Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 7 )

загальне число гумових стовпчиків

, (2.19)

де S1 – площа поперечного переріза одного стовпчика (циліндричного - , призматичного - );

повна висота кожного віброізолятора

Н = Нр +1/8 В (2.20)

співвідношення жерсткостей віброізоляторів у поперечному і подовжньому напрямках

(2.21)

Порядок розрахунку пружинних віброізоляторів приймається наступний.

За конструктивними умовами визначають потрібну кількість пружинних опор. Потім розраховують зусилля Рв у кожній пружині, зумовлене вагою агрегату.

Попередньо задаються значенням індексу пружини

С= D/d (2.22)

де D – середній діаметр пружини (м), d – діаметр дроту (м), з якої виготовлена пружина. При розрахунках приймають С = 8...12

Визначають коефіцієнт форми пружини

(2.23)

З габаритних умов попередньо задаються величинами середнього діаметра D пружини і статичного осідання її l (l=0,01...0,005м).

Задаючись допустимим значенням напруги на зріз tд – tд=0,39…0,59ГПа, визначають діаметр дроту:

, м (2.24)

Знайдене значення діаметра дроту округляють до найближчого більшого значення за сортаментом для прийнятого виду дроту (пружинна сталь).

Перевіряють правильність попередньої оцінки індексу пружини.

Визначають необхідну кількість робочих витків для одержання заданого осідання пружини

(2.25)

де G – модуль пружності при зсуві.

Для пружинних сталей у середньому G=78,5 ГПа.

Отримане число витків округляють до цілого числа або до числа, кратного 0,5.

Визначають довжину пружини в стиснутому стані за формулою

Lсж = tсж (і – 2) +d (i0 +1) (2.26)

де i0 – число опорних витків, i0 = 2...3;

tсж – крок робочих витків пружини в стиснутому стані:

tсж = d + S (2.27)

S – мінімальний зазор між робочими витками:

S = (0,3…1,0)d (2.28)

Визначають довжину пружини у вільному стані:

L = Lсж + l (2.29)

Технічні характеристики і норми вібрації наведено в ДСН 3.3.6.039-99, ГОСТ 12.1.012-90.

2.3.5 Освітлення приміщень, робочих місць

Можливість людини орієнтуватись у просторі, здійснювати фізіологічні функції, виконувати різні види робіт залежить від виду та якості освітлення навколишнього середовища. До освітлення ставляться певні гігієнічні вимоги. Освітлення повинне бути рівномірним та достатнім для швидкого та легкого розрізнення об’єктів, забезпечувати деяку контрастність між об’єктом та фоном. Джерело світла не повинне осліплювати людину та створювати відблиски на об’єкті розгляду.

Раціональне освітлення робочих місць та приміщень створює у працівників певний психологічний тонус, попереджує зорову та загальну втому, сприяє високопродуктивній праці. Оптимальним вважається таке освітлення, при якому втома органів зору найменша. Недостатнє освітлення робочих місць може бути непрямою причиною нещасних випадків на виробництві.

Освітлення буває природним, штучним та комбінованим (одночасно використовується природне та штучне світло). Найбільш сприятливим для людини є природне освітлення.

Природне освітлення характеризується коефіцієнтом природної освітленості. Залежно від характеру зорової роботи коефіцієнт природної освітленості для будівель у III поясі світлового клімату приймається в межах від 0,1 до 10%. Наприклад, у приміщеннях з комп’ютерами природне світло повинно проникати через бічні світлопрорізи, зорієнтовані, як правило, на північ або північний схід і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості не нижче 1,5%. Для непрямої оцінки якості освітлення приміщень природним світлом може бути використаний також коефіцієнт, що враховує співвідношення площі вікон і площі підлоги (приймається в межах 1:6...1:10).

