Тема 1. Предмет “Економіки праці” (стр. 5 )

Питання 3. Вимір індивідуальної продуктивності праці.

На підприємствах, окремих цехах, ділянках, робочому місці продуктивність праці визначають за показниками трудомісткості (Тр) та виробітку (W), які виходять з результату праці (V – обсяг продукції) та її витрат (Т).

Рівні виробітку та трудомісткості визначають за формулами:

V Т

W = -----; Тр = -----

Т V

де, V – результат праці (обсяг продукції, робіт, послуг) шт, грн;

Т – витрати праці на виробництво продукції, робіт, послуг, чол-год, н-год, чоловік.

Залежність між зростанням ПП (саме виробіток) та зниженням трудомісткості продукції може бути виражена за формулами:

Зтр х 100 ПП х 100 1

Δ ПП = ------------- ; Зтр = ---------------; Іпп = -----

100 - Зтр 100 + Δ ПП Ітр

де Δ ПП – приріст продуктивності праці; %

Зтр – зниження трудомісткості продукції, %

Економічна ефективність праці може бути визначена порівнянням рівнів ПП. у різних робітників, на різних підприємствах, країнах, а також за дінамікою рівня ПП. за різні періоди на певному робочому місці, цеху іншому об’єкті господарювання. З цією метою розраховують індекси зміни ПП, як відношення:

ППз Трб

Іпп = --------, або Іпп = --------,

ППб Трз

де, “з” та “б” – рівень показників у звітному та базовому періодах.

Питання 4. Сучасні підходи до виміру продуктивності праці в Україні.

Сучасний період управління економікою в Україні свідчить про перехід на міжнародну методику оцінки ефективності й продуктивності національної економіки.

Національним центром продуктивності розроблено методичні засади виміру продуктивності з урахуванням підходів, які характерні для світової економіки.

Продуктивність національної економіки виміряють як відношення валового національного доходу до сукупних витрат на його виробництво.

Для міжнародного співставлення ефективності економіки розраховують коефіцієнт продуктивності праці як відношення ВНП й НД до середньорічної чисельності зайнятих в економіці працівників, або до обсягу відпрацьованих нормо-годин.

Тема 7. “Методи виміру рівня продуктивності праці”

Питання 1. Вимоги, що ставляться до показників продуктивності праці. (ПП.).

Методи виміру ПП залежать від того, якими одиницями виміряють обсяг виробництва (результати праці) та витрати праці на його виготовлення. Варіанти їх виміру наведено на схемі.

Найменування показників
обсягу продукції, робот, послуг	витрати праці

Натуральні (шт, т,м…) чол-час

умовно-натуральні чол-дни

(умовні одиниці)

середньооблікова

вартісні (грн) чисельність

валова продукція персоналу (ПВП)

товарна

реалізована працівники

нормативна вартісь

обробки робітники

чиста та умовно чиста

продукція) основні робітники

нормативно-чиста

продукція

трудові (нормо-годин)

Виділяють: натуральний, трудовий, вартісний методи виміру.

Показники ПП повинні відповідати таким вимогам:

-  повністю врахувати фактичний обсяг виконаних робіт та витрати праці за певний інтервал часу;

-  усувати вплив на рівень та динаміку ПП цінового фактора, змін матеріалоємності, трудомісткості та асортименту продукції;

-  бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступень узагальнення, бути універсальними у застосуванні.

Питання 2. Натуральний (умовно-натуральний) метод виміру ПП

Цей метод поширено в галузях та на підприємствах, які виготовляють однорідну продукцію (електроніка, видобувні галузі тощо).

Обсяг продукції виміряють у натуральних фізичних одиницях: штуках, тонах, метрах тощо.

Якщо випускається однорідна продукція, яка відрізняється якісними ознаками, то обсяг продукції перераховують в умовні одиниці.

Метод має обмежене застосування, бо підприємства й галузі випускають не однорідну продукцію. Крім того, він не ураховує усі результати праці (незавершене виробництво), якість продукції, не дає змоги співставити якими витратами виробничих ресурсів досягнуто результати випуску за різні періоди часу.

