Формування і використання виробничого потенціалу регіону в умовах ринкових перетворень (стр. 9 )

3. Особливої актуальності в сучасних умовах набирає проблема споживання паливно-енергетичних ресурсів. В цілому, за всіма видами економічної діяльності споживання паливно-енергетичних ресурсів у 2006 р. в порівнянні з 2000 р. збільшилося на 12,1 %, або на 43,0 тис. т. Дослідження стану використання енергоресурсів також показало, що електрозабезпечення області має дві істотні особливості. По-перше, в регіоні уже багато років залишається високим рівень технологічних втрат електроенергії (36,4 % при 21,7 % по Україні). По-друге, область має біля третини гідроресурсів малих річок України, на базі яких може і повинна розвиватися гідроенергетика Закарпаття. Це дозволить вплинути на головну ваду діючої моделі оптового ринку електроенергії - відсутність конкуренції.

4. Стан використання трудових ресурсів області показав, що їх ціна
залишається надто низькою. Крім того, розмір середньомісячної зарплати в
області відстає від середньоукраїнського рівня на 16 – 18 % і за цим
показником вона займає 16 місце серед регіонів України.

Аналіз ефективності використання трудових ресурсів як по обсягу валової доданої вартості на одну особу, так і по валовій продукції сільського господарства на одну особу засвідчує, що Закарпатська область відстає від середньоукраїнського рівня з цих показників. Дослідження ефективності використання в області трудових ресурсів за видами економічної діяльності та в розрізі природно-економічних зон засвідчує про наявність ще більшої диференціації.

5. Важливим фактором впливу на стан використання всіх елементів
виробничного потенціалу є зміна форм власності і господарювання. В дисертаційній роботі проаналізовано особливості формування виробничого потенціалу на різних етапах приватизації державного майна в умовах становлення і функціонування різних форм власності за видами економічної діяльності. В регіоні недержавними підприємствами виробляється близько 97 % промислової продукції. Приватизація істотно змінила структуру виробничого потенціалу за формами власності. Зокрема, нині більше 2/3 вартості основних засобів зосереджено у недержавному секторі економіки. Використання переважної частини основних засобів на підприємствах колективної власності менш ефективне, ніж на приватних. На найнижчому рівні ефективності перебуває використання основних засобів підприємств комунальної власності. Тому це потрібно враховувати при розробленні програм і заходів щодо оновлення виробничого потенціалу, оптимізації його структури та визначення джерел фінансування.

РОЗДІЛ 3.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ В УМОВАХ

РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

3.1. Напрями відтворення складових виробничого потенціалу в контексті стійкого розвитку області

У своїх дослідженнях щодо напрямів відтворення складових виробничого потенціалу ми керувались розробленою класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД, друга редакція), яка приведена у відповідність до нової редакції міжнародної статистичної класифікації видів діяльності NACE (Rev. 1.1.2002 р.) [68, с.1]. До другої редакції КВЕД включено європейську регламентну частину класифікації видів діяльності – терміни та визначення, які використовуються в контексті класифікації, правила визначення та зміни основного виду економічної діяльності тощо. Регламентна частина класифікації забезпечує застосування єдиної термінології, типів статистичних одиниць, правил та порядку визначення основного виду діяльності, що є передумовою зіставності та узгодженості національної статистики зі статистикою країн світового співтовариства та сприяє процесу інтеграції України до Європейського Союзу.

В економічній енциклопедії виокремлюється виробничий потенціал економіки та виробничий потенціал суспільства. У першому випадку це реальний обсяг продукції, яка може бути вироблена за повного використання ресурсів. При трактуванні виробничого потенціалу економіки наголошують на використанні трудових ресурсів. Під повним використанням трудових ресурсів розуміють відсутність лише циклічного типу безробіття. Структурне і фрикційне безробіття вважають явищами закономірними в процесі розвитку економіки, тому використовують нерідко ще й поняття „рівень безробіття” за повної зайнятості, яке і мають на увазі при визначенні виробничого потенціалу економіки, тобто наявність безробітних, зумовлених не циклічним спадом виробництва, а іншими факторами, не є підставою для виникнення питання про неповне використання трудових ресурсів [43, с.196].

