Попередження та реагування на злочини ненависті (стр. 4 )

• Жертва належить до меншини, на яку напала група представників іншої групи населення;

• Існує історична ворожнеча між групою, до якої належить жертва, та групою, до якої належить злочинець.

Характеристики жертви, що можуть вказувати на скоєння злочину ненависті:

• Жертва ідентифікується як «відмінна» від нападників, а часто також від більшості членів громади завдяки таким своїм ознакам, як зовнішній вигляд, одяг, мова або релігія;

• Жертва є видатним діячем, наприклад, релігійним лідером, борцем за права або представником громади, яка зазнає постійної дискримінації;

• Жертва знаходилася разом або одружена з представником меншини.

Характеристики, поведінка та походження підозрюваних злочинців також можуть потенційно вказувати на ознаки мотивів, викликаних ненавистю. Наприклад:

• Твердження, жести та інша поведінка до, після чи під час інциденту, що демонструють забобони або упереджене ставлення до групи або громади, до якої належить жертва;

• Одяг, татуювання або знаки, що свідчать про належність до екстремістських рухів, зокрема свастика чи інші нацистські значки, воєнізована уніформа;

• Поведінка нападника (наприклад, нацистські привітання, участь у мітингах чи акціях протесту, організованих групами ненависті), яка означає членство в організації ненависті;

• Злочинець у минулому брав участь у скоєнні схожих злочинів, жертвами яких були представники тієї ж самої меншини чи меншин.

Яка власність може зазнати нападу?

Ознаки, які також можна визначити під час нападів на власність, вказують на можливі злочини ненависті. Важливість складу або місцезнаходження громад, що зазнають дискримінації, також може бути початковою ознакою можливої присутності такого мотиву як упередження.

Інші ознаки нападу на власність, що можуть вказувати на скоєння злочину ненависті:

• Власність, що зазнала нападу, має релігійну або іншу символічну цінність для конкретної громади, наприклад, церква чи синагога, кладовище чи пам’ятник на вшанування загиблих або історичних діячів громади;

• Власність, що зазнала нападу, є центром життя громади – школа, соціальний клуб або магазин – і належить конкретній групі;

• Власність, що зазнала нападу, відрізняється від іншої власності, що її оточує, оскільки вона належить або є зайнятою членами конкретної громади;

• Власність, що зазнала нападу, раніше ставала об’єктом схожих нападів.

Чи брала у злочині участь організована група ненависті?

Належність виконавця злочину до організації, діяльність якої базується на ідеології упередженого ставлення, яка у минулому здійснювала акти насильства, також вимагає додаткового розслідування мотивів злочину. У деяких країнах членство або участь в організованих групах ненависті визнаються протизаконними, а злочини, скоєні членами такої організації, реєструються та розслідуються окремо. Таким чином, у деяких країнах злочини, спрямовані проти представників іншої раси або іншої національності, вважаються таким чином екстремістськими злочинами.

Деякі ознаки участі організованої групи у злочині ненависті:

• предмети та об’єкти, що свідчать про роботу організованої групи (наприклад, написи та малюнки на стінах, одяг, що вказує на приналежність до певної групи), які були помічені або залишилися на місці інциденту;

• Організована група ненависті нещодавно робила заяви із погрозам на адресу групи, яка зазнала нападу, або після нападу взяла на себе відповідальність за інцидент;

• Інцидент співпав із днем, що має особливе значення для груп ненависті (наприклад, день народження Гітлера);

• Інцидент стався під час або незабаром після заходу, що проводився групою ненависті, наприклад, мітингу, або після проведення кампанії чи іншої діяльності групою ненависті у відповідному районі.

Де й коли стався інцидент?

Час та місце інциденту також можуть вказувати на те, що ми маємо справу із злочином ненависті. Деякі ознаки:

• Інцидент стався у громаді або поблизу громади, яку зазвичай асоціюють із членами певної групи представників меншин (наприклад, будинок для біженців, центр для людей з інвалідністю, клуб або бар з переважно гомосексуальною клієнтурою);

• Інцидент стався у місці або поряд з місцем проведення богослужінь, релігійним кладовищем, будинком або установою для людей, яких вважають меншиною або «чужими» у цьому районі;

• Інцидент стався у громадському транспорті та виглядав як напад незнайомців на явного представника меншин, який відрізнявся від інших;

• Інцидент стався у день, що має особливе значення для громади, яка зазнала нападу (наприклад, релігійні свята або дні вшанування історичних подій);

• Інцидент стався через короткий проміжок часу після змін у присутності представників меншин на певній території (наприклад, прибуття першої сім’ї представників меншин, або відкриття центру для біженців).

Попередні злочини або інциденти, викликані ненавистю

Інші ознаки злочинів ненависті:

• Попередні інциденти схожого характеру, що відбулися у цьому ж районі та були спрямовані проти цієї ж групи;

• Жертва або жертви вже зазнали нападів або погроз поштою або телефоном внаслідок своєї приналежності до певної групи;

• Був зафіксований попередній інцидент або злочин, який міг викликати злочин ненависті у відповідь проти групи, яку вважають відповідальною за попередній інцидент.

