Социология как наука. Роль социологии в обществе (стр. 13 )

Популярность данного метода обусловлена целым рядом веских причин:

метод опроса отличается относит-й простотой.

Метод опроса обладает опред-й универсальностью, что позволяет получать инф-ию как об объективных фактах соц-й действительности, так и о субъективном мире человека, его мотивах, ценностях, жизненных планах, интересах и т. д..

Метод опроса можно эффективно применять при проведении как крупномасштабных иссл-ий, так и для получения инф-ии в малых соц-х группах.

Это метод весьма удобен при колич-ой обработке полученной с его помощью социолог-й инф-ии.

Важнейшая роль в проведении СО отводится правильному составлению инструментария, основным видом к-го явл-ся социолог-я анкета. Анкета – это упорядоченный по содержанию и форме набор вопросов и высказываний, воплощенный в виде опросного листа или вопросника. Она примен-ся для сбора эмпирич-й инф-ии в форме письменных ответов респондентов в ходе СО. Анкета имеет строго определ-ю структуру, связанную с тремя основными фазами СО: 1) адаптацией исследуемых к опросу (формированием общей полож-й установки к опросу); 2) достижением цели исслед-я (сбором необходимой инф-ии); 3) завершением опроса (снятием напряжения). Анкета состоит из трех частей: вводной, т. е. обращения к респондентам, где описываются цель исслед-ия, хар-р использ-я рез-ов и способ заполнения анкеты; основной, к-ая содержит блоки вопросов к опрашиваемым; заключительной, или «паспортички», в к-ой представлены демограф-ие и др. сведения о респондентах. Необходимо подчеркнуть, что составлению анкеты должна предшествовать разработка программы социолог-го иссл-ия. На основе опред-х в ней целей, задач и гипотез составляют план анкеты, в к-ом указывают основные темы анкетного опроса. Затем следует формулировка вопросов. Под вопросом анкеты понимают высказывание, рассчитанное на получение социолг-й инф-ии и позволяющее операционализировать признаки изучаемого соц-го явления или процесса. Три типа вопросов: по смыслу – это вопросу о фактах, событиях, оценках, мотивах поведения, ценностные ориентации; по форме – открытые, закрытые, полузакрытые, прямые, косвенные; по функциям – вопросы-фильтры, контрольные вопросы. Три требования к вопросам: лаконичность – чем длиннее вопрос, тем сложнее на него ответить, границы для восприятия составляют 11-13 слов; валидность – обоснованность; однозначность – это предполагает одинаковое понимание всеми респондентами смысла вопроса, к-ый вложил исследователь. й мысли Н. Макиавелли() занимает выдающееся место. “Государь“, “О военном искусстве“, “История Флоренции“. Трудно найти другую фигуру в истории теоретической социологии, чьи идеи получили бы столь мощное и последовательное воплощение в практике государственного управления ХХ в. Идеи Макиавелли затрагивают, кажется, весь спектр социологической проблематики – от макросоциальной теории типов государственного правления до макросоциального анализа мотивов поведения людей. Смысловым центром рассуждений Макиавелли оставался правитель и его отношения с подданными. Он полагал, что правитель, желающий добиться успеха в своих начинаниях, должен сообразовывать свои действия с законами и образом поведения подчиненных. Идея разделения властей (политической и религиозной) легла в основу классической доктрины буржуазного либерализма. В связи с ним находится принцип, или концепция циклического развития государственных форм (демократия – олигархия – аристократия – монархия). Циклическое развитие форм управления напоминает идею кругооборота, взаимообращения добра и зла. Одним из первых он развил понятие гражданского общества и государства, впервые стал употреблять само понятие «государство» для политической организации общества.

48 Поштове опитування

Поштове опитування представляє собою різновид анкетного опитування з заочним способом встановлення контакту з респондентом. При проведенні поштового опитування анкета розповсюджується серед потенційних респондентів за допомогою поштової служби у вигляді самостійного поштового відправлення за адресами осіб, які, як правило, спеціально відібрані, бо у своїй сукупності, на думку дослідників, репрезентують певну соціальну спільність.

