Health habits and their formation among today’s young people of school age in Poland (стр. 10 )

2.5. Показано способи контролювання якості лінгвістичного продукту в СПП. Так, автоматизовано перевіряється статус і повнота виконання часткових завдань проекту, форматування оригіналу та перекладу, консистентність термінології та статус уживаних термінів, правопис і дотримання правил пунктуації, специфічних для мови (напр.: уживання крапки після порядкових числівників у німецькій мові), дотримання редакційних правил (частково) і повнота перекладу (визначається за кількістю символів у сегментах оригіналу та перекладу) та ін. Уручну перевіряється зрозумілість і когерентність документа, консистентність формулювання, когерентність вербальної та невербальної інформації, термінологічна та фахова правильність перекладу тощо.

3. Розроблено теоретичні засади для анотування масиву паралельних німецько-українських речень, що дозволило здійснити експеримент з побудови банку паралельних дерев у моделі дерев залежностей. Їхнє вирівнювання ускладнюється дивергенціями типу: відсутність граматичної категорії артикля в українській мові, вербальний характер і рамкова конструкція німецького речення, часткова лакунарність і неповна еквівалентність лексики, невідповідність порядку слів у реченні, різні способи вираження посесивності, зворотності, модальності, а також сполучування іменника з іншими частинами мови через розбіг кількості та функцій відмінків та ін. Проте вони не виключають можливості побудови банку паралельних дерев на ґрунті гармонізованих методів анотування.

Сучасний рівень комп’ютерно-лінгвістичних досліджень в Україні не дозволяє автоматизувати процес побудови банку паралельних німецько-українських дерев. Процес ручного анотування надзвичайно трудомісткий та тривалий, але забезпечує високу точність анотування. Необхідність розроблення ефективних методів автоматизації побудови банків паралельних дерев на ґрунті гармонізованих методів анотування німецької та української мов обумовлена важливістю ресурсу для візуалізації дивергенцій і конвергенцій робочої пари мов, дослідження їх синтаксичної структури, тренування й оцінювання ефективності парсерів. Наголошуємо актуальність завдання побудови такого банку та його інтегрування у віртуальні системи професійної взаємодії, що, у свою чергу, вимагає уніфікації структури файлів і наборів тегів, а також докорінного перероблення систем пам’яті перекладу через принципово різні методи опрацювання мовного матеріалу.

4.  Розроблено навчально-методичні засади термінологічного забезпечення німецько-українських проектів ТД, основу яких складає повний цикл термінологічної діяльності, зокрема: планування, пошук та екстракція термінології, термінотворення та запозичення термінології, її упорядкування, уніфікація, інтернаціоналізація, гармонізація та стандартизація, укладання термінологічної бази даних, актуалізація, синхронізація і міграція термінології та контроль за вживанням термінів у текстах ТД.

4.1.   Прескриптивна прагматично-орієнтована контекстуальна або системна бідиректальна термінологічна діяльність із застосуванням системи управління термінологією MultiTerm є цілком розумною альтернативою традиційній термінографії, оскільки кваліфіковане застосування такого ресурсно-інструментального комплексу дозволяє швидко розв’язувати проблеми тлумачно-перекладної термінографії в Україні (відсутність або неактуальність перекладних галузевих словників, лакунарність термінології та ін.), створювати термінологію на основі світових стандартів термінологічної діяльності та орієнтуватись у процесі термінотворення на термінологічні системи, сформовані для світових мов.

4.2.  Сформульовано передумови створення якісного термінологічного ресурсу для забезпечення проектів ТД, зокрема: знання предметної галузі, системний аналіз понять предметної галузі, аналіз двомовних галузевих текстів, узгодження підготовлених термінів і прототермінів мовами оригіналу та перекладу з експертами галузі та термінологами, розроблення концепції та структури термінологічної бази даних, орієнтованої на поняття, підготовка інформації, яка унаочнює особливості вживання термінології в текстах ТД та ін.

4.3.  Запропоновано шляхи інтернаціоналізації новітніх термінів на ґрунті термінів і терміноелементів класичних мов і зразків популярної мови-донора з урахуванням критеріїв, як-от: точність, однозначність, економність, нейтральність, мотивованість, інтернаціональність, похідність, лінгвістична коректність, вимовлюваність, взаємнооднозначність, орієнтування на адресата, інтернаціональність та консистентність. Консистентність, інтернаціоналізація та гармонізація термінології вирішують проблеми лакунарності та забезпечують мультилінгвальну консистентність термінології та текстів ТД, спрощують переклад ТД та підвищують ефективність міжкультурної комунікації.

4.4.  Окреслено способи забезпечення консистентності термінології в текстах ТД, зокрема: уніфікація орфографічної форми термінів на ґрунті норм національного та корпоративного правопису, термінотворення за аналогією, скорочення термінів на основі конституентів композитів, послідовне уживання уніфікованих та унормованих термінів, відмова від синонімів або визначення їхнього статусу для перекладу іноземними мовами, бідиректальний принцип укладання термінологічного ресурсу.

