Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 14 )

3.9.1 Загальні вимоги техніки безпеки до поточно-механізованих ліній

1. Вимогам яких нормативних документів з охорони праці повинні відповідати окреми агрегати та поточно-механізовані лінії в цілому?

2. Якими є особливості конструкції та безпечної експлуатації тех-нологічних ліній, що експлуатуються з декількох послідовно встановлених і одночасно працюючих конвеєрів або конвеєрів у сполученні з іншими машинами?

3. Якими є вимоги до пультів і постів управління поточно-меха-нізованими лініями?

4. Якою має бути відстань між технологічними лініями, що стоять паралельно?

5. Якими є вимоги безпеки до обслуговування технологічних ліній?

3.9.3 Основи безпечної експлуатації деяких поточно-механізованих ліній

1. Якими є особливості конструкції та безпечної експлуатації механі-зованої лінії переробки, розфасування і пакування картоплі?

2. Якими є особливості конструкції і безпечної експлуатації механі-зованої лінії для нарізання, зважування та пакування гастрономічних товарів?

3.10 Вимоги безпеки до виконання окремих видів небезпечних робіт

3.10.1 Заходи безпеки при експлуатації небезпечних речовин і вантажів

1. На які класи підрозділяються небезпечні речовини щодо їх хімічних властивостей?

2. Якими є організаційні заходи щодо безпечного проведення експер-тизи небезпечних речовин і вантажів?

3. Якими є вимоги до стану небезпечних вантажів, що підлягають експертизі?

4. Якими є ознаки можливих аварійних ситуацій при експертизі небезпечних речовин?

5. Якими є вимоги до розміщення та влаштування лабораторії для експертизи небезпечних речовин?

6. Якими є вимоги до лабораторного обладнання та безпечного збе-рігання в лабораторії небезпечних речовин, що подані на експертизу?

7. Якими є правила безпеки при проведенні митного огляду вантажів?

3.10.2 Вимоги безпеки до виконання робіт на висоті

1. Якими є організаційні заходи щодо проведення робіт на висоті?

2. Які пристосування та засоби забезпечують безпечну роботу на ви-соті?

РОЗДІЛ 4 Пожежна безпека в галузі

4.1 Управління станом пожежної безпеки на підприємствах

Реалізація державної політики у сферах пожежної і техногенної безпеки, здійснення державного нагляду (контролю) у цих сферах забезпечуються Державною інспекцією техногенної безпеки України (Держтехногенбезпека України). Вона здійснює у встановленому порядку координацію і контроль за діяльністю служб пожежної безпеки міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також відомчої, міської (сільської), добровільної охорони, надає їм необхідну організаційно-методичну допомогу.

Перелік міст і селищ міського типу, де створюються підрозділи державної пожежної охорони затверджується МНС Україна.

Основними підрозділами, які безпосередньо ведуть боротьбу з пожежами, є пожежні частини, укомплектовані спеціально підготовленими бійцями та командами, які закріплені за певними територіями чи об'єктами.

Органи державного пожежного нагляду входять в якості структурних підрозділів до складу територіальних органів Державної інспекції техногенної безпеки України.

Держтехногенбезпека України в рамках своїх повноважень виконує такі основні функції:

- видає безпосередньо і через територіальні органи дозволи на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих та інших об'єктів;

- проводить державну експертизу проектів будівництва різних об'єктів на відповідність вимогам правил пожежної та техногенної безпеки;

- здійснює контроль за дотриманням протипожежних вимог при проектуванні, будівництві, реконструкції, капітальному ремонті підприємств, будівель, споруд та інших підконтрольних об'єктів;

- здійснює контроль за проходженням на підприємстві підготовки працівників (службовців) з питань пожежної безпеки;

- складає акти перевірок, видає приписи, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у забезпеченні пожежної та техногенної безпеки;

- забезпечує та здійснює через територіальні органи ведення державного статистичного аналізу пожеж та їх наслідків.

Держтехногенбезпека має право:

- припиняти роботу підприємств і виробництв, експлуатацію будівель, споруд, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту, а також роботу виробничих дільниць і агрегатів, експлуатацію окремих приміщень, опалювальних пристроїв, дільниць електричних мереж;

- забороняти виконання пожежонебезпечних робіт, переривати дію дозволу на проведення таких робіт;

- застосовувати адміністративно-господарські штрафи до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів, постанов і розпоряджень посадових осіб, органів державного пожежного нагляду.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємств торгівлі і ресторанного господарства, баз і складів, інших об'єктів несуть їхні керівники і уповноважені ними особи.

