Формування і використання виробничого потенціалу регіону в умовах ринкових перетворень (стр. 12 )

Висновки до 3 розділу

1.  Виходячи з наукових положень, в тому числі і дискусійних, напрями відтворення складових виробничого потенціалу в дисертаційній роботі розглянуто в контексті видів економічної діяльності регіону за показниками: випуск товарів і послуг в основних цінах, валова додана вартість (ВДВ). У 2006 р. порівняно з 2003 р. обсяги реалізованої промислової продукції за видами діяльності в цілому у регіоні зросли у 2,3 рази, а порівняно з 2005 р. більш ніж у 1,4 рази.

Найвищі темпи розширеного відтворення з цього показника характерні для переробної промисловості і, зокрема, для виробництва транспортних засобів та устаткування (підсекція DM), частка якого у 2003 р. становила 20,3 % до всього обсягу реалізованої промислової продукції, а в 2006 р. – 36,7 %. Отже, дана підсекція займає провідне місце серед усіх видів економічної діяльності промисловості області. Другу позицію займає підсекція DA - виробництво харчових продуктів, напоїв, на яку у 2003 р. припадало 18,2 % до всього обсягу реалізованої промислової продукції, а в 2006 р. – 14,9 %. Третю позицію займає секція Е - виробництво та розподілення електроенергії, газу та води, частка якої у загальному обсязі реалізованої промислової продукції становила відповідно 14,9 та 12,0 %.

2.  За секціями КВЕД найвищі темпи розширеного відтворення ВДВ притаманні для добувної та переробної промисловості (309,1 та 321,1 %); торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів, а також предметів особистого вжитку – 329,7 %; фінансової діяльності – 290,9 %; операціям з нерухомим майном, оренді, інжинірингу та наданню послуг підприємцям – 276,1 %; державному управлінню, освіті та охороні здоров’я і надання соціальної допомоги – відповідно 297,1, 264,4 та 235,5 %. Основним елементом виробничого потенціалу як суспільства, так і регіону є економічно активне населення, до якого за методикою МОП відносяться особи як зайняті економічною діяльністю, так і безробітні. Починаючи з 2003 р. економічно активне населення за кількісними характеристиками має тенденцію до зменшення, а за якісними - до покращення.

3.  Найбільша частка валової доданої вартості припадає на наступні види економічної діяльності: сільське господарство, мисливство та лісове господарство – 31,3 % у 2001 р. та 17,5% у 2005 р.; переробну промисловість – 11,9 та 17,2 %; торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 12,8 та 18,9 %; діяльність транспорту та зв’язку – 13,4 та 12,4 % та інші. Тенденція розширеного відтворення характерна для реалізованої промислової продукції за видами діяльності.

4.  Важливим елементом виробничого потенціалу є основні засоби за видами економічної діяльності, які є однією із складових національного багатства країни. В цілому, коефіцієнт оновлення основних засобів виробництва по області проходить повільно і при щорічному коефіцієнті їх оновлення 5,8 %, який досягнуто у 2006 р., повне оновлення можна забезпечити тільки за 17 років, в той час як у промислово розвинутих країнах цей процес відбувається кожні 7 років.

5.  В ринкових умовах господарювання нарощування виробничого потенціалу підприємств і галузей виступає основним резервом стабільного функціонування господарських суб'єктів, запорукою успішного забезпечення розвитку економіки регіону в контексті інвестиційно-інноваційної спрямованості та з позицій оцінки пріоритетності основних видів економічної діяльності: промисловості, агропромис-лового, лісопромислового і рекреаційно-туристичного комплексів, за видами еконо-мічної діяльності. Закарпатська область є надзвичайно перспективною з точки зору інвестиційної привабливості капіталовкладень у розвиток виробничого потенціалу галузей промисловості та туристично-рекреаційного комплексу, оскільки вважа-ється одним з найбільш екологічно чистих регіонів країни, має високий природно-рекреаційний і курортний потенціали, а унікальна природна екосистема Карпатсь-кого біосферного заповідника віднесена до найцінніших екосистем Землі і входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.

6.  Впродовж останніх років в економіку області зростають прямі іноземні інвестиції. На початок 2007 р. в області функціонувало 773 підприємства з прямими іноземними інвестиціями. Сума залучених інвестицій склала 298,2 млн. дол. США, або 239,7 дол. в розрахунку на душу населення. Нині інвестиційні проекти у пріоритетних видах економічної діяльності області реалізують 25 суб’єктів підприємницької діяльності на загальну суму інвестицій 94,1 млн. дол. США.

