Health habits and their formation among today’s young people of school age in Poland (стр. 8 )

Комфортність роботи з текстом обумовлюється його зоровим сприйманням і передбачає відсутність типографських помилок, вибір оптимального макета сторінки, формату тексту, а також способів візуалізації вербальної інформації.

Системотехнічні та лінгвістичні ресурси і процедури уніфікації та рестрикції дозволяють створювати якісні тексти мовою оригіналу. Проте їхнє комбінування та специфіка застосування співвідносяться як правила та стратегія гри, яку важливо вміло обирати залежно від комунікативної мети та завдання тексту. Перенесення концепції уніфікації та рестрикції тексту на перекладацьку діяльність гарантує полегшення та якість перекладу

У шостому розділі «Проблеми інтернаціоналізації, локалізації та перекладу текстів технічної документації» обґрунтовано необхідність інтернаціоналізації та локалізації текстів ТД, описано особливості адаптації німецьких текстів ТД до галузевих стандартів української мови. Систематизовано проблеми перекладу німецьких текстів ТД українською мовою, класифіковано та проаналізовано типові помилки в українських перекладах, охарактеризовано їхні причини та запропоновано варіанти їх виправлення.

Технічна локалізація продукту тісно пов’язана з лінгвокультурною та юридичною адаптацією ТД до стандартів галузевої мови перекладу, технічних вимог регіону та законодавства про імпорт продукції, специфікованого для предметної галузі. Тому виокремлюються три напрямки локалізації: програмних продуктів, веб-сторінок і текстів ТД на продукти. Локалізація тексту як форма його адаптації до стандартів лінгвокультури мов перекладу супроводжується двома протилежними тенденціями: інтернаціоналізація оригіналу та його локалізація мовами перекладу. Основна мета інтернаціоналізації – зрозумілість тексту за межами власної культури і заощадження коштів на перекладі та локалізації. Нейтралізація лінгвокультурної специфіки ТД забезпечується дотриманням правил репрезентації інформації, зокрема: відмова від сленгізмів і скорочень; подання одиниць виміру, грошових сум, адрес, номерів телефонів, часу згідно з міжнародними стандартами та ін. Локалізація тексту спрощується формулюванням оригіналу контрольованою мовою і заміною вербальної інформації графічними засобами з урахуванням регіональних значень кольорів, міміки та жестів, які суттєво відрізняються залежно від культури. Поверхнева локалізація стосується мовного рівня, граничить з перекладом, орієнтована на функціональну відповідність оригіналу й перекладу та забезпечується адаптацією метричної системи, а також форматів дат, чисел, грошових одиниць оригіналу до стандартів мов перекладу. Глибинна локалізація скерована на адаптацію тексту до специфічної для культури ментальності, шкали соціальних цінностей, конвенціоналізованих зразків поведінки, норм репрезентації інформації у фахових текстах і на рівні офіційної комунікації регламентується нормами міжнародного та національного права, законодавством про інформаційний супровід продуктів, законами і деклараціями про відповідальність виробника та постачальника перед споживачем. Вона забезпечується спрощенням або ускладненням фаховості та термінологічної насиченості перекладу, уживанням усталених форм звертання до споживача, експресивізацією денотативної інформації, (де)комопресуванням синтаксичної структури тексту, експлікацією або імплікацією семантики оригіналу й обумовлюється популярністю, дефіцитом і конкурентоспроможністю продукту. Так, листки-вкладиші для медичних препаратів німецькою й українською мовами мають ідентичну макроструктуру, але суттєво відрізняються способом репрезентації інформації. Для німецькомовних текстів характерна латентна реклама, конотації ввічливості та семантична наочність, яка забезпечується тлумаченням термінів і паралельним поданням їхніх народних відповідників, парафрастичними повторами релевантної інформації, лексичними маркерами ілокуції, квазі-діалогами, деталізуванням перебігу побічних ефектів та наслідків передозування. Такий спосіб формулювання покликаний полегшувати реципієнту орієнтування в тексті, давати готові відповіді на ймовірні запитання, убезпечувати від неправильної інтерпретації повідомлення.

У розвинених країнах якість перекладу регламентується стандартом DIN EN 15038, ратифікованим Європейським комітетом зі стандартизації (CEN) у 2006 році. Аналіз текстів ТД на продукти від всесвітньо відомих компаній Bosch, AEO, Siemens, Braun, Kärcher та ін., перекладених українською мовою, свідчить про те, що його не дотримуються в Україні. Типові помилки виокремлено з текстів ТД і систематизовано у такій класифікації: 1) рівень правопису: пунктуаційні, орфографічні та друкарські помилки; 2) морфо-синтаксичний рівень: помилки відмінювання та граматична неузгодженість слів у реченні; 3) помилки на рівні перекладу лексики: неправильний переклад лексики і термінології, русизми в українському перекладі; 4) помилки на рівні перекладу фрази: непрямі мовленнєві акти, трансформування функціональної перспективи повідомлення, порушення стилю повідомлення, семантична неузгодженість повідомлення, трансформування модальності повідомлення, додавання інформації, опускання важливої інформації, неправильні граматичні трансформації, нееквівалентний чи неадекватний переклад; 5) помилки на рівні перекладу тексту: неконсистентність формулювання, неузгодженість фрагментів тексту.

У сьомому розділі «Національні лінгвістичні ресурси України та освітній стандарт галузевого перекладу» розроблено рекомендації щодо створення системи національних лінгвістичних ресурсів України й обґрунтовано необхідність модернізації фахової підготовки перекладачів галузевого перекладу в Україні.

