Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 3 )

Дисциплінарна відповідальність працівників згідно з Кодексом Законів про працю України – це одна з мір стягнення: догана, звільнення.

Адміністративна відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення – це відповідальність фізичних осіб перед органами держнагляду за охороною праці, що полягає у застосуванні до них мір стягнень: у вигляді штрафу, а по лінії державного пожежного нагляду у вигляді попередження або штрафу. На винних осіб може бути накладений різними посадовими особами держнагляду за охороною праці штраф, сума якого нараховується від неоподатковуваного податком мінімуму прибутку громадян України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (від 16.01.2003р. ), за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, що використовують найману працю, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, передбачається накладення на них штрафу. Розглядати справи про адміністративні правопорушення в цій частині і накладати адміністративні стягнення від імені Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань мають право керівники виконавчої дирекції і її робочих органів – управлінь і відділень.

Матеріальна відповідальність робітників і службовців регламентується Кодексом Законів про працю України та іншими нормативними актами, що стосуються цієї відповідальності у трудових відносинах. Ця відповідальність передбачає відшкодування підприємству (установі, організації) конкретними посадовими особами або робітниками заподіяної шкоди внаслідок аварії, нещасного випадку, професійного захворювання, що відбулися з їхньої провини. Можлива як повна, так і обмежена (у межах середнього місячного заробітку) матеріальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 271 Кримінального кодексу України. Порушення вимог законодавства про охорону праці, яке спричинило пошкодження здоров'я робітника, карається штрафом до 50 розмірів неоподатковуваного податком мінімуму прибутку громадян або виправними роботами терміном до двох років, або обмеженням волі на такий же термін. У випадку загибелі людей або інших важких наслідків через зазначене порушення винні особи караються виправними роботами терміном до двох років чи обмеженням волі до п'яти років, або позбавленням волі до семи років, можливе позбавлення права займати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на термін до двох років. Кримінальна відповідальність для працівників за порушення вимог охорони праці передбачена також статтями 272-275 Кримінального кодексу України.

Управління охороною праці передбачає визначений порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. У цій сфері діють наступні нормативно-правові акти: Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004р. № 000; Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001р. № 000.

На підприємстві для управління охороною праці необхідно мати наступні документи: Концепцію управління охороною праці; Положення про систему управління охороною праці на підприємстві; Типове положення про службу охорони праці; Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства; Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці; Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці; Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці; Перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких необхідні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з охорони праці; Типове положення про інструктажі, спеціальне навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України; Перелік посад, при призначенні на які особи зобов’язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, і порядок їх організації; Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі; наказ про порядок атестації робочих місць на їх відповідність нормативним актам про охорону праці; Положення про організацію попереднього (при прийомі на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників визначених категорій; Перелік професій і виробництв, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам; Положення про санітарну лабораторію підприємства; Положення про розробку інструкцій з охорони праці; інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт; інструкцію про порядок організації і проведення зварювальних і інших вогневих робіт на підприємстві; загальнооб'єктові і цехові інструкції про міри пожежної безпеки; наказ про організацію видачі безкоштовно працівникам визначених категорій лікувально-профілактичного харчування (для підприємств, де є виробництва з особливо шкідливими умовами праці); наказ про організацію видачі безкоштовно молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці; наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального захисту, організації належного збереження і утримання цих засобів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 1

1.1 Законодавча та нормативна основа охорони праці в галузі

1. Які діючі в Україні закони створюють у сукупності законодавчу основу охорони праці в державі?

2. Яким є порядок інформування щойно прийнятих на підприємство осіб і працівників про умови праці, про пільги і компенсації за особливий характер роботи і їхні зміни?

3. Яким є порядок організації і проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працівників?

4. Які права гарантовані працівникам у випадку невиконання роботодавцем законодавства про охорону праці, не дотримання їм умов колективного договору із цього питання?

5. Якою є тривалість робочого часу протягом кожного тижня, що встановлена Кодексом Законів про працю України, для працівників різних категорій?

