Тема 1. Предмет “Економіки праці” (стр. 4 )

Основними банками інформації щодо трудового посередництва є: державні, недержавні (в т. ч. комерційні) служби зайнятості; засоби масової інформації; навчальні заклади.

В структуру цього елемента суспільної праці входить й аудит. Аудит – в сфері праці – це періодично проводимо система заходів щодо збирання інформації, її аналізу й оцінці ефективності діяльності підприємств з організації та використання праці і регулювання соціально-трудових відносин.

Одна з важливіших задач аудиту – оцінка ефективності здійснення програм управління й розвитку трудових ресурсів. Аналіз й оцінка на національному, територіальному, обласному рівнях здійснюється органами держави, місцевими органами влади. На рівні підприємства – його керівником з використанням своїх фахівців або залучених з спеціальних аудиторських фірм.

Контрольні запитання.

1.  Які основні функції ринку праці, та його роль в системі суспільної організації праці? Які способи залучення людей до праці Ви знаєте.?. Який з них є притаманним для ринкової економіки?

2.  Розкрийте сутність відтворення робочої сили. Яким чином визначається вартість робочої сили в ринковому механізмі господарювання?

3.  Яке значення має державне регулювання кількісного та якісного складу сукупної робочої сили. За якими напрямами здійснюється це регулювання?

4.  Яким чином в державі здійснюється регулювання оплати праці?

5.  Які ви знаєте принципи розподілу сукупного доходу в державі. Який принцип розподілу доходів в суспільстві є найбільш раціональним?

6.  Чому охорона праці є складовою системою суспільної організації праці. Які завдання а галузі охорони праці труба вирішувати фахівцям з управління трудовими ресурсами?

7.  Яке значення має інформаційне забезпечення в системі управління трудовими ресурсами. За якими напрямами здійснюється ця робота?

8.  Розкрийте основну мету, яку вирішують такі елементи суспільної організації праці: міжгалузеве нормування праці, вивчення досвіду розвинених країн ін. Яким чином ці елементи забезпечують ефективне використання ресурсів праці в суспільстві та на підприємстві?

Література.[ 2. 3, 4, 11.]

Тема:5 Ефективність та продуктивність праці.

Питання 1. Ефективність виробництва та ефективність праці.

Ефективність виробництва – важлива якісна характеристика господарювання на всіх рівнях економіки. Економічну ефективність виробництва виявляють співвідношенням отриманих результатів й витрачених на ці цілі ресурсів (земля, капітал, праця, підприємницькі здібності). Показниками ефективності виробництва є продуктивність та витратоємність.

Ці показники можуть бути визначеними окремо для кожного виду ресурсу. Ефективність праці визначають відношенням отриманого результату до витрат праці. Якщо результатом виступає обсяг виготовленої продукції (послуг, робіт) – маємо показник продуктивності праці, якщо прибуток від діяльності людини – то показник рентабельності праці.

Ефективність праці характеризує результативність живої праці у будь – якій сфері діяльності (науковця, лікаря, інженера, працівника, вчителя та ін.) й пов’язується не тільки зі зростанням обсягів продукції, але й з її оновленням, поліпшенням її якості, розширенням асортименту, підвищенням конкурентно-здатності, науковою або художньою цінністю результату праці, тощо. Ефективність праці – складна економічна категорія, яка має економічний, психофізіологічний та соціальний аспекти.

Питання 2. Поняття продуктивності праці.

Продуктивність праці (ПП) – це один з показників економічної ефективності праці, який характеризує результативність доцільної діяльності людини і може бути вираженим або кількістю продукції, що виготовляється за певний проміжок часу (виробіток) або витратами праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).

Практика свідчить, що продуктивність праці характеризує ефективність використання робочої сили – яка є головним ресурсом виробництва, оскільки найважливішою функцією живої праці є доцільне використання усіх ресурсів виробництва під час створення продукту. Тому ПП використовують як загальний показник ефективності використання всіх виробничих ресурсів.

Економічна суть її зростання полягає у тому, що частка витрат живої праці на одиницю продукції зменшується, а уречевленої праці – збільшується, але загальна сума праці в одиниці товару зменшується.

На величину ПП впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, техніко – технологічний та організаційний рівень виробництва.

Питання 3. Значення росту продуктивності праці.

Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності виробництва та праці. Національний доход, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торгівельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття.

Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства й має такі цілі:

-  стратегічну – підвищення життєвого рівня населення;

-  тактичну-підвищення ефективності діяльності галузей, підприємств, а також реальне зростання особистих доходів працівників.

В умовах посиленої конкуренції на ринку товарів і послуг підвищення ПП веде до зниження собівартості продукції, зростанню прибутку, або до зниження ціни товару. Зростання ПП сприятиме підвищенню зайнятості населення. Все це має велике значення для економічного зростання в Україні.