Змішані мотиви

При розслідування інцидентів та злочинів ненависті важливо враховувати усі можливі мотиви. Наприклад, інцидент, у якому особу було обрано для нападу внаслідок її ототожнення, все одно вважається інцидентом з підстав ненависті, навіть якщо особу у результаті було пограбовано. Постає питання, чи злочин був викликаний повністю або частково упередженим ставленням та ненавистю; у деяких країнах за присутності будь-яких змішаних мотивів злочин не вважається злочином ненависті.

У багатьох випадках, про які повідомляється, особи ставали мішенню для нападів внаслідок упередженого ставлення та ненависті, а також переслідувалися у інший спосіб. Той факт, що вони мали цінні предмети, які були викрадені під час нападів – мобільні телефони чи гроші – часто використовують для доведення того, що інцидент не був злочином ненависті. Важливо враховувати, чи була конкретна особа обрана у якості жертви нападників внаслідок її ототожнення з певною етнічною, релігійною чи іншою групою.

Характер насильства

Якщо злочин набуває форми фізичного нападу або пошкодження майна, коли виконавці злочину скоюють злочин ненависті, вони намагаються залишити повідомлення. Можливі ознаки:

• Інцидент передбачав екстремальні або незвичні форми насильства, або навмисне приниження та деградаційне поводження, включаючи сексуальне насильство над жертвами злочинів, породжені ворожістю до гомосексуалістів;

• Акт насильства відбувся у громадському місці або був спрямований на те, щоб справити враження на громадськість, наприклад, нападники записували інцидент на відео;

• Акт насильства передбачав каліцтво, коли на жертвах вирізають або випалюють расистські символи, або коли знищення майна включає у себе чітке «повідомлення» шляхом використання символів чи об’єктів, що паплюжать чи оскверняють, наприклад, крові тварин та екскрементів.

Додаткові ресурси

Екстремізм в Америці: Посібник (Нью Йорк, NY: Антидефамаційна ліга, 2002 р.).

Загальні рекомендації щодо злочинів ненависті та пропаганди ненависті, Королівська кінна поліція Канади; Міністерство Генерального повіреного та Виправної служби Канади, 20 травня 1998 р.

Karen A. McLaughlin, Kelly J. Brilliant, Лікування ненависті: Національний навчальний план з попередження злочинів ненависті для середньої школи (Ньютон, Массачусетс: Центр розвитку освіти, 1997 р.).

James J. Nolan III, Jack McDevitt, Shea Cronin, Amy Farrell, Вчимося бачити злочини ненависті: Основа для розуміння та прояснення незрозумілостей при кваліфікації злочинів, викликаних упередженнями, Criminal Justice Studies, Vol. 17, No. 1, pp. 91-105.

Robin Oakley, Визначення політики щодо расистських злочинів та актів насильства: Порівняльний аналіз (Відень: Європейський центр із моніторингу проявів расизму та ксенофобії, 2005 р.).

Захист учнів від проявів ворожості та злочинів ненависті: Керівництво для шкіл, Департамент освіти США, Офіс громадянських прав; Національна асоціація генеральних прокурорів, січень 1999 р.

Расизм як злочин, Європейська мережа проти расизму, 30 жовтня 2006 р..

Робоча група з підготовки звіту про стан злочинів ненависті, керівник від Шотландії. Робоча група з питань злочинів ненависті, вересень 2004 р.

Джок’якартські принципи: Принципи застосування міжнародних правозахисних законів щодо сексуальної орієнтації та статевої ідентифікації. Джок’якартські принципи, березень 2007 р.

Глава 3 Робота з системою кримінальної юстиції

Основна відповідальність за боротьбу зі злочинами ненависті покладається на уряди, що мають систему кримінальної юстиції. НУО можуть працювати як із громадами, що зазнають дискримінації, так і з поліцією та представниками органів місцевого самоврядування. Метою такої співпраці є покращення стосунків між органами влади та жертвами, а також підвищення доступу та надійності засобів захисту від злочинів ненависті.

Реакція системи кримінальної юстиції

Більшість систем кримінальної юстиції збирають певні дані для оцінки ефективності роботи правоохоронних органів, прокурорів та судової системи. Інформація щодо кількості зафіксованих інцидентів з підстав ненависті, а також кількості арештів, порушених справ та винесених вироків може продемонструвати рівень успішності застосування права. У деяких містах або юрисдикціях від поліції вимагається надання даних щодо інцидентів та злочинів, викликаних ненавистю, навіть якщо чинна загальнонаціональна система не передбачає збору таких даних.

Роль поліції

Працівники поліції часто є першими професіоналами, які прибувають на місце злочину ненависті, а органи поліції у багатьох випадках є єдиними урядовими установами, що можуть провести ретельне розслідування потенційних злочинів ненависті.