Директива 2009/136/ЄК Європейського Парламенту та Ради (стр. 6 )

(70) Імплементація та примусове виконання умов цієї Директиви часто вимагає взаємодії між національними регуляторними органами двох або більше Держав-членів, наприклад в боротьбі з міжнародним спамом та програмою-шпигуном. Для забезпечення рівної та швидкої взаємодії в таких випадках, процедури, які мають відношення, наприклад, до кількості та формату інформації, якою обмінюються органи, чи терміни виконання, повинні визначатись відповідними національними органами, при умові розгляду Комісією. Такі процедури також дадуть можливість гармонізації результуючих зобов’язань учасників ринку, сприяючи створенню рівних умов в Спільноті.

(71) Міжнародна взаємодія та примусове застосування повинні посилюватись відповідно до існуючих міжнародних механізмів Спільноти, так як описано в Регламенті (ЄС) No 2006/2004 (Рішення про взаємодію з метою захисту прав споживачів) [16], шляхом внесення поправок до цього Регламенту.

(72) Дії необхідні для імплементації Директив 2002/22/ЄС (Директива про універсальні послуги) та 2002/58/ЄС (Директива про секретність та електронні комунікації) повинні бути затверджені у відповідності з Рішенням Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, встановлюючи процедури для застосування повноважень покладених на Комісію [17].

(73) Зокрема, Комісія повинна бути вповноважена приймати виконавчі міри по ефективному доступу до служб "112", а також адаптувати Додатки до технічного прогресу чи змін попиту ринку. Вона також вповноважена приймати виконавчі міри стосовно інформаційних вимог та вимог до повідомлення, а також безпеки обробки. Так як ті міри мають загальний контекст і розроблені, щоб виправити несуттєві елементи Директив 2002/22/ЄС (Директива про універсальні послуги) та 2002/58/ЄС (Директива про секретність та електронні комунікації) доповнюючи їх новими несуттєвими елементами, вони повинні бути прийняті згідно з правовою процедурою з ретельним вивченням, описаною в Статті 5а Рішення 1999/468/ЄС. Враховуючи, що проведення правової процедури з ретельним вивченням в межах нормальних часових обмежень може, в деяких виняткових ситуаціях, перешкоджати своєчасному прийняттю виконавчих мір, Європейський Парламент, Рада та Комісія повинні діяти швидко, щоб гарантувати своєчасне прийняття тих мір.

(74) Приймаючи виконавчі міри щодо безпеки обробки, Комісія повинна консультуватись зі всіма відповідними Європейськими органами та організаціями (Європейська агенція з безпеки мереж та інформації (ENISA), Європейський контролюючий орган з питань захисту даних та Робоча Група з захисту фізичних осіб стосовно обробки персональних даних створена Статтею 29 Директиви 95/46/ЄС), а також з іншими відповідними зацікавленими сторонами, зокрема для того, щоб мати інформацію про найкращі доступні технічні та економічні засоби для вдосконалення впровадження Директиви 2002/58/ЄС (Директива про секретність та електронні комунікації).

(75) Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальні полуги) та 2002/58/ЄС (Директива про секретність та електронні комунікації) повинні бути відповідно виправлені.

(76) Згідно з пунктом 34 Міжвідомчої Угоди по покращенню законодавства [18], Держави-члени спонукаються до складання, для себе та в інтересах Комісії, своїх таблиць, які ілюструють, наскільки можливо, кореляцію між Директивами 2002/22/ЄС (Директива про універсальні послуги) та 2002/58/ЄС (Директива про секретність та електронні комунікації) та мірами по перенесенню, та їх оприлюднення,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Поправки до Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальні послуги)

До Директиви 2002/22/ЄС (Директива про універсальні послуги) внесені наступні поправки:

1) Стаття 1 заміняється наступним:

"Стаття 1

Сфера застосування та мета

1. У рамках Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива), ця Директива стосується надання електронних комунікаційних мереж та послуг кінцевим користувачам. Метою є забезпечення присутності на всій території Спільноти якісних загальнодоступних послуг завдяки ефективній конкуренції і вибору, а також вирішення питання середовища, в якому потреби кінцевих користувачів в достатній мірі не задовольняються ринком. Директива також включає положення стосовно деяких видів термінального обладнання, включаючи положення призначені для полегшення доступу кінцевих користувачів з обмеженими можливостями.

2. Ця Директива встановлює права кінцевих користувачів та відповідні зобов’язання підприємств, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні мережі та послуги. З огляду на забезпечення надання універсальних послуг в межах середовища відкритих і конкурентних ринків, ця Директива визначає мінімальний набір послуг визначеної якості, до якого кінцеві користувачі мають доступ за доступну ціну в світлі особливих національних умов, без порушення конкуренції. Ця Директива також встановлює зобов’язання з огляду на надання певних обов’язкових послуг.

