Социология как наука. Роль социологии в обществе (стр. 9 )

При этом любое социологическое исследование предполагает несколько этапов. Первый, или этап подготовки, состоит в обдумывании целей, составлении программы и плана, определении средств игроков проведения исследования, а также в выборе способов анализа и обработки социологической информации. Второй этап предусматривает сбор первичной социологической информации — собранных необобщенных сведений в различных формах (записей исследователей, выписок из документов, отдельных ответов опрашиваемых, и т. д.). Третий этап заключается в подготовке собранной в ходе социологического исследования (анкетного опроса, интервью, наблюдения, контент-анализа и других способов) Информации к обработке, составлении программы обработки и собственно обработке полученной информации на ЭВМ. И, наконец, четвертый, или заключительный этап —- это, анализ обработанной информации, подготовка научного отчета по итогам исследования, а также формулирование выводов и выработка рекомендаций и предложений для заказчиками иного субъекта управления, выступившего инициатором проведения социологического исследования

Социологические исследования подразделяются по многим основаниям, и поэтому могут быть предложены различные их типологии и классификации." Так, по характеру добываемого социологического знания различают исследования теоретические эмпирические (конкретные). Для теоретических социологических исследований решающее значение имеет глубокое обобщение накопленного фактического материала в области социальной жизни. В центре эмпирических исследований находятся накопление и сбор фактического материала в указанной области (на основе непосредственного наблюдения, опроса, анализа документов, данных статистики и других способов получения информации) и его первичная обработка, включая и начальный уровень обобщения. Однако было бы ошибкой разрывать, а тем более противопоставлять эмпирическое и теоретическое в социологическом исследовании. Это две стороны целостного исследования социальных явлений, постоянно взаимодействующие, дополняющие друг друга и взаимообогащающиеся. В зависимости от того, ‘ проводятся они однократно или многократно, социологические исследования подразделяются т разовые повторные. Первые позволяют получить представление о состоянии, положении, статике какого-либо социального объекта, явления или процесса в данный момент. Вторые используются для выявления динамики, изменений в их развитии. Количество повторных социологических исследований и временные интервалы между ними определяются их целями и содержанием. Разновидностью повторного социологического исследования является 'панельное, когда один и тот же социальный объект изучается по идентичной программе и методике через определенный интервал времени, благодаря чему появляется возможность установить тенденции его развития. Наиболее наглядный пример панельного социологического исследования — периодические переписи населения. По характеру поставленных целей и задач, а также по широте и глубине анализа социального явления или процесса социологические Исследования подразделяются на разведывательные, описательные и аналитические. Разведывательное (или пилотажное, зондажное) исследование наиболее простое; с его помощью можно решать весьма ограниченные задачи. По сути, это "обкатка" инструментария, т. е. методических документов: анкет, бланков-интервью, опросных листов, карточек наблюдения или карточек изучения документов. Программа такого исследования, как и сам инструментарий, упрощена. Обследуемые совокупности сравнительно невелики: от 20 до 100 человек. Разведывательное исследование, как правило, предваряет глубокое изучение той или иной проблемы. В ходе его проведения уточняются цели и задачи, гипотезы и предметная сфера, вопросы и их формулировка. Особенно важно такое исследование проводить тогда, когда проблема изучена недостаточно или вообще ставится впервые. С помощью разведывательного исследования получают оперативную социологическую информацию об изучаемом социальном объекте, явлении или процессе. Описательное исследование — более сложный социологический анализ. С его помощью получают эмпирическую информацию, дающую относительно целостное представление об изучаемом социальном объекте, явлении или процессе. Обычно это исследование проводится тогда, когда объектом анализа является сравнительно большая совокупность, отличающаяся различными свойствами и характеристиками (например, трудовой коллектив крупного предприятия, где работают люди разных профессий, пола, возраста, имеющие различный стаж работы, и т. д.). Выделение в структуре объекта изучения относительно однородных групп (например, по уровню образования, возрасту, профессии) позволяет оценить и сравнить интересующие социолога характеристики, выявить наличие или отсутствие связей между ними. В описательном исследовании могут быть применены один или несколько методов сбора эмпирических данных. Сочетание различных методов повышает достоверность и полноту социологической информации, позволяет сделать более глубокие выводы и более обоснованные рекомендации. Аналитическое исследование — наиболее сложный социологический анализ, позволяющий не только описывать элементы изучаемого объекта, явления или процесса, но и выявлять их причины. Поиск причинно-следственных связей — основное назначение данного исследования. Если описательным исследованием устанавливается лишь связь между характеристиками изучаемого явления, то аналитическим выясняется, носит ли эта связь причинный характер, и что является основной причиной, определяющей то или иное социальное явление. С помощью аналитического исследования изучается совокупность факторов, обусловливающих данное явление. Обычно их классифицируют как основные и не основные, постоянные и временные, контролируемые и неконтролируемые и т. д. Аналитическое исследование невозможно без детально разработанной программы и четко отшлифованного инструментария. Обычно такое исследование проводят после разведывательного и описательного, в ходе которых собирают сведения, дающие предварительное представление об определенных элементах изучаемого социального объекта, явления или процесса. Аналитическое исследование чаще всего носит комплексный характер. По используемым методам оно намного разнообразнее, чем разведывательное и описательное.

