Health habits and their formation among today’s young people of school age in Poland (стр. 6 )

Система дозволяє укладачеві визначати і варіювати структуру ТБД, забезпечує оптимальне адміністрування, актуалізацію, міграцію та синхронізацію термінологічних ресурсів, не потребує значних витрат на технічну підтримку централізованої системи, уможливлює легкий доступ до термінології через інформаційні середовища різного типу (СУТ, редактор Word, система пам’яті перекладу SDL та ін.) та її трансформування в інформаційно-довідкові системи. Фільтри уможливлюють точний, неточний або повнотекстовий пошук, а також міграцію та публікацію термінології «на запит» (одно - та двомовні тлумачно-перекладні словники, реєстри термінів, окремі термінологічні статті, термінологію для машинного опрацювання тощо). Робота в MultiTerm визначається статусом (термінолог, перекладач, коректор та ін.) і правами користувача (адміністрування ТБД, поповнення термінологічної бази даних з правом або без права видалення термінів, переклад термінології та ін.).

Корпоративна термінологічна діяльність не може бути завершена, оскільки глобальний інформаційний супровід продукту вимагає постійної актуалізації та поповнення лінгвістичних ресурсів для якісної репрезентації продукту. Тому термінологічна діяльність – найбільш суттєва складова в процесі роботи над створенням і підтримкою багатомовного контенту, починаючи від фази створення тексту мовою оригіналу до його багатомовного перекладу.

У четвертому розділі «Прагматичні аспекти продукування німецьких текстів технічної документації» висвітлено механізми психо-когнітивного опрацювання тексту людиною, описано специфіку досягнення цілей комунікації за посередництвом тексту як мовленнєвої діяльності, обґрунтовано переваги комунікативно-орієнтованої синтаксичної структури текстів ТД, систематизовано засоби змістово-семантичного та структурно-граматичного зв’язку, релевантні для німецьких текстів ТД.

Розуміння та інтерпретація тексту відбувається в процесі опрацювання інформації на основі операцій комбінування, ідентифікації, інтерпретації, впізнавання, пригадування (Т. ван Дейк) та запам’ятовування, а також пов’язування інформації з тексту з інформацією, яка зберігається в довготривалій пам’яті людини задля коректування та поглиблення її знань і компетенцій. Операції комбінування та ідентифікації активізуються на етапі сприймання й аналізу лінійної послідовності символів. Аналізуючи ці комбінації символів на рівні слова та реляційні зв’язки між ними, реципієнт ідентифікує знайомі сутності, реалії та концепти, розпізнає ілокуцію та пропозицію, реконструює та екстрагує семантику повідомлення. Екстрагована інформація співвідноситься з інформацією, акумульованою в процесі навчання та досвіду, що зберігається в індивідуальній довготривалій (концептуальній) пам’яті, семантичні структури якої корелюють з актуальними знаннями про світ і стереотипними нормами поведінки, специфічними для певного культурного та соціального оточення. В процесі сприймання сегментів тексту в реципієнта формується очікування про перебіг подій у континуумі часу та простору тексту, невідповідність яким результує нерозумінням, здивуванням, комічним ефектом тощо. Ефект «розуміння» тексту (не)досягається на ґрунті операцій впізнавання, пригадування, ідентифікації, інтерпретації, які активізуються в мовно-розумовому апараті людини, а структурування семантики тексту відбувається опусканням, узагальненням, конструюванням, додаванням, пермутацією, заміщенням та рекомбінацією сегментів змісту. Зауважимо, що інтерпретація змісту тексту на рівні мікроструктур має рекурсивний характер послідовного наближення: з тексту виокремлюється низка пропозицій, яка пов’язується з попередньою та наступною послідовністю пропозицій, допоки не завершиться інтерпретація цілого тексту.

Мовленнєва діяльність реалізується на рівні локуції (висловлювання), перлокуції (прогнозований результат мовленнєвої дії) та ілокуції (формулювання пропозиції з опорою на усталені зразки). Ілокутивні мовленнєві акти формулюються за допомогою графічних знаків, які мають певне значення та використовуються з певним наміром, а ілокутивний ефект досягається, якщо реципієнт розуміє пропозицію. Так, формулювання тексту, оптимального для ментального опрацювання, базується на врахуванні механізмів операційної обробки інформації мозком людини та розумінні когнітивної структури концептуальної пам’яті потенційного реципієнта, специфічної для лінгвокультури та соцільного статусу; знанні зразків і традицій галузевого тексту, конвенціоналізованих в межах фаху, корпорації та культури; плануванні та оптимальному структуруванні пропозицій на рівні глобального змісту тексту; уживанні мовних засобів, які експлікують пропозицію з урахуванням рівня фаховості тексту ТД. Це доводить соціальний характер мовленнєвих актів і виводить ілокутивну дію у площину прагматики: текст повинен оптимально виконувати заплановану соціальну функцію та сприйматись реципієнтом як адекватний для комунікативної ситуації. Таким чином, розуміння умов, необхідних для успішної комунікації, базується на природі (по)дії, а успішність мовленнєвого акту зумовлюється комунікативним контекстом, компонентами якого виступають автор і реципієнт. Їхні дії в процесі комунікації, система мови, якою послуговуються комуніканти, мета і планування мовленнєвої діяльності, соціальні ролі комунікантів, релевантність, надійність та якість інформації в текстах ТД.

