Попередження та реагування на злочини ненависті (стр. 7 )

Крім вищезазначеного, що стосується страхів та сприйняття з боку жертв, існують інші фактори, що можуть призвести до неналежного звітування щодо злочинів ненависті, зокрема:

• Закони про злочини ненависті не враховують певних видів дискримінації: якщо закони про злочини ненависті не враховують певних видів дискримінації, зокрема насильство з мотивів гендерної ідентифікації або сексуальної орієнтації, члени груп, вразливих для таких нападів, з меншою ймовірністю будуть надавати свідчення про інциденти або називати напади злочинами ненависті;

• Жертви можуть бути знеохочені поліцією або органами влади щодо подання скарги: у деяких випадках жертви, які були готові подати офіційну скаргу, відмовилися від цього, оскільки працівники поліції заохочували їх до цього або сказали їм не вказувати ненависть у якості мотивації злочину, оскільки це не є доречним у скарзі. Зокрема поліція може стверджувати, що злочин був незначним, або що це був молодіжний жарт, тому офіційна скарга ні до чого не призведе. Поліція також може вказувати на те, що офіційна скарга може призвести до подальших проблем, пов’язаних із помстою жертві, або що вона має розслідувати більш серйозні злочини. У деяких випадках поліція може реєструвати лише частину заяви, виключаючи з неї деталі, пов’язані з мотивацією ненависті, вказані заявником.

Як НУО можуть покращити ситуацію зі звітуванням щодо злочинів ненависті?

Якщо злочини не реєструються, органи влади можуть вважати або стверджувати про відсутність злочинів ненависті. НУО можуть відстежувати загальну частоту злочинів ненависті, а також офіційну реакцію на окремі випадки. За допомогою моніторингу злочинів ненависті та звітуванню НУО можуть визначити тенденції та вжити заходів у конкретних випадках.

Посібник, підготований Організацією американців китайського походження, пояснює, що дані, отримані завдяки моніторингу НУО, є «важливими для ефективного попередження та реагування».[16] Зокрема, збір даних про злочини ненависті:

• Робить громаду пильною щодо забезпечення безпеки її членів;

• Підвищує вірогідність повідомлення жертвами про злочини ненависті;

• Надає громаді можливість публічно засудити ненависть та залікувати рани;

• Заперечує мовчазний сигнал щодо прийняття злочину громадою, який би подала громада, якби не відповіла на злочин ненависті, що стався серед її членів;

• Інформує громаду про реальну поширеність злочинів ненависті;

• Надає громаді можливість обговорити варіанти відповіді на злочини ненависті (наприклад, громадська освіта, організація громади, лобіювання законодавства, молодіжні програми та партнерські стосунки між поліцією та громадою);

• Надає законодавцям, урядовцям та іншим спонсорам інформацію, яку вони потребують для прийняття рішень про фінансування освіти та навчання, попередження та надання допомоги жертвам.

НУО також можуть допомагати у створенні каналів для осіб, які оскаржують дії працівників поліції, забезпечуючи гарантії належної конфіденційності, якщо жертвам бракує довіри до органів влади. Крім представництва жертв при оскарженні справи в офіційних антидискримінаційних органах або у державній прокуратурі, НУО також можуть подавати скарги щодо дискримінаційних дій, включаючи насильство, з боку поліції. 16

У Сполученому Королівства, де інциденти, викликані ненавистю, можуть повідомлятися поліції жертвами або будь-яким, хто діє від їхнього імені, Траст безпеки громади у 2001 році отримав статус третьої сторони, що має право повідомлення. Це дозволяє організації діяти у якості представника жертв, які не можуть або не бажають самостійно повідомляти поліцію.[17]

Збір інформації про злочини ненависті

Збір та поширення даних щодо злочинів ненависті є важливою частиною будь-яких зусиль, спрямованих на підвищення ефективності та реагування. Щоб подолати це явище, місцеві та центральні органи влади повинні знати реальний характер та масштаби, а також загрозу, яку воно представляє для суспільства. Навіть якщо конкретні громади стикаються зі щоденним насильством, породженим упередженнями, суспільство в цілому може не знати про його серйозність або про те, як воно поєднує інші форми дискримінації. Якщо офіційних збір даних є неефективним, дані НУО та інших спостерігачів, опитування та інформація ЗМІ можуть продемонструвати, що існує проблема, яка вимагає як політичних дій, так і нових законів для її вирішення.

Багато НУО збирають інформацію та узагальнюють дані щодо реального стану речей відносно злочинів ненависті у власних громадах. Дані, отримані НУО протягом певного проміжку часу, аналізуються майже так само, як офіційні дані, хоча й не можуть замінити збір офіційних даних. Інформація, отримана НУО, включаючи результати опитувань, може продемонструвати змінні моделі насильства, включаючи мішені злочинів ненависті, виконавців, а також потребу у здійсненні невідкладних превентивних дій. Ця інформація може бути корисною для поліції та НУО при розробці багаторічних планів реагування та попередження. За умови потужного лобіювання збір таких даних та їхній аналіз можуть у свою чергу бути використані для формування політики на рівні місцевих та центральних органів влади.