Отмеченные классификации, несомненно, имеют определенную ценность для практики проведения социологических исследований. Однако достаточно выражены также их недостатки. Так, нередко они осуществляются путем смешения различных оснований и классификационных признаков. Но основной их недостаток состоит в том, что они опираются не на все компоненты выделенной системы познавательного процесса, а поэтому зачастую отражают лишь отдельные сущностные моменты исследований, не охватывая всех видов социологических исследований.

30 Організація соціологічного дослідження

Створення та обґрунтування програми соціологічного дослідження — запорука його успішного проведення на якісно високому рівні. Побудова програми дослідження являє собою виклад і обґрунтування логіки та методів дослідження об'єкта відповідно до поставлених завдань.

Розробка програми соціологічного дослідження. Безпосереднім приводом для проведення практично орієнтованого дослідження може бути та чи інша соціальна проблема, яка викликає у людей інтерес і вимагає вирішення. Проблемна соціальна ситуація відображується в науковій програмі, в якій фіксується суперечність між знанням про потреби суспільства та пошуками напрямів для їх задоволення. Після постановки проблеми і вибору об'єкта дослідження розробляється його програма. Вона являє собою теоретико-методологічну основу здійснюваних соціологами дослідницьких процедур збирання, опрацювання і узагальнення отриманої інформації, формулювання теоретичних висновків і рекомендацій. Програма — науковий документ, який включає визначення об'єкта і предмета дослідження, його мету, методику збирання й опрацювання інформації, тип вибірки, робочу гіпотезу, рекомендовану науково-методичну літературу.

Єдність наукового і практичного підходів до дослідження знаходить своє втілення у постановці центральних питань проблеми, які також фіксуються в програмі. Проміжною ланкою між проблемою. і теоретичною моделлю є гіпотеза як своєрідне передбачення того, що можна отримати в процесі дослідження. Гіпотезою соціолог керується протягом всього дослідження. Формулювання гіпотез залежить від проблеми, а тому постановка наукової проблеми на початку дослідження визначає її напрям і зміст майбутньої теоретичної моделі через гіпотезу.

Визначення об'єкта і предмета дослідження. Одиниця спостереження. Об'єктом, соціологічного дослідження є діяльність людей та умови, в яких вона здійснюється. При описі об'єкта соціологічного дослідження повинні враховуватися такі його характеристики: професійна (галузева) приналежність, просторова характеристика (республіка, регіон, область, місто, село), функціональна спрямованість (виробнича, політична, науково-пізнавальна, культурологічна та ін.), часові рамки. Наявність галузевих меж дозволяє зосередити всю увагу на найважливіших характеристиках соціальної системи, просторові кордони конкретизують об'єкт з точки'зору виробничо-територіальної спільності.

