Формування і використання виробничого потенціалу регіону в умовах ринкових перетворень (стр. 6 )

Враховуючи, що сільське господарство Закарпатської області займає друге місце за показником виробництва валової доданої вартості за видами економічної діяльності (17,5 % до підсумку), вважаємо за доцільне проаналізувати виробни-чий потенціал галузі. Так, згідно аналізу, за роки реформування аграрної сфери парк тракторів, зернозбиральних комбайнів і вантажних автомобілів у сільськогоспо-дарських підприємствах області значно скоротився (табл.2.4.).

Таблиця 2.4.

Наявність тракторів та зернозбиральних комбайнів і

енергетичних потужностей у сільськогосподарських підприємствах

Закарпатської області *

(на кінець року, одиниць)

	1991	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Трактори, тис. шт.	5,9	3,3	3,1	2,6	2,2	1,9	1,8	1,7
Зернозбиральні комбайни	552	432	390	369	336	322	322	291
Кукурудзозбиральні комбайни	187	91	79	72	62	61	62	58
Потужність двигунів тракторів, тис. кінських сил	487	270	260	224	200	166	152	140
Наявність енергетичних потужностей, тис. кінських сил - на 100 га посівної площі кінських сил	1817 1177	878 1300	838 1344	700 1279	622 1277	491 1089	441 1185	388 1162

*Джерело: [150,с.336-339]

Найбільшого скорочення зазнав тракторний парк. Кількість тракторів на першому та другому етапах спаду виробництва зменшилась із 5,9 до 2,6 одиниць, тобто у 2,3 рази. Зменшення кількості сільськогосподарської техніки у сільгосп-підприєм­ствах за останні роки відбулося в результаті передачі її в рахунок майнових паїв, а також списання через фізичне зношення та фінансові обмеженості підприємств у придбанні нової техніки.

Аналіз розвитку за 2000-2006 рр. такого елементу виробничого потенціалу, як основні засоби сільського господарства області виявляє тенденцію до змен-шення їх обсягу основним видом діяльності, в тому числі транспортних засобів та продуктивної худоби і збільшення обсягу машин та обладнання (табл.2.5).

Таблиця 2.5.

Основні засоби у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві Закарпатської області

(на кінець року, млн. грн.)

	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2006 в % до 2001
Всі основні засоби	832,9	718,4	839,4	884,9	889,6	740,3	88,9
у тому числі сільське господарство, мисливство, лісове господарство та пов'язані з ним послуги	663,3	568,2	661,2	553,4	556,0	443,9	66,9
Із загального обсягу основні засоби основного виду діяльності з них	684,0	566,2	659,2	556,4	556,7	440,6	64,4
Земельні ділянки	11,0	6,1	5,6	4,8	3.9	-	-
Будинки, споруди і передавальні пристрої	458,8	381,6	373,5	339,3	307,9	277,7	60,5
Машини та обладнання	86,3	71,6	79,6	138,7	141,8	77,1	89,3
Транспортні засоби	40,9	36,4	28,7	21,8	37,4	30,9	75,5
Робоча та продуктивна худоба	6,2	6,8	1,9	1,2	0,2	0,1	1,6
Багаторічні насадження	31,0	28,1	52,1	32,8	36,1	33,0	106,4
Інші основні засоби	34,6	26,1	21,2	7,9	7,8	4,4	12,7

Важливою складовою аналізу структури виробничого потенціалу області є вивчення тенденції формування і розвитку такого його елементу, як земельні ресурси. До земельних ресурсів належать усі види земель, які використовуються в сільському господарстві, промисловості та інших галузях народного господарства. Як засіб виробництва в сільському господарстві, земля має певні особливості. Вона є продуктом природи і лише в процесі виробничої діяльності стає засобом виробництва. Родючість землі робить її специфічним засобом виробництва і визначає її як всезагальну умову сільськогосподарського виробництва, тобто як засіб праці. Крім названих особливостей, земельні ресурси Закарпаття характеризуються тим, що у розрахунку на одного мешканця припадає по 0,36 га сільськогосподарських угідь та 0,16 га ріллі, що відповідно у 2,3 та 4,2 рази менше, ніж в середньому по Україні.

Ступінь освоєності продуктивних сільськогосподарських земель у Закар-патській області також має певні особливості. По-перше, коефіцієнт сільськогоспо-дарської освоєності земельної території становить 37,0 % (по Україні 71,2 %), що є наслідком віднесення 2/3 території області до гірської місцевості. По-друге, землекористування в області здійснюється в умовах вертикальної зональності. Зміни в трансформації земельних ресурсів відображено в дод. А.

