Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 11 )

Посудина або група посудин, що входять в установку, включаються у роботу на основі письмового розпорядження адміністрації підприємства. Посудини, на які розповсюджуються вимоги вказаних вище правил, періодично у процесі експлуатації і, при необхідності, достроково піддаються технічному опосвідченню. Обсяг, методи та періодичність технічних опосвідчень посудин (за винятком балонів) визначені підприємствами – виготовлювачами, вказані у паспортах та інструкціях з монтажу і безпечної експлуатації. Технічне опосвідчення посудин, цистерн, балонів і бочок може здійснюватись на спеціальних ремонтно-випробувальних пунктах, на підприємствах – виготовлювачах, на наповнювальних станціях, а також на підприємствах – власниках цих об’єктів.

На підприємствах повинні бути забезпечені справний стан посудин і безпечні умови їхньої роботи. Наказом по підприємству або об’єднанню підприємств призначаються з числа інженерно-технічних працівників особа, відповідальна за справний стан і безпечну дію посудин, та особа, що здійснює нагляд за їхнім технічним станом і експлуатацією. До обслуговування посудин, що працюють під тиском, допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли спеціальне навчання (у професійно-технічному училищі, навчально-курсовому комбінаті), атестацію у кваліфікаційній комісії та інструктаж щодо безпечного обслуговування посудин. Перевірка знань персоналу, що обслуговує посудини, проводиться не рідше одного разу на рік.

Інструкції з режиму роботи та безпечної експлуатації посудин повинні бути вивішені на робочих місцях і видані під розписку обслуговуючому персоналу.

При порушеннях режимів роботи і появі несправностей експлуатація посудин повинна бути припинена.

Для управління роботою та забезпечення безпечної експлуатації посудини обладнують приладами для вимірювання тиску і температури, запобіжними пристроями, запірною арматурою та, при необхідності, показниками рівня рідини.

На посудинах для вимірювання тиску встановлюють манометри, перевірка яких з опломбуванням або тавруванням здійснюється на рідше одного разу на рік. Не рідше одного разу на 6 місяців на підприємстві перевіряють показання робочих манометрів за контрольним; результати перевірки записують у журнал. Манометр повинен мати червону межу поділки, відповідну дозволеному робочому тиску у посудині.

Запобіжні клапани бувають пружинні та важільно–вантажні. Запобіжні клапани повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.085-82. “ССБТ. Сосуды, работающие под давлением. Клапаны предохранительные. Требования безопасности”. Тиск настроювання запобіжних клапанів повинен дорівнювати робочому тиску у посудині або перевищувати його, але не більше ніж на 25%. Робоче середовище, вихідне із запобіжного клапана, слід відводити у безпечне місце. Запобіжні клапани перевіряють не рідше одного разу на 6 місяців або одного разу на рік залежно від виду посудини, на яку вони встановлені. При проведенні періодичних перевірок запобіжний клапан після випробування і тарування повинен пломбуватись.

Замість запобіжних клапанів можуть бути використані запобіжні пластини, які розриваються при тиску в посудині, який перевищує робочий не більше ніж на 25%.

Посудина, що працює під тиском, який менший за тиск джерела її живлення, повинна бути обладнана автоматичним редуцюючим пристроєм для зниження тиску газу. Камера низького тиску редуктора повинна мати манометр і пружинний запобіжний клапан, відрегульований на відповідний дозволений тиск у місткості, в яку перепускається газ. Такі пристрої-редуктори є, наприклад, в автосатураторах.

Запірну арматуру встановлюють на трубопроводах, якими до посудини підводяться або від неї відводяться рідини, пари чи гази. Установка запірної арматури між посудиною і запобіжним клапаном не допускається. Не можна встановлювати запірне пристосування на трубах, що відводять газ або пару від запобіжних пристроїв.

Між посудиною з надзвичайно небезпечною або високонебезпечною речовиною, а також з пожежо - або вибухонебезпечним середовищем і насосом (компресором) встановлюють зворотний клапан, що автоматично закривається під дією тиску з посудини.

При необхідності контролю рівня рідини у посудинах, що мають межу розділу середовищ, застосовуються покажчики рівня. Окрім покажчиків рівня, на посудинах можуть бути встановлені звукові, світлові та інші сигналізатори і блокування за рівнем.