Часові рамки конкретизують строки проведення дослідження, пов'язані з особливостями виробництва, його постійним чи сезонним характером. При цьому визначається час проведення дослідження, пов'язаний з циклом виробництва (робоча зміна, день, тиждень, місяць).

Якщо об'єктами соціологічного дослідження є діяльність людей та її умови, то одиницями спостереження, як правило, виступають носії діяльності — люди. Одиницею спостереження в соціології називається той елемент досліджуваної сукупності, по відношенню до якої проводиться збирання соціальної інформації. Залежно від об'єкта дослідження це можуть бути робітники та інженерно-технічні працівники, викладачі вузу, студенти, представники творчої інтелігенції тощо.

Предметом дослідження прийнято вважати ту сторону об'єкта, яку планується безпосередньо вивчати. Одному й тому ж соціальному об'єкту можуть відповідати декілька різних предметів дослідження (наприклад, щодо студентів вищого навчального закладу предметами дослідження можуть бути навчально-пізнавальна і наукова діяльність студентської молоді, громадсько-політична діяльність, спілкування студентів, проведення ними вільного часу тощо). При дослідженні міграційних процесів об'єктом дослідження є населення різноманітних територіальних одиниць: країни, області, району, окремого населеного пункту. Предметом є міграція — переселення людей з одного місця проживання в інше. Мета дослідження (те, заради чого воно проводиться) — розробка рекомендацій щодо оптимізації (або стримання) міграційних процесів у тому чи іншому районі країни.

Об'єкт і предмет соціологічного дослідження збігаються, коли перед дослідником стоїть завдання вивчити всю сукупність закономірностей функціонування і розвитку конкретного соціального об'єкта. Коли ж йдеться про вивчення якихось окремих характеристик об'єкта дослідження, предметом стають ті сторони об'єкта, які їх містять. Предметом соціологічного дослідження у кінцевому підсумку є певна система, яка береться за основу при вирішенні процедурних завдань. Елементами самої системи виступають під час дослідження різноманітні фактори: причини, наслідки, умови, залежності тощо. Вони поділяються на прямі й непрямі, внутрішні й зовнішні, об'єктивні й суб'єктивні та ін.

("30") Одне із завдань початкового етапу соціологічного дослідження полягає в тому, щоб дати гіпотетично розгорнутий опис соціального обєкта як цілісної системи. Це вимагає попередньої фіксації певних елементів і зв'язків, характерних для об'єкта, що вивчається. При цьому соціальний об'єкт розглядається з двох сторін — як частина цілого і як ціле, що складається з частин. У першому випадку він є елементом більш широкої системи і характеризується зовнішніми зв'язками і закономірностями.

Висування і перевірка гіпотез. Базою наукових узагальнень є факти, які соціолог може одержати в результаті соціологічного дослідження. Розвиток наукових знань свідчить, що одного лише опису того чи іншого об'єкта недостатньо для отримання достовірних даних і формулювання теоретичних висновків. Потрібне ширше бачення його у перспективі, а то і наукове передбачення, прогноз на майбутнє.

Першою сходинкою до такого прогнозу є гіпотеза, яка висувається у будь-якій науці. Гіпотеза в соціологічному дослідженні — це науково обґрунтована уява про структуру соціальних об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про механізм їх функціонування і розвитку. Наукова гіпотеза може бути сформульована тільки в результаті попереднього аналізу досліджуваного об'єкта. Вона повинна відповідати ряду вимог: По-перше, відповідати новим теоріям, істинність яких підтверджена соціальною практикою.

По-друге, важливою вимогою є відповідність гіпотези існуючим і перевіреним фактам. Іноді останні вступають у суперечність з висунутою гіпотезою, що є сигналом щодо її переосмислення і висунення нової гіпотези.

По-третє, гіпотеза має формулюватися так, щоб її можна було легко перевірити у процесі соціологічного дослідження. Перевіряється вона за допомогою спеціально розробленої методики, якою соціолог повинен вміло користуватися. Гіпотези відображують досліджуваний об'єкт у цілому, його структуру і механізми функціонування, які недоступні прямому спостереженню. Таку загальну гіпотезу отримують при попередньому аналізі досліджуваного об'єкта.