Державні установи мають великий архів офіційних текстів, електронних і друкованих термінологічних словників та глосаріїв, шаблонність і стандартизованість яких уможливлює їхнє повторне використання, а інтегрування оцифрованих лінгвістичних ресурсів, лінгвістичних технологій, методів рестрикції, уніфікації та стандартизації контенту і фахівців відповідної кваліфікації дозволяє автоматизувати, управляти процесами продукування та опрацювання багатомовних фахових текстів, якісно покращувати міжінституційну та міждержавну комунікацію і взаємодію. Міжнародна співпраця закладає фундамент для зближення та взаєморозуміння, але вимагає якісного інформаційного супроводу, а міжінституційність комунікації – узгодженості дій. Окреслене обґрунтовує необхідність створення системи національних лінгвістичних ресурсів України, що охоплює: 1) глосарії та словники у формі лексикографічних систем, термінологічні бази даних, енциклопедії та іншу довідкову літературу; 2) авторитетні газети, журнали та фахові видання українською та іноземними мовами; 3) архів державних і міждержавних документів; 4) ресурси пам’яті перекладу, корпуси паралельних текстів, референційні матеріали; 5) структурований архів посилань, орієнтований на інформування користувача щодо якісних джерел інформування в Інтернеті; 6) метапошукову машину, спроможну забезпечувати ефективний пошук ресурсів у системі та Інтернеті. Загальну схему структурно-функціональної декомпозиції системи національних лінгвістичних ресурсів України унаочнює Рис. 4.

Рис. 4. Система національних лінгвістичних ресурсів України

Централізована система забезпечує якість лінгвістичного продукту через координування співпраці профільних відомств та установ, відповідальних за поповнення контенту; стандартизацію методів генерування лінгвістичних ресурсів; співпрацю фахівців відповідної кваліфікації, відповідальних за лінгвістичну та фахову експертизу, коректуру, укладання, редагування й актуалізацію лінгвістичних ресурсів; можливості ідентифікації та моніторингу якості роботи залучених фахівців. Сучасні клієнт-серверні архітектури, високопродуктивні суперкомп’ютерні та хмарні технології уможливлюють її інтегрування в інші віртуальні системи професійної взаємодії та забезпечують широкі можливості доступу до системи лінгвістичних ресурсів для фахівців, які працюють дистанційно та розподілено.

Такий формат централізованої системи лінгвістичних ресурсів стане внеском у розширення європейської політики багатомовності та ще одним кроком до єднання глобального суспільства, оскільки дозволяє швидко створювати якісний мультилінгвальний контент, покликаний вирішувати проблему лакунарності української термінології, її уніфікації, стандартизації та гармонізації, забезпечувати підтримку перекладацької справи в Україні та наближати її до найкращих світових зразків, покращувати внутрішню та зовнішню міжінституційну і міждержавну комунікацію, інформувати громадян України про державну стратегію України щодо внутрішньої та зовнішньої політики.

Сучасні лінгвістичні технології, міждисциплінарність галузі та високі стандарти якості ринку лінгвістичної індустрії стали причиною гармонізації освіти в галузі перекладу в країнах ЄС і впровадження академічними установами ФРН нових спеціальностей, зокрема: «Переклад і прикладна лінгвістика», «Технічне письмо», «Локалізація програмних продуктів». На сучасному етапі якість підготовки фахівців галузевого перекладу та локалізації в країнах Європи забезпечується на трьох рівнях:

1)  Акредитація згідно з вимогами Болонської реформи.

2)  Членство в CIUTI (франц. Conférence Internationale Permanente d'Instituts Universitaires de Traducteurs et Interprètes) [http://www. ciuti. org/], створеній за ініціативи університетів Хайдельберга, Сорбанни та Женеви у 1960 р. для створення можливостей міжнародного обміну, гармонізації освіти в країнах Європи та забезпеченні якісних освітніх послуг, які адаптуються до вимог динамічного ринку.

3)  Сертифікат якості EMT (Europäischer Master «Translation»), який з 2009 р. можуть отримувати навчальні заклади, що спеціалізуються на підготовці перекладачів на магістерських програмах за умови, якщо вони відповідають стандартам EU DGT (Directorate-General for Translation) [http://ec. europa. eu/dgs/translation/index_en. htm].

Навчальні плани спеціальності «Переклад» українських ВНЗ значно відрізняються від європейських через відсутність у них ключових для сучасного періоду дисциплін блоку «Лінгвістичні технології» та «Міжкультурна комунікація», а також через недостатній обсяг навчальних дисциплін, пов’язаних з вивченням лінгвістики фахового тексту, термінологічної діяльності та галузевого перекладу: «Термінознавство та практична термінологічна діяльність», «Лінгвістика фахового тексту», «Культурні аспекти фахового тексту», «Аудіовізуальний переклад», «Системи пам’яті перекладу», «Менеджмент проектами», «Системи управління контентом», «Технологія локалізації програмного продукту й програмні продукти локалізації», «Основи інформатики, концепції та парадигми програмування», «XML та сучасні технології перекладу», «Інформаційні моделі та технологія створення контенту», «Дисципліна за вибором» (спеціалізація): економіка та маркетинг / юриспруденція та міжнародне право / техніка та механіка / медіа-системи та інформаційні технології / медицина та фармакологія тощо.