Директива 2009/136/ЄК Європейського Парламенту та Ради (стр. 8 )

(b) засоби захисту від ризиків для персональної безпеки, секретності й персональних даних при використанні електронних комунікаційних послуг.

Стаття 22

Якість послуги

1. Держави-члени забезпечують, щоб національні регуляторні органи, взявши до уваги погляди зацікавлених сторін, мали можливість вимагати від підприємств, які надають загальнодоступні електронні комунікаційні мережі та/або послуги, публікувати для кінцевих користувачів порівняну,

адекватну, і оновлену інформацію щодо якості їх послуг та прийнятих мір для забезпечення еквівалентності досупу кінцевим користувачам з обмеженими можливостями. Ця інформація повинна, по запиту, також надаватись національним регуляторним органам до її опублікування.

2. Національні регуляторні органи можуть визначати, між іншим, параметри якості послуги, які повинні вимірюватись, а також контент, форму і спосіб представлення інформації, що публікується, включаючи можливі механізми сертифікації якості для забезпечення того, щоб кінцеві користувачі, включаючи користувачів з обмеженими можливостями, мали доступ до всебічної, порівняної та легкої в користуванні інформації. В разі необхідності можуть використовуватись параметри, визначення і оцінки методи вимірювання, наведені в Додатку ІІІ.

3. Щоб запобігти погіршенню послуг і перешкодам або вповільненню трафіка в мережах, Держави-члени повинні забезпечити, щоб національні регуляторні органи мали змогу встановити вимоги до мінімальної якості послуг для підприємства або підприємств, що забезпечують комунікаційні мережі загального користування.

Національні регуляторні органи повинні надати Комісії, завчасно до встановлення будь-яких таких вимог, з коротким викладенням підстав для дії, вимоги, що передбачаються, і запропонований курс дій. Ця інформація повинна також бути доступною для Органу Європейських Регуляторів в галузі Електронних Комунікацій (BEREC). Комісія, дослідивши таку інформацію, в зв’язку з цим може висловити зауваження або рекомендації, зокрема, щоб забезпечити, що передбачені вимоги не впливають негативно на функціонування внутрішнього ринку. Національні регуляторні органи повинні приділити максимальну увагу коментарям Комісії або рекомендаціям, при прийнятті рішень про вимоги.

Стаття 23

Доступність послуг

Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для забезпечення найбільш можливої доступності загальнодоступних телефонних послуг, що надаються через комунікаційні мережі загального користування, у випадку катастрофічного розриву мережі чи у форс-мажорних випадках. Держави-члени забезпечують, щоб підприємства, які надають загальнодоступні телефонні послуги вживали всі необхідні заходи для забезпечення безперервного доступу до аварійних служб. ";

5) наступна Стаття повинна бути вставлена:

"Стаття 23a

Забезпечення еквівалентності в доступі й виборі для кінцевих користувачів з обмеженими можливостями

1. Держави-члени повинні надати можливість відповідним національним органам визначити, де необхідно, вимоги, яким повинні задовольняти підприємства, що надають загальнодоступні електронні комунікаційні послуги, для забезпечення кінцевим користувачам з обмеженими можливостями:

(a) доступу до електронних комунікаційних послуг, еквівалентних, тим, якими користується більшість кінцевих користувачів; і

(b) переваг від вибору підприємств і послуг, доступних більшості кінцевих користувачів.

2. Для того щоб бути в змозі приймати і реалізовувати певні заходи для кінцевих користувачів з обмеженими можливостями, Держави-члени повинні заохочувати доступність термінального обладнання, що пропонує необхідні послуги й функції. ";

16) Стаття 25 змінюється наступним чином:

(a) назва замінюється наступним:

"Послуги запиту телефонного довідника";

(b) абзац 1 повинен бути замінений наступним:

"1. Держави-Члени повинні забезпечити, щоб абоненти загальнодоступних телефонних послуг мали право бути занесеними у загальнодоступний довідник, вказаний в Статті 5 (1) (a), і мали право на доступність їхньої інформації для провайдерів послуг довідникового запиту й/або довідників, відповідно до пункту 2.";

(c) пункти 3, 4 та 5 замінюються наступними:

"3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб всі кінцеві користувачі, забезпечені яким надається загальнодоступна телефонна послуга могли мати доступ до послуг довідникового запиту. Національні регуляторні органи повинні бути в змозі накласти зобов'язання й умови на підприємства, що управляють доступом кінцевих користувачів, для надання послуг довідникового запиту відповідно до положень Статті 5 Директиви 2002/19/ЄС (Директива про Доступ). Такі зобов'язання й умови повинні бути об'єктивними, рівноправними, справедливими й прозорими.

4. Держави-члени не підтримують будь-яких регулюючих обмежень, які заважають прямому доступу кінцевого користувача в одній Державі-члені до послуг довідникового запиту в іншій Державі-члені за допомогою голосового виклику чи SMS, та повинні прийняти міри для забезпечення такого доступу відповідно до Статті 28.