По-четверте, гіпотеза повинна піддаватися логічному аналізу, який встановлює її несуперечливість. До операцій, що встановлюють несуперечливість гіпотези, належать не тільки логічні правила, а й операційні визначення. Останні дозволяють соціологу позбутися довільного тлумачення термінів висунутої ним гіпотези. В окремих випадках одна й та ж наукова гіпотеза підтверджується одними фактами і заперечується іншими. Тому факти потрібно правильно й однозначно пояснювати. Лише за цієї умови вони можуть бути засобом перевірки гіпотези. Використання фактів з метою перевірки адекватності гіпотези передбачає активну розумову діяльність і не зводиться до пасивного спостереження, простого сприйняття чуттєво даного. Якщо виведені з гіпотези висновки підтверджуються результатами дослідження і самою соціальною практикою, це свідчить про істинність запропонованої гіпотези, в противному разі гіпотеза заперечується як неправильна. Для підвищення підтверджуваності гіпотези рекомендується керуватися таким правилом: висувати кілька взаємопов'язаних гіпотез. Хоча таким шляхом не вирішується проблема істинності гіпотези, проте підвищується ймовірність її обґрунтування. За своїм змістом про уяву щодо досліджуваного об'єкта розрізняють описові і пояснювальні гіпотези. Описові гіпотези — це уявлення про структурні і функціональні зв'язки досліджуваного об'єкта. Вони можуть стосуватися і класифікації характеристик соціального об'єкта. Пояснювальні гіпотези являють собою уявлення про причинно-наслідкові зв'язки, що існують у досліджуваному об'єкті і вимагають експериментальної перевірки.

Стан знання про досліджуваний об'єкт визначає характер плану, який може бути пошуковим, описовим і експериментальним.

Пошуковий план соціологічного дослідження застосовуються тоді, коли немає ясної уяви про проблему або об'єкт дослідження. Мета плану — формулювання проблеми. В тій галузі, де ще не вистачає відповідної наукової інформації або її зовсім немає, дослідження розпочинається із загального пошуку. У процесі пошукового дослідження формулюються проблеми, визначаються методика дослідження, порядок її застосування, послідовність завдань, які потрібно вирішити.

Пошуковий план дослідження передбачає три основні етапи роботи: вивчення документів, опитування експертів і здійснення спостереження. Насамперед рекомендується переглянути всю наявну літературу з обраної теми. При цьому складається якнайповніша бібліографія.

Опитування експертів (спеціалістів учених і спеціалістів-практиків) дозволяє одержати додаткові знання про досліджуваний соціальний об'єкт і сформулювати кілька гіпотез. Рекомендується завчасно скласти список осіб і установ, до яких необхідно звернутися за консультацією.

Спостереження — завершальний етап пошуку. При цьому соціолог уже володіє деякою інформацією про досліджуваний об'єкт. Пошукове спостереження не є формалізованим, це лише зовнішнє спостереження для отримання загальної уяви про об'єкт. Описовий план соціологічного дослідження застосовують у тих випадках, коли наявні знання про досліджувану проблему дозволяють виділити об'єкт і сформулювати описову гіпотезу. Мета плану полягає в тому, щоб перевірити цю гіпотезу і при її підтвердженні отримати точні характеристики досліджуваного об'єкта. При такому плані дослідження соціолога вже не задовольняють вивчення літератури, спостереження та інтерв'ю. В даному випадку застосовується інший набір дослідницьких засобів: вибіркове або монографічне дослідження, опитування, статистичний аналіз одержаних даних та ін.

Описовий план дослідження має певну наукову цінність у тому випадку, коли він забезпечує досить повний і строгий опис досліджуваного об'єкта поряд з розкриттям причинно-наслідкових зв'язків і взаємодій, притаманних цьому об'єкту. Таке дослідження завершується класифікацією емпіричних даних, які стосуються структури об'єкта.