4.5.  Висвітлено принципи створення й актуалізації термінологічної бази даних, орієнтованої на поняття, необхідні передумови варіювання її структури, способи міграції та синхронізації термінології, а також можливості трансформування ТБД в інформаційно-довідкові системи та контролювання доступу до них. Обґрунтовано, чому функціональність СУТ забезпечується орієнтуванням на поняття, автономією номінації, елементарністю, комбінованістю, повторюваністю та консистентністю полів даних, структуруванням термінологічної статті на рівні індексу, терміна та полів даних. Запропоновано категорії даних та їхні значення, релевантні для німецько-української пари мов.

5. Охарактеризовано прагматичні чинники, які впливають на ефективність екстрафахової комунікації виробника зі споживачем та їхній вплив на продукування текстів ТД як форми репрезентації дискурсу і соціального контексту.

5.1. Описано умови правильної інтерпретації інформації споживачем, зокрема: зв’язність форми мовного вираження зі споживачем, інтенцією та пропозицією повідомлення. Такий підхід обґрунтовано фактами, які доводять, що трансляція семантики як особистісних психо-когнітивних інформаційних компонентів повідомлення вимагає їхнього поєднання з літеральними й узуальними значеннями (не)вербальних засобів, які їх виражають та вможливлюють комунікацію.

5.2. Аргументовано необхідність врахування категорії суб’єктивності, оскільки за неоднорідності потенційної аудиторії споживачів ілокутивний ефект комунікації досягається правильністю інтерпретації інтенції та пропозицій, імплікацій та пресупозицій, лінгвокультурних і дискурсивних форм мовного вираження (способи репрезентації інформації з огляду на мову, тип тексту, стиль, регістр та ін.).

5.3. Розроблено рекомендації щодо планування макроструктури текстів ТД, розбудови темо-ремних реляцій, вибору прямих мовленнєвих актів і відповідних маркерів ілокуції, а також засобів когеренції та когезії, релевантних для експліцитного вираження пропозиції німецьких текстів ТД.

Так, граматичні відношення у синтетичній українській мові виражаються узгодженнями, флексіями, керуванням та приляганням, що дозволяє варіювання слів у реченні для акцентування комунікативної перспективи. В синтетико-аналітичній німецькій мові синтаксичне узгодження сегментів речення також забезпечується узгодженнями, флексіями, відношеннями прилягання та керування, але окремі граматичні функції виражаються порядком слів. Через це порядок слів у німецькому реченні жорсткіший, а екстраполяція реми вимагає спеціальних конструкцій ((псевдо)розщеплені речення, пасив, конструкції з пасивним значенням та ін.).

Інвентаризовано, систематизовано й описано засоби змістово-семантичного та формально-граматичного зв’язку, релевантні для німецьких текстів ТД. Перші експлікуються засобами референційної (повні або часткові рекуренції та субституції) та реляційної (сполучення сурядності, темпоральності, умовності, однонаправленої та різнонаправленої причинності, специфікації та порівнюваності) когеренції. Другі – засобами когезії, репрезентовані правилами форматування та правопису, засобами форики та дейксису, лексико-граматичними засобами зв’язку (прислівники, прийменники, сполучники, частки, дієприкметники, граматичні категорії часу, способу, стану та ін.), які виражають граматичні відношення, відношення реляційної когеренції, відношення дії до дійсності, відношення між об’єктами та суб’єктами та ін.

6.  Доведено, що в системі комунікації «виробник-споживач» мова здатна і повинна стати компонентом ієрархічно вибудованої технології комунікації та слугувати інструментом забезпечення конкурентоспроможності продукту й економічної успішності виробника, що досягається якісним інформаційним супроводом і рестрикціями текстів ТД.

6.1.  Продемонстровано, що рестрикції необхідні для вирішення проблеми неоднозначностей природної мови; накопичення та уніфікації лінгвістичних ресурсів; підвищення якості машинного перекладу, функціональності інструментів, продуктивності роботи фахівців, ефективності паралельної та розподіленої роботи над створенням текстів ТД; сприяння успішності та ефективності глобальної комунікації виробника зі споживачем через прості, уніфіковані, консистентні та однозначні тексти.

6.2.  З’ясовано, що рестрикції німецької мови ускладнюють складна система відмінювання, багата система флексій, складний синтаксис, можливості варіювання синтаксичної структури, конверсивне словотворення та ін.

6.3.  На основі емпіричного аналізу виокремлено універсальні правила рестрикції тексту, зокрема: 1) обмеження довжини речення; 2) одне речення репрезентує одну ідею і навпаки; 3) уніфікація формулювання; 4) уживання граматично повнозначних речень та уникання еліптичних конструкцій; 5) проста граматична структура речення; 6) уживання активного стану, якщо агенс релевантний, та пасивного – якщо описуються процеси; 7) відмова від прономінальної референції; 8) уживання артиклів для ідентифікації іменників; 9) обмеження словника та вживання узуально поширеної нейтральної лексики; 10) дотримання правил правопису.