Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 5 )

Шкідливі речовини можуть проникати до організму людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки. Проникнення цих речовин в організм людини у великих концентраціях призводить нерідко до гострих отруєнь. Тривале надходження до нього деяких речовин навіть у невеликих дозах може викликати хронічне професійне отруєння (захворювання). Під дією пилу виникають гострі або хронічні захворювання органів дихання.

Для уникнення гострих та хронічних професійних отруєнь та захворювань встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

За ступенем небезпеки для організму людини всі шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи:

I - надзвичайно небезпечні (ГДК<0,1мг/м3);

II - високонебезпечні (ГДК=0,1...1,0 мг/м3);

III - помірно небезпечні (ГДК=1,1...10,0 мг/м3);

IV - малонебезпечні (ГДК >10,0 мг/м3).

Так, наприклад, аміак, нафталін та оксид вуглецю, що мають ГДК=20 мг/м3, віднесені до IV класу небезпеки.

У таблиці 4 наведено ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Таблиця 4 – Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у

повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005-88)

Найменування речовин	Величина ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
Акролеїн Аміак Ацетон Бензин(розчинник, паливний) Кераміка Кислота азотна Кислота сірчана Кислота оцтова Поліетилен Пил рослинного та тваринного походження: а)зерновий; б)мучний, деревний та ін.; в)луб‘яний, бавовняний, лляний, шовковий, пуховий та ін. Срібло металеве Скипидар (у перерахунку на С) Сода кальційована Тютюн Вуглецю оксид Чай	0,2 20 200 100 2 2+ 1+ 5+ 10 4 6 2 1 300 2+ 3 20 3	II IV IV IV III III II III IV III IV IV II IV III III IV III	п п п п a a a п a a a a a a a a п a

Примітка: п – пари або гази; а – аерозоль; знак "+" – вимагається спеціальний захист шкіри та очей.

Фактичний вміст шкідливої речовини у повітрі робочої зони не повинен перевищувати його ГДК. При одночасній наявності у повітрі декількох шкідливих речовин односпрямованої дії сума відношень фактичних концентрацій кожного з них до їх ГДК не повинна перевищувати одиниці:

.

У повітрі робочої зони на робочих місцях з обслуговування, ремонту і налагодження ЕОМ вміст озону не повинний перевищувати 0,1мг/м3, оксидів азоту (у перерахуванні на NO2) – 5 мг/м3, пилу – 4мг/м3.

Рівні іонізації повітря в приміщеннях при роботі з використанням відеодисплейних терміналів і ПЕОМ наведено в таблиці 5 відповідно до Правил охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин.

Таблиця 5 – Рівні іонізації повітря в приміщеннях з відеодисплейними терміналами і ПЕОМ

Рівні	Кількість іонів у 1 см3 повітря
n+	n–
Мінімально необхідне	400	600
Оптимальне	1500…3000	3000…5000
Максимально допустиме	5000	5000

Вимоги до методик вимірювання концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони викладено у ГОСТ 12.1.016-79. «ССБТ. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентрации вредных веществ».

Концентрацію різних газів у повітрі робочої зони можна визначити дуже швидко та досить точно експресним методом із використанням хімічного газоаналізатору ГХ-М.

Рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.036-81, ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», при роботі з відеотерміналами та ЕОМ – вимогам ДСанПіН 3.3..

На постійних робочих місцях та у робочих зонах виробничих приміщень, на території підприємств рівень звуку та еквівалентний рівень звуку не повинні перевищувати 80 дБА. Як приклад, норми шуму наведено у таблиці 6.

Таблиця 6 – Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на постійних робочих місцях (ДСН 3.3.6.037-99) та у громадських будівлях (ГОСТ 12.1.036-81)

Приміщення, робочі місця та робочі зони	Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами (Гц)	Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку, дБА
31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення управління, програмування на ЕОМ Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях та на території підприємств Зали кафе, ресторанів, їдалень (вдень) Торгівельні зали підприємств торгівлі	86 107 - -	79 99 75 79	70 92 66 70	68 86 59 63	63 83 54 58	55 80 50 55	52 78 47 52	50 76 45 50	49 74 43 49	60 85 55 60

Рівні вібрації при виконанні робіт у виробничих умовах не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.012‑90, ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації», при роботі з відеотерміналами та ЕОМ – допустимих значень, встановлених ДСанПіН 3.3..

