р). 15. «Мама! — крикнули малі голосно (найвищий, складна) . — На усій-усій землі слово мило(найвищий, проста) !» (Кол).

Вправа 80. Напишіть, де потрібно, прислівники і сполучення слів разом, окремо, через дефіс. Звірте за словником і поясніть правопис.

Все/одно, віч/на/віч, вряди/годи, час/від/часу, спід/тишка, на/віки/віків, сто/крат, ось/ось, в/різно/біч, давиим/давно, з/роду/віку, на/віки/вічні, живо/силом, волею/не/волею, всього/на/всього, слово/в/слово, з/давніх/давен, хоч/не/хоч, з/діда/прадіда, не/ до/вподоби, яко/мога, тим/часом, пліч/о/пліч, кінець/ кінцем, поза/ вчора, в/решті/решт, сама/самотою, в/одно/ час, рука/в/руку, час/від/часу, більш/менш, рік/у/рік, один/за/од­ним, раз/по/раз, як/не/як.

Вправа 81. У поданих реченнях правильно напишіть прислівники і прислівникові сполучення. Поясніть їх правопис, звіривши за словником.

1. Тихе полуденне небо, і тихо/тихо, немовби все за­снуло. 2. Старі люди по/дідовому кашлю вгадували навіть догоду (О. Десн.). 3. Бути поетом — це означає розрос­татися в/шир, пустити корінь в/глиб, піднестись думкою у/височінь. (П. Тич.). 4. 3/дня/на/день ждали в село землемірів (А. Гол.). 5. Море, що с/першу прозоро просвічувало аж до дна і з/верху було веселим, синім, що/далі мовби темнішає, важчає, воно стає і с/правді чорним, можна зрозуміти, чому його так назвали. 6. Віталій час/від/часу озирається через плече на далеке, ледь мріюче судно, щоб тримати курс просто на нього. 7. Один/однісінький серед морської рівнини бовваніє крейсер в/далині, і, крім нього, ніде ні паруса, ні катерка. 8. Дитячим щебетом починається ранок на одному з ма­льовничих півостровів, що по/тутешньому зветься просто кут (О. Гонч.). 9. Чоловікам з/давніх/давен не личило купатись за звичаєм (О. Десн.). 10. Зоріє світанок, а він лежить, спить солодко, і мати ходить на/в/шпиньках, щоб не розбудити, обережно ставить йому біля узголів'я склянку трав'яного настою — хай вип'є на/тще/серце, як прокинеться. 11. Везуть його мовби на/в/мання, кудись на/в/простець, бо всі шляхи зима позамітала, тільки на/весні відкриється тут кожна польова доріжка, відро­диться кожна стежина (О. Гонч.). 12. Гуде бджола. Верта­ються в село Селянські гарби, різнотрав'я повні... Це ж півстоліття в пам'яті жило — як із глибин продерлося на/зовні? (М. Руд.).

Вправа 82. Уточніть, як пишуться подані прислівники і прислівникові сполучення. Запишіть слова в три стовпчики: разом, окремо, через дефіс. Поясніть їх правопис, перевіривши за словником.

На/світанку, на/виворіт, в/нічию, без/вісти, до/запи­тання, на/спіх, на/стільки, на/поготові, на/рівні, на/силу, на/половину, на/самоті, до/пари, в/розсип, під/силу, за/світла, за/пані/брата, за/північ, з/вечора, по/можли­вості, в/слід, на/низ, над/міру, попід/віконню, чим/раз, в/шир, до/пори, в/далечінь, без/ліку, на/ура, на/біс, до/лиха, на/голову, по/волі, чим/дуж, у/поперек, на/різно, по/суті, у/поміч, до/обіду, на/славу, на/відріз, за/одно, з/окола, без/відома, за/очі, з/горда, по/закону, по/третє, на/в/знак.

Вправа 83. Складіть або виберіть з газет чи художніх творів речення з такими прислівниками і співзвучними з ними словами:

Навіки — на віки, назустріч — на зустріч, удень — у день, знизу — з низу, збоку — з боку, утрьох — у трьох, по-перше — по перше, доволі — до волі, по-батьків­ському — по батьківському, востаннє — в останнє, вго­лос — в голос, нарешті — на решті, по-своєму — по своєму, угору — у гору, напам'ять — на пам'ять.

Вправа 84. Переписати речення, знімаючи риску й вставляючи, де по­трібно, пропущену букву як орфограму; визначити, до якого морфологіч­ного типу належить кожний прислівник, пояснити правопис.