Питання 4.Рентабельність праці та її оцінка..

Під час аналізу економічної ефективності праці важливого значення набуває співвідношення прибутку від даного виду діяльності (праці) та відповідних витрат праці. Таке співвідношення називається рентабельністю праці. Практично цей показник визначають як рентабельність (R) витрат на оплату праці (або як рентабельність сумарних витрат на персонал):

Ді –Zі Рі

Чі = --------- = ------,

Zі Zі

де Дi-створена i-тим видом праці вартість;

Zi - сумарні витрати на персонал;

Рі-прибуток від цього виду праці;

і-певний вид праці.

Для розкриття сутності показника рентабельності слід розглянути дві компоненти, з яких складається будь-яка діяльність або праця. По-перше, це α-праця, коли виконавець працює за інструкціями і не вносить ніяких творчих, нових елементів в трудовий процес, це регламентована праця. Друга компонента - це β-праця, іновацйнна, творча, зорієнтована на створення нових споживчих цінностей. Рентабельною є β - праця.

Практичне використання показників рентабельності праці знаходить в оцінці та стимулюванні праці фахівців, професіоналів. Якщо Ді – Zі / Zі ³ о, то праця рентабельна, якщо Ді – Zі / Zі < 0, то нерентабельна

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

1.  Як пов’язані між собою ефективність виробництва та ефективність праці?

2.  Розкрийте взаємозвязок економічного, соціального, психологічного аспектів ефективності праці.

3.  Що називається продуктивністю праці; її взаємозвязок із ефективністю праці?

4.  Чому інтенсивність праці та рівень екстенсивного її використання мають обмежений вплив на зростання продуктивності праці?

5.  Що є невичерпним джерелом зростання продуктивності праці? Обгрунтуйте відповідь.

6.  У чому полягає значення росту ПП?

7.  Які признаки α- та β - праці? Як розраховують рентабельність праці?

8.  У яких випадках праця рентабельна, у яких-ні? Яке практичне використання має показник рентабельності праці?

Література. [ 1, 2, 3, 4, 11 ]

Тема 6: Система виміру продуктивності праці.

Питання 1. Показники продуктивності праці.

Продуктивність праці – складна економічна категорія, під час визначення якої необхідно знати не тільки результат праці (обсяги продукції, робіт, послуг), але й ураховувати якими витратами праці досягнуто цей результат. Тому рівень ПП може бути виражено системою показників, які класифікуються за різними критеріями.

За місцем виміру виділяють показники суспільної, галузевої, локальної, індивідуальної продуктивності праці.

За методами виміру результатів праці (обсягу продукції, робіт, послуг) розрізняють натуральні, трудові, вартісні показники ПП.

За часом виміру та доцільності результатів виділяють потенційну, фактичну та фіктивну ПП.

За масштабами обліку робочого часу використовують середньорічні, середньоденні, середньочасові показники ПП; річну, квартальну, місячну ПП.

Залежно до витрат праці певної категорії персоналу розраховують показники виробітку на одного основного робітника, робітника, працівника (середньооблікового).

Питання 2 Вимір суспільної продуктивності праці.

На рівні економіки усієї країни визначають показник суспільної ПП(ППс). Остання більшою мірою буде визначати ефективність суспільного виробництва, якщо її розрахунки будуть вестися за кінцевим результатом господарювання та сукупними витратами живої та уречевленої праці за формулою:

C+V+m

ППс = -----------

Тж+Тур.

Але застосування цієї формули утруднено складними розрахунками витрат уречевленої праці. Тому використовують показники національного доходу та

НД

витрат живої праці: ППс = ------

Тж.

Між тим, застосування витрат лише живої праці для оцінки ефективності суспільного виробництва й ігнорування якими витратами уречевленої праці досягався отриманий результат призвело економіку колишнього СРСР до занепаду.

Найбільшого зростання росту ПП можна отримати за умов одночасного зниження як живої, так і уречевленої праці. Але в практиці можливі різні варианти зниження сукупних витрат праці, які забезпечують максимум результату за умов мінімальних витрат.

Якщо витрати живої праці це - Зж, а уречевленої - Зу, а Зжі та Зуі – це їх рівень у нових умовах, то можна визначити п’ять варіантів підвищення ефективності сукупної праці.

1. Зу = Зуі; Зж > Зжі,

2. Зу > Зуі, Зж = Зжі,

3. Зу > Зуі; Зж > Зжі,

4. Зж < Зжі, але Зу – Зуі > Зжі - Зж

5. Зуі > Зу, але Зуі – Зу < Зж - Зжі

В усіх випадках Зж + Зу > Зжі + Зуі, тому зростання ПП має місце у будь-якому з наведених варіантів. Завдання менеджера з праці полягає у тому, щоб визначити такий варіант її зростання, який є найбільш доцільним для підприємства.