Керівники підприємств, установ та організацій, а також орендарі, зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; розробляти і затверджувати діючі в межах підприємства положення та інструкції, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням; забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм та правил, а також виконання розпоряджень (приписів) і постанов органів державного пожежного нагляду; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо її забезпечення; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар; створювати відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їхнього функціонування матеріально-технічну базу; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і переїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж. Відповідальність за порушення пожежної безпеки розглянуто у першому розділі підручника.

З метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації їхнього гасіння створюються на підприємствах і різних об'єктах з робітників, службовців, інженерно-технічних працівників і інших громадян не молодших 18 років добровільні пожежні дружини (команди), що функціонують відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 р. Добровільна пожежна дружина (ДПД) створюється при чисельності працюючих, як правило, не менше 25 чоловік, вона може бути загальоб'єктова і (або) цехова залежно від структури та особливостей підприємства. На складах, у цехах та інших структурних підрозділах підприємства можуть створюватись відділення ДПД (бойові підрозділи) згідно з кількістю робочих змін.

Оплата праці членів добровільних пожежних дружин (команд) за час участі їх у ліквідації пожежі або наслідків аварії, проведення пожежо-профілактичних заходів, а також навчальної підготовки та чергувань проводиться з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем роботи. Членам добровільних пожежних дружин (команд) можуть надаватися додаткова відпустка до 10 робочих днів на рік зі збереженням заробітної плати, видаватися премії та цінні подарунки. Члени добровільних пожежних дружин (команд) підлягають обов'язковому особистому страхуванню у розмірі десятирічної заробітної плати за посадою, яку вони займають, за рахунок коштів підприємств, установ та організацій.

На підприємстві, в установі, організації з чисельністю 50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюється пожежо-технічна комісія (ПТК), яка діє відповідно до Типового положення про пожежо-технічну комісію, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 р. № 70. У виняткових умовах її функції може виконувати комісія з охорони праці. Наказами керівника підприємства (роботодавця) затверджуються положення про ПТК підприємства, її персональний склад і порядок роботи. До складу комісії включаються інженерно-технічні працівники, діяльність яких пов'язана з виконанням технологічних процесів, експлуатацією та обслуговуванням електроустановок, систем автоматичного протипожежного захисту та ін., а також керівник ДПД, спеціаліст з пожежної безпеки підприємства, уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, представник профспілкової організації. Очолює комісію головний інженер або один із заступників керівника підприємства. У функції ПТК будь-якого підприємства входять: обстеження один раз на квартал усіх виробничих будівель, споруд, складів, різних приміщень з метою виявлення порушень пожежної безпеки та визначення шляхів, способів та строків їх усунення. Результати такого обстеження оформляються актом, який затверджується керівником підприємства. ПТК бере участь у розробці діючих у межах підприємства положень, правил, інструкцій з пожежної безпеки, а також у службовому розслідуванні причин пожеж та розробці необхідних заходів щодо запобігання ним, вирішенні інших питань у цій області.

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення. Протипожежні інструктажі за призначенням та строком проведення поділяються на вступний і на робочому місці: первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний протипожежний інструктаж проводиться за програмою, затвердженою керівником (заступником керівника, головним інженером) підприємства, з усіма особами, які щойно прийняті на постійну або тимчасову роботу, а також прибули у відрядження або на практику (навчання) і повинні брати безпосередню участь у виробничому процесі. Цей інструктаж проводиться у спеціально обладнаному приміщенні фахівцем, на якого покладені ці обов'язки наказом по підприємству.

Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівників або участі прибулих на підприємство осіб у виробничому процесі, будівельно-монтажних, ремонтних та інших роботах. Програма цього інструктажу затверджується керівником відповідного структурного підрозділу або керівником підприємства (його заступником).

Програми вступного та первинного протипожежних інструктажів повинні бути узгоджені з начальником об'єктової пожежної охорони або керівником добровільної пожежної дружини.

Повторний протипожежний інструктаж, який включає питання вступного та первинного інструктажів, повинний проводитись на робочому місці з усіма працівниками не рідше одного разу на рік.

Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників на робочому місці або в спеціально відведеному приміщенні в наступних випадках: введення в дію нових або доопрацьованих нормативних актів (правил, інструкцій тощо) з питань пожежної безпеки; зміни технологічного процесу; застосування нового або модернізація існуючого пожежонебезпечного устаткування; вимога державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо встановлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти при пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння. Обсяг та зміст цього інструктажу визначаються причинами, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та ін.), при ліквідації аварії, наслідків стихійного лиха.