Експлуатацію парових і водогрійних котлів регламентують “Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів”.

Парові котли з робочим тиском до 0,07 МПа повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.096-83. “ССБТ. Котлы паровые с рабочим давлением пара до 0,07 МПа. Требования безопасности”.

3.7.2 Додаткові вимоги до балонів, цистерн і бочок для газів

Балони призначені для зберігання, транспортування і використання стиснутих, зріджених і розчинених газів. На підприємствах торгівлі використовуються балони ємкістю (V) до 0,04м3 (40л) з робочим тиском газу (р) до 15 МПа, на багатьох з яких (за вказаної вище умови: V>0,025м3, рV>0,02) поширюється дія “Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском”. Ці балони в органах Держгірпромнагляду не реєструються. Облік їх здійснюється на торгівельному підприємстві. Безпечна експлуатація балонів забезпечується виконанням ряду вимог. Кожний балон повинен бути оснащений вентилем. Бокові штуцери вентилів для балонів, що наповнюються воднем і іншими горючими газами, повинні мати ліву різьбу, а для балонів, що наповнюються киснем і іншими негорючими газами, – праву різьбу. Кожний вентиль балонів з вибухонебезпечними і горючими речовинами, а також з надзвичайно небезпечними і високонебезпечними шкідливими речовинами постачають заглушкою, яка накручується на боковий штуцер. У балонах ємкістю більше ніж 12л для захисту вентилів передбачені накручувальні ковпаки.

У верхній сферичній частині балона ударним способом наносять паспортні дані.

Всі балони після виготовлення, опосвідчення та ремонту фарбують у колір, відповідний газу, з нанесенням розпізнавальних написів і смуг (таблиця 11).

Таблиця 10. Кольорове маркування балонів та текст напису на них

Найменування газу	Колір балонів	Текст напису	Колір напису	Колір смуги
Азот	Чорний	Азот	Жовтий	Коричневий
Аміак	Жовтий	Аміак	Чорний	-
Ацетилен	Білий	Ацетилен	Червоний	-
Бутан	Червоний	Бутан	Білий	-
Водень	Темно-зелений	Водень	Червоний	-
Повітря	Чорний	Стиснуте повітря	Білий	-
Гелій	Коричневий	Гелій	Білий	-
Кисень	Голубий	Кисень	Чорний	-
Кисень медичний	Голубий	Кисень медичний	Чорний	-
Сірководень	Білий	Сірководень	Червоний	Червоний
Сірковий ангідрид	Чорний	Сірковий ангідрид	Білий	Жовтий
Вугільна кислота	Чорний	Вугільна кислота	Жовтий	-
Хладон R22	Алюмінієвий	Фреон 22	Чорний	2 жовті
Хладон R134а	Фіолетовий *) Білий **)	R134a	Чорний	-
Хлор	Захисний	-	-	Зелений
Етилен	Фіолетовий	Етилен	Червоний	-
Всі інші горючі гази	Червоний	Найменуван-ня газу	Білий	-
Всі інші негорючі гази	Чорний	Найменуван-ня газу	Жовтий	-

Примітка: *) - поставка фірми Du Pont, **) - поставка з Німеччини

Балони, що знаходяться у експлуатації, піддають опосвідченню один раз на 5 років. Балони, призначені для заповнення газом, що викликає значну корозію металу (хлор, фосген, сірководень та ін.), а також балони для зріджених газів, що застосовуються як паливо для автомобілів, піддають опосвідченню не рідше одного разу на 2 роки.

Балони з газом, що знаходяться на тривалому складському зберіганні, після закінчення строку опосвідчення піддають вибірковому опосвідченню: 5шт. з партії 100 балонів, 10шт. з партії до 500 балонів і 20 шт. з партії понад 500 балонів. При позитивних результатах такого опосвідчення строк зберігання балонів може бути подовжений, але не більше ніж на 2 роки. При незадовільних результатах вибіркового опосвідчення (допускається проводити його двічі) газ із балонів вилучають і кожний балон піддають опосвідченню окремо.

Опосвідчення балонів здійснюється спочатку на заводах-виго-товлювачах, а далі при експлуатації - на наповнювальних станціях або випробувальних пунктах.