Розглядаючи історію поштового опитування, можна виділити наступні етапи:

Рубіж ХУПІ-ХШ строки XX ст. - на рубежі XVIII-XIX сторіч склалися передумови для виникнення методу поштового опитування. У цей період з'явились опитувальні листи, використання яких сприяло стандартизації даних, а розвиток поштового зв'язку дозволив суттєво розширити коло респондентів. Спочатку цей метод використовувався при проведенні експертних опитувань (Е. Чадуік (1864) - дослідження різних прийомів виховання дітей, Ч. Дарвін (1867) - виявлення особливостей поведінки людей, що знаходяться на початкових етапах цивілізації, Ф. Гальтон (1871) дослідження деяких механізмів людського мислення), пізніше - для вивчення думок великих за кількістю соціальних спільнот (К. Маркс (1880) — «Анкета для робітників» в журналі «Ревю соціаліст», А. Левенштейн () - лавиноподібне поштове опитування по проблемам праці у промисловості). Характерною рисою цього етапу є велика кількість анкет та неврахування відхилень вибірки. 10-20роки XX ст. -1936рік - у 10-20-х роках XX ст. особливу увагу приділяли розробці методів формування вибіркових сукупностей для опитування населення (професор статистики Артур Боулі (1906) — запропонував метод складання репрезентативної вибірки). Це дозволило збільшити кількість і якість опитувань, розпочалася розробка методичних проблем поштового опитування. ("48") 1936 рік - 50-ті роки - в 1936 році журнал Літерарі Дайджест передбачив, що на наступних виборах голоси розподіляться наступним чином: Алф Лендон - 57 %, Франклін Рузвельт - 43 %. Журналом було розіслано 10 мільйонів опитувальників, повернення склало 2,5 мільйони. Вибірка складалась на підставі списків власників телефонів та автомобілів. В той же час молодий статистик Геллап опитав репрезентативну вибірку обсягомосіб і передбачив, що виграє Рузвельт (отримає 56 % голосів виборців). Президентом став Рузвельт з 62 %. Це помилкове передбачення журналу надовго підірвало довіру науковців до методу поштового опитування. Він переважно використовується в дослідженнях вузької тематики, наприклад в сфері фінансових операцій, ринку, реклами та ін. 60-ті роки - 90-ті роки - науковці виділяють 60-70-ті роки як початок наступного етапу у розвитку методу поштового опитування. Потреби в соціологічній інформації неухильно зростали, а рівень якості зібраних даних та витрати на заповнення анкет при проведенні інтерв'ю все більш не задовольняли дослідників, і тому вони розпочали інтенсивну розробку різних напрямків удосконалення процедури поштового опитування. Аналіз публікацій, що присвячено цьому методу, за роки, показує, що 55 % всіх методичних розробок припадає на останні 20 років. В Інституті соціально-економічних проблем АН СРСР поштове опитування застосовували з 1976 року. Протягом наступних років проводилися роботи з приводу пошуків засобів підвищення рівня повернення анкет респондентами. Майже одночасно методичні експерименти, пов'язані з вивченням можливостей поштового опитування, проводилися і в Інституті філософії АН УРСР в Києві. 90-ті роки - до теперішнього часу - останнє десятиріччя характеризується бурхливим розвитком комп'ютерних технологій та Інтернету. З одного боку, це значно спростило побудову вибірки (та сприяє підвищенню її якості) завдяки використанню комп'ютерних баз даних. З іншого боку, Інтернет надає нові можливості для спілкування. Використання електронної пошти (е-таіі) та інших видів електронних комунікацій значно спрощує процес отримання необхідної інформації.

Серед недоліків поштового опитування в першу чергу слід назвати невисокий рівень повернення анкет. Але сучасна організація поштових опитувань стабільно забезпечує 70-75 % повернення. Виділяють дві групи факторів, що впливають на цей процес:

• перша група включає в себе такі види контакту дослідника з респондентом, як повідомлення про опитування (попередній контакт з респондентом), розсилка опитувальника (основний

контакт), нагадування респондентам, що не повернули анкети в призначений строк (стимулюючий контакт);

• друга група пов'язана зі змістовним та психологічним оформленням всіх видів контактів: персоналізація, анонімність, винагорода, оформлення анкети та ін. Також як недоліки методу можна відзначити наступні моменти:

• відмінності між тими, хто заповнив та вислав анкету, та тими, хто ухилився від участі в опитуванні;

• отримання відповідей не від тих осіб, яким було вислано анкету;

• поява групових відповідей там, де потрібні індивідуальні, ви користання порад інших осіб;

• респондент заповнює анкету не спонтанно, а після роздумів, після того, як прочитає всю анкету;

• отримані данні будуть репрезентативні лише для сукупності осіб, які відображені у списках, за якими складалася вибірка.