Виробничий потенціал суспільства - сукупність виробничих ресурсів з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості. Виробничий потенціал суспільства характеризує максимально можливий обсяг виробництва товарів і послуг при повному та ефективному використанні наявних у країні трудових ресурсів, основних виробничих фондів та природних ресурсів. Він є основною складовою економічного потенціалу суспільства і належить до сфери матеріального виробництва. Основними елементами виробничого потенціалу суспільства є наступні [43, с.196]:

·  людина праці з її рівнем освіти, кваліфікації, трудовими навичками, творчими і підприємницькими здібностями. Від кількості та якості сукупної робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва, рівня її організованості, дисциплінованості, трудової активності залежить продуктивна сила всього виробничого потенціалу суспільства;

·  важливим елементом є основні виробничі фонди, потенціал яких виражається їх здатністю виробляти максимально можливий обсяг суспільно корисної продукції та послуг для повного задоволення платіжного попиту на предмети споживання та засоби виробництва. Він визначається технічними можливостями складових основних виробничих фондів, а ступінь використання цих фондів – сукупністю економічних і організаційних умов виробництва, збалансованістю з іншими елементами виробництва, передусім з робочою силою. Основні виробничі фонди з підвищенням технічного рівня забезпечують зростання їх виробничого потенціалу, а з удосконаленням організаційно-економічних умов виробництва – міру його використання, що виявляється у фондовіддачі та її динаміці;

·  особливе місце у виробничому потенціалі належить природним ресурсам – розвіданим і освоюваним природним багатством (сільськогосподарські угіддя, корисні копалини, вода);

·  крім основних елементів до них відносять також енергію та інформацію, які в структурі виробничого потенціалу мають наступні особливості:

q  в сучасних умовах енергія все більше стає рушійною силою, джерелом тепла й освітлення і все ширше виконує функції знарядь праці, безпосередньо діє на предмет праці і перетворює його на кінцевий продукт. Тому енергія фактично є своєрідним елементом засобів виробництва;

q  в умовах науково-технічної революції швидко зростає роль інформації специфічного ресурсу епохи НТР. Знання стають найціннішим життєвим продуктом. На сучасному етапі інформація – необхідна умова й елемент будь-якої виробничої діяльності, що за своїм значенням прирівнюється до енерге-тичних і сировинних ресурсів. Вона стає фактором економічного зростання. Інформація пов’язує елементи виробничого потенціалу суспільства в єдине ціле. Вона регулює функціонування виробництва, сприяє підвищенню продук-тивності праці, кращому використанню виробничих фондів та природних багатств;

q  могутність виробничого потенціалу суспільства визначається його галузевою структурою. Він складається і якісно залежить від виробничих потенціалів промисловості, сільського господарства, транспорту і зв’язку, будівельного комплексу, торгівлі, заготівлі та інших сфер матеріального виробництва;

q  при галузевому аналізі виробничий потенціал суспільства характеризується виробничими можливостями галузей матеріального виробництва, їх здатністю випускати високоякісну конкурентоспроможну продукцію, надавати послуги;

q  територіальний аспект структури виробничого потенціалу суспільства передбачає диференціацію його по регіонах (областях, АРК, територіально-виробничих комплексах та інших територіальних підрозділах);

q  первинною ланкою виробничого потенціалу суспільства є виробничий потенціал підприємства, на якому сконцентровані всі ресурси виробництва. Саме на підприємстві розгортаються головні економічні процеси, створюється і збільшується суспільне багатство, формується національний доход суспільства, забезпечується вирішення економічних та соціальних завдань, формуються економічні та соціальні відносини. Від того, наскільки результативно використовується виробничий потенціал підприємств залежить ефективність усього народного господарства і динамізм розвитку економіки;

q  потужність і міра використання виробничого потенціалу суспільства характеризується обсягом виробництва національного доходу, рівнем продуктивності суспільної праці, використанням основних засобів, матеріало-місткістю продукції, її структурою і якістю тощо;

q  синтетичним показником розвитку і використання виробничого потенціалу суспільства є обсяг виробництва в матеріальній сфері національного доходу на душу населення.

З наведеного трактування економічної енциклопедії щодо поняття „виробничий потенціал суспільства” видно, що в ньому багато дискусійних положень. По-перше, тут не враховані нововведення класифікації видів економічної діяльності і відповідно терміни та визначення національного класифікатора України.

По-друге, це ж стосується такого поняття як „основні виробничі фонди”, на зміну яких у національному класифікаторі та в останніх статистичних щорічниках введено поняття „основні засоби в економіці” та „основні засоби за видами економічної діяльності”. Динаміка та тенденції відтворення основних засобів подається і за регіонами.

По-третє, ми незгідні з твердженням економічної енциклопедії, що „від кількості та якості сукупної робочої сили, зайнятої у сфері матеріального виробництва і т. д. залежить продуктивна сила всього виробничого потенціалу суспільства”. Адже, приклад промислово розвинутих країн засвідчує, що найбільша частка робочої сили зайнята не у сфері матеріального виробництва, а у сфері надання послуг, а тому у таких країнах значно вища продуктивність праці у сфері матеріального виробництва та всезростаюча роль сфери послуг у створенні валового внутрішнього продукту (ВВП) цих країн.