Експериментальний план соціологічного дослідження застосовується в тих випадках, коли наявні знання про досліджуваний об'єкт дозволяють сформулювати пояснювальну гіпотезу. Мета плану — встановити причинно-наслідкові зв'язки в об'єкті, розкрити не тільки структуру останнього, а й причини, які зумовлюють його функціонування або розвиток. Елементи експериментального плану фактично є і в описовому плані. У практиці соціологічних досліджень рідко буває, щоб один з трьох наведених типів робочого плану існував у чистому вигляді. Іноді в одному дослідженні поєднуються всі три плани.

Висновки. Підготовка і проведення соціологічного дослідження включають визначення проблеми, об'єкта, типу вибірки, строків проведення дослідження і підготовку виконавців, а сама процедура і методи дослідження визначаються програмою, стратегічним і робочим планами. Ключові поняття і терміни: програма дослідження, вибірка, наукова гіпотеза, описовий план дослідження, експериментальний план дослідження, монографічне, порівняльне і когортне дослідження.

31 Поняття соціологічного факту.

Соціологічний характер знання зумовлений використовуванням категоріальним апаратом, змістом теорій, значимість яких виявляється не тільки при формулювання проблеми та висування гіпотез, але й при фіксуванні таких елементарних компонентів соціологічного знання, як факти. Науковий факт не є власне подія або явище. Це знання про те чи те, встановлене у науковий спосіб. Заведено вважати, що соціолог має справу із соціальними фактами. Такого роду факти можуть характеризувати поведінку індивіда чи соціальної групи, стан їх свідомості, їхній настрій або думку. Соціальним фактом може бути характеристика стану предметно-речовинного середовища. Проте встановлення того чи того соціального факту передбачає використання певних теоретичних уявлень, деяку інтерпретацію природи досліджуваного об’єкта. Наприклад, досліджують політичну активність й встановлюють низький її рівень. Але встановленню цього факту передує розуміння того, що таке «політична активність», що можна вважати низьким або високим її рівнем тощо. «Факт» фіксується за допомоги соціологічних категорій і інтерпретується відповідно до наявних теоретичних уявлень з питання.

Як бачимо, соціологічний факт зумовлений наявними науковими поняттями й, отже, тією чи тією соціологічною теорією, в рамках якої поняття, як уже зазначалося мають певний сенс. Для з’ясування природи соціологічного факту має також значення те, що факти - це «обґрунтоване знання», яке отримане шляхом описання окремих фрагментів реальної дійсності у певному строго визначеному просторово-часовому інтервалі. Останнє означає ось що: встановлення, приміром, факту низької політичної активності передбачає вказівку на те, яка конкретно частина населення мається на увазі (країни, регіони, міста ы тощо) та в який період часу.

Що стосується того, що факт – обґрунтоване знання, то це саме можна сказати й про інші частини соціологічного знання – про проблему та гіпотезу. їх обґрунтування, як ы обґрунтування факту, здійснюється за допомоги звертання до якої-небудь соціологічної теорії, яка передбачає використання відповідних категорій.

32. Методи, техніка, процедури соціологічного дослідження: загальна характеристика.

Социальное исследование – это система теоретических и эмпирических процедур, которые способствуют получению новых знаний про исследуемый объкт с целью решения конкретных теоретических и социальных проблем.

("31") Социологическое исследование – один из основных способов развития социологического знания, заключающийся в сознательной концентрации усилий отдельного исследователя (или исследовательского коллектива) на ограниченных, заранее более или менее строго определенных задачах. Всякое исследование социологическое является звеном, обеспечивающим преемственность социологического знания, элементом исследовательской программы, традиции или школы. В конечном счете, любое исследование социологическое движимо общественной потребностью в социальном знании, в социальной ориентации, оно отражает общественные интересы тех или иных классовых, социально-групповых и других сил, направленных на утверждение или изменение взаимоотношений личности, социальных групп и общества. В этом отношении исследование социологическое является составной частью научного и общественного прогресса, оно отражает мировоззрение социолога и обусловлено его общественной позицией.