Для зменшення впливу цих негативних факторів інколи використовують додаткове інтерв'ювання осіб, які не повернули анкету. Серед переваг поштового опитування можна виділити наступні:

• низька вартість;

• простота організації;

• можливість одночасного проведення опитування на великій території;

• незалежність відповідей респондентів від впливу інтерв'юера;

• немає жорстких часових обмежень на заповнення анкети, отримуємо зважені, точні відповіді.

Одним з видів поштового опитування є пресове опитування. Анкета друкується на шпальтах газет, журналів. Коло респондентів обмежено тими, хто читає відповідне видання та має можливість та бажання вирізати, заповнити та відіслати анкету. Тому пресове опитування має сенс використовувати лише для зондажу громадської думки щодо вузького кола проблем, з приводу яких читачів можна визначити достатньо компетентними. Добровільна участь та анонімність дають змогу отримати досить щирі відповіді.

49. Телефонне опитування.

("49") Телефонне опитування – один з різновидів опитування у соціологічному дослідженні, заочне (опосередковане, дистантне) інтерв'ю.

Позитивними якостями цього методу є його оперативність. Низька собівартість та простота контролю за якістю робот. Як недоліки можна зазначити неможливість отримання репрезентативної інформації за низької щільності телефонної мережі, вимога стислості опитувальника, змушене спрощене у формулюванні та конструюванні запитань, складнощі, пов’язані з необхідністю рівноцінної заміни респондента у разі його відмови від участі в опитуванні.

Особливостями телефонного опитування є побудова вибірки, формулювання запитань та конструювання опитувальника.

Для проведення телефонного опитування використовується одно шаблона вибірка. Підставою вибірки можуть слугувати телефонні книги квартирних номерів телефонів, де необхідна інформація міститься алфавітному порядку. Вибірка формується шляхом систематичного або випадкового відбору номерів. Оптимальним варіантом підґрунтя вибірки є єдина картотека квартирних абонентів, куди регулярно заносяться дані про зміни в телефонній мережі міста. Інший спосіб побудови вибірки - генерування на ЕОМ випадкових чисел і використання їх як телефонних, номерів. Недолік методу - поява номерів, що реально не існують. Кількість таких неіснуючих номерів можна значно зменшити, ввівши в програму генерації випадкових чисел фільтр, який пропускає тільки-ті номери, що відповідають реально існуючим групам номерів; Наприклад, в Києві перші три цифри відповідають номеру підстанції, список яких легко отримати. Ще один недолік – випадково отримані номери можу бути не тільки квартирними, а службовими. Наступним крок - відбір конкретного респондента в сім’ї. Репрезентативність результаті в телефонного опитування забезпечується процедурою" випадкового відбору. Одним з варіантів випадкового відбору;,е наступний: інтерв'юер складає список членів сім'ї із зазначенням, статі та віку і впорядковує його, наприклад, записуючи всіх жінок за зменшенням віку (від самої старшої до самої молодшої), а потім і чоловіків;:Відбір респондентів у_сімі здійснюється за допомогою стандартних карток Кіша, на яких залежно від її " кількісного складу, зазначають порядковий номер відібраного члена - сім’ї Окремі види карток розподіляються у загальній сукупності ) анкет випадково.

Інколи використовується випадковий відбір респондента в сім'ї • по останньому (або Найближчому) дню народження. За результатами цей метод не відрізняється від попереднього, але дозволяє зменшити час інтерв'ю та суттєво спрощує процедуру відбору.

Головна особливість телефонного опитування пов'язана з особливостями комунікативного процесу. В телефонному опитуванні запитання, спрямовані на підтримання інтересу до теми дослідження (контактні запитання), мають бути в усіх частинах анкети на

відміну від особистих інтерв'ю, де їх місце — на початку опитувальника.

Телефонне інтерв’ю в ідеалі наближається до розмовної мови. Запитання мають бути лаконічними, слід уникати складних граматичних конструкцій. Якщо в очному інтерв’ю використовуються шкали, де може бути до 11 позицій, то в телефонному опитуванні кількість градацій не повинно перевищувати чотирьох. А в шкал інтенсивності – п’яти, та й то за умови граничної простоти формулювання.

