Попередження та реагування на злочини ненависті (стр. 1 )

Попередження та реагування на злочини ненависті

Довідкове керівництво для НУО у регіоні діяльності ОБСЄ

Опубліковане Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ/ОБСЄ)

вул. Алея Уяздовська 19

00-557 Варшава

Польща

www. osce. org/odihr

© ОБСЄ/БДІПЛ 2009 р.

ISBN 978-92-9234-767-3

Усі права збережені. Зміст цієї публікації може бути вільно використаний та скопійований для використання у навчальних та інших некомерційних цілях за умови, що будь-яке відтворення тексту публікації міститиме посилання на ОБСЄ як на джерело інформації.

Макет Нони Рейтер

Надруковано у Польщі видавництвом Poligrafus Andrzej Adamiak

Попередження та реагування на злочини ненависті

Довідкове керівництво для НУО у регіоні діяльності ОБСЄ

Зміст

Подяка. 4

Вступне слово. 5

Вступ. 6

Історія питання. 6

Роль БДІПЛ.. 7

Роль НУО.. 7

Правозахисники. 8

Довідкове керівництво. 8

Глава 1 Ключові концепції та питання. 9

Злочини ненависті: розуміння цього явища. 9

Інциденти, викликані ненавистю.. 10

Злочини ненависті та мова ненависті 10

Чому злочини ненависті відрізняють від інших злочинів?. 11

Правові питання. 12

Закони проти злочинів ненависті 12

Аргументи на користь запровадження законів проти злочинів ненависті 12

Глава 2 Визнання злочинів ненависті 14

Ознаки злочину ненависті 14

Змішані мотиви. 17

Характер насильства. 18

Глава 3 Робота з системою кримінальної юстиції 20

Реакція системи кримінальної юстиції 20

Роль поліції 20

Застосування права, реагування та попередження. 21

Покращення стосунків між громадою та поліцією.. 22

Комітети, що поєднують розрив між поліцією та громадою.. 23

Навчання для НУО та поліції 23

Глава 4 Збір даних, моніторинг та звітування. 26

Яка офіційна інформація збирається?. 26

Перешкоди для отримання достовірних даних щодо злочинів ненависті 26

Як НУО можуть покращити ситуацію зі звітуванням щодо злочинів ненависті?. 28

Збір інформації про злочини ненависті 29

Моніторинг окремих випадків. 32

Глава 5 Підтримка жертв з боку НУО.. 35

Допомога жертвам у повідомленні про злочини ненависті 35

Зустріч із жертвами: слухаємо, підтверджуємо, направляємо. 37

Ведення записів. 39

Забезпечення конфіденційності 40

Збереження речових доказів. 40

Подолання мовних бар’єрів. 40

Культурна свідомість. 41

Робота з громадою як попередження злочинів ненависті 41

Глава 6 Стратегії боротьби з мовою ненависті 43

Мова ненависті та закон. 43

Моніторинг. 44

Політики. 44

Мова ненависті та нетерпимість у футболі 44

Ненависть в Інтернеті: Що треба знати. 45

Що можуть зробити НУО?. 45

Глава 7 Роль НУО у підвищенні обізнаності та лобіюванні 49

Відповідь громадськості на злочини ненависті: Залучення громади. 49

Створення коаліцій. 52

Робота зі ЗМІ. 54

Освіта та навчання. 55

Глава 8 Захист інтересів з боку НУО: Міжнародна структура. 58

Міжурядові організації 58

Органи моніторингу виконання угод. 59

Подяка

Це Довідкове керівництво розроблене Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) у співавторстві зі Стівом Весслером, Директором Центру запобігання злочинам ненависті (Сполучені Штати Америки).

БДІПЛ також висловлює подяку всім, хто брав участь та присвятив багато часу цьому проекту. Особлива подяка Стейсі Бердетт (Антидефамаційна ліга, США) та Майклу МакКлінтоку (правозахисна організації «Human Rights First», США). Публікація цього довідника стала можливою завдяки щедрому фінансовому внеску Уряду Франції.

БДІПЛ також висловлює свою подяку за відгуки та надання інформації під час проведення круглих столів, на яких були представлені до обговорення перші проекти довідника Азаду Алі (Muslim Safety Forum, Сполучене Королівство); Олександру Аксельроду (Фонд толерантності, РФ); Сюзетті Бонкхорст (Міжнародна мережа проти віртуальної ненависті, Нідерланди); Мохаммеду Будженану (Канадська арабська федерація, Канада); Рональду Айсенсу (Фонд «Magenta», Нідерланди); Валентину Гонсалесу (Movimiento contra la Intolerancia, Іспанія); Марії Грясноу (Kulturburo Sachsen, Німеччина); Суреш Гроувер (Моніторингова група, Сполучене Королівство); Ангеліті Камільській (Латвійський центр прав людини, Латвія); Івану Кузьмовичу (Гельсінський комітет прав людини в Сербії, Сербія); Полу ЛеЖандру (Human Rights First, США); Кристині Лудес (Європейське відділення Міжнародної лесбійської і геївської асоціації. Бельгія); Маріан Мандач (Romani CRISS, Румунія); Ларрі Оломоофе (Європейський центр прав Рома, Угорщина); Рафалу Панковському (Never Again/Collegium Civitas. Польща); Хатуні Цитнтадзе (Спілка «XXI століття», Грузія); Олександру Верховському (Інформаційно-аналітичний центр «СОВА». РФ); Каю Венделу (Opferperspektive e. V., Німеччина).