Исследование социологическое является видом профессиональной деятельности людей, получивших специальную подготовку, владеющих методами и правилами исследовательской работы, обладающих моральными, а нередко и юридическими правами, предоставляемыми им обществом или признаваемыми как таковые. Моральные нормы и процедурные правила проведения социологических исследований устанавливаются и поддерживаются научным сообществом, здесь же результаты исследования получают окончательную, итоговую оценку. С методологической точки зрения исследование социологическое состоит: в определении круга вопросов, подлежащих изучению; в отборе, поиске или разработке методов и процедур исследования.

Исследование социологическое получили признание в конце XIX начале ХХ вв. и пришли на смену индивидуальным способам накопления социологического знания, находившим выражение в обзорных и тематических выступлениях, письмах, статьях, очерках, книгах, а также в откликах, критических отзывах и комментариях к ним. Исследования социологические непосредственно опирались на практику социально-статистических наблюдений и социальных обследований.

В социологии выделяются исследования: теоретические, эмпирические и методологические; фундаментальные и прикладные; описательные, анамнестические и прогнозные (прогностические); полевые, лабораторные и клинические; экспериментальные и сравнительные; лонгитюдные, панельные и повторные; биографические, поколенные и когортные; изучение социальных сетей и структур. В дополнение к указанной классификации в социологии особое значение приобрели такие типы исследований, как изучение особого, отдельного случая (case-study), монографическое обследование, массовое выборочное (статистическое) обследование. Кроме того, в зависимости от метода сбора информации традиционно различают невключенное и включенное наблюдения, свободное интервью и формализованный опрос, неформализованный и формализованный анализ текстов – Контент-анализ.

В социологии широко применяются методы психологии, демографии, истории, этнографии, правоведения, географии и других наук, что придает типологическую специфику соответствующим исследованиям. С логико-методологической точки зрения предмет социологии представлен в исследовании обычно двумя типами понятий: качественными и количественными. Количественные исследования предназначены для изучения объективных, количественно измеряемых характеристик поведения людей. Количественные исследования являются преимущественно описательными. Количественные методы ставят в центр рассмотрения общие закономерности, при которых из сложной феноменологии отдельных случаев выводятся повторяющиеся или общие признаки. При использовании качественных методов речь об охвате, структурном описании и объяснении динамики тех социальных процессов, которые характерны для интересующих сфер общественной реальности, то есть об единичном и особом в предмете исследования, а не о выдвижении в центр внимания регулярного и обычного. Если количественные методы при социальных исследованиях нацелены на общие признаки (на анализ данных по общим признакам для их последующей типизации), то качественные методы ориентированы на определение различий. Качественное исследование – это процесс открытия, тогда как количественное – это процесс доказательства и подтверждения. Количественные и качественные исследования нельзя противопоставлять, так как они взаимосвязаны и дополняют друг друга. Только при таком подходе к их применению возможно получение достоверной информации.

Социологическое исследование направлено в первую очередь на расширение сферы социологического знания, чем и диктуются требования характеристики исходной познавательной ситуации, разработки гипотез, контролируемого применения методик, полноты отчета об исследовании и другие соображения, составляющие в совокупности программу (нормативную модель) исследования.

33. Программа – основний документ соціологічного дослідження.

Опираясь на научный опыт, можно создать четкую схему проведения социологического исследования: разработка программы, рабочего плана и вспомогательных документов, сбор эмпирических данных (полевой этап), наконец, обработка и анализ полученной эмпирической информации.

Программа социологического исследования – это изложение теоретико-методологических предпосылок, общей концепции в соответствии с основными целями предпринимаемой работы и гипотез исследования с указанием правил процедуры, а также логической последовательности операций для проверки гипотез.