5. Пункти з 1 по 4 застосовуються, при умові дотримання вимог законодавства Спільноти щодо захисту персональних даних і особистого життя, зокрема, статті 12 Директиви 2002/58/ЄС (Директива про секретність та електронні комунікації).

17) Статті 26 та 27 замінюються наступним:

"Стаття 26

Аварійні служби та єдиний Європейський екстрений телефонний номер

1. Держави-члени забезпечують, щоб всі кінцеві користувачі послуги згаданої в пункті 2, включаючи користувачів телефонів-автоматів, мали можливість безкоштовно подзвонити аварійним службам без необхідності використовувати будь-які засоби для оплати, користуючись єдиним Європейським телефонним номером екстреного виклику «112» та будь-яким національним номером екстреного виклику, визначеним Державами-членами.

2. Держави-члени, після консультацій з національними регуляторними органами, аварійними службами й провайдерами, повинні забезпечити, щоб підприємства, що надають кінцевим користувачам електронні комунікаційні послуги для того, щоб здійснювати національні дзвінки на номер або номери з національного телефонного плану нумерації, забезпечували доступ до аварійних служб.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб дзвінки на єдиний європейський номер екстреного виклику "112", відповідно отримували відповідь й оброблялися в спосіб, що найкраще підходить для національної організації аварійних систем. Потрібно, щоб такі виклики, отримали відповідь й були оброблені, принаймні, так швидко й ефективно як дзвінки на національний екстрений номер чи номери, де вони продовжують використовуватися.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб доступ до аварійних служб для кінцевих користувачів з обмеженими можливостями був еквівалентний тим, які мають інші кінцеві користувачі. Заходи, прийняті, щоб забезпечити, що кінцеві користувачі з обмеженими можливостями, мають змогу одержати доступ до аварійних служб, поки подорожують в інших Державах-членах, повинні в значній мірі базуватися на європейських стандартах або специфікаціях, опублікованих відповідно до умов Статті 17 Директиви 2002/21/ЄС (Рамкова Директива), і вони не повинні перешкоджати тому, щоб Держави-члени прийняли додаткові вимоги для досягнення цілей описаних в цій Статті.

5. Держави-члени повинні забезпечити, щоб відповідні підприємства робили інформацію про розташування особи, яка здійснює виклик, доступною безкоштовно для органів, що обробляють екстрені виклики, як тільки виклик досягає тих органів. Це повинне застосуватися до всіх дзвінків на єдиний європейський номер екстреного виклику "112". Держави-члени можуть розширити це зобов'язання, щоб охопити дзвінки на національні номери екстреного виклику. Компетентні регуляторні органи повинні встановити критерії точності й достовірності наданої інформації про розташування особи, що робить виклик.

6. Держави-члени повинні забезпечити, щоб громадяни були належно поінформовані про існування й використання єдиного європейського номеру екстреного виклику "112", зокрема, за допомогою ініціатив, що направлені на осіб, які подорожують між Державами-членами.

7. Щоб забезпечити ефективний доступ до послуг номеру "112" в Державах-членах, Комісія, консультуючись із BEREC, може вжити технічні заходи щодо реалізації. Однак, ці технічні заходи щодо реалізації повинні бути прийняті без шкоди організації аварійних служб, які залишаються в виключній компетенції Держав-членів, і не повинні вплинути на них.

Ці заходи, призначені для виправлення несуттєвих елементів цієї Директиви, шляхом її доповнення, повинні бути прийняті відповідно до правової процедури з перевіркою, що згадана у Статті 37 (2).

Стаття 27

Європейські телефонні коди доступу

1. Держави-члени забезпечують, що код «00» є стандартним міжнародним кодом доступу. Спеціальні міри для здійснення викликів між суміжними місцевостями через кордони між Державами-членами можуть бути встановлені чи продовжені. Кінцеві користувачі в відповідних місцевостях, повинні бути повністю проінформовані про такі міри.

2. Юридична особа, створена в межах Спільноти й призначена Комісією, повинна нести виняткову відповідальність за управління, включаючи присвоєння номера, і розвиток Європейського телефонного номерного простору (ETNS). Комісія повинна прийняти необхідні правила впровадження.

3. Держави-члени забезпечують, щоб всі підприємства, які надають загальнодоступні телефонні послуги дозволяли обробку всіх дзвінків до та від Європейського телефонного номерного простору за цінами подібними до тих, що використовуються для дзвінків з та до інших Держав-членів.";

18) наступна Стаття повинна бути вставлена:

"Стаття 27a

Гармонізовані номери для гармонізованих послуг соціального значення, включаючи номер гарячої лінії для розшуку дітей

1. Держави-члени повинні заохочувати використання спеціальних номерів в діапазоні нумерації, що починаються з "116", визначені Рішенням Комісії 2007/116/ЄС від 15 лютого 2007р. про резервування національного діапазону нумерації, що починається з "116", для гармонізованих номерів гармонізованих послуг соціального значення []. Вони повинні заохочувати надання на своїй території послуг, для яких резервуються такі номери.