За роки аграрної реформи, починаючи з 1991 р., від суспільних землекорис-тувачів вилучено 302,6 тис. га сільськогосподарських угідь, а площі приватних господарств зросли до 348,1 тис. га, або збільшилися у 6,0 рази. Станом на 1.01.2006 р. на кожне з 295,8 тис. особистих селянських господарств припадає 1,2 га сільськогосподарських угідь. Характерно, що названі господарства мають у своєму користуванні 155,5 тис. га ріллі, 75,5 - сіножатей та 96,7 тис. га пасовищ.

Загальна площа сільгоспугідь зменшилася з 475,9 до 454,3 тис. га, тобто на 4,5 %, а площа ріллі навіть збільшилась на 2,3 %. Сільськогосподарські підпри-ємства значно знизили площі сіножатей і пасовищ. Це спричинило значне зменшення поголів’я худоби у названих господарствах.

За аналізований період поголів'я великої рогатої худоби у господарствах всіх категорій скоротилось з 352,5 тис. голів до 201,7 тис. голів, овець та кіз - з 269,4 до 119,1, а свиней - на 94,4 тис. голів (Дод. Б).

Дослідження стану управління виробничим потенціалом області за останні п'ять років показує, що процес зменшення кількості поголів'я продук-тивної худоби продовжується і після подолання спаду виробництва. При цьому найвищі темпи скорочення поголів'я худоби спостерігаються у сільсько-господарських підприємствах, в яких за останні п'ять років поголів'я великої рогатої худоби зменшилось більше, ніж в одинадцять разів. Зокрема, облаштування громадських пасовищ та сіножатей для селянської худоби сприяло зростанню у 2006 р. поголів’я великої рогатої худоби в особистих господарствах населення до 162,6 тис. голів, або на 33,9 тис. голів більше проти 1991 р.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке

Проведений аналіз підтверджує прямий зв’язок між підвищенням оплати праці і нарощуванням виробництва сільськогосподарської продукції. Так, за аналізований період середньомісячна оплата праці штатного працівника у сільськогосподарських підприємствах України зросла у п'ять разів, а приріст валової продукції (в розрахунку на одного зайнятого в сільськогосподарському виробництві) досяг 13756 грн., тобто збільшився на 53,7 %. В аграрних підприємствах Чернівецької області, в яких у 2006 р. середньомісячна оплата в розрахунку на одного штатного працівника становила 404 грн., або на 149 грн. менше, ніж в аграрній сфері України, виробництво валової продукції на одної зайнятого зросло лише на 18,3 %.

Важливим фактором впливу на стан використання всіх елементів вироб-ничого потенціалу є зміна форм власності і господарювання. Трансформація відносин власності шляхом приватизації державних підприємств є головною складовою перетворення соціалістичної планової економіки в соціально орієн-товану ринкову економіку. Роздержавлення і приватизація покликані привести до співіснування і конкуренції різних форм власності в Україні, оновлення виробництва, забезпечення його конкурентоспроможності, зростання життєвого рівня населення. Вирішення цих завдань потребує реструктуризації підприємств на базі впровадження нових технологій і сучасних методів управління, підвищення продуктивності праці і якості продукції, інформатизації та екологізації вироб-ництва, тобто підвищення ефективності використання виробничого потенціалу.

Основні підсумки трансформації економіки свідчать, що особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині більше 80 % від загального обсягу промислової продукції країни виробляється недержавними підприємствами, а в області - біля 97 %. Особисті селянські господарства виробляють 93 % валової продукції сільського господарства, в тому числі 89 % продукції рослинництва і 98 % продукції тваринництва. В торгівлі, будівництві області державна частка товарообороту і підрядних робіт за 1995-2004 рр. зменшилась відповідно на 9,5 % та 12,6 %. Державні інвестиції в основний капітал за цей період зменшились з 45,6 % до 38 %. Внаслідок приватизації, що почалася у 1992 році, в області відбувся перерозподіл власності і сформувалася багатоукладна економіка. Це значно вплинуло на структуру основних засобів за формами власності. У 2006 р. більше 2/3 вартості основних засобів зосередилися у недержавному секторі економіки. Аналіз використання недержавного основного капіталу показує, що недержавна власність за рівнем використання основних засобів є неоднорідна.