Вимоги до рівнів природного і штучного освітлення робочих місць і приміщень. Ці вимоги викладено в СНиП II-4-79 «Часть II. Нормы проектирования. Естественное и искусственное освещение», в інших нормах і правилах, у тому числі у Правилах охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин.

2.3 Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці

2.3.1 Вентиляція та кондиціювання повітря

На підприємствах переробних та харчових виробництв, підприємствах ресторанного господарства вентиляція призначена для видалення з торгівельних залів, виробничих, складських та інших приміщень тепло-надлишків, шкідливих газів, пар та пилу, а також подачі до них чистого повітря та створення потрібних мікрокліматичних умов.

Вентиляція підрозділяється: за способом повітрообміну – на природну, примусову та змішану; за характером дії – на припливну, витяжну та припливно-витяжну; за місцем дії – на загальнообмінну та місцеву; за призначенням – на робочу та аварійну.

Природна вентиляція здійснюється за рахунок різниці питомої ваги повітря зовні та усередині приміщень, а також швидкісного напору зовнішніх повітряних потоків. Природну вентиляцію називають аерацією, якщо є можливість регулювати обмін повітря у приміщеннях з використанням вікон. Площа прорізів у вікнах, що відкриваються, повинна бути не менше 20% загальної площі світлових отворів при боковому облаштуванні. Якщо повітрообмін здійснюється через випадкові та нерегульовані отвори (нещільності в огороджувальних конструкціях), то таке природне провітрювання приміщень називається інфільтрацією. Природну вентиляцію можна підсилити, якщо на даху будинку, над витяжними трубами або каналами встановити дефлектори, у яких під дією вітру створюється розрідження, яке сприяє витяжці повітря з приміщення.

Допускається передбачати природну вентиляцію у магазинах із торговою площею до 250 м2.

Природна вентиляція може застосовуватись у приміщеннях з об’ємом на кожного працюючого більше 40 м3 при наявності вікон та відсутності виділення шкідливих речовин і речовин з неприємним запахом. У приміщеннях комор передбачають природну витяжну вентиляцію з роздільними каналами.

У виробничих, складських та інших приміщеннях, де природна вентиляція не забезпечує потрібні санітарно-гігієнічні умови, влаштовують примусову вентиляцію з використанням вентиляторних установок. Примусова вентиляція підрозділяється на припливну, витяжну та припливно-витяжну. Припливна вентиляція забезпечується шляхом нагнітання у приміщення зовнішнього чистого повітря, витяжна – шляхом створення в них невеликого розрідження, припливно-витяжна – шляхом спільної роботи припливних та витяжних вентиляторних установок.

Провітрювання приміщень за рахунок роботи вентиляторів та природного повітрообміну називають змішаною вентиляцією.

На підприємствах використовується в основному загальнообмінна припливно-витяжна вентиляція, що забезпечує провітрювання всього об’єму приміщень. Місця викиду в атмосферу повітря із систем вентиляції і надходження в них зовнішнього повітря повинні бути рознесені по горизонталі на відстань не менше 10 м, а при неможливості виконання цієї вимоги рознесені по вертикалі на відстань не менше 6 м.

На підприємствах харчування припливно-витяжна вентиляція застосовується у холодний період року у всіх виробничих приміщеннях. У теплий період року приплив повітря до них може здійснюватись природним шляхом. У обідніх залах передбачено перевищення припливу повітря над витяжкою, а у гарячих цехах, приміщеннях для випікання кондитерських виробів та мийних – перевищення витяжки над припливом. Завдяки такій конструкції припливно-витяжної вентиляції виключається надходження з виробничих приміщень у обідній зал шкідливих речовин, теплого та вологого повітря. У гарячому цеху, приміщеннях для випікання кондитерських виробів припливне повітря повинно надходити у робочу зону (з метою обдування тіла працюючих), у інших приміщеннях – вище робочої зони, тобто вище 2 м над рівнем підлоги.