1. Признатися, на музиці я розуміюся не/глибоко, щиро ка­жучи, до с…огодні взагалі не надавав їй особливого значен…я в жит…і людс…кому. 2. Не/вдовзі вийшли на набережну. Перед ними хлюпалас… по/осін...ому бе…барвна затока. 3. Думка сяй­нула не/сподіван…о, і дідус… вирішив, що не/одмін...о п…р…даст… її онукові (36.). 4. Та не/ждан…о/ не/гадан...о після голодного року з…явився в с…лі, наче злодій, у/ночі і відійшов у/ніч (Ст). 5. Малий Васил…ко не/всипущо працював кіл…ка днів і таки до­мігся свого. 6. А Твердохліб все ще стояв на з…л…ному килимі пш…ниці, не/в/силі …рушити з місця, ніби вріс ногами в/землю (Цюпа). 7. Штурмові групи бе…бор...но полишили свої на/швид-ку/руч вириті окопи (Міщ). 8. Що/ден…о ворони л…тят…, шо/ден...о ворони кричат... (Олесь). 9. Але бат…кові все не/гаразд. 10. Відійшли ми зо/всім не/багато (О. Міщ). 11. Пада сніг холодний і лапатий і не/чутно крутит…ся (Сос). 12. Раптом ліс-верболіз буслу став на/п…р…різ. Жабеня на/в/прошки в лозняки та до/ріки (Кол). 13. Попідстін...ю, мов тін… , я снуюс… (Вор).

Вправа 85. Утворіть від прислівників усі можливі форми вищого та найвищого ступенів.

Вдячно, високо, наперекір, гаряче, віддавна, сердечно, здалеку, погано, низько, важко, напевно, тепло, щорічно.

Вправа 86. Напишіть, де потрібно, прислівники і сполучення слів разом, окремо, через дефіс. Звірте за словником і поясніть правопис.

Видимо/не/видимо, мало/по/малу, з/роду/в/рід, тишком/нишком, раз/за/разом, день/у/день, без/ кінця/краю, з/року/в/рік, не/сьогодні/завтра, коли/ не/коли, з/ранку/до/вечора, з/боку/на/бік, одним/один, о/пів/ночі, на/нівець, геть/чисто, но/всяк/денно, десь/ інде, на/в/простець, по/друге, по/одному, на/в/тікача, по/латині, в/основному, десь/колись, на/гора, по/людськи, по/десятеро, на/в/скіс, під/гору, по/п'яте, с/під/ лоба, в/цілому, на/голову.

Вправа 87. Переписати, пояснити правопис слів, частини яких розді­лені скісними лініями; виділити з-поміж них прислівники, з'ясувати їх значення, творення.

1. Хто це з/вечора до/ранку грає зорям цілу ніч колисанку? 2. Курчата всі на/в/тікача від півня з/переляку. 3. Ні, шляхи не близькі в Жабунця — в'ється стежка без/краю/кінця. 4. А висо­кий очерет аж подався на/перед (Із тв. Кол.). 5. Шукайте цензора в собі. Він там сидить, як чортик у трубі, і тихо вилучає вам сум­ління. З/середини, по/троху, не/за/раз. 6. Світ незбагненний з/ далеку і з/близька. 7. Гукніть сусідам і родині, що ми уже по/се­редині. Та вдарте в бубон з тої прикрості. Де страшно так, то гра на/в/присядки. 8. Я по/волі випростуюсь. 9. А тиша, як в соборі! з/давним/давно загубленим ключем (Із те. Кост.). 10. Кличте калік і дітей понесіть, станьте в/горі на зруйнованих мурахНа/вік пройшла пора безславна. 12. На/що ж ти віченьки з/нову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. 13. Я і сам ходжу, як смуток, з серцем, змученим у/край (Із тв. Олеся). 14. Я чую у/ночі осінні, я марю крізь синій сніг: вростає туге коріння у землю глевку із ніг. 15. Він ладен з себе шкуру здерти, аби як/небудь
виправити зло (Сим). 16. В/край далекий я полину (Я.Т.). 17. Посада помічника, оче/видно, де/сь потрібна, але іноді й смішна (Загр). 18. Для нього візит Ярославни, без/сумнівно, приємний (Гот). 19. Один тільки дядько Самійло не піддавався воронячим чарам. На/в/паки, він тоді трусився від гніву (Довж).