Питання 3. Трудовий метод виміру ПП

Найчастіше використовують на робочих місцях, у бригадах, виробничих ділянках, цехах, де результати праці визначають в нормо-годинах. За науково-обгрунтованими і на певний період незмінними нормами цей метод досить точно характеризує зміни ПП.

Має обмежене застосування навіть на одному підприємстві через свої недоліки: недостатній рівень охоплення нормуванням праці усіх видів робіт, що виконуються на підприємстві; неоднакова напруженість норм праці на різних ділянках виробництва, для різних професій навіть на одному підприємстві; складність співставлення норм часу за періодами часу через зміни у техніко-організаційному рівні виробництві; ін.

Питання 4. Вартісний метод виміру.

Найпоширеніший метод виміру рівня та динаміки ПП, ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валовий оборот, валова, товарна, реалізована, чиста, умовно-чиста, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки).

Перевага вартісного методу полягає у можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і в економіці в цілому. Тому він застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так й на територіальному рівнях.

Слід ураховувати, що кожен із підвидів вартісного методу виміру продуктивності праці має свои недоліки та переваги. Універсального методу виміру рівня та динаміки продуктивності праці не існує, тому слід використовувати сукупність таких методів.

Питання 5. Методи виміру ПП у розвинутихкраїнах.

В розвинених країнах ПП розглядають як один із показників глобальної продуктивності різних факторів.

Використовують натуральні (умовно-натуральні) та вартісні показники: валова продукція, валова кінцева продукція (аналог-товарна продукція); чиста продукція (за винятком матеріальних витрат); валова новоутворена вартість (валовий випуск за мінусом вартості продуктів проміжного вживання); чиста новоутворення вартість (новоутворенна вартість за винятком амортизації основного капіталу).

Обсяг витрат праці виміряють на підгрунті або середньої облікової чисельності працівників за розрахунковий період, або кількістю відпрацьованого часу. Витрати праці не найманого персоналу включають час, відпрацьований підприємцем (власником) та членами його родини, які працюють безоплатно (на підставі вибіркових обстежень).

Під час розрахунків ПП. в цілому в економіці ураховують чисельність економічно активного населення (включно безробітних).

Найчастіше використовують таки показники:

а) валова ПП.;

б) чиста продуктивність праці;

в) інтегральна ПП.;

г) глобальна продуктивність факторів;

д) тотальна продуктивність факторів;

е) показник реальних доходів на одиницю витрат праці;

Контрольні питання:

1.  У чому полягають відмінності методів виміру ПП?

2.  Які вимоги ставиться до показників ПП і чому?

3.  В яких одиницях ураховують витрати праці, які їх вади та переваги?

4.  Охарактеризуйте натуральний метод виміру ПП. Який його вади, переваги?

5.  Охарактеризуйте в цілому вартісний метод виміру ПП, його недоліки та переваги?

6.  Які вади виміру ПП за показниками валовий оборот, валова, товарна, реалізована продукція? Їх переваги.

7.  Які вади та переваги другої підгрупи вартісного методу?

8.  Які показники виміру продуктивності праці застосовують у розвинених країнах?

9.  Обґрунтуйте найбільш доцільний метод виміру ПП у сучасних умовах в Україні.

Література:[ 1, 4, 11,]

Тема 8. “Фактори та резерви росту продуктивності праці”

Питання 1. Поняття продуктивної сили праці, її взаємозв'язок із продуктивністю праці

Продуктивна сила праці (ПСП) характеризує ефективність кожної одиниці праці й показує потенційну можливість досягнення певних результатів праці в суспільстві за умов існуючого рівня розвитку продуктивних сил. Розвиток продуктивних сил визначається різними обставинами й включає зростання та якісне удосконалення засобів виробництва, з одного боку, а з другого – збагачення виробничого досвіду та трудових навичок працівників, трудової активності, підвищення рівня кваліфікації та професіоналізму.