Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 6 )

Продуктивність витяжного вентилятора для видалення шкідливостей за допомогою газоприймача з зони виконання зварювальних робіт можна визначити за формулою

, м3/год, (2.5)

де А – величина зварювального струму, А.

Продуктивність витяжного вентилятора для видалення пилу за допомогою захисного кожуха з зони виконання заточувальних, шліфувальних і полірувальних робіт на верстатах визначають за формулою

gв = K. D , м3/год, (2.6)

де D – діаметр колеса, мм;

К – значення коефіцієнт, К = 1,6...2 м3/(год×мм) – для заточувальних і шліфувальних верстатів з діаметром кола, відповідно, 600…250мм, К = 4...6м3/(год×мм) – для полірувальних верстатів із зазначеними вище значеннями діаметра колеса.

Потужність електродвигунів вентиляторів можна визначити, використовуючи вираження

, кВт, (2.7)

де gв – необхідна продуктивність (м3/год) припливного або витяжного вентилятора;

К – коефіцієнт запасу його продуктивності (К = 1,15...1,25);

r – опір (Па) руху повітря у повітроводах;

h – ККД електродвигуна.

Для видалення забрудненого або нагрітого повітря з приміщень порівняно невеликого об’єму, а також для відсмоктування гарячих газів від печей використовують дефлектори.

При орієнтованому підборі дефлектора визначають діаметр його патрубка, що підводить повітря:

, м, (2.8)

де gо – продуктивність дефлектора (потрібна кількість повітря для провітрювання приміщення), м3/год;

up – швидкість руху повітря в патрубку (1,5...2 м/с) – приймається рівною половині швидкості вітру в даній місцевості.

Діаметр патрубка, що підводить повітря, може знаходитися в межах 0,2...1,0м.

При розрахунках може виявитися, що один дефлектор не здатний забезпечити необхідний повітрообмін у приміщенні. У такому випадку, задавшись діаметром патрубка, що підводить повітря, і швидкістю руху повітря в ньому, знаходять продуктивність одного дефлектора. Потрібну кількість дефлекторів визначають шляхом розподілу необхідної для провітрювання приміщення (робочої зони) кількості повітря на продуктивність дефлектора.

Роботи, пов’язані з застосуванням та виділенням надзвичайно небезпечних та високонебезпечних шкідливих речовин, виконують у витяжних шафах під тягою.

Для захисту працівників від перегрівання поблизу джерел значного тепловиділення влаштовують повітряні душі: подають у робочу зону через розподільчі пристрої чисте повітря з певними значеннями температури та відносної вологості.

Згідно з діючими правилами, системи місцевої та загальнообмінної вентиляції повинні бути роздільними.

Приміщення, у які можливе раптове надходження у великих кількостях шкідливих речовин (окрім пилу), облаштовують системами витяжної аварійної вентиляції. У машинних, апаратних та конденсаторних відділеннях аміачних холодильних установок аварійна вентиляція повинна забезпечувати не менше ніж восьмикратний обмін повітря протягом кожної години (без урахування продуктивності постійно діючої робочої витяжної вентиляції).

Повітря, що надходить до приміщення, очищується від пилу за допомогою фільтрів та, у холодний період року, підігрівається. Повітря, що видаляється з виробничих приміщень, повинне бути очищене фільтрами від пилу та шкідливих речовин. Очищення повітря, що містить горючий пил та інші горючі відходи, здійснюється до надходження його у витяжний вентилятор за допомогою гідрофільтрів, сухих фільтрів, циклонів та інших пристроїв.

Температура повітря, що подається у робочу зону, повинна бути у холодний період року не вище +250С та не нижче +160С.

На підприємствах може здійснюватися кондиціювання повітростворення та автоматичне підтримання у приміщеннях постійних або змінюваних за визначеною програмою температури, вологості та швидкості руху повітря, найбільш сприятливих для перебування людей. У приміщеннях будь-якого призначення з постійним або тривалим (більше 2год.) перебуванням людей передбачається система опалювання, яка повинна забезпечувати достатнє, постійне та рівномірне нагрівання повітря у приміщеннях у холодний період року та бути при експлуатації пожежо - та вибухобезпечною.