6. Якими є види відпусток і яку вони мають тривалість відповідно до закону України «Про відпустки» для працівників різних категорій?

7. Які пільги і компенсації передбачаються для працівників, зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці?

8. Яким є порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджуючими речовинами?

9. Якими є вимоги трудового законодавства до охорони праці жінок, неповнолітніх осіб і інвалідів?

10. Якими є вимоги та організаційна основа загальнодержавного соціального страхування фізичних осіб від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату ними працездатності?

11. Яким є порядок фінансування «Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання»?

12. Які виплати здійснює Фонд при настанні страхового випадку?

13. Які витрати і яким чином сплачуються потерпілим на виробництві внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання при тимчасовій втраті ними працездатності?

14. Які одноразові страхові виплати здійснює «Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання»?

1.2 Управління охороною праці на підприємствах галузі

1. Як забезпечується функціонування системи управління охороною праці на державному, галузевому і регіональному рівнях?

1. Якими є організаційна структура і сутність управління охороною праці на підприємстві (в установі, організації)?

2. Як організована і функціонує служба охорони праці на підприємстві (в установі, організації)?

3. Якими є права і обов'язки фахівців служби охорони праці?

4. Якими є призначення і функції комісії з питань охорони праці, що створюється на підприємстві?

5. Яким є порядок планування і фінансування на підприємстві заходів щодо охорони праці?

6. Яким є порядок навчання та атестації працівників і посадових осіб з питань охорони праці?

7. Яким є порядок підготовки працівників для виконання робіт підвищеної небезпеки?

8. Як здійснюються державний нагляд і різноступеневий контроль в області охорони праці?

9. Якою є відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду?

10. Якими є види і сутність відповідальності фізичних осіб за порушення в області охорони праці?

1.3 Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

1. Які нормативно-правові документи визначають порядок розсліду-вання і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, а також нещасних випадків, не пов'язаних з виробництвом?

2. Які обмежені за часом події або раптові впливи на працівника небезпечних виробничих факторів або середовища кваліфікуються як нещасні випадки?

3. Як кваліфікуються нещасні випадки залежно від ступеня ушкодження здоров'я і кількості потерпілих?

4. Якими мають бути дії роботодавця при одержанні повідомлення про нещасний випадок на виробництві?

5. Якими є склад і дії комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві?

6. Які нещасні випадки за результатами розслідування признаються пов'язаними або не пов'язаними з виробництвом?

7. Як документально оформляються результати розслідування нещас-ного випадку, пов'язаного або не пов'язаного з виробництвом?

8. Які нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню, якими є склад і дії комісії з розслідування таких нещасних випадків?

9. Як документально оформлюються результати спеціального розсліду-вання нещасного випадку?

10. Яким є загальний порядок розслідування і обліку нещасних випадків, не пов'язаних з виконанням потерпілим трудових обов'язків?

11. Яким є порядок розслідування, документального оформлення і облі-ку хронічних професійних захворювань і отруєнь?

12. Які методи використовуються для дослідження та оцінки виробни-чого травматизму і професійної захворюваності?

13. Які події класифікуються як аварії?

14. За якими ознаками аварії відносяться до І або ІІ категорії?

15. Яким є порядок розслідування, документального оформлення та обліку аварій техногенного характеру?