Первинні, повторні, позапланові та цільовий протипожежні інструктажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (начальниками цехів, дільниць), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Первинний, повторний та позаплановий інструктажі повинні завершуватись перевіркою знань. Перевірку знань здійснює особа, яка проводила інструктаж.

Допускається проводити протипожежні інструктажі разом з відповідними інструктажами з охорони праці.

Результати всіх видів протипожежних інструктажів, окрім цільового, реєструються в спеціальних журналах, окремо від інструктажів з питань охорони праці. Тут повинні бути підписи осіб, з якими проводився інструктаж, і осіб, що проводили його. Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в документі (наряді-допуску), дозволяючому виконання пожежонебезпечних робіт.

На об'єктах з підвищеною пожежною небезпекою (наприклад, на складах товарів побутової хімії, тканин, папера, меблів, легкозаймистих рідин) працівники повинні проходити пожежо-технічний мінімум. Наказом керівника підприємства встановлюються порядок, форма та місце проведення пожежо-технічного мінімуму, а також конкретний перелік робіт та спеціальностей, стосовно до яких передбачається спеціальне навчання. Програма пожежо-технічного мінімуму розробляється, як правило, на підприємстві, затверджується його керівником та погоджується з місцевим органом державного пожежного нагляду. Після закінчення спеціального навчання комісія, яка утворюється наказом керівника підприємства, повинна прийняти від робочих та службовців заліки, результати яких оформляються протоколом. Особам, які успішно склали заліки, видається посвідчення відповідної форми. Надалі перевірка знань працівників з питань пожежної безпеки здійснюється комісією щорічно також з оформленням протоколу. При цьому до посвідчення про проходження спеціального навчання з пожежо-технічного мінімуму вносяться відповідні відмітки.

Посадові особи, від діяльності яких залежить протипожежний стан різних об'єктів та підприємства у цілому, до початку виконання обов'язків та періодично (не рідше 1 разу на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

На основі діючих правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки з урахуванням специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів та обладнання розробляються та затверджуються (роботодавцями) інструкції, які підрозділяються на види: загальні (загальоб'єктові) для підприємств, організацій, установ; для окремих цехів, виробничих дільниць, приміщень, лабораторій та ін.; з виконання пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, устаткування та ін. Інструкції встановлюють порядок та засоби забезпечення пожежної безпеки, обов'язки та дії працівників на випадок виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї у пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних цінностей, використання засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони. Ці інструкції повинні вивчатись при проведенні протипожежних інструктажів і проходженні пожежо-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.

На підприємствах торгівлі, що мають два поверхи і більш, та інших аналогічних за призначенням об'єктах з масовим перебуванням людей (50 чоловік і більше) адміністрація зобов'язана розробити інструкцію, що визначає дії персоналу по забезпеченню безпечної і швидкої евакуації людей. Не рідше одного разу в півріччя здійснюються тренувальні дії працівників зазначених підприємств і об'єктів відповідно до цієї інструкції.

Відповідні інструкції розробляються на підприємствах для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових).

4.2 Фактори пожежовибухонебезпеки, технічні та організаційні

рішення щодо усунення їх у галузі

4.2.1 Класифікація, розслідування та облік пожеж

Пожежі горючих речовин та матеріалів підрозділяються на класи: А - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, папір); В - пожежі горючих рідин або твердих речовин, які плавляться; С - пожежі газів; D - пожежі металів та їх сплавів; Е- пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обліку пожеж і їхніх наслідків» від 26 грудня 2003р. № 000, розрізняють пожежі з великими та особливо великими матеріальними збитками: прямі збитки перевищують, відповідно, 300 і 1000 розмірів неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян.

Збитки від пожеж визначаються сумою прямих і побічних втрат за цінами, що діють на час пожежі. Прямі збитки – оцінені в грошовому вираженні матеріальні цінності, знищені та (або) пошкоджені внаслідок безпосереднього впливу небезпечних факторів пожежі. Побічні збитки – оцінені в грошовому вираженні витрати на гасіння пожежі (вартість вогнегасних речовин, пально-мастильних матеріалів тощо), ліквідацію її наслідків (враховуються соціально-економічні та екологічні втрати), у тому числі на відбудову об'єкта, а також втрати, зумовлені простоєм у виробництві, перервою в роботі, зміною графіка руху транспортних засобів тощо.