У телефонному опитуванні виокремлюють дві стадії: вступну бесіду та саме інтерв’ю. мета вступної бесіди – відбір респондента у сім’ї та встановлення з ним попереднього контакту. Вступна бесіда ведеться у вільній формі. Процес же самого інтерв’ю є суворо формалізованим, інтерв’юер не повинен відхилятися від опитування. Як правило телефонне опитування триває як правило не більше 10 хвилин, але головне, що визначає кількість запитань в опитувальнику, - це інтерес респондента до теми бесіди та особливість категорії респондентів.

Телефонне опитування доцільно проводити централізовано. Це дозволяє здійснювати постійний контроль за роботою інтерв’юерів, своєчасно виявляти та виправляти помилки, що трапляються в ході бесіди, неточності в заповненні кодувального бланку і в результаті отримати високу якість інформації, що збирається. Також проведення опитування і одного центру дозволяє збільшити навантаження інтерв’юерів.

Крім того, на якість отриманих результатів позитивно впливає використання ЕОМ для проведення телефонного опитування. Існує стандартна система САТІ, - що формалізує і значно спрощує процедуру проведення телефонного інтерв'ю. Пряме введення результатів опитування з терміналів дозволяє виключити ряд проміжних ланок, в тому числі тиражування кодувальних бланків, введення даних з бланків. Питання зачитуються прямо з монітору, автоматично здійснюється контроль за правильністю введення даних. Крім того існує можливість повного контроля за процесом проведення інтерв’ю з боку бригадира та замовника.

Основними методичними документами телефонного опитування є бланк пошуку респондента, кодувальний бланк, опитувальник. Бланк пошуку респондента слугує для фіксації результатів попереднього контакту з сім’єю у відборі респондента. Інформацію на бланку представлено у вигляді послідовних процедур, що виконується інтерв’юером в процесі пошуку респондента: час дзвінків, причини нейздійснившихся контактів, час назначеного респондентом дзвінка, та інші запитання.

50. Экспертный опрос.

Экспертный опрос. Опрос специалистов — особая разновидность метода, где многие требования, применимые в массовых опросах, неприемлемы. Эти опросы не анонимны, исключают "ловушки", так как предполагают активное сотрудничество опрашиваемого в выяснении поставленных проблем.

Как правило, экспертный опрос нацелен на уточнение гипотез, разработку прогноза и пополнение интерпретации определенных социальных явлений и процессов. В - таких опросах доминируют открытые формулировки, а закрытые вопросы предназначены лишь для оценки уровня уверенности, меры согласия или несогласия с уже высказанными позициями других специалистов.

Важный момент: отбор экспертов, прежде всего по уровню их компетентности, (численность и представительность группы экспертов здесь оценивается не столько статистическими, сколько качественными показателями) и далее — предоставление возможности эксперту достаточно свободно высказать свои мнения и аргументы в их, пользу.

Тема опроса четко обозначается в строгих формулировках, задачи исследования также должны быть ясно сформулированы, подчеркивается важность именно персонального мнения специалистов (в массовых опросах, напротив, подчеркивают, что мнение опрашиваемого учитывается в рамках обшей статистики). Для ответа на каждый вопрос оставляется достаточно пространное поли, анализ данных скорее качественных, чем количественных.

Один из вариантов техники "экспертного опроса ("метод Дельфы") — неоднократное обращение к экспертам, вначале — для выявления существа позиций, ‘ а затем — для оценки уровня согласованности мнений по наиболее важным пунктам. После первой экспертизы высказанные оценки предлагаются для. Упорядочения по уровню правдоподобности, вероятности, достоверности, приоритетности.

Типичная логика развертывания экспертного опроса такова: (1) указание существа изучаемой проблемы и мотивов обращения к данному лицу в качестве специалиста; (2) сведения, подтверждающие компетентность эксперта: область занятий, стаж в этой области, квалификация; (3) информация о порядке (содержании) предлагаемых вопросов в полном их объеме; (4) формулировка каждого проблемного вопроса, предлагающая либо свободные высказывания и комментарии с просьбой указать упущения, слабые места, сомнительные пункты в аргументации, либо обоснование постановки иной проблемы; (5) оценка уверенности в заключении (мнении) эксперта; (6) дополнительные замечания, комментарии, предложения.

51. Соціомегричне опитування.

("50") Соціометричний метод - де один з вадів опитування, спрямований на кількісне вимірювання і аналіз структури міжособистісних стосунків в малих соціальних групах шляхом фіксації серед членів малої групи зв'язків надання переваги в ситуації вибору.