Разработка программы социологического исследования начинается с формулировки проблемной ситуации, как некоторого противоречия между осознанием научно-познавательной или практической потребности и незнанием способов ее удовлетворения. Соответственно основная цель исследования определяется как теоретико-прикладная (поиск типового решения проблемы с последующим его приложением к практике) или преимущественно прикладная, т. е. связанная с практическим регулированием определенных социальных процессов. В соответствии с целью формулируются более частные задачи (теоретико-познавательные и практически-управленческие) и уточняются объект и предмет исследования. При этом в исследовании теоретико-прикладного характера сначала уточняется его предмет, а затем реальные социальные объекты, изучение которых позволяет найти типовое решение проблемы, а в прикладном исследовании уточняется предмет анализа заранее определенного объекта исследования социального процесса, общности, социального института.

Значительное место в программе социологического исследования занимает рассмотрение основных понятий, в которых описывается социальная проблема (напр., проблема стимулирования социальной, трудовой активности трудящихся, определенных групп населения). Смысловому уточнению понятий, т. е. выделению существенных свойств и признаков явлений и процессов, охватываемых содержанием понятий, следует дать их эмпирическую интерпретацию перевести семантику понятия на язык поддающихся эмпирическому наблюдению фактов и социальных показателей (совокупностей фактов, структурированных по определенным правилам).

В дальнейшей разработке программы социологического исследования определяются методы и процедуры регистрации свойств и явлений, существенных для установления ожидаемых фактов (инструментарий исследования). Параллельно с уточнением понятий осуществляется целостный предварительный анализ объекта, т. е. систематизация имеющихся литературных и практических сведений в данной предметной области и применительно к данному объекту, на основе чего формулируются рабочие гипотезы как обоснованные предположения о структуре подлежащих анализу процессов и явлений (описательные или структурные гипотезы) и (или) предположения о взаимосвязях и взаимозависимостях, детерминации изучаемых явлений (объяснительные гипотезы).

Все вышеупомянутое образует концептуальную схему исследования, методологический раздел программы социологического исследования. Процедурный раздел программы социологического исследования включает определение общего плана исследования (разведывательного, описательного, аналитико-экспериментального) и требуемого игранным планом типа выборки (если проводится выборочное исследование), предварительное определение основных методов сбора исходных данных, а также методов их анализа. Способы сбора и анализа могут впоследствии уточняться. В прикладном исследовании указывают также характер ожидаемых результатов (предложения и коррекции социальной политики или планов социального развития, проведение социального эксперимента, объяснение тех или иных явлений) и наименования организаций, общественных институтов, которым они адресуются. Программа социологического исследования дополняется рабочим планом исследования, в котором определяются материально-временные ресурсы на выполнение работы и др. организационные моменты.

Тщательно разработанная программа социологического исследования. гарантия успешности исследования, обоснованности его результатов, их теоретической и практической ценности.

34 Гіпотеза в соціологічному дослідженні

В широком значении гипотеза (от греч. hypothesis — основание, предположение) - это научное допущение предположительное суждение о закономерной (причинной) связи явлений и процессов, истинное значение которых неопределенное. Однако не любое предположение является научной гипотезой, поскольку последняя обязательно должна удовлетворять определенным требованиям. Срединих выделяют следующие.

Гипотеза не должна противоречить неоднократно проверенным фактам и теориям, а если такое случается, то это свидетельствует о ее методологической несостоятельности.

Гипотеза должна распространяться на все безисключения описываемые ею явления или процессы. Наличие исключений свидетельствует о логической необоснованности гипотезы.

Гипотеза не должна содержать понятий, не получивших вполне определенной эмпирической интерпретации, иначе ее невозможно проверить.

("32") Гипотеза должна ясно указывать на способы ее проверки. По этому в обосновании гипотезы особую роль играет аргументация методов исследования.

Из изложенного можно заключить, что гипотеза в социологическом исследовании — это научно обоснованное предположение о структуре социальных объектов, характере элементов и связей, образующих эти объекты, механизмах их функционирования и развития. Социологическая гипотеза, удовлетворяя общим требованиям научной гипотезы вообще, отличается некоторой спецификой и видовыми особенностями (табл. 19), которые обусловлены не столько природой социальных явлений и процессов, сколько состоянием развития социологической науки в целом. Принципиальная сложность отражаемой такой гипотезой категории "социальное" обусловливает высокую степень ее абстрактности и это создает опасность того, что имеющиеся в ней упрощения социальной действительности могут приводить к существенным ошибкам вплоть до подмены одних проблем, объектов и предметов другими. К тому же недостаточная развитость аппарата математического моделирования обусловливает и тот факт, что социологические гипотезы чаще всего выявляют только качественные соотношения и характеристики социальных объектов.