Факт пожежі підтверджується актом, що підписується членами комісії в складі не менше трьох чоловік, включаючи представника органа державного пожежного нагляду, представника адміністрації підприємства (установи, організації), де була подія, потерпілого.

Усі пожежі, незалежно від місця їхнього виникнення і наслідків, підлягають обліку.

4.2.2 Класифікація речовин і матеріалів за потенційною небезпекою

викликати пожежу, підсилювати її небезпечні фактори, впливати

на людину і навколишнє середовище

Залежно від температури спалаху пари рідини поділяються на легкозаймисті (ЛЗР) з температурою спалаху не вище 61оС у закритому тиглі або 66°С у відкритому тиглі та горючі (ГР) з температурою спалаху вище зазначених величин. Бензин, розчинники - дуже небезпечні ЛЗР із температурою спалаху пари від -17 до +440С, до них відносяться також нітроемалі та більшість лаків. У виробничих приміщеннях тара з ЛЗР і ГР може зберігатись тільки у металевих шафах або ящиках, які щільно закриваються. Забороняється зберігати легкозаймисті і горючі рідини у відкритому або непридатному посуді, а також у посуді, який б’ється. Не допускається їхнє спільне зберігання з будь-якими іншими речовинами і матеріалами.

Самозаймисті матеріали і речовини можна розділити на три групи: самозаймисті при співдотику з повітрям - фосфор (білий), рослинні олії та жири, вологе борошно, сажа, металеві порошки (магнію, алюмінію та ін); самозаймисті при співдотику з водою - натрій, калій, карбіди та гідриди лужних металів тощо; органічні сполуки, що самозаймаються при контакті (співдотику та змішуванні) із твердими, рідкими або газоподібними окислювачами (хлором, бромом, фтором, азотною та сірчаною кислотами, селітрою, рідким та стиснутим киснем).

У практиці спостерігається чимало випадків самозаймання різних матеріалів і речовин. Самозаймаються промащені матеріали внаслідок окислювання у них киснем повітря оліфи, рослинних та мінеральних олій. Не можна зберігати промащені матеріали вкупі, особливо поблизу джерел тепловиділення. Промащені матеріали необхідно збирати у металеві ящики з кришками, які щільно закриваються. Не допускається зберігання на складі рослинних олій будь-яких інших матеріалів та продуктів, окрім тваринних жирів. Металеві порошки (алюмінію, магнію, нікелю), фосфор повинні зберігатись у герметично закритій тарі в окремих відсіках складів. Лужні метали слід зберігати у металевих банках або контейнерах під захисним шаром інертного газу, мінеральної олії, парафіну також в окремих відсіках (секціях). При зберіганні на базах і складах кислот повинні бути вжиті заходи щодо недопущення співдотику їх з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження. Концентровану азотну кислоту не можна розливати у скляний посуд. У місцях зберігання кислот, що повинні бути позначені, необхідно мати готові суспензії крейди, вапна або розчин соди для нейтралізації пролитої рідини. Балони з киснем не повинні стикатись з промащеними матеріалами, мати сліди олій та жирів. Не допускається зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, олій і жирів.

Можливе самозапалювання матеріалів (речовин) під дією мікробіологічних і хімічних процесів, а також теплоти, що підводиться ззовні. Теплота передається матеріалам шляхом безпосереднього співдотику їх з нагрітими тілами, конвекції та випромінювання. Можливе, наприклад, самозапалювання деревини від співдотику з паропроводом. Горючі матеріали необхідно ізолювати від нагрітих тіл теплоізоляційним шаром (азбесту, повсті, просоченої глиняною суспензієй). Самозаймаються волокна та пил унаслідок тепловиділення при терті деталей у машинах і механізмах, при розрядах статистичної електрики. Для уникнення цього деталі слід вчасно змащувати, устаткування - заземлювати. Самозапалювання горючих речовин можливо під дією тепловипромінювань від відкритих джерел вогню та розжарених тіл, при зломлюванні променів Сонця лінзами або скляними посудинами з рідинами. Внаслідок цього можуть загорітись, наприклад, тканини, просочені горючими рідинами.