Був запропонований в 30-х роках американським психологом і психіатром Джакобом Морено в межах теорії соціометрії, що ним розроблялась Соціометрія, за визначенням Морено, це одна з трьох складових частин соціономії, науки про соціальні закони (дві інші частини: соціодинаміка - наука про структуру і динаміку соціальних утворень, окремих груп і сполук, та соціатрія —наука про соціальне зцілення), і є наукою про вимірювання міжособистісних стосунків. В подальшому широкий розвиток отримала, однак, не теорія Морено, а запропоновані ним методи, що переважно використовуються для дослідження малих соціальних груп.

При застосуванні соціомегричного методу відносини між членами групи з'ясовуються на підставі вибору (виражене Індивідом бажання співробітничати з Іншим індивідом), негативного вибору (бажання ухилитись від співробітництва з Іншим Індивідом) та відсутності вибору (залишання одним індивідом іншого поза увагою).

Істотним для соціометричного опитування є те, що вибір чи відхилення одним індивідом Іншого відбувається по відношенню до певної змістовної діяльності. Конкретна змістовна ситуація, що характеризується контактом і представлена в якості основи вибору чи відхилення називається соціометричним критерієм. Він формулюється у вигляді запитань, відповіді на які і слугують підставою для встановлення структури відносин.

Проведення соціометричного опитування повинно задовольняти наступним вимогам:

1: Опитування можна проводити лише в групах, які мають певний досвід спільної діяльності.

2. Розмір групи повинен давати її членам можливість активного

безпосереднього спілкування

3. Запитання, що задаються, повинні являти собою критерії.

4.Зміст обраного критерію повинний бути ясним та зрозумілим

для всіх членів групи, яка досліджується.

5. Необхідно вказати можливу кількість виборів. Коли потрібно отримати повну картину взаємовідносин між члена даної групи, дозволяється робити необмежене число виборів (непараметрична процедура). Якщо дослідника цікавлять. лише типові елементи структури, то вводиться обмежена кількість виборів (параметрична процедура).

6. Члени групи повинні ясно уявляти собі її границі. Кожний член колективу може вибирати собі партнерів для спільної діяльності тільки в межах свого колективу.

7. Опитування повинне проводитись сторонньою для даної групи

8. Кожний член групи повинен робити вибори самостійно, не радячись з іншими

Процедура соціометричного опитування складається із кількох етапів.

Підготовча фаза. Дослідник визначає проблему, вибирає об'єкт дослідження, знайомиться з розміром та різноманітними соціально-демографічними характеристиками групи.

Перша фаза. Дослідник входить в прямий контакт з "членами групи, прагне викликати довіру до себе. Встановлюється зміст соціометричних критеріїв.

Друга фаза. Проведення опитування. інструктаж респондентів, роздача карток, їх заповнення респондентами, збір карток.

Фаза обробки. Обробка інформації, подання її в зжатому, вигляді, перевірка надійності отриманих даних.

("51") Завершуючи фаза. Отримання висновків та рекомендацій. Обробка інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, підрахування соціометричних індексів.

Соціоматриця — матриця зв'язків, за допомогою якої аналізуються внутрішньо групові стосунки. Будується зведенням всіх результатів опитування з індивідуальних соціометричних карток в загальну, таблицю. Дає можливість провести аналіз існуючих зв'язків шляхом перетворення матриць.

Соціограма —графічне зображення зв'язків всередині колективу, які встановлюються на підставі вибору. Соціограма може бути вільною (довільне розміщення членів групи), концентричною (мішень Нортвей — члени групи розміщуються в межах круга у відповідності до їх соціометричного статусу, чим вище статус - тим ближче до центру круга), також існує локограма (відтворюється реальне розміщення респондентів в приміщенні).

52. Анкетування як вид опитування.

При анкетуванні респондент сам у письмовій формі відповідає на стандартизовані запитання, зведені у такий інструмент дослідження, як анкета. Анкетне опитування або анкетування може відбуватися в очній або заочній формі. При очному анкетуванні відбувається безпосередній контакт соціолога, з респондентами - він роздає анкети, пояснює правила їх заповнення, а також цілі й завдання дослідження. Заочними формами анкетування є поштове та пресове опитування. У поштовому опитуванні анкети розсилаються й повертаються поштою. У пресовому анкета публікується у періодичній пресі. Незважаючи на простоту та економічність, заочні форми анкетування практично не застосовні для репрезентативних обстежень. Вони характеризуються низьким рівнем повертання анкет, незважаючи на застосування соціологами різних стимулів, які спонукають брати участь в опитуванні (сувеніри, які надсилають разом з анкетою при поштовому опитуванні, або призи для тих, хто відповідає на пресову анкету), й, головне, при цих формах опитування відбуваються настільки істотні зміщення у вибірці, що для її ремонту найчастіше потрібне проведення додаткового очного опитування. Застосування цих форм анкетування доцільне для розв'язання специфічних завдань, які не вимагають отримання репрезентативної інформації.