В социологическом исследовании гипотеза выполняет, как правило, несколько ролей. Прежде всего, она помогает определить явления, факты и процессы, где следует искать ответ. Более того, гипотеза дает четкую формулировку самого вопроса, а, также предполагая выход за пределы уже имеющегося знания, нацеливает исследователя на вполне определенный результат. К тому же научно обоснованная гипотеза указывает метод получения этого результата. Основное свойство гипотезы заключается в том, что ее можно опровергнуть (фальсифицировать) и подтвердить (верифицировать). Это позволяет рассматривать ее не только как средство ориентации исследователя в социальном познании, но и как важнейшее условие для реализации критериально-проверочной функции научного знания. Важной является также эвристическая роль гипотезы, позволяющая получать новое знание, открывать неизвестные факты, тенденции и закономерности функционирования и развития социальных объектов.

Следует отметить, что социолог, проводя социологическое исследование относительно гипотезы, решает, как правило, две основные проблемы. Первая заключается в выдвижении гипотезы. Для этого социолог изучает имеющуюся по теме исследования литературу, уделяя особое внимание ранее проведенным исследованиям. В процессе анализа литературы накапливаемая информация неизбежно "тяжелеет", проявляя неоднородность. При этом возникают противоречия, что приводит к генерированию таких вопросов, на которые невозможно ответить на основании имеющегося знания. Кроме того, нередко обнаруживаются факты, не вписывающиеся в прежние теоретические подходы, а также показывающие несостоятельность выдвигавшихся ранее гипотез. Следует отметить, что в сознании исследователя гипотезы часто возникают вследствие "мысленного" столкновения фактов, теоретических положений, предположений, теории и практики. В результате подобного столкновения обнаруживаются парадоксальные состояния познания, побуждая исследователя к поиску путей выхода из них.

Источники выдвижения гипотезы многообразны. К ним относятся неоднозначные факты, аналогии, обыденное сознание и здравый смысл, "сумасшедшие" идеи и т. д. Одним словом, выдвижение гипотезы — это творческий, чрезвычайно сложный процесс. Особенно трудным в этом процессе является проблема формулирования гипотезы, которая предполагает построение ее определения, соответствующего требованиям к гипотезе. Сформулированное предположение проверяется и уточняется на основе этих требований, после чего обретает статус научной гипотезы.

Вторая проблема состоит в проверке содержательной истинности гипотезы. Проверка гипотезы, осуществляемая уже при ее формулировании, является выяснением ее соответствия гипотетическим требованиям и логической непротиворечивости. Используется также мысленное экспериментирование с гипотезой. Но окончательная проверка ее содержания осуществляется только после завершения социологического исследования

35 Проблема обєкт та предмет соціологічного дослідження

Первый важнейший компонент структуры — объект социологического исследования. Это часть социальной реальности, являющаяся носителем исследуемого качества или свойства. Объектами социологического исследования могут быть отдельные индивиды, общности, институты и системы, социальные явления, отношения и процессы, т. е. все, что составляет предмет социологической науки. При этом социальный объект существенно отличается от объекта естественнонаучных исследований специфическими особенностями.

Во-первых, социальный объект является (в большей или меньшей мере) носителем субъективного фактора в обществе и отличается сознательной активностью, проявлением воли, наличием интересов, ценностей и мотивов, которые могут как содействовать получению истины, так и препятствовать познавательной деятельности в целом. Во-вторых, социальные объекты очень сложны, полиструктурны и полифункциональны, а также неоднозначны по процессуальности и представляют собой высшую и совершеннейшую форму движения материи.