Системи вентиляції, кондиціювання повітря та опалення приміщень повинні відповідати вимогам БНіП 2.04.05-91. «Отопление, вентиляция и кондинционирование».

Наказом по підприємству призначається особа, відповідальна за експлуатацію, контроль технічного стану і обслуговування вентиляційного устаткування. Проводяться випробування і налагодження вентиляційних установок зі складенням актів та паспортів перед запуском їх у експлуатацію та після реконструкції. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні очищуватися від горючого пилу, відходів виробництва і жирових відкладень згідно з графіком, затвердженим адміністрацією підприємства. Результати перевірки стану вентиляційного устаткування реєструються у спеціальному журналі. Вентиляційні установки повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.021-75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования».

2.3.2 Захист від виробничого опромінювання

Вимоги до засобів колективного захисту від інфрачервоних випромінювань викладено у ГОСТ 12.4.123-83 «ССБТ. Средства коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования». Захист від цих випромінювань забезпечують пристрої: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, для вентиляції повітря, автоматичного контролю та сигналізації, дистанційного управління, знаки безпеки. Засоби захисту повинні забезпечувати інтенсивність теплового опромінення на робочих місцях не більше вказаних у ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ 12.1.055-88 значень: 35, 70 та 100 Вт/м2 – залежно від частки (у %) опроміненої поверхні тіла.

Для запобігання перегріву працівників в умовах нагріваючого мікроклімату передбачається раціональний режим роботи і відпочинку. Так, при тепловому опроміненні більше 25% поверхні тіла працівника інтенсивністю 350 Вт/м2 і вище тривалість безперервної роботи і регламентованих перерв приймається за даними таблиці 9 згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

Таблиця 9 – Допустима тривалість безперервного інфрачервоного опромінення і регламентованих перерв протягом години

Інтенсивність ІЧ-випромінювання, Вт/м2	Тривалість безперервних періодів опромінення, хв.	Тривалість перерв, хв.	Сумарне опромінення протягом зміни, %
350,0	20,0	8,0	до 50
700,0	15,0	10,0	до 45
1050,0	12,0	12,0	до 40
1400,0	9,0	13,0	до 30
1750,0	7,0	14,0	до 25
2100,0	5,0	15.0	до 15
2450,0	3,5	12,0	до 15

На практиці зниження інтенсивності теплового випромінювання на робочих місцях досягається застосуванням: різних екранів (водяні завіси, скло із спеціальним покриттям, сітки та ін.), теплоізоляційних матеріалів (азбест, скловата, комбіновані екрани та ін.), водоповітряного обдування при інтенсивності випромінювання понад 0,36 кВт/м2, індивідуальних засобів захисту (окуляри, костюми з білої тканини тощо). При постійній температурі нагрітого тіла послабити дію теплового випромінювання на працюючих можна шляхом зменшення площі випромінюючої поверхні та збільшення відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.

У гарячих цехах підприємств харчування проблема захисту працівників від інфрачервоних випромінювань є дуже актуальною в зв'язку з використанням у технологічних процесах плит з відкритою жаровою поверхнею. З метою зниження тепловтрат та обмеження інтенсивності інфрачервоного випромінювання у робочій зоні жарова поверхня плит повинна бути максимально завантажена посудом. Для забезпечення приємного теплового самопочуття працівників слід передбачити повітряне обдування їх у межах робочої зони. Добрим засобом індивідуального захисту працівників від теплових випромінювань є халат з білої тканини.

Захист від електромагнітних полів радіочастот забезпечується екрануванням джерела випромінювання, екрануванням робочих місць, безпечною відстанню, обмеженням часу перебування людини у електромагнітному полі, застосуванням засобів індивідуального захисту. У машинах та апаратах для захисту обслуговуючого персоналу від електромагнітних полів застосовуються екрани (суцільні металеві, сітчасті, еластичні та ін.), екрановані камери та блокування (для заборони роботи установок при знятій огорожі, для автоматичного розряду конденсаторів при відкриванні дверей блоку та автоматичного включення водоохолодження при подачі напруги).

