Тема 1. Предмет “Економіки праці” (стр. 1 )

Методичні вказівки з вивчення “ Економіка праці”за темами курсу

Тема 1. Предмет “Економіки праці”

Питання 1. Праця як об’єкт і предмет “Економіки праці”

Об’єктом вивчення “Економіки праці” є праця як доцільна діяльність людей, яка завжди та одночасно є взаємодією між людиною й природою та відносинами людей у процесі та з приводу виробництва. Особливості праці як об’єкта вивчення є:

-  по-перше, праця - це доцільна діяльність щодо створення матеріальних та духовних цінностей, яка повинна бути ефективно, раціонально, економічно організована;

-  друге, праця є однією з головних умов життєдіяльності не лише окремого індивідуума, але й суспільства в цілому, основою функціонування будь-якої організації;

-  третє, у процесі праці формується система соціально-трудових відносин, які є стержнем суспільних відносин на рівні економіки, регіону, фірми та окремих індивідуумів.

У цьому розумінні праця вивчається багатьма дисциплінами: фізіологія та психологія праці, гігієна праці, соціологія праці, статистика праці, нормування й організація праці, трудове право, політекономія та інші. Розрізняються ці дисципліни залежно від того, яку сторону об’єкта вони вивчають.

У процесі праці відокремлюють, з одного боку, технічну організацію праці, яка характеризується конкретними формами й методами поєднання предметів праці, знарядь праці та працівника. З іншого – відносини, які обумовлені спільною участю в процесі праці усіх суб’єктів виробництва, тобто – соціально–трудові відносини, які характеризують соціальну організацію праці.

Органічне поєднання технічної та соціальної форми організації праці є змістом суспільної форми організації праці, суспільного упорядкування праці. “Економіка праці” як наука формує закони та принципи суспільного упорядкування праці з метою досягнення високого рівня її ефективності. Тому предметом “ Економіки праці” є економічні закономірності побудови та здійснення трудових процесів, чинників і умов їх ефективності та економічні відносини людей, які виникають із приводу формування та використання ресурсів праці як у цілому в країні, так і на підприємствах, організаціях, установах. Слід мати на увазі, що в науковій та навчальній літературі є й інші точки зору на предмет “Економіка праці”. Доцільно їх вивчити та обґрунтувати прийняту для себе точку зору.

Питання 2. Основні поняття про працю

Будь-якій процес праці складається з таких елементів: предмет праці; засоби праці; технологія виробництва; організації праці; самої праці як процесу усвідомленого впливу на предмет праці з метою виготовлення певних продуктів праці.

“Працю” як категорію й поняття слід відрізняти від інших понять, які характеризують життєдіяльність людини.

2.1.“Праця – діяльність”, їх взаємозв’язок наведено на рис.1.

ДІЯЛЬНІСТЬ (функціонування)

Фізіологічно обумовлена

Фізіологічно не обумовлена

 

Не заборонена (легітимна)	1.
2.	Цілеспрямована
	Утворювальна	3.
	Затребувана	4.
	ПРАЦЯ

1- заборонена; 2- безцільна; 3- не пов’язана із створенням; 4- не затребувана

Рис. 1. Взаємоз’язок понять “Праця-діяльність”

2.2.“Праця – робота”, їх взаємозв’язок наведено на рис 2.

Поняття	Сфери застосування
Людина	Підпри- Ємство	Тварини	Машини	Сили природи
1. Діяльність
2. Функціонування
3. Робота
4. Праця

Умовні визначення - синоніми

Рис. 2. Сфери застосування понять.

2.3.Як соціально-економічна категорія в понятті “праця” виділяють: зміст праці; характер праці; функції праці; форми вияву праці.

Зміст праці – сукупність елементів, які визначаються професійною приналежністю робіт, їх структурою, складністю, послідовністю виконання. Виділяють: працю в сфері матеріального і нематеріального виробництва; у сфері послуг, науки, культури, мистецтва в інших галузях; працю в різних галузях ( у машинобудуванні, сільському господарстві, в будівництві та інші.), за видами діяльності – праця адміністратора, вченого, інженера; праця за професіями та спеціальностями: інженер-програміст. бухгалтер; економіст із праці, слюсар-сантехнік та інші.