РОЗДІЛ 2 Забезпечення необхідних

санітарно-гігієнічних умов праці

2.1 Аналіз шкідливих факторів на підприємствах галузі

Міністерство охорони здоров'я України затвердило своїм наказом гігієнічну класифікацію праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. Відповідно до цього нормативного документу, розрізнюють шкідливі виробничі фактори: фізичні (несприятливий мікроклімат, неіонізуючі електромагнітні поля і випромінювання, іонізуючі випромінювання, виробничі шум, ультразвук і інфразвук, вібрація локальна і загальна, невідповідність освітленості нормальному зоровому сприйняттю виробничого середовища); хімічні (речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом і/або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу); біологічні (мікроорганізми – продуценти, живі клітки і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми); фактори трудового процесу (важкість роботи – динамічне і статичне навантаження, маса вантажу, що піднімається і переміщується, стереотипність робочих рухів, особливості положення і переміщення тіла працівника; напруженість праці – навантаження на центральну нервову систему, органи почуттів, емоційну сферу працівника). За показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу умови праці підрозділяються на чотири класи: оптимальні, допустимі, шкідливі (підрозділяються на чотири ступені за рівнем перевищення гігієнічних нормативів і виразності можливих змін в організмі людини), небезпечні (екстремальні) – відповідно, 1-4 класи.

Перераховані вище шкідливі виробничі фактори характерні для виробництва та зберігання харчових продуктів на підприємствах переробних та харчових виробництв та підприємствах ресторанного господарства. При цьому доцільно відзначити наступне. При виконанні технологічних процесів мають місце пилоутворення, тепло - і вологовиділення, змінюється склад повітря, створюються випромінювання. Процеси подрібнювання, просіювання, транспортування, фасування сипких харчових продуктів супроводжуються виділенням пилу (зернового, борошняного, цукрового, какао-порошку та ін.), що має шкідливі для організму людини та пожежо-, вибухонебезпечні властивості. При тепловій обробці сировини виділяються продукти його термічної деструкції (в основному, акролеїн, оксид і діоксид вуглецю). У процесах сульфітації харчової сировини, стерилізації трубопроводів використовується діоксид сірки (сірчистий ангідрид), попадання якого можливе в атмосферу робочого простору. При експлуатації і ремонті холодильних установок можливі витоки холодоагентів, серед яких найбільшу небезпеку для людей представляє аміак та пожежо-, вибухонебезпечні холодоагенти. На підприємствах галузі в значних обсягах використовуються миючі засоби і дезінфекційні розчини, що можуть спричинити шкідливий вплив на організм людини. При роботі комп’ютерів і відеотерміналів також можливий прояв шкідливих виробничих факторів: створюються випромінювання електромагнітне, інфрачервоне, ультрафіолетове, м'яке рентгенівське, утворюються електростатичне поле між екраном і тілом оператора, озон, оксиди азоту, відбуваються аероіонізація і накопичення пилу.

Найважливішими показниками трудового процесу на підприємствах галузі є важкість та напруженість роботи. Характер праці визначається робочою позою (нахили тіла, переміщення у просторі), напругою (увага, напруга аналізаторних функцій зору і слуху, емоційна та інтелектуальна напруга, монотонність), змінністю і важкістю (динамічність роботи, статична напруга). При плануванні робочого місця необхідно враховувати, щоб працівник протягом зміни забезпечував потрібну продуктивність праці, витрачав мінімум фізичних сил, не піддавався впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Важливе значення мають робоча поза, темп та ритм виконання роботи. Розташування центру ваги тіла у робочій позі у межах площі опори забезпечує виключення статичної м’язові напруги, профзахворювання (викривлення хребта, розширення вен, плоскостопість). Загальні ергономічні вимоги до робочого місця викладені у міждержавних стандартах ГОСТ 12.2.032-78 (при виконанні робіт сидячи) та ГОСТ 12.2.033-78 (при виконанні робіт стоячи). При вільному ритмі роботи темп її визначається самим працівником згідно з його індивідуальними можливостями. У процесі одноманітних, короткочасних робочих операцій (наприклад, розфасовки та пакування товарів) можливе відчуття монотонності праці. Чітко виражена монотонність роботи призводить не тільки до передчасної втоми, але й до швидкого нервового виснаження. Утомлюваність можна знизити періодичними зміненнями робочої пози та ритму операції, зміною робочих місць, естетизацією праці, використанням раціональної організації режиму праці та відпочинку. У роботі, пов’язаній з великим м’язовим навантаженням, перерви повинні бути довгостроковими (до 10 хв.), але не частими, причому їх тривалість та частота повинні змінюватись протягом робочої зміни. На основі загальних енерговитрат організму людини розрізнюють (згідно з ГОСТ 12.1.005-88) фізичні роботи: легкі (категорія І), середньої важкості (категорія ІІ), важкі (категорія ІІІ).

