Формування і використання виробничого потенціалу регіону в умовах ринкових перетворень (стр. 5 )

Використання наукових нормативів виробничих затрат активно впливає на процес виробництва, допомагає здійснювати контроль за дотриманням технолог-гічної дисципліни, обумовлює необхідність застосування прогресивних норм витрачання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Порівняння їх з наявним аграрним ресурсним по­тенціалом забезпечує поглиблений економічний аналіз господарської діяльності у первинних підрозділах і сільськогосподарських підприємствах в цілому. Загалом використання розрахунково-конструктивного методу при визначенні сукупних ресурсів робить можливим побудову моделі підприємства в цілому і моделей окремих підрозділів шляхом застосування системи структурних модулів виробничого потенціалу.

Отже, наукові дослідження засвідчують, що виробничий потенціал підприєм-ства доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показників, що дозволить застосовувати як натуральну, так і вартісну їх оцінку. При цьому показники рівня використання і розвитку елементів потенціалу відкривають можливість здійснювати порівняльну оцінку ефективності використання різних складових і різноманітних елементів виробничого потенціалу як одного підприємства, потенціалу різних галузей і напрямів економічної діяльності, так і різних виробничих систем, областей, регіонів та держави в цілому.

1.3.  Принципи і методи управління виробничим потенціалом в умовах

ринкової трансформації економіки

Забезпечення підвищення ефективності використання виробничого потенці-алу як вирішального фактора функціонування будь якого підприємства, а також економічного та соціального розвитку регіону потребує розробки адекватних сучасним умовам організаційно - економічних механізмів управління, подаль-шого вдосконалення форм і методів управління виробничим потенціалом. Резуль-тативність і ефективність управління сучасним підприємством та його виробничим потенціалом значною мірою залежить від того, яких принципів дотримуються керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації.

Принципи управління слід розглядати як загальні, обов'язкові для всіх правила управлінської діяльності, відповідно до яких створюється, функціонує розвивається система менеджменту організації. Тут і надалі менеджмент і управління розгляда-ються як синоніми, хоча окремі автори дотримуються іншої точки зору [191,с.66-67], підкреслюючи різницю між управлінням у неживій природі державним, громадським управлінням і управлінням господарської діяльності.

Принципи управління є узагальненням практичного досвіду господарювання, ґрунтуються на певних законах суспільного розвитку і на думку більшості дослідників є основою науки управління. Разом з тим, значна частина спеціалістів вважає, що управління скоріш за все є мистецтвом, якому можна навчитися тільки через досвід і яким досконало володіють тільки люди, що мають до цього талант.

Розглядаючи управління як науку, слід відзначити, що першу наукову цеглинку у фундації управлінської науки поклав Ф. Тейлор своєю працею «Принципи наукового управління» (1911 р.), в якій виділив чотири принципи управління працею робітників:

-  науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;

-  науковий підхід до підбору і навчання робітників;

-  кооперація з робітниками;

-  розподіл відповідальності.

Конкретними досягненнями Ф. Тейлора у менеджменті є: системний підхід до управління кадрами й технологічними процесами, ствердження необхідності кооперації між працею і капіталом, рівноправності праці й менеджменту за розмежуванням їхніх функцій; функціональна організація управління підприємством; аналітичний метод нормування праці; встановлення високої заробітної плати; системне використання стимулювання для зацікавлення робітників у зростанні продуктивності праці та обсягу виробництва (класична теорія мотивації) [45,с. 552].

Принципи управління Ф. Тейлора, які традиційно вважаються початком визнання управління наукою і самостійною галуззю дослідження, доповнювали і розвивали представники різних шкіл управління.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке

Машинобудівний комплекс області до економічної кризи був орієнтований на виробництво переважно комплектуючих, а не готової продукції. З розпадом Радянського Союзу потреба в комплектуючих різко знизилась і продукція заводів залишилась без споживачів.

Невдалі експерименти керівництва області в кінці 1980-х та початку 1990-х рр. із акціонуванням підприємств "Закарпатлісу" та не виважена державна політика щодо лібералізації цін і зовнішньоторговельної діяльності призвели до занепаду меблевої і деревообробної галузі області на початку 1990-х рр. Обсяги цієї традиційно пріоритетної для області галузі скоротились у 1995 р. порівняно з 1990 р. на 73 %. У промисловості будівельних матеріалів області спад вироб-ництва відбувся внаслідок кризового скорочення інвестиційного попиту на 50 %.

Якщо за роки спаду виробництва в Україні частка найбільш енергоємних та екологічно шкідливих галузей (чорної металургії, кольорової, паливної промис-ловості, електроенергетики) у промисловому виробництві зросла у фактичних цінах до 53,4 % у 1999 р. при 21,2 % у 1990 р., то у Закарпатській області за цей період тенденція до зростання частки електроенергетики та галузі будівельних матеріалів, доповнюється тенденцією до збільшення частки галузей, орієнтованих на використання сировинних ресурсів області, насамперед, деревообробки.

За даними статистики, частка електроенергетики зросла з 1 % до 5,6 %, галузі будівельних матеріалів - з 3,7 % до 8,3 %, а сировинно-орієнтованої деревообробки - з 13,3 % до 26,9 %. Суттєво менші темпи спаду галузі електро-енергетики і зростання її частки в загальних обсягах промислового виробництва області були обумовлені стійким попитом при відсутності конкуренції на внутрішньому ринку.