Зміст праці відображується у тарифно-кваліфікаційних довідниках, посадових інструкціях, трудових обов’язках, положеннях про підрозділи.

Характер праці – це якісні характеристики праці, які виділяють особливості її функціонування незалежно від змісту праці: вільний і примусовий; особистий та суспільний; індивідуальний та колективний; змістовий, малозмістовний, не змістовий; розумовий та фізичний; творчий та рутинний ; престижний та не престижний; праця нормальної важкості та напруженості, важка та напружена, особлива важка та особливо напружена та інші.

Характер праці зумовлює привабливість праці, особливості її мотивації та стимулювання, режимів праці й відпочинку та інших умов її використання.

За формами вияву виділяють: біологічний аспект трудової діяльності (витрати психологічної енергії людини); організаційно-технологічний аспект (полягає в певній системі взаємодії людини та засобів виробництва); організаційно-соціальний аспект. Останній відображує виробничу взаємодію працівників по горизонталі (між робітниками, які працюють на суміжних робочих місцях; основними та допоміжними робітниками) й по вертикалі (виробничі відносини між керівниками та підлеглими). Ці взаємовідносини залежать від форми організації праці; соціального складу та чисельності персоналу; організаційно-правових форм підприємства.

Функції праці дозволяють розкрити роль праці в суспільстві й для особистості. До них відносяться:

1.  Участь праці (разом з іншими факторами виробництва) у створенні продуктів, спрямованих на задоволення потреб людей.

2.  Формування суспільного багатства й розвиток суспільства.

3.  Основа розвитку усього людства, суспільного прогресу, науки й культури.

4.  Формування самої людини.

5.  Спосіб самовираження особистості.

6.  Подальший безмежний розвиток людства.

2.4. Праця – як фактор виробництва. На результати виробництва впливають земля, капітал, праця, підприємницькі здібності. Практика США свідчить, що знову створена вартість на ¾ обумовлена дією праці й на ¼ іншими факторами. Частка кожного фактора виробництва залежить від взаємодії попиту й пропозиції на сировину, капітал, працю, продукцію та рівноважної ціни на кожен фактор з урахуванням їх граничної корисності та граничної продуктивності. Ці ж обставини визначають величину факторних доходів працівників, власників капіталу й підприємств.

Питання 3. Завдання курсу “Економіка праці” та його структура

Головна задача “Економіки праці” полягає у вивченні механізму дії ринкових економічних законів на формування та використання ресурсів праці на макро– і мікрорівнях та визначенні шляхів забезпечення високої продуктивності праці, росту національного доходу, підвищення якості життя.

Структура курсу складається з трьох розділів:

1. Методологічні основи “Економіки праці”, де розглядається предмет, мета, завдання курсу, поняття й структура соціально-трудових відносин, поняття суспільної організації праці та організації праці на підприємстві, принципи регулювання соціально-трудових відносин.

2. Ефективність та продуктивність праці. Вивчаються проблеми ефективності праці її продуктивності та рентабельності. Методи виміру показників продуктивності праці, фактори та резерви її росту. Розглядаються можливості економії ресурсів праці під впливом удосконалення технічного та організаційного рівнів виробництва, праці й управління, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, їх дисципліни, творчої активності, ініціативності, заповзятливості та інших чинників. Визначаються економічні передумови підвищення ефективності трудової діяльності.

3. Організація оплати праці. Вивчаються проблеми організації оплати праці, колективно-договірне регулювання відносин щодо оплати праці, співвідношення державного регулювання та господарської самостійності підприємств в організації оплати праці. Розглядається механізм оплати праці, який включає ринкове самоналагодження, державне регулювання, колективно-договірне регулювання, заводський механізм організації оплати праці; стимулювання оплати праці в сучасних умовах з метою забезпечення ефективної трудової діяльності.