Метаболізм вітамінів і мінеральних речовин (стр. 12 )

· Пелагроподібні дерматити, які не лікуються нікотиновою кислотою, але швидко зникають після введення піридоксину.

· Піридоксинзалежна анемія. Недостатність вітаміну В6 супроводжується розвитком гіпохромної мікроцетарної «сидеробластичної» анемії, яка характеризується високим вмістом заліза у крові, гемосидерозом печінки, селезінки, кісткового мозку. ПАЛФ - кофермент декарбоксилювання α-аміно-β-кетоадипінової кислоти до δ-АЛК у синтезі гему. Зниження утворення гему призводить до неможливості утилізації заліза і його накопичення у тканинах.

· Гіповітаміноз В6 супроводжується також гомоцистеїнурією, цистатіонінурією, оксалурією, порушенням обміну крипто-фану, гіперхолестеролемією, зниженням імунітету.

· Ранньою лабораторною ознакою дефіциту вітаміну є зменшення виділення з сечею 4-піридоксинової кислоти та зниження активності еритроцитарних амінотрансфераз.

Основні причини гіповітамінозу В6

· Випадки ізольованого дефіциту, що пов′язані з дієтою, не описані, однак при обмеженому вживанні хліба, переважно-му харчуванні м′ясом та молочними продуктами надход-ження вітаміну знижується.

· Захворювання, при яких порушується всмоктування вітамі-ну, або станах, при яких він надмірно використовується.

· Використання лікарських засобів – антагоністів вітаміну: протисухотних препаратів, пеніциламіну, L-ДОФА, естро-генів. Тривале лікування туберкульозу ізоніазидом є причиною розвитку у хворих вітамін-В6-дефіцитного синдрому, що пов'язане з антивітамінною дією препарату. Легка форма недостатності піридоксину виникає у жінок, які вживають естрадіоловмісні оральні контрацептиви.

· Дефіцит вітаміну може розвинутися у стресовому стані, під час лихоманки, гіпертиреозу, вагітності, мальабсорбції, при захворюваннях, які супроводжуються катаболізмом білків.

· У алкоголіків розпад вітаміну В6 підсилюється за рахунок дії ацетальдегіду на активність його оксидази.

Гіпервітаміноз В6 розвивається при надмірному вживанні вітаміну (від 2 г/добу) і супроводжується онімінням шкіри навколо рота, порушенням вібраційної чутливості.

· Дезоксипіридоксин, циклосерин, ізонікотиноілгідразид (ізоніазид).

Піридоксин використовують для лікування і профілактики гіповітамінозу В6 під час лікування ізоніазидом, антибіотиками; уроджених піридоксинзалежних анемій, токсикозів вагітності, невритів, дерматитів, псоріазу, променевої, морської, повітряної хвороби, м'язових дистрофій, гіпероксалурії, захворювань печінки.

4.6. Вітамін Вc (фолієва кислота)

Синоніми. Залежно від виду тварин або штаму бактерій, для росту яких необхідна фолієва кислота, вітамін називається фолацин, фактор росту L. casei, вітамін М (фактор кровотво-рення у мавп), вітамін В9, вітамін Вс (фактор росту курчат), птероїлглутамінова кислота.

Хімічна структура та властивості

· фолієва кислота складається з 3 структурних компонентів: птеридинового ядра (2-аміно-4-окси-6-метилптеридину), параамінобензойної кислоти (ПАБК), глутамінової кислоти.

· Форми фолієвої кислоти відрізняються кількістю залишків глутамінової кислоти у її складі. Можливе зв'язування птеридин-ПАБК з 1, 3, 7 залишками глутамінової кислоти.

· Вітамін обмежено розчинний у воді, краще у спиртових розчинах.

· Фолацин термічно нестійкий.

Біологічно активні форми

Коферментною формою фолієвої кислоти є її відновлене похідне – 5, 6, 7, 8 – тетрагідрофолева кислота (ТГФК). Відновлення вітаміну відбувається за рахунок приєднання чотирьох атомів водню до птеридинового залишку.

Синтез коферменту відбувається у два етапи: спершу утворюється 7, 8-дегідрофолієва кислота (Н2-Фолат, FH2), потім - 5,6,7,8-ТГФК (Н4-Фолат, FH4). Обидві реакції каталізують ферменти – фолатредуктази, які використовують НАДФН2 як донор водню та аскорбінову кислоту як кофактор:

НАДФН+Н+ Віт. С НАДФ+ НАДФН+Н+ Віт. С НАДФ+

Фолат Н2-Фолат Н4-Фолат.

Фолатредуктаза Дегідрофолатредуктаза

· Фолієва кислота синтезується мікроорганізмами ШКТ. Деякі з них не утворюють ПАБК, остання повинна надходити ззовні. За участі АТФ та КоА-SН ПАБК реагує з глутаміновою кислотою з утворенням ρ-аміно-бензоїл глутамінової кислоти. Поєднання останньої із залишком птерину утворює фолієву кислоту (птероїл моноглутамінову кислоту). Птерин може утворюватися із гуанозину.