Для розуміння та зв’язування тексту надзвичайно важливі теми як опорні пункти висловлювання, тому на рівні синтагми інформацію в тестах ТД важливо структурувати за напрямком від «відомого» до «нового», у комунікативному синтаксисі «тема» і «рема», які в тексті комбінуються в ієрархічну структуру темо-ремних реляцій (проста лінійна прогресія; константна прогресія; прогресія з темами, похідними від гіпертеми; прогресія з розщепленою ремою; контекстуальна прогресія (Ф. Денеж)). Комунікативні категорії тема і рема, як правило, збігаються з граматичними категоріями суб’єкта і предиката, тому тема часто виступає у функції суб’єкта, а рема – предиката або об’єкта висловлювання (С. Гьопферіх). Способи формулювання комунікативно-орієнтованого повідомлення обумовлені структурою мови. Так, в українській мові, де слова поєднуються зв’язками керування, узгодження та прилягання, існує більше можливостей для акцентування комунікативної перспективи висловлювання, що дозволяє варіювання його синтаксичної структури. В аналітичній англійській мові слова поєднуються, як правило, зв’язками прилягання та керування, тому синтаксична функція слів у реченні визначається порядком слів, що вимагає його жорсткого упорядкування. Тому для акцентування реми та її екстраполяції на початок речення в англійській мові використовуються розщеплені та псевдорозщеплені речення (С. Грінбаум / Р. Кверк). Аналітико-синтетична німецька мова характеризується зв’язками керування, прилягання та узгодження, тому комунікативна перспектива висловлювання експлікується безособовими реченнями, інверсією, пасивним станом та альтернативними засобами вираження посесивності тощо. Позиціонування теми та реми дозволяє диференціювати висловлювання на об’єктивні та суб’єктивні (П. Блументаль). Перші орієнтовані на реципієнта та починаються з відомої теми, другі – на мовця і починаються, як правило, з невідомої реми. Тому говорять про нейтральний, або немаркований, та експресивний, або маркований, порядок слів у реченні (Дж.‑П. Конфейс).

Жанрова модель тексту ТД обумовлюється прототипною структурою типів або класів текстів, конвенціоналізованих в межах предметної галузі або типів тексту, специфічних для лінгвокультури, а його глобальний зміст репрезентується на рівні послідовностей концептуально пов’язаних пропозицій, які підпорядковуються макроструктурі та зв’язуються на рівні слів, синтагм, речень і надфразових єдностей реляційними зв’язками різного типу. Змістова, логічна та семантична цілісність тексту забезпечується на рівні когезії, яка диференціюється на референційну та реляційну (Шмітц, 1999). Перша забезпечується в німецькій мові повторним згадуванням мікротем або референтів і репрезентується на мовному рівні повними або частковими рекуренціями та субституціями. Друга – пов’язуванням повнозначних слів, синтагм і речень сімома типами зв’язку: 1) сполучення сурядності: адитивні й альтернативні; 2) сполучення темпоральності (характеризуються відношеннями передчасності, одночасності, наступності дій); 3) сполучення умовності; 4) сполучення однонаправленої причинності: причини, наслідку, модальності, інструментальності, мети; 5) сполучення різнонаправленої причинності: протиставності, допустовості; 6) сполучення специфікації: експлікація, рестрикція; 7) сполучення порівнюваності: порівнювання, пропорційність. На рівні поверхневої структури сегменти тексту пов’язуються засобами когезії, репрезентовані правилами структурування та форматування тексту, правилами правопису, лексико-граматичними засобами зв’язку, специфічними для німецької мови. Так, знаки пунктуації слугують зв’язуванню сегментів тексту, структуруванню семантики висловлювання та вираженню специфічних граматичних значень. Засоби форики та дейксису виконують функцію заміщення чи вказування (артиклі, займенники, прономінальні прислівники та реляційні слова та ін.). Лексико-граматичні засоби зв’язку, репрезентовані прислівниками, прийменниками, сполучниками, частками, дієприкметниками, а також граматичними категоріями часу, способу, стану та ін. виражають граматичні відношення між словами, сполучення реляційної когеренції, відношення дії до дійсності, відношення між діями, об’єктами та суб’єктами та ін. У тексті дисертації інвентаризовано, систематизовано й охарактеризовано засоби когезії, релевантні для експлікації комунікативних смислів, частотних для текстів ТД.

У п’ятому розділі «Контрольовані мови та рестрикція німецьких текстів технічної документації» охарактеризовано спільні та відмінні риси природної і контрольованих мов (КМ), проаналізовано екстралінгвальні чинники формування та сучасні концепції окремих КМ, охарактеризовано основні правила КМ, переваги та проблеми їх промислової імплементації. Запропоновано універсальні правила уніфікації та рестрикції німецьких текстів ТД на ґрунті лінгвістичних методів для роботи не з контрольованими мовами, які можуть розширюватись з огляду на потреби фахової галузі, корпоративної мови, проекту та індивідуального стилю.