Легкі фізичні роботи категорії Іа з енерговитратами 105…140 Вт – роботи, що виконуються сидячи та супроводжуються незначним фізичним навантаженням, категорії Іб з енерговитратами 141...175 Вт – роботи, що виконується сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним навантаженням. Фізичні роботи середньої важкості охоплюють види діяльності з витратою енергії 176...232 Вт – категорія ІІа та 233...290Вт – категорія ІІб. До категорії ІІа належать роботи, пов’язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи та вимагають певного фізичного навантаження, до категорії ІІб – роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням та перенесенням вантажу до 10кг та супроводжується помірним фізичним навантаженням. Важкі фізичні роботи (категорія ІІІ) з енерговитратами 291…349 Вт пов’язані з постійними пересуваннями, переміщеннями та перенесенням значних (понад 10кг) вантажів та вимагають великих фізичних зусиль.

Важливе значення у формуванні виробничого середовища відіграє технічна естетика, яка дозволяє запобігати нервово-психічним перевантаженням працівників. Це досягається використанням раціональних архітектурно-планувальних рішень, високохудожніх інтер'єрів, а також науково обґрунтованих кольорів для фарбування стін, стель та устаткування. Кольори для фарбування приміщень та устаткування обирають залежно від їх функціонального призначення, умов зорової роботи, особливостей клімату та орієнтації вікон відносно сторін світу. Так, у приміщеннях з великим тепловиділенням конструкції та поверхні устаткування фарбують у кольори холодних тонів, у приміщеннях без природного освітлення – у кольори теплих тонів.

Для забезпечення нормальних умов праці санітарні норми установлюють на одного працюючого об’єм виробничого приміщення не менше 15м3, площу приміщення, відгородженого стінами або глухими перегородками, – не менше 4,5м2. На підприємствах передбачаються кабінети психофізіологічного відпочинку (емоційно-вольового тренування), приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення.

2.2 Нормативи параметрів виробничого середовища

Тривале перебування людини в умовах з підвищеною температурою навколишнього повітря може призвести до теплового удару, зі зниженою – до переохолодження. Дія на організм людини як високої, так і низької температури створює небезпеку гострих та хронічних захворювань. При відносній вологості повітря менше 20% пересихають слизові оболонки дихальних шляхів, при відносній вологості вище 85% ускладнюється теплообмін за рахунок випаровування. Несприятливе для людини навколишнє середовище з високими значеннями температури та відносної вологості повітря. Збільшення швидкості руху повітря інтенсифікує процеси теплообміну, що може приводити до професійних захворювань.

Мікрокліматичні умови у виробничих приміщеннях характеризують наступні показники: температура, відносна вологість і швидкість руху повітря, інтенсивність теплового (інфрачервоного) випромінювання, температура поверхні обладнання і конструкцій, які його огороджують. Для робочої зони виробничих приміщень встановлені оптимальні і допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості роботи і періоду року. Значення показників мікроклімату в робочій зоні наведено в таблицях 1 і 2 згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

Таблиця 1 – Оптимальні значення температури, відносної вологості і

швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, оС	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний	Легка Iа	22…24	60…40	0,1
Легка Iб	21…23	60…40	0,1
Середньої важкості IIа	19…21	60…40	0,2
Середньої важкості IIб	17…19	60…40	0,2
Важка III	16…18	60…40	0,3
Теплий	Легка Iа	23…25	60…40	0,1
Легка Iб	22…24	60…40	0,2
Середньої важкості IIа	21…23	60…40	0,3
Середньої важкості IIб	20…22	60…40	0,3
Важка III	18…20	60…40	0,4

Таблиця 2 – Допустимі значення температури, відносної вологості і