АТФ, КоА-SН

ПАБК + Глу ρ-Аміно-бензоїл -глутамінова к-та

Гуанозин Птерин

Фолієва кислота

· В організмі людини і вищих тварин вітамін Вс не синтезується, він повинен надходити з їжею.

Всмоктування. Вітамін Вс всмоктується у тонкому кишечнику. У нормі засвоюється не більше 30 – 40 % природних поліглутаматів. Всмоктування знижується у алкоголіків, під час приймання барбітуратів. Кислоти також знижують абсорбцію фолацину. Птероїлполіглутамати їжі перетворюються у моно-голутамати, дегідрофолати відновлюються до тетрагідрофолатів під дією фолатредуктази. Тетрагідрофолати метилюються та через портальний кровотік потрапляють у печінку.

Транспортування. Фолієва кислота транспортується кров'ю у формі N5-метилтетрагідрофолатів у комплексі з білком. При надходженні у клітини транспортна форма вітаміну деметилю-ється з участю вітаміну В12.

Концентрація вітаміну у плазмі крові 3,0 – 21,0 нг/мл.

Поширення у тканинах. Загалом в організмі людини накопичується близько 70 мг вітаміну Вс, третина якого акумулюється у печінці та нирках. Фолієва кислота утримується у еритроцитах упродовж еритропоезу і зберігається в них до кінця життя клітин. Концентрація фолату в еритроцитах є достовірним показником статусу цього вітаміну в організмі.

Екскреція. Добова екскреція вітаміну з сечею дорівнює 2 – 50 мг/добу. Із фекаліями виділяється фолієва кислота, яка не реабсорбувалася у кишечнику.

Фолієва кислота дуже поширена у природі, є у тканинах рослин і тварин, синтезується мікроорганізмами.

Джерела:

· продукти рослинного похо­дження: зелені листя рослин, дріжджі;

· продукти тваринного похо­дження: печінка, нирки, м'ясо, риба;

· Мікрофлора кишечнику синтезує фолієву кислоту у кількості, достатній для забезпечення організму людини, за умов надходження у кишечник ПАБК.

Добову потребу у вітаміні В9 важко встановити через його значне поширення у природі та значне утворення мікро-організмами у кишечнику.

Потреба у вітаміні Вс становить 180–200 мкг/добу. Рекомендоване добове споживання:

· дорослі: 400 – 500 мкг;

· жінки в період лактації: 600 мкг;

· вагітні жінки: 800 мкг;

· новонароджені: 50,0 мкг;

· діти: 100 – 300 мкг.

Потреба значно підвищується у вагітних у період лактації, під час лікування антибіотиками та сульфаніламідними препара-тами. Останні як конкурентні інгібітори ПАБК, перешкоджають включенню її до складу вітаміну Вс.

Біологічна роль

Біологічна роль вітаміну пов'язана із його коферментною формою – ТГФК, яка є переносником одновуглецевих груп: формільних (-СНО), метильних (-СН3), метиленових (-СН2-), метенільних (-СН=), оксиметильних (-СН2ОН), формімінових (-СН=NH) у різних метаболічних процесах. Більшість з них здатні взаємоперетворюватися під дією НАДФ-залежних гідроксиметилдегідрогеназ.

НАДФ+ НАДФН + Н+ НАД+ НАДН + Н+

-СН2ОН -СНО - СООН.

Гідроксиметил дегідрогенази Н2О

Вищеперелічені одновуглецеві фрагменти ковалентно зв'язуються з 5, або 10 (або з обома одразу) атомами азоту ТГФК. Джерелами «1-С» атомів є вуглецеві атоми серину, гліцину, метіоніну, холіну, триптофану, гістидину, формаль-дегіду, мурашиної кислоти, метанолу (табл. 4).

Таблиця 4 - Джерела «1-С» атомів для пулу FH4 та акцептори

атомів вуглецю

Джерела «1-С» атомів	Похідні ТГФК	Акцептори «1-С» атомів
2 Глі СО2 NH4+ 1 Глюкоза Серин Гліцин 3 │ ║ N-СН3→НС (формальдегід) │ │ Н Адреналін 4 Гіс→Форміміно- глутамат Глу NH4+ 5 О ║ Трп Н-С (форміл) │ ОН	N5-метил-FH4 ФАД+ ФАДН2 N5, N10-метилен-FH4 НАДФ+ НАДФН2 N5, N10-метеніл-FH4 (N5, N10-метилідин -FH4) Н2О Н+ N10- форміл-FH4	B12 Meт Метил-B12 SАМ Гомоцистеїн S-аденозилгомоцистеїн СН3 Норадреналін→Адреналін Гуанадіноацетат→Креатин Нуклеотиди→Метильовані нуклеотиди Фосфатидилетаноламін → Фосфатидилхолін Ацетилсеротонін → Мелатонін дУМФ дТМФ→ ДНК Глі ↓ Сер С8 - пурин С2 - пурин

· N5, N10- метилен-FH4 утворюється у результаті метаболізму серину, гліцину, формальдегіду (табл. 4, 1–3).