Штучне освітлення підрозділяється: за конструктивним виконанням – на загальне, місцеве та комбіноване, за призначенням – на робоче, аварійне, евакуаційне та спеціальне. Загальне освітлення забезпечує розподілення світла по всьому об'єму приміщення. Воно підрозділяється на загальне рівномірне та загальне локалізоване освітлення. На підприємствах переробних та харчових виробництв та підприємствах ресторанного господарства передбачається, як правило, загальне рівномірне освітлення приміщень. Комбіноване штучне освітлення – це поєднання загального та місцевого освітлення. При цьому досягається концентрація світлового потоку на окремих робочих місцях. Комбіноване освітлення передбачається, наприклад, на робочих місцях контролерів-касирів. Застосування тільки місцевого освітлення не допускається. При використанні штучного світла нормують величину освітленості, яка вимірюється в люксах (лк). Норми освітленості знаходяться в межах від 10 до 5000лк. Так, рівень освітленості на робочому столі користувача ЕОМ, у зоні розміщення документів повинний бути в межах 300...500 лк.

При комбінованому освітленні освітленість робочої поверхні світильниками загального освітлення повинна складати 10% від нормованої для комбінового освітлення. При цьому найбільша та найменша освітленість повинні складати, відповідно, 500 і 150 лк при газорозрядних лампах та 100 і 50 лк при лампах розжарювання.

Норми освітленості природним та штучним світлом наведено у таблиці 10.

Таблиця 10 – Норми освітленості при природному та штучному освітленні

(СНиП II-4-79)

Вид	Поверхня нормування	Освітле-ність робо-	Коефіцієнт природної освітленості еIIIн, %
приміщення	освіт- леності	чих по- верхонь, лк	при боковому освітленні, еmin	при верхньому або комбінованому освітленні, еср
Обідні зали, буфети. Роздавальні	Г-0,8 _„_	200 300	0,5 1,0	2 3
Цехи гарячі, холодні, доготівельні та заготівельні	_„_	200	1,0	3
Мийні кухонного та столового посуду, приміщення для нарізання хліба	_„_	200	0,5	2
Кондитерські цехи та приміщення для мучних виробів	_„_	300	1,0	3
Комори продовольчих товарів	Підлога	50	__	__
Комори непродовольчих товарів	_„_	75	__	__
Машинні відділення ліфтів та приміщення для хладонових установок	Г - 0,8	30	__	__
Коридори та проходи: головні інші	_„_ _„_	75 50	0,1 0,1	__ __

Примітка: Г- 0,8 – горизонтальна площина на висоті 0,8м над підлогою.

Штучне освітлення, що забезпечує виконання робіт у звичайному режимі, називають робочим освітленням. На підприємствах переробних та харчових виробництв та підприємствах ресторанного господарства робоче освітлення передбачається для всіх приміщень будівель, а також дільниць відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей та руху транспорту.

Аварійне освітлення передбачається для продовження роботи на випадок відключення робочого освітлення. При цьому освітленість робочих поверхонь виробничих приміщень та територій підприємств повинна складати 5% від освітленісті, нормованої для загального робочого освітлення, але не менше 2лк усередині будівлі та не менше 1лк на території підприємства. Світильники аварійного освітлення повинні мати відзначні ознаки: особливі розміри, тип або знаки.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення безпечної евакуації людей з приміщень та будівель на випадок аварійного відключення робочого освітлення. Воно передбачається у приміщеннях, де можуть одночасно знаходитись більше 100 осіб, у проходах та на сходах при кількості тих, що евакуюються, більше 50 осіб. Евакуаційне освітлення повинне забезпечувати освітленість у приміщеннях, на підлозі основних проходів та на сходах не менше 0,5лк і на відкритій території не менше 0,2 лк. При евакуації людей використовують світильники аварійного освітлення. У приміщеннях, де можуть одночасно знаходитися більше 100 чоловік (торгівельні зали), у виробничих приміщеннях без природного освітлення з кількістю працюючих більше 50 чоловік або площею більше 150м2 (холодильні камери) евакуаційний вихід позначають світловим покажчиком "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеним до мережі евакуаційного (аварійного) освітлення.