У залежності від кількості одночасно опитуваних анкетування може бути .Індивідуальним або груповим. Групове анкетне опитування є економічним методом, його порівняно легко провести на підприємствах, у навчальних закладах, громадських організаціях. Воно дозволяє швидко зібрати значні обсяги інформації. Але необхідно враховувати, що при груповому опитуванні на відповіді кожної окремої людини діє те, що у соціальній психології називають ефектом присутності групи. Саме ж опитування деякою мірою перетворюється на явище громадського життя опитуваної групи, на обговорення й переживання проблем, заторкуваних здійснюваним дослідженням. Але цей чинник соціологи можуть навмисне використовувати для розв'язання проблемних ситуацій, які виникають у групі, привертання уваги до питань, які їх цікавлять.

Плануючи групове анкетування, треба бути впевненим, що "обстановка, в якій воно відбуватиметься, дозволить кожному респондентові самостійно відповісти на запитання анкети. Необхідно виключити можливість колективного заповнення анкет, узгодження позицій кількох членів групи, порушення принципу анонімності.

53. Интервью как вид опроса.

Опросы - незаменимый, прием получения информации о субъективном, мире людей, их склонностях, мотивах деятельности, мнениях.

Говорят, что о намерениях лучше всего судить по поступкам, а не по словам. И вместе с тем это лишь часть правды. Другая ее часть скрытая в субъективных состояниях человека, которые могут и не найти выражения в его поведении в данной ситуации, но проявляются в иных условиях и в других ситуациях. Только по совокупности действий человека можно судить об устойчивости мотивов или побуждений, которыми он руководствуется. Опрос, позволяет мысленно моделировать любые нужные экспериментатору ситуации для того, чтобы выявить устойчивость склонностей, мотивов и т. п. субъективных состояний человека.

Опрос привлекает исследователей еще и потому, что он кажется почти универсальным методом. Будучи несомненно лучшим источником знания о внутренних побуждениях людей, этот метод при соблюдении надлежащих предосторожностей позволяет получить не менее надежную, чем в наблюдении, или по документам информацию о событиях прошлого или настоящего, о продуктах деятельности, короче, о чем угодно. Спрашивать можно обо всем, даже о том, чего самому ни увидеть, ни прочитать никоим образом не удастся.

Искусство использования этого метода: состоит том, чтобы знать, о чем именно спрашивать, как спрашивать, какие задавать вопросы и, наконец, как убедиться в том, что можно, верить полученным ответам. Добавив несколько других условий, как-то: кого спрашивать, где вести беседу, как обработать данные и нельзя ли знать все эти вещи, не прибегая к опросу, — мы получим более или менее полное представление о возможностях этого метода.

Разновидности опросов.

Существуют два больших класса опросных методов: интервью и анкетные опросы. Интервью — проводимая по определенному плану беседа, предполагающая прямой контакт интёрвьюера с респондентом (опрашиваемым), причем запись ответов последнего "производится либо интервьюёром (ёго ассистентом), либо механически (на пленку). Имеется множество разновидностей интервью. По содержанию беседы различают так называемыё документальные интервью (изучение событий прошлого, уточнение фактов) и интервью мнений, цель которых – выявление оценок, взглядов, суждений; особо выделяются интервью со специалистами-экспертами, причем организация и процедура интервью с экспертами существенно отличаются от обычной системы опроса. По технике проведения существенно разнятся свободные нестандартизированные и формализованные (а также полустандатизированные интервью. Свободные интервью - это длительная беседа (несколько часов) без строгой детализации вопросов, но по общей программе (путеводители интервью). Такие интервью уместны на стадии развёдки в формулятивном плане исследования. Стандартизированное интервью предполагает, как и формализованное наблюдение, детальную разработку всей процедуры, включая общий план беседы последовательность и конструкцию вопросов, варианты возможных ответов.