3. Ця Директива не встановлює і не забороняє умови, встановлені провайдерами загально доступних електронних комунікацій і послуг, щодо обмеження доступу кінцевих користувачів до, та/або використання послуг та застосувань, якщо це дозволено національним законодавством та відповідає законодавству Спільноти, але встановлює зобов’язання надавати інформацію про такі умови. Національні дії стосовно доступу кінцевих користувачів до, чи використання послуг та застосувань через електронні комунікаційні мережі повинні поважати основні права та свободи фізичних осіб, в тому числі по відношенню до приватності та належної правової процедури, як визначено в Статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

4. Положення цієї Директиви стосовно прав кінцевих користувачів повинні застосовуватись без шкоди правилам Спільноти про захист споживачів, зокрема Директивам 93/13/ЄEC та 97/7/ЄС, та національним правилам відповідно до законодавства Спільноти.";

2) Стаття 2 змінюється наступним чином:

(a) пункт (b) видаляється;

(b) пункти (c) та (d) замінюються наступними:

"(c) "загальнодоступна телефонна послуга” – означає послугу, доступну широкому загалу для здійснення та отримання прямих чи непрямих національних чи національних і міжнародних дзвінків через номер або номери національного чи міжнародного плану телефонної нумерації;

(d) „географічний номер” – означає номер з національного плану телефонної нумерації, де частина його цифрової структури містить географічне значення, яке використовується для маршрутизації дзвінків до фізичного розташування кінцевої точки мережі (КТМ) ;";

(c) пункт (e) видаляється;

(d) пункт (f) замінюються наступним:

"(f) „негеографічний номер” – означає номер з національного плану телефонної нумерації, що не є географічним номером. Це включає між іншим, мобільні та безкоштовні телефони телефонні номери, а також номери привілейованого тарифу.";

3) Стаття 4 замінюється наступним:

"Стаття 4

Надання доступу на фіксованому місці та надання телефонних послуг

1. Держави-члени забезпечують, щоб всі обґрунтовані запити на під’єднання на фіксованому місці до телефонної мережі загального користування задовольнялись принаймні одним підприємством.

2. Надане під’єднання повинне бути здатним підтримувати передачу голосу, факсимільних повідомлень та даних, на швидкості передачі даних достатній для функціонального Інтернет доступу, беручи до уваги превалюючі технології, які використовує більшість абонентів, та можливість реалізації з технічної точки зору.

3. Держави-члени забезпечують, щоб всі обґрунтовані запити на надання загальнодоступних телефонних послуг за допомогою під’єднання до мережі, про яке йде мова в п. 1, яке дозволяє здійснювати та отримувати національні та міжнародні дзвінки, задовольнялись принаймні одним підприємством";

4) Стаття 5(2) замінюється наступним:

"2. Довідники, згадані в пункті 1, включають, згідно з положеннями Статті 12 Директиви2002/58/ЄС Європейського парламенту та Ради від 12 липня 2002р. про обробку персональних даних та захист приватності в секторі електронних комунікацій (Директива про приватність та електронні комунікації), всіх абонентів загальнодоступних телефонних послуг.

5) Назва Статті 6 та Стаття 6(1) замінюється наступним:

Платні громадські телефони та інші точки доступу голосової телефонії загального користування

1. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні органи могли накладати зобов’язання на підприємства, щоб забезпечити надання платних громадських телефонів чи інших точок доступу до голосової телефонії загального користування, щоб задовольнити обгрунтованим потребам кінцевих користувачів в показниках географічного покриття, кількості телефонів чи інших точок доступу, доступності кінцевим користувачам з обмеженими можливостями та якості послуг.";

6) Стаття 7 замінюється наступним:

"Стаття 7

Заходи для кінцевих користувачів з обмеженими можливостями

1. Якщо вимоги не визначені Розділом IV, що досягає еквівалентного ефекту, Держави-члени повинні прийняти спеціальні заходи для гарантування того, що доступ до та доступність послуг визначених в Статті 4(3) та Статті 5 для користувачів з обмеженими можливостями еквівалентні рівню, який отримують інші кінцеві користувачі. Держави-члени можуть зобов’язати національні регуляторні органи оцінювати загальну необхідність та спеціальні вимоги, включаючи обсяг та конкретну форму таких спеціальних заходів для кінцевих користувачів з обмеженими можливостями.

2. Держави-члени можуть застосовувати певні заходи, в світлі національних умов, щоб гарантувати, що кінцеві користувачі з обмеженими можливостями можуть також скористатись перевагою вибору підприємств та провайдерів послуг доступних більшості кінцевих користувачів.

3. Приймаючи заходи згадані в пунктах 1 та 2, Держави-члени повинні сприяти слідуванню відповідним стандартам та технічним вимогам, опублікованим згідно Статей 17 та 18 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова директива).";

7) до Статті 8, додається наступний пункт:

"3. Якщо підприємство, визначене відповідно до пункту 1, збирається відчужити суттєву частину чи всі засоби локального доступу до мережі окремій юридичній особі іншої власності, воно повинно заздалегідь та своєчасно повідомити національний регуляторний орган, щоб дати йому можливість оцінити вплив запланованої операції на надання доступу в фіксованому місці та надання телефонних послуг відповідно до Статті 4. Національний регуляторний орган може накладати, вносити зміни чи скасовувати спеціальні зобов’язання відповідно до Статті 6(2) Директиви 2002/20/ЄС (Директива про дозвіл).";