НУО можуть також відстежувати реагування поліції та судової влади на злочини ненависті та періодично оприлюднювати цю інформацію. Це створює основу для відстеження громадянським суспільством дій уряду, а також допомагає переконатися, що злочини ненависті не залишатимуться безкарними.

Дослідження, проведене Anne Frank House в Амстердамі разом із Лейденським університетом, мало на меті аналіз розслідувань справ поліцією та порушення справ. Звіт за результатами дослідження за 2006 рік був опублікований у грудні 2008 р. – Opsporing en vervolging in 2006 (Розслідування та порушення справ у 2006 р.).[18]

Організації, які працюють у громаді, знаходяться у вигідному становищі, щоб дізнаватися про інциденти та злочини ненависті, що стосуються їхньої власної громади, особливо ті, які надають підтримку жертвам. Інформація про конкретні випадки може збиратися НУО для використання під час роботи з органами влади у якості посередників для забезпечення справедливості та офіційної підтримки жертв.

Деякі поширені засоби збору інформації:

• Опубліковані дані: огляд газет, Інтернету та інших опублікованих звітів про злочини ненависті, включаючи Інтернет-сайти та публікації екстремістських організацій, може допомогти дізнатися важливу інформацію. Крім цього, перегляд веб-сайтів урядових органів та інших НУО може стати джерелом епізодичної інформації, точних даних та корисної аналітичної інформації. Оскільки НУО намагаються підвищити достовірність свого моніторингу, дуже важливо, щоб вони вказували джерело інформації, яку вони наводять;

• Бесіди: НУО часто відіграють унікальну роль, проводячи розмови з жертвами злочинів ненависті, їхніми сім’ями та свідками про те, що вони пережили. При проведення та записі таких бесід із жертвами слід брати до уваги деякі особливі міркування, що розглядаються далі (Див. Глава 5: Підтримка жертв з боку НУО);

• Обговорення у групах та «фокус-групи»: «фокус-група» - це невелика група, яку зібрали для проведення якісного дослідження. Учасників групи просять висловити свої думки або описати свій досвід щодо окремих питань. Зустрічі можуть проводитися із невеликою кількістю учасників (як правило, 4-12 осіб), які представляють групи, що традиційно зазнавали насильства, дискримінації та злочинів ненависті. Часто корисно попросити учасників розказати або написати про інциденти, свідками або жертвами яких вони стали. Для багатьох жертв ненависті легше написати про інцидент, ніж розказати про нього. Узагальнена інформація, отримана від учасників фокус-груп, має надаватися з належним дотриманням вимог щодо конфіденційності;

• Опитування: НУО можуть мати можливість проводити опитування серед членів окремих груп населення щодо їхнього досвіду злочинів ненависті. За результатами таких опитувань НУО можуть ретроспективно проаналізувати поширеність злочинів ненависті протягом визначеного проміжку часу. Опитування можуть проводитися серед відносно невеликих груп людей та мати форму інтерв’ю або Інтернет-анкетування. Важливо чітко визначити методологію, що використовуються для проведення опитування, включаючи параметри групи учасників опитування, критерії, за допомогою яких вони відбиралися, кількість респондентів, точні запитання, на які вони відповідали, а також умови, в яких вони надавали інформацію. Результати опитування можуть бути значущими, навіть коли опитування було відносно невеликим за обсягами, але вибірка була ретельно визначена.

У Російській Федерації організація Amnesty International провела опитування серед людей африканського походження, які мешкають у Москві. У ході дослідження респондентів попросили описати їхній досвід щодо насильства на ґрунті ненависті у період з травня 2001 року до квітня 2002 року. Загалом, 180 респондентів повідомили про 204 напади.[19] Дослідження, проведене у 2006 році Ініціативою кримінальної юстиції Інституту відкритого суспільства, визначило, що понад половина усіх людей, яких зупинили у московському метрополітені, були пасажирами з неслов’янською зовнішністю, хоча частка таких пасажирів метро становить менш, ніж 5%. Дослідження базувалося на результатах моніторингу понад 1000 випадків зупинення пасажирів працівниками міліції. Було встановлено, що етнічна вибірковість була всюдисущою у московському метрополітені, втім, вона була також майже даремною: дослідження встановило, що лише 3% випадків зупинення пасажирів працівниками міліції «встановило навіть адміністративні правопорушення, зокрема відсутність належних документів».[20]

Організації, діяльність яких включає роботу екстрених «гарячих ліній» для скарг, що стосуються інцидентів та злочинів ненависті, отримують детальну інформацію про конкретні випадки, що часто може залишатися конфіденційною. З іншого боку, вони можуть підрахувати кількість отриманих скарг та розбити їх на категорії інцидентів, що може надати корисну загальну картину. При цьому слід завжди зберігати конфіденційність жертв, виключаючи інформацію, що може розкрити особу.