Небезпечними факторами пожеж є: токсичні гази, знижена концентрація кисню, висока температура, безпосередня дія іскор та полум'я, задимленість. Найбільш небезпечними речовинами в зоні задимленості є оксид вуглецю та синильна кислота (розчин в атмосферній волозі цианводню НСN). Пари синильної кислоти утворяться при горінні вовни, шовку, нейлону, багатьох пластмас і каучуку. Синильна кислота викликає отруєння організму людини навіть при дії її на непошкоджену шкіру. Перебування понад 5 хв. в атмосфері, яка містить 1% синильної кислоти, небезпечно для життя. Слід зазначити, що термічна деструкція матеріалів, що мають у своєму складі сполуки хлору, у першу чергу, пластмас (наприклад, поліхлорвинила) супроводжується виділенням диоксинів, які займають третє місце за ступенем небезпеки після кураре та ядів, що викликають ботулізм. Зниження концентрації кисню до 12..15% приводить до порушень м'язової координації, до 10..14% - до непритомних станів, до 6% та менше - смерті протягом 6..8 хв. У сухому повітрі з температурою 80..1000С та у вологому повітрі з температурою 50..600С людина може знаходитися без засобів захисту всього декілька хвилин. Втрата видимості у задимлених приміщеннях ускладнює своєчасну евакуацію людей із приміщень і будівель.

На підприємствах торгівлі, базах і складах наявні в обігу речовини, які самі по собі (аміак, пропан, бутан) або пари яких (лаки, фарби) здатні утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші. Вибухи у виробничих умовах можуть стати причиною людських жертв, руйнування устаткування та будівельних конструкцій, зупинки виробництва і великого матеріального збитку.

Крім об'ємних меж, для пар ЛЗР та ГР встановлені нижня і верхня температурні межі вибуховості. Нижня температурна межа вибуховості вогненебезпечних рідин дорівнює температурі спалаху. Якщо ЛЗР зберігати у відкритій тарі, що сполучається з атмосферою, то при будь-якій (навіть мінусовій) температурі, коли вона вище температури спалаху даної рідини, можна очікувати утворення вибухонебезпечної концентрації пар у повітрі. Тому необхідно стежити у сховищах за тим, щоб тара з ЛЗР була щільно закрита.

За потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, ґрунт, флору та фауну), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки органів дихання безпосередньо або на відстані речовини та матеріали поділяються на розряди: безпечні, малонебезпечні, небезпечні, особливо небезпечні. До безпечних належать негорючі речовини та матеріали в негорючій упаковці, які в умовах пожежі не виділяють небезпечних (горючих, отруйних, їдких) продуктів розкладу або окислення, не утворюють вибухових або пожежонебезпечних, отруйних, їдких, екзотермічних сумішей з іншими речовинами. Малонебезпечними є горючі речовини і матеріали, на які не поширюються особливі вимоги ГОСТ , а також негорючі речовини та матеріали у горючій упаковці. Небезпечними вважаються горючі та негорючі речовини і матеріали, виявлення властивостей яких може призвести до вибуху, пожежі, загибелі, травмування, отруєння, опромінення, захворювання людей та тварин, пошкодження споруд, транспортних засобів, причому небезпечні властивості можуть виявитись у речовинах у чистому вигляді або при взаємодії їх із речовинами та матеріалами інших категорій (визначені у ГОСТ) у нормальних або аварійних умовах. До особливо небезпечних відносяться такі небезпечні речовини і матеріали, що не сумісні з речовинами і матеріалами однієї з ними категорії за ГОСТ .

Вимоги до розподілу речовин та матеріалів при зберіганні містяться в “Правилах пожежної безпеки в Україні”. Окремо від інших речовин та матеріалів повинні зберігатись, наприклад: речовини в аерозольній упаковці; гази стиснені, зріджені та розчинені під тиском; отруйні гази; горючі гази; легкозаймисті рідини; легкозаймисті тверді речовини та деякі інші.

4.2.3 Урахування при організації торгівлі та зберіганні матеріальних цінностей наявності в обігу пожежовибухонебезпечних товарів

У житлових, громадських та адміністративно-побутових будівлях не допускається розміщувати магазини та склади товарів побутової хімії, ЛЗР та ГР, вогненебезпечних матеріалів (фарб, розчинників, лаків, пороху та ін.), балонів з газами. У підвальних та цокольних поверхах будь-яких будівель не допускається зберігання і використання ЛЗР та ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів з підвищеною вибуховопожежною небезпекою. Не дозволяється використовувати приміщення горищ та технічні поверхи для зберігання товарів, продукції, устаткування, меблів та інших предметів.

Не допускається розміщувати торгівельні підприємства для продажу ЛЗР, ГР (фарб, розчинників, інших пожежонебезпечних товарів побутової хімії) та горючих газів (балонів з газами), боєприпасів та піротехнічних виробів у будівлях іншого призначення.