Вступне слово

Кожного року тисячі людей у регіоні діяльності ОБСЄ стають жертвами проявів нетолерантності. Людям погрожують, їх ображають або на них нападають внаслідок їхньої начебто приналежності до групи, що має певні ознаки, зокрема «расові», мовні, релігійні чи будь-які інші. Оскверняються кладовища, релігійні споруди та пам’ятники, оскільки їх асоціюють з тією чи іншою групою чи групами.

Злочини та інциденти, викликані ненавистю, мають гірші наслідки для жертв, ніж «звичайні» злочини – вони посилають сигнал спільноті в цілому. Цей сигнал означає, що такій спільноті відмовляють у праві бути частиною суспільства. Злочини ненависті наводять страх поза межами окремого муніципалітету або держави, тож потенційно вони можуть поширюватися та викликати широкомасштабні конфлікти.

Визнаючи існування цього явища та його небезпеку, країни-учасниці ОБСЄ посилили свої зобов’язання та розробили інструменти, спрямовані на надання більш енергійної та ефективної відповіді задля боротьби з такими злочинами та інцидентами. У той час, коли відповідальність за боротьбу зі злочинами ненависті покладається у першу чергу на органи влади, ОБСЄ також визнає важливу роль, яку відіграє громадянське суспільство у докладанні відповідних зусиль.

Громадянське суспільство часто було першим у визначенні перших ознак та у боротьбі проти нетолерантності та дискримінації. Оскільки представники громадянського суспільства живуть всередині громад, вони стають свідками проявів нетерпимості до того, як про це стає відомо поліції; вони в змозі надавати допомогу потерпілим у той час, коли відповідні органи все ще розробляються відповідні механізми. Лідери громадянського суспільства також часто нагадували органам влади про їхні обов’язки щодо звітування та реагування на злочини ненависті, а також щодо захисту кожного. У деяких країнах громадянське суспільство багато зробило для розширення можливостей громад у сприянні соціальним змінам та здійсненні правових реформ.

Надання підтримки громадянському суспільству у його намаганні подолати дискримінацію та плекати мирну культуру становить ключову частину місії БДІПЛ. Це Довідкове керівництво БДІПЛ з попередження та реагування на злочини ненависті є складовою частиною ширшої програми, спрямованої на надання допомоги громадянському суспільству у розробці, розвитку та впровадженні стратегій боротьби зі злочинами ненависті. Сподіваючись, що ця публікація стане настільним довідником, я закликаю усіх читачів надсилати до БДІПЛ будь-які коментарі та інформацію, які вони вважають корисними для наступних видань.

Публікація Довідкового керівництва БДІПЛ з попередження та реагування на злочини ненависті була б неможливою без досвіду, яким представники громадянського суспільства щиро поділилися з БДІПЛ. Я хотів би від чистого серця подякувати всім, хто брав участь у підготовці цього довідника.

Посол Янеш Ленарчіч

Директор Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ

Вступ

Злочини, викликані упередженим ставленням, які також називають злочинами ненависті (hate crimes), або злочинами, породженими забобонами (bias crimes), трапляються в усьому світі.

Повага та рівні права кожного становлять необхідні передумови існування будь-якого стабільного суспільства. Злочини, викликані упередженим ставленням до людей внаслідок їхньої особистості, не відповідають цим цінностям. Для урядів, безперешкодні злочини ненависті становлять серйозні загрозу національній безпеці, оскільки окремі акти можуть розвинутися у громадські заворушення. У найбільш екстремальних випадках вони можуть привести до розв’язання війни та перейти державні кордони.

Втім, незважаючи на те, що основна відповідальність за попередження та покарання злочинів ненависті покладається на державу, неурядові організації довели, що вони відіграють важливу роль у розірванні цього кола насильства.

Це Довідкове керівництво спрямоване на надання допомоги НУО, що працюють у сфері попередження та реагування на злочини ненависті у регіонах діяльності ОБСЄ, у вигляді основних інструментів, потрібних для їхньої роботи, викладених у простій але вичерпній формі.

Довідник надає інформацію про злочини ненависті у регіоні діяльності ОБСЄ, заходи, які вживають уряди та громадянське суспільство для їхнього подолання, а також приклади стратегій, які НУО визнали корисними та ефективними.

Історія питання

Злочини ненависті руйнують як особисті свободи громадян, так і безпеку громади. Якщо вони залишаються безкарними, такі злочини кидають виклик принципу верховенства права. Все більше урядів визнає, що насильницькі злочини ненависті можуть загрожувати національній безпеці. З огляду на це, 56 країн-учасниць ОБСЄ взяли на себе численні зобов’язання щодо подолання нетерпимості та дискримінації.

ОБСЄ приділяє особливу увагу злочинам ненависті, тому що вони є найбільш небезпечними проявами нетерпимості. Рада Міністрів ОБСЄ неодноразово підтверджувала визнання загрози злочинів ненависті для безпеки окремих осіб та соціальної єдності, а також їхнього потенціалу розвитку у конфлікти та більш масштабне насильство.[1]

Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) отримало завдання забезпечити надання підтримки державам та організаціям громадянського суспільства у їхніх зусиллях у напрямку попередження та реагування на злочини ненависті.[2] Унікальне географічне та політичне охоплення діяльності ОБСЄ дозволяє БДІПЛ об’єднати людей та ідеї з Європи, Центральної Азії та Північної Америки. Все більше урядів та організацій громадянського суспільства у регіоні діяльності ОБСЄ починають працювати у коаліціях, розробляючи та впроваджуючи новітні методи боротьби зі злочинами ненависті.