Охоронне освітлення призначене для освітлення у темний час доби об’єктів, що спеціально охороняються.

Як джерела штучного світла використовуються лампи розжарювання та газорозрядні лампи, що живляться від мережі напругою не вище 220В.

Для освітлення приміщень та робочих місць не допускається використовувати відкриті лампи, застосовуються для цього світильники.

Конструкція світильників з лампами розжарювання або люмінесцентними лампами приймається при проектуванні штучного освітлення відповідно до умов їхньої експлуатації. Залежно від конструктивного виконання світильники бувають: відкриті, захищені, закриті, пило - та вологонепроникні, вибухозахищені. Світильники в приміщеннях, у яких зберігаються відкрито (без пакування) харчові продукти або тара для їх пакування, повинні мати захисні пристрої (ґрати, сітки, розсіювачі, спеціальні патрони та ін.), які виключають можливість випадання ламп або їх осколків при руйнуванні.

В усіх виробничих і складських приміщеннях, що безпосередньо пов'язані з веденням технологічного процесу, світильники повинні мати закрите виконання.

У виробничих приміщеннях висота підвісу світильників з лампами розжарювання потужністю до 200 Вт складає від 2,5 до 4 м, при потужності більше 200 Вт – від 3 до 6 м. В цих приміщеннях висота підвісу світильників з люмінесцентними лампами при їх кількості у світильнику до 4 знаходиться в межах від 2,6 до 4 м, а при кількості ламп більше 4 – від 3,2 до 4,5 м. Світильники з лампами типу ДРЛ та ДРН підвішують на висоті не менше 4 м при потужності до 400 Вт та не менше 6 м при більшій потужності.

Штучне освітлення приміщення з робочими місцями, обладнаними відеотерміналами ЕОМ загального і персонального користування, повинне бути забезпечено системою загального рівномірного освітлення. У виробничих і адміністративно-громадських приміщеннях, де переважно виконуються роботи з документами, допускається застосовувати систему комбінованого освітлення. Загальне освітлення влаштовується у вигляді суцільних або переривчастих ліній світильників, що розташовуються осторонь від робочих місць (переважно ліворуч) паралельно лінії зору працівників. При розташуванні відеотерміналів ЕОМ за периметром приміщення лінії світильників штучного освітлення розміщають локально над робочими місцями. Як джерела штучного світла використовують, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ. Допускається застосовувати у світильниках місцевого освітлення також і лампи розжарювання. Світильники місцевого освітлення повинні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не менше 40о.

Для забезпечення рівномірного і якісного освітлення робочих поверхонь необхідне виконання визначених співвідношень відстані (L) між світильниками до висоти (Нр) їх підвісу над ними: L/Нр. Залежно від виду світильників це співвідношення приймається за довідником: 1,4; 1,5; 2,0. Знаючи вид світильника і, отже, величину зазначеного співвідношення, а також висоту Нр підвісу його над робочою поверхнею, знаходять відстань L між світильниками. Відстань від світильника до стіни приймається: в = (0,3...0,5)L.

Відстань від світильників до товару, виробу та тари, що знаходяться у складських приміщеннях, повинна бути не менше 0,5м.

Залежно від умов виробничого середовища, очищення ламп та освітлювальної арматури здійснюють з періодичністю від одного разу у 6 місяців до двох разів на місяць.

На підприємствах не менше одного разу на рік перевіряють рівень освітленості у контрольних точках та рівень освітленості приміщень штучним світлом.

При гігієнічній оцінці освітленості приміщень природним та штучним світлом використовують об’єктивні люксметри.

2.3.6 Використання кольору з метою охорони праці

Різні кольори (червоний, жовтий, зелений, синій) використовуються у сигнально-запобіжній системі охорони праці згідно з ГОСТ 12.4.026-76. «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности.»