У НВЧ-печах, що використовуються на підприємствах галузі для теплової обробки харчової продукції, передбачено камерне огородження генератора електромагнітної енергії. Завдяки наявності блокування виключається можливість включення його у роботу при відчинених дверцятах робочої камери, знятої задньої панелі та знятому зовнішньому кожусі.

2.3.3 Захист від шуму

Для зниження шуму можуть бути використані наступні методи: зменшення шуму в джерелі; зміна спрямованості випромінювання; раціональне планування підприємств і цехів, акустична обробка приміщень наведена на рисунку 2; зменшення шуму на шляху його поширення (приклад такого засобу наведений на рисунку 3).

Зменшення механічного шуму може бути досягнуто наступними шляхами: заміна ударних процесів і механізмів безударними; заміна зворотно-поступального руху деталей рівномірним обертовим рухом; застосування замість прямозубих шестірень косозубих і шевронних шестірень (досягається зниження шуму на 10...15 дБ); заміна підшипників кочення на підшипники ковзання (досягається зниження шуму на 10...15 дБ); заміна металевих деталей деталями з пластмас та інших «незвучних» матеріалів (заміна однієї зі сталевих шестірень, що працюють у парі, на капронову знижує шум на 10...12дБ); використання пластмас при виготовленні деталей корпусів (заміна сталевих кришок редуктора пластмасовими приводить до зниження шуму на 2...6дБ на середніх частотах і на 7...15 дБ – на високих); застосування примусового змащення тертьових поверхонь у зчленуваннях; балансування обертових елементів машин; застосування прокладочних матеріалів і пружних вставок у з'єднаннях; установка м'яких прокладок у місцях падіння деталей з конвеєра; ізоляція гучних агрегатів.

б

4

6

2

3

1

5

а

Рисунок 2 – Схеми звукопоглинаючих пристроїв для акустичної обробки приміщень: а – звукопоглинаючі облицювання; б – штучні звукопоглиначі;

1 – захисний перфорований шар; 2 – захисна склотканина;

3 – звукопоглинаючий матеріал; 4 – стіна або стеля; 5 – повітряний проміжок; 6 – плита зі звукопоглинаючого матеріалу.

Рисунок 3 – Схеми звукопоглинаючих кожухів для зниження рівня шуму при роботі обладнання: а – принципова схема кожуха; б – конструкція кожуха для електродвигуна;

1 – звукопоглинаючий матеріал; 2 – глушник шуму;

3 – джерело шуму; 4 – стінка; 5 – електродвигун;

6,7 – канали з глушниками для входу і виходу повітря.

Орієнтована оцінка загального рівня шуму на відстані 0,5м від корпуса нормальних електричних машин захищеного виконання, потужністю від 1 до 100 кВт, у яких не здійснені спеціальні заходи щодо зниження шуму, може бути зроблена за емпіричною формулою

, дБ, (2.9)

де N – номінальна потужність (кВт);

n – частота обертання вала електродвигуна (Гц).

Рівень шуму, що створюється зубчастими передачами, залежить від колової швидкості (м/с):

, дБ, (2.10)

від переданої потужності W (кВт):

, дБ, (2.11)

де L0= 40...45 дБ залежно від якості виготовлення шестірень.

Сумарний рівень шуму від i однакових за інтенсивністю джерел шуму в рівновіддаленій від них точці може бути обчислений за формулою

, дБ, (2.12)

де L1 – рівень шуму одного джерела (дБ).

При наявності декількох різних джерел шуму рівні звукового тиску підсумовують послідовно, користуючись діаграмою наведеною на рисунку 4.

Знаходять попарно різницю рівнів шуму, вводять її в нижню шкалу (під горизонтальною розділовою лінією) і зчитують за верхньою шкалою вздовж вертикальної лінії величину добавки DL до більшого значення рівня звукового тиску.