У 2006 р. залучено 10,6 млн. дол. США інвестицій, у т. ч. іноземних – 8,7 млн., або 82,1 % від загальної суми. З початку реалізації інвестиційних проектів господарсь-кими суб’єктами території пріоритетного розвитку реалізовано продукції на 2236 млн. грн., сплачено податків та обов’язкових платежів на суму 109,0 млн. грн., створено 10845 та збережено 8440 робочих місць. Значний виробничий потенціал області задіяно в рамках функціонування суб'єктів підприємницької діяльності у спеціальній економічній зоні «Закарпаття». Станом на 1.01.2007 р. освоєно 212,2 млн. доларів США. В рамках реалізації інвестиційних проектів суб'єктами господарської діяльності зони залучено інвестицій на суму 93,3 млн. дол. США, 48,7 млн., або 52,1 % зовнішніх інвестицій. Зростають і внутрішні інвестиції вкладені у нарощування виробничого потенціалу. Так, у рамках реалізації проекту розбудови ЗАТ «Єврокар» (машинобудування), залучено 34,7 млн. дол.. США внутрішніх інвестицій. Із суми 505,6 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій вкладених за 2004-2005 рр. в економіку області 132,2 млн., або 26,1 % вкладено у галузь машинобудування, в т. ч. четверта частина на ЗАТ «Єврокар».

ВИСНОВКИ

Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад, основних тенденцій формування і використання виробничого потенціалу за видами економічної діяльності в умовах трансформації економіки України. На основі проведених досліджень зроблено ряд висновків щодо формування і використання шляхів удосконалення відтворення виробничого потенціалу регіону в умовах ринкових перетворень.

1. В ресурсному підході до концепції виробничого потенціалу чітко виділяються дві наукові «ресурсні» позиції. Згідно першої, виробничий потенціал - це сукупність ресурсів без врахування їх взаємозв'язку та участі в процесі виробництва, а особливість другої полягає в трактуванні виробничого потенціалу, як його можливості і здатності виробляти матеріальні блага.

Важливим аспектом дослідження сутності виробничого потенціалу є аналіз його структури, проте, при визначенні і характеристиці складових виробничого потенціалу відсутня єдність поглядів науковців щодо елементів виробництва та характеру їх взаємодії. На нашу думку, у структурі виробничого потенціалу, крім виробничого апарату і рівня технології та природних ресурсів, а також енергії, необхідно врахувати інформацію як специфічний елемент, здатний значно підвищувати ефективність інших складових виробничого потенціалу.

2. Наукові дослідження підтверджують, що виробничий потенціал, як економічну категорію слід розглядати в контексті визначення продуктивних сил.

Для більш повної характеристики сутності і оцінки виробничого потенціалу підприємства і регіону в цілому, в дисертаційному дослідженні застосовано ресурсний підхід, оскільки ресурси - основні елементи виробничого потенціалу, які має в розпорядженні система і які використовуються для досягнення конкретних цілей економічного розвитку. У структурі продуктивних сил, як найважливішого елементу економічної системи, поєднання можливостей засобів виробництва і людського потенціалу створює кумулятивний, синергетичний ефект використання наявного виробничого потенціалу і подальшого розширеного розвитку виробництва.

3. На основі всебічного аналізу літературних джерел виокремлено перелік складових виробничого потенціалу, а саме: засоби праці, предмети праці, трудові й інформаційні ресурси, які взаємодіють в процесі використання, і під дією синергетичного ефекту забезпечують результативний виробничий цикл.

Оцінка ефективності використання виробничого потенціалу не тільки показує ступінь віддачі ресурсів виробництва, але і створює умови для управління процесами їх формування і оптимізації. Обґрунтовано необхідність врахування вимог сталого розвитку щодо функціонування виробничого потенціалу та подано авторське визначення, за яким «виробничий потенціал» - це здатність ресурсів до виробництва продукції за видами економічної діяльності при повному і сталому їх використанні.

4. Запропоновано визначення екологобезпечного використання лісових ресурсів як елемента виробничого потенціалу на основі їх кількісної характеристики із застосуванням інтегральних індексів екологічності. На основі дослідження існуючої теорії і практики вдосконалено методику економічної оцінки лісових природних ресурсів та запропоновано на базі рентного підходу нову її модель.

5. Недосконалість командно-адміністративної системи управління, яка ґрунтувалася на принципах жорсткої централізації, спричинила її низьку ефективність і призвела до руйнування економіки, що стала неконкурентоздатною в нових умовах господарської діяльності. Отже, нові умови економічної діяльності вимагають нових принципів, на основі яких вона може успішно конкурувати. В зв’язку з цим, проаналізовано основні принципи і методи управління виробничим потенціалом, досліджено особливості їх застосування в сучасних умовах та обґрунтовано зростання ролі і значення маркетингових принципів управління підприємствами.

6. Дослідження використання виробничого потенціалу Закарпатської області в умовах переходу до ринкової економіки показало, що зовнішні і внутрішні фактори формування і розвитку виробничого потенціалу на початку 90-х років двадцятого століття як в Україні, так і в регіоні різко змінились у зв'язку з демонта-жем адміністративно-командної системи, реформуванням відносин власності і докорінної перебудови економічних функцій держави. Аналіз причин спаду обсягів виробництва в Закарпатській області виявив наявність загальних закономірностей цього процесу, притаманних як всій економіці країни, так і особливостям специфіки регіону, в тому числі і його виробничого потенціалу. У структурі виробничого потенціалу регіону проявилася тенденція до збільшення частки галузей, орієнтованих на використання сировинних ресурсів області, насамперед лісу. Важливим підсумком подальшого реформування економіки стало, насамперед, подолання тривалого руйнівного спаду виробництва і вихід на траєкторію економічного зростання.