Зростання питомої частки деревообробної галузі було наслідком того, що після занепаду інших галузей та колишніх лісокомбінатів, меблевих та лісохі-мічних підприємств області, втрати зовнішніх і внутрішніх ринків збуту меблів і лісохімпродукції основна частина лісфонду була задіяна в лісопилянні для виробництва високоліквідної продукції - пиломатеріалів. Крім того, виробництво пиломатеріалів не потребувало формування приросту нового виробничого потенціалу. В аналізовані роки одержала дозвіл на лісозаготівлі значна кількість малопотужних неспеціалізованих підприємницьких структур (рис.2.1.), нездат-них і незацікавлених забезпечити довгострокові капіталовкладення у розвиток виробничого потенціалу лісопромислового комплексу області.

Ефективність діяльності підприємницьких структур залишалась високопри-бутковою тільки за рахунок недотримання вимог правил лісокористування, безкоштовного використання виробничої інфраструктури колишніх лісоком-бінатів та привласнення значних розмірів диференціальної лісової ренти (біля 45 грн./куб. м), яку держава як власник лісів через недосконалість чинного законо-давства вилучала лише частково. Спад виробництва призвів не тільки до накопичення структурних деформацій та посилення витратного характеру еконо-міки, але й значно змінив структуру і розміри виробничого потенціалу та основної її матеріальної складової - виробничих засобів. На першому етапі економічної кризи промислово-виробничі основні засоби зменшились з 1754,1 млн. грн. до 352,7 млн. грн, тобто майже у 5 разів (табл.2.2).

Рис.2.1 Динаміка кількості лісозаготівельників головного користування лісу

Закарпатської області

За аналізований період середньорічна кількість персоналу, вагомої складової промислово-виробничого потенціалу, скоротилась з 152,8 до 95,2 тис. осіб.

Спад обсягів виробництва на першому етапі економічної кризи позначився на структурі промислово-виробничих основних засобів через збільшення частки споруд і будівель, передавальних пристроїв та зменшення машин і устаткування. Найбільший розвиток ця тенденція у структурі основних засобів отримала у машинобудівній та легкій промисловості. Зокрема, питома вага споруд і будівель, у структурі основних фондів легкої промисловості області збільшилась з 46,2 % до 61,4 %, а частка машин і устаткування зменшилась з 48,1 до 33,6 %.

Таблиця 2.2.

Показники стану основних елементів структури виробничого потенціалу промисловості Закарпатської області на першому та другому

етапах реформування економіки

Показники	І етап	ІІ етап
1990*	1995	1997	1998	1999
Середньорічна наявність промислово-виробничого персоналу, тис. осіб	152,8	95,2	82,5	81,6	77,2
Промислово-виробничі основні засоби, у факт. цінах, млн. грн.	1754,1	352,7	2197,4	2116,0	2078,9
Середньомісячна заробітна плата промислово-виробничого персоналу, грн.	350,3**	34,06	67,64	74,18	108,37
Загальний обсяг промислової продукції у діючих цінах, млн. грн.	2776,4	302,1	376,0	383,2	529,1
Рентабельність продукції промислових підприємств, %	-	8,7	-4,6	3,8	-0,2

* - млн. крб. ** - крб.

Останні роки в промисловості області спостерігалась тенденція до збільшення питомої ваги транспортних засобів, машин та обладнання (табл. 2.3).

Таблиця 2.3.

Структура промислово-виробничих основних засобів за основними видами промислової діяльності (%)

	Будівлі, споруди та передавальні пристрої	Автомобільний транспорт, меблі, прилади та інструменти	Машини та обладнання	Інші основні засоби
2004	2005	2004	2005	2004	2005	2004	2005
По області	58.6	57,3	6,2	5,8	31,6	33,2	3.6	3.7
Видобування вуглеводнів	87.2	86,8	4,5	4.2	8,1	8,3	0.2	0,7
Видобування металевих руд	14.3	14,9	3,8	2,9	46,1	45,1	35.3	37,1
Інші галузі добувної промисловості	66,5	64,9	9,8	9,8	23,2	24,7	0,4	0,6
Харчова промисловість	37.9	37,1	6,9	8,2	52,9	52,2	2.3	2,5
Текстильна промисловість	39.0	36,5	9,8	7,9	50,3	54,3	0.9	1,3
Виробництво готового одягу і хутра	41.1	40,3	12,0	7,1	44,6	50,8	21,1	1,8
Виробництво шкіри та шкіряного взуття	35.2	60,2	14.1	9,5	50,1	28,1	0,6	2,2
Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини	29,4	29,9	14,1	9,6	55,0	58,1	1,5	2,4
Целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість, видавнича справа	66,7	66,3	2,9	3,8	30,0	29,3	0.4	0,6
Хімічне виробництво	51,6	48,6	9,3	8,6	37,4	38,8	1,7	4,0
Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів)	62,8	61,2	7,8	8,9	27,7	27,8	1,7	2.1
Металургія та оброблення металу	63,2	69,0	3,0	2,8	29,2	23,6	4,6	4.6
машинобудування	62,1	60,8	3,5	3,8	31,9	33,3	2,5	2,1
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	81,7	81,7	2,1	3,3	9,4	9,6	0,5	5,4

Структуроформуючий вплив спаду виробництва позначився також на роз-витку структури виробничого потенціалу аграрного сектора області.