Рисунок 4 – Діаграма для послідовного підсумовування рівнів звукового тиску, що створюється декількома джерелами шуму

Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку наведені в ДСН 3.3.6.037-99. Загальні вимоги безпеки в зв'язку з наявністю шуму визначає ГОСТ 12.1.003-83, засоби і методи захисту від нього – ГОСТ 12.1.029-80.

2.3.4. Захист від вібрації

Основними напрямками забезпечення вібробезпечних умов праці є: зменшення вібрації в джерелі виникнення шляхом зниження або ліквідації діючих змінних сил; відстроювання від режиму резонансу шляхом раціонального вибору приведеної маси або жорсткості системи; вібродемпферування – збільшення втрат енергії на тертя при коливаннях поблизу режимів резонансу; динамічне гасіння коливань; віброізоляція (наведено на рисунках 5–8).

Збільшення втрат енергії вібрації може бути досягнуте шляхом: використання в конструкції машин матеріалів з великим внутрішнім тертям (сплавів на основі Cu-Ni, Ni-Ti, Ni-Co, твердої гуми, дельта-деревини, капрону, текстоліту тощо); нанесення на вібруючі елементи устаткування шарів пружно-в’язких матеріалів, що мають великі енергетичні втрати на внутрішнє тертя, м'яких пластмас, пінопласту, мастик, мастильних речовин; використання поверхневого тертя (наприклад, при коливаннях вигину двох скріплених, щільно прилягаючих пластин); переведення механічної енергії коливань в енергію струмів Фуко або електромагнітного поля.

а – на фундаменті і ґрунті, б – на перекритті

Рисунок 5 – Схема установки агрегатів на фундамент, який гасить вібрацію:

1 – ділянки трубопроводу, 2 – еластична вставка, 3 – фіксуючий хомут

Рисунок 6 – Схема з'єднання ділянок трубопроводу за допомогою еластичної вставки

а б

а – амортизатор з одною пружиною,

б – двохпружинний амортизатор з гумовими прокладками

Рисунок 7 – Схематичне зображення конструкції пружинних амортизаторів

а – ребриста, б – дірчаста

Рисунок 8 – Схематичне зображення гумових прокладок

Одним з найпоширеніших інженерних методів захисту від вібрацій є віброізоляція.

Розрахунок віброізоляторів зводиться до визначення їх геометричних параметрів: висоти, площі і числа прокладок, діаметра і числа витків пружини.

Порядок розрахунку гумових віброізоляторів може бути прийнятий наступний.

Визначають необхідну ефективність віброізоляції відповідно до приведених нижче рекомендацій:

відцентрові компресори 98%,

поршневі компресори 85...95%,

відцентрові насоси 95%,

автономні кондиціонери 90%,

відцентрові вентилятори 70...95%

1. Розраховують частоту (Гц) змушеної сили:

f = n, (2.13)

де n – частота обертання вала відцентрової машини або електродвигуна, с-1 (із двох змушуючих частот у розрахунок приймається нижча).

Визначають допустимі частоти foz власних вертикальних коливань віброізольованої установки.

При відносинах частот f/foz , рівних 2,5, 3, 4, 5, ефективність віброізоляції складає, відповідно, 81, 87,5, 93 і 96%.

Умовою доброї роботи віброізоляторів є

(2.14)

Для вентиляторів з частотою обертання вала n=5,83...8,33с-1 рекомендується співвідношення частот:

Визначають параметри гумових амортизаторів:

величина статичного осідання віброізоляторів

(2.15)

площа поперечного розрізу всіх віброізоляторів

, м2 (2.16)

де Р – вага агрегату зі станиною, Н;

s – статична напруга в гумі (для гуми з твердістю по Шору до 40 s=0,098…0,29МПа, для гуми з більшою твердістю s=0,29...0,49МПа);

робоча висота Нр кожного віброізолятора

(2.17)

де Ед – динамічний модуль пружності гуми (Ед=7,85...9,81МПа);

поперечний розмір В кожного гумового стовпчика (діаметр або сторона квадрата) вибирається з умови

Нр £ В £ 1,5 Нр (2.18)