Балони з отруйними газами зберігають у спеціальних закритих приміщеннях, балони з іншими газами – як у спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі з захистом від атмосферних опадів і прямих сонячних променів.

При транспортуванні і зберіганні балонів необхідно вжити заходів, що запобігають їх падінню, пошкодженню і забрудненню. Перевозити балони слід тільки на ресорному транспорті або на автокарах у горизонтальному положенні з прокладками між рядами. Для перевезення балонів у вертикальному положенні і переміщення їх за допомогою кранів використовують металеві контейнери. Балони, що перевозяться на далекі відстані, покривають брезентом, який у літній час змочують водою. При перевезенні балони розміщують вентилями в один бік. На короткі відстані балони перевозять на візках.

Забороняється зберігання і перевезення кисневих балонів разом з горючими речовинами, у тому числі і з балонами, наповненими горючими газами.

Балони з газом, що встановлюються у приміщеннях, повинні знаходитися від радіаторів опалення, інших опалювальних приладів і печей на відстані не менше 1м, а від джерел теплоти з відкритим вогнем - не менше 5м. При використанні газу залишок тиску його у балоні повинен бути не менше 0,05 МПа.

Цистерни і бочки призначені для перевезення зріджених газів. Кож-на цистерна обладнана: вентилями з сифонними трубками для зливання і наливання рідини; вентилем для випуску його пари; пружинним запобіжним клапаном; штуцером для підключення манометра; показчиком рівня рідини. Цистерни повинні бути пофарбовані зовні у світлосірий колір і мати відповідні написи і розрізнювальні смуги. Вентилі цистерн фарбують у колір, присвоєний даному газу. Штуцер для рідинного вентиля позначають написом “Рідина” або літерою Р, для газового вентиля – “Газ” або літерою Г. Паспортні дані завод-виготовлювач наносить ударним способом на поверхні цистерни та на табличку, що закріплюється на рамі.

Цистерни, у яких тиск вищий 0,07 МПа створюється періодично для їх спорожнення, не реєструються у органах Держгірпромнагляду. Підлягають реєстрації у цих органах всі інші цистерни, наприклад, для перевезення аміаку.

Аналогічні з цистернами колір, написи і розрізнювальні смуги мають бочки, призначені для перевезення зріджених газів.

При транспортуванні, зберіганні, навантаженні та вивантаженні бочок вживають заходів, які запобігають їх падінню, пошкодженню, нагріванню сонячними променями і іншими джерелами теплоти.

Бочки не реєструються в органах Держгірпромнагляду, але обліковуються підприємством - власником за паспортними даними, які вибиті на днищі.

3.7.3 Вимоги безпеки до будови та експлуатації автосатураторів

Для приготування газованої води використовують сатураторні установки. Газування води відбувається у змішувачі сатуратора у результаті розчинення в ній вуглекислого газу під надмірним тиском.

Сатураторні установки, у зв’язку з наявністю у них балона з вуглекислим газом під тиском 5…7 МПа та сатуратора з тиском у межах 0,4…0,5 МПа, повинні відповідати вимогам “Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском”. До роботи на цих установках допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, атестацію і мають відповідне посвідчення.

Сатураторні установки працюють при тиску газу 0,4…0,5 МПа і тиску води 0,1…0,6 МПа. З водопровідної мережі вода надходить до насоса через фільтруючий елемент і редуктор, що знижує її тиск. Охолоджена вода вприскується через форсунку у змішувач сатуратора. Зворотньому руху води перешкоджає встановлений перед форсункою клапан. У змішувач сатуратора надходить вуглекислий газ під тиском 0,4…0,5 МПа з балона, який постачений редуктором, що має два манометри, вентиль, запобіжний клапан і регулювальний гвинт. Один манометр реєструє тиск газу, що надходить з балона у редуктор, другий – тиск у сатураторі. Регулювальним гвинтом встановлюють потрібний робочий тиск вуглекислого газу у змішувачі сатуратора. Редуктор знижує тиск вуглекислого газу від 5…7 МПа (на виході з балона) до 0,4…0,5 МПа (у сатураторі). Приєднують сатуратор до редуктора за допомогою шлангів із харчової гуми, що витримують тиск 0,8…1,0 МПа. На змішувачі сатуратора є повітряний кран для випуску вуглекислого газу в атмосферу.