В зависимости от особенностей процедуры интервью можёт быть интенсивным (клиническим, т. ё. глубоким, длящимся иногда часами) и фокусированным на выявление относительно узкого круга реакций опрашиваемого. Цели клиничёского интервью получить сведения внутренних побуждениях, мотивах, склонностях опрашиваёмого, а фокусированного — извлечь информацию о реакциях субъекта на заданное воздействие. С его помощью изучают, например, в какой мере человек реагирует на отдельные компоненты информации (из массовой печати, лекции и т. п.). Причем текст информации предварительно обрабатывают контент-анализом. В фокусированном интервью стремятся определить, какие именно смысловые единицы-анализа текста оказались в центре внимания опрощенных, какие — на периферии в что вовсе не осталось в памяти.

Так называемые неоправленные интервью, носят терапевтический" характер. Инициатива течения беседы принадлежит здесь самому респонденту, интервью лишь помогает ему «излить душу».

Нарративное интервью направляемый интервьюером, свободный рассказ, повествование о жизни. Текст такого повествования подлежит качественному анализу. Наконец, по способу организации можно указать на групповые и индивидуальные интервью. Первые - это планируемая беседа, в процессе которой исследователь стремится вызвать дискуссию в группе. Методика телевизионных .встреч. В. Познера напоминает данную процедуру. Сравнительно недавно в нашей практике начали пользоваться популярностью техники квазиинтервью в фокус-группа. По существу интервьюер выступает здесь инициатором и ведущим групповой дискуссии по заданной проблеме.

Опрос по анкете предполагает жестко фиксированный порядок, содержание и форму вопросов, ясное указание способов ответа, причем они регистрируются опрашиваемым либо наедине с самим собой, либо в присутствии анкетера.

Анкетные опросы классифицируют прежде всего по содержанию и конструкции задаваемых вопросов. Различают открытые опросы, когда, респонденты высказываются в свободной, форме. В закрытом опросном листе все варианты ответов заранее предусмотрены. Полузакрытые, анкеты комбинируют, обе процедуры.

("52") Зондажный, или зкспресс-опрос, применяется в. обследованиях общественного мнения и. содержит всего 3—4 пункту основной информации плюс

несколько пунктов связанных с демографическими и социальными характеристиками опрашиваемых. Такие анкеты напоминают листы всенародных референдумов. Опрос по почте отличают от анкетирования на месте: первом случае ожидается возвращение опросного листа по заранее оплаченному почтовому отправлению, во втором - анкётер сам собирает заполненные листы. Групповое анкетирование отличается от индивидуализированного. В первом случае анкетируют сразу до 30-40 человек: анкетер собирает опрашиваемых, инструктирует их и оставляет для заполнёния анкет, во вторам - он обращается индивидуально к каждому респонденту. Организация раздаточного анкетирования, включая опросы по месту жительства, естественно, более трудоёмкая, чем, например, опросы через прессу, также широко используемы в нашей и зарубёжной практике. Однако последние непрёдставительны в отношений определенных групп населения, так что скорее могут быть отнесёны к приёмам изучения о6щественного мнений читателей данного издания

54. Метод фокус-групового інтерв’ю.

Якісні методи загалом розглянуто у першій темі.

У 1953 році американський психолог Алекс Осборн запропонував метод мозкового штурму (Ьгаіп-5іоппіп§) як засіб генерації ідей та вирішення задач. При цьому він враховував два фактори - є люди, які добре генерують ідеї, але погано справляються з аналізом. І навпаки - більшість людей схильні до критичного аналізу ідей, а не до їх генерації. Мозковий штурм дозволяє впорядкувати метод спроб та помилок, невпорядкованість цього методу він довів до абсолютної хаотичності, завдяки чому з'явилась нова якість при генеруванні ідей. Головними правилами мозкового штурму є:

• на першому етапі штурм веде група генераторів, до неї повинні

входити люди самих різних інтересів та спеціальностей;

• генерацію ідей ведуть вільно висловлюючи будь-які Ідеї, в тому

числі фантастичні, бредові та жартівливі, притримуючись жорсткого регламенту на штурм;

• ідеї висловлюються без обґрунтування, по можливості фіксуючи на плівку в момент штурму;

• в момент мозкового штурму заборонена будь-яка критика, в

будь-якому прояві;

• між учасниками штурму повинні бути доброзичливі відносини;

• на другому етапі проводиться експертиза ідей, її веде група експертів-технологів, причому окремо віл генераторів. Тут

прискіпливо обдумуються всі ідеї.

Недоліком мозкового штурму є трудомісткість, низькі можливості керування напрямком мислення, за циклювання на певному. колі рівнозначних ідей.