Кількість повітря, яке необхідно подавати у приміщення для забезпечення потрібних параметрів повітряного середовища, визначається розрахунком. Якщо у виробничих приміщеннях немає шкідливих виділень, то кількість повітря, що подається на кожного з працюючих, повинна бути не менше: 30 м3/год – при об'ємі приміщення на одного працюючого до 20 м3; 20 м3/год – при об'ємі приміщення на одного працюючого від 20 до 40 м3. При відсутності у приміщеннях природної вентиляції витрата повітря на одного працюючого повинна бути не менше 60 м3/год.

При виділенні у приміщеннях шкідливих речовин повітрообмін розраховують, виходячи з необхідності зменшення їх кількості до гранично допустимих концентрацій. При цьому повітря, що надходить у приміщення, вважається чистим, якщо концентрація в ньому шкідливої речовини, за якою здійснюється розрахунок, не перевищує 0,3 ГДК. У цьому випадку кількість повітря (м3/год), необхідну для провітрювання приміщення, визначають за формулою:

(2.1)

Ку£1 ГДК, Кn £ 0,3 ГДК.

де – маса шкідливої речовини (мг/год), що виділяється у приміщення протягом години;

Кy та Кn – концентрація шкідливої речовини (мг/м3) у повітрі, що видаляється, та припливному;

Розрахунок вентиляції у гарячих цехах здійснюється за тепловиділеннями, у мийних відділеннях – за виділенням вологи.

Розрахунок вентиляції деяких приміщень здійснюється за кратністю повітрообміну. Кратність повітрообміну (год-1) – відношення кількості повітря, що подається у приміщення протягом однієї години (в, м3/год), до внутрішнього об'єму цього приміщення (V, м3):

(2.2)

Для певних приміщень кратність повітрообміну – це нормоване значення (таблиця 7).

Таблиця 7 – Кратність повітрообміну у деяких приміщеннях торгівельних підприємств

	Розрахункова температура	Кратність повітрообміну
Вид приміщення	повітря для систем опалювання та вентиляції,°С	приплив	витяжка
Торгівельні зали продовольчих, універсальних та непродовольчих магазинів площею 250 м2 та менше Цехи доготувальний, холодний, м‘ясний, рибний, обробки зелені, овочевий та птахо-гольєвий Приміщення для хладонових холодильних установок Мийні столового та кухонного посуду, судків, тари Комори сухих продуктів Приміщення для персоналу Машинні, апаратні, конденсаторні відділення аміачних холодильних установок	12 15 +16 +20 +12 +18 +16	- - 3 За розрахунком, 4 - 1 За розрахунком, 2	1 1 4 але не менше 6 2 1 але не менше 3

За відомими об'ємом приміщення та кратності повітрообміну можна визначити кількість повітря, необхідну для його вентилювання.

Окрім загальнообмінної вентиляції на підприємствах використовується місцева вентиляція для видалення шкідливих речовин, нагрітого або зволоженого повітря безпосередньо з місць їх виділення. Місцева вентиляція може бути витяжною – у вигляді місцевих відсмоктувачів (зонтів, кільцевих повітроводів, витяжних шаф) та припливної – у вигляді повітряних душів та завіс.

Лінійний розмір А зонта, підвішеного на висоті h над джерелом виділення шкідливостей з відповідним лінійним розміром а, можна визначити за формулою:

А=а+0,8 h. (2.3)

Рисунок 1 – Схема розташування зонта над джерелом виділення шкідливостей

Для забезпечення рівномірного всмоктування шкідливостей кут розкриття зонта b приймають не менше 60о. Кількість повітря, що видаляється, визначають за формулою

gо = 3600 F. uо , м3/год, (2.4)

де F – площа прийомного отвору зонта (м2);

uо – середня швидкість руху повітря в прийомному отворі (м/с) – приймається за таблицею 8.

Таблиця 8 – Чисельні значення швидкості руху повітря в прийомному отворі зонта.

Число відкритих сторін зонта	4	3	2	1
Швидкість руху повітря, м/с	1,05…1,25	0,9…1,05	0,75…0,9	0,5...0,75

Кільцеві повітроводи повинні перекривати устаткування, над яким підвішені, на 0,5 м у кожен бік, мати витяжні отвори, що регулюються, та примикати впритул до стелі.