Фокусовані групові інтерв'ю - якісний метод збирання інформації, що базується на дискусії між респондентами з приводу проблеми, яка вивчається. У таких дискусіях беруть участь 6-12 респондентів, не знайомих один з одним. Фокус-групи спрямовані на отримання якісної інформації щодо думок, очікувань людей крізь призму їх індивідуального досвіду.

Практичне проведення дослідження за допомогою фокус-груп включає в себе три головних етапи:

1. Постановка цілей та планування дослідження.

2. Проведення фокус-груп.

("53") 3. Аналіз результатів та передача їх замовнику.

Процес постановки цілей передбачає отримання відповідей на три головних запитання:

1. Яку проблему хоче вирішити замовник?

2. Якими засобами він може її вирішити та які можливі альтернативи?

3. Яка інформація йому необхідна для того, щоб прийняти рішення та здійснити потрібні кроки?

Також на першому етапі треба визначити, чи є передумови для використання методу фокус-груп, співвіднести обсяг дослідницької задачі з бюджетними та методичними можливостями. Далі складається план дослідження, в якому зазначаються цілі дослідження; опис соціальної групи, що досліджується; масштаби дослідження (число груп та географічних місць проведення). Також до програми повинні входити наступні документи:

1. Опис груп з зазначенням їх складу.

2. Фільтруюча анкета.

3. Тематичний план (опитувальник) групового інтерв'ю.

4. Календарний план дослідження (з розбивкою по етанам).

5. Бюджет та опис витрат.

Проведення фокус-групи складається з наступних етапів:

1. Відбір учасників.

2. Перевірка готовності.

3. Зустріч учасників.

4. Початковий стан - вступне слова, розбивши льоду.

5. Основна частина дискусії.

6. Завершення фокус-групового інтерв'ю.

Веде фокус-групу модератор - спеціально підготовлена людина. Процес записується на відео - (аудіо-), також можуть бути присутніми проінструктовані спостерігачі.

В аналізі даних можна виділити два головних методи: пошук кодувальних категорій та групування даних.

("54") - Результати аналізу повинні бути представлені замовнику у формі звіту. Існує три види звітів:

1. Усний звіт опис узагальненої інформації про дослідження, основні результати.

2.Короткий звіт — до 20 сторінок. Включає в себе вступ, цілі,

методологію, результати, рекомендації чи наступні кроки.

3.Деталізований звіт - по формі нагадує короткий звіт. Крім того, включають прямі ілюструючи цитати зі стенограми обговорення.

Характерними рисами фокус-груп є:

1.Сфокусований характер дискусії.

2.Орієнтація на з'ясування всієї різноманітності існуючих

поглядів.

3.Внутрішньогрупова інтеракція.

4.Широке використання уявних експериментів та проективних

технік.

5. Фокус-групове моделювання.

6. Використання елементів гри при проведенні дискусії.

Перевагами методу фокус-груп є: можливість отримання інформації про причини поведінки, формування певних установок респондентів; можливість побудови різного роду моделей об'єкта дослідження; широкі можливості використання методу спостереження; можливість отримання вірогідних даних щодо щирості респондентів; досить велика оперативність методу.

Недоліком фокус-груп є те, що їх ефективність значною мірою залежить від кваліфікації модератора.

55. Експеримент: характеристика методу.

Експериментує головним методом збирання інформації у природничих науках. Його проведення пов'язане з пошуком причинно наслідкових відносин досліджуваних явищ дійсності. Цей метод є розвитком методу спостереження та логічного аналізу. Але якщо спостереження це пасивний метод збирання інформації, то експеримент передбачає активний вплив на об'єкт дослідження кількох контрольованих чинників! Суть соціологічного експерименту, його спрямованість на доведення або спростування гіпотез дослідження збігається з природничонауковим експериментом. Але є й відмінність, яка значною мірою звужує царину застосування експерименту в соціологи: об'єкт соціологічного дослідження - люди, які складають певні соціальні групи з усталеною структурою та відносинами. Проведення експерименту завжди пов'язане з активним впливом на об'єкт, який веде до його переструктурування, тому планували експеримент у соціологічному дослідженні можна тільки тоді, коли є певність, що цей вплив ні в якому разі не утаскуватиме інтереси учасників експерименту. Цінність інформації, отриманої у результаті проведення експерименту, полягає в тому, що вона не просто описує об'єкт, але дозволяє пояснити існування й розвиток певних зв'язків, відносин процесів.