Червоний колір інформує про наявність в устаткуванні та на робочих місцях небезпечних виробничих факторів. Цим кольором фарбують ободи шкивів, внутрішні поверхні огорож, кнопки та важелі негайної зупинки машин та механізмів, протипожежне устаткування.

Жовтий колір попереджує про можливість проявлення у конкретних умовах небезпечних та шкідливих факторів. Його використовують для фарбування рухомого устаткування: підйомників, навантажувачів та ін. Для концентрації уваги чергують жовті та чорні вертикальні або діагональні смуги.

Зелений колір інформує про відсутність небезпеки, а також позначає місця знаходження засобів першої медичної допомоги, шляхи евакуації та евакуаційні виходи.

Синій колір є інформативним: він використовується для різного роду розпоряджень, рекомендацій.

Для фарбування балонів з різними газами та технологічних трубопроводів використовується більш широка гама кольорів.

2.4 Засоби індивідуального захисту від шкідливих виробничих факторів

Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008р. № 53 затверджено Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, що враховує основні вимоги Директиви Ради Європейського Економічного Союзу від 30 листопада 1989р. 89/656/ЄЕС «Про мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я і, не використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці».

Використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) передбачається у тих випадках, коли здійснення загальнотехнічних заходів не виключає дії на працюючих небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Класифікація засобів індивідуального захисту наведена у ГОСТ 12.4.011-89 "ССБТ. Средства защиты работаюших. Общие требования и классификация". Захист тіла людини забезпечується застосуванням спецодягу (халатів, комбінезонів), спецвзуття, головних уборів, рукавиць. При необхідності працівникам видається безкоштовно теплий спецодяг.

Для захисту очей від теплових випромінювань використовуються окуляри із скельцями ТС-3. При роботі з пилячими речовинами, кислотами та лугами застосовують герметичні окуляри ПО-3 з напівмаскою. Захисні окуляри випускають згідно з вимогами ГОСТ 12.4.013-85Е. "ССБТ. Очки защитные. Общие технические условия".

Для захисту органів дихання застосовуються респіратори (протипилові та газові) і протигази (фільтруючі та ізолюючі), которые должны соответствовать ДСТУ Е № 000 : 2006 «Засоби індивідуального захисту органів дихання. Рекомендації щодо вибору. Використання, догляду і обслуговування. Настанова» (Е № 000 : 2006, IDT).

На підприємствах торгівлі для захисту органів дихання працівників від пилу при просіюванні сипких харчових продуктів доцільно використовувати респіратори. Для захисту органів дихання та обличчя працівника при обкурюванні, вивантаженні капусти та інших роботах усередині дошників слід застосовувати шлангові протигази типу ПШ-1 або ПШ-2. Ізолюючі протигази та кисневі ізолюючі прилади є на випадок аварії у приміщеннях аміачних холодильних установок.

Як засоби індивідуального захисту від шуму використовуються вкладиші, навушники та шлемофони.

При роботі з вібруючим інструментом застосовують рукавиці з амортизуючими прокладками. Загальні технічні вимоги до засобів індивідуального захисту рук від вібрації наведено у ГОСТ 12.4.002-74. Для захисту працюючих від загальних вібрацій використовується спеціальне віброзахисне взуття. Загальні технічні вимоги до цього взуття викладено у ГОСТ 12.4.024-76.

Наказом по підприємству, на основі діючого в Україні законодавства, визначається порядок забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та

іншими засобами індивідуального захисту, а також їх утримання і належного зберігання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ 2

2.1 Аналіз шкідливих факторів на підприємствах галузі

1. Як класифікують взагалі шкідливі виробничі фактори?

2. Як підрозділяють умови праці за показниками шкідливості та небез-пеки факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу?

3. Які шкідливі виробничі фактори характерні для сфери торгівлі?

4. Якими є особливості трудового процесу у торгівлі та можливості оптимізації?

2.2 Нормативи параметрів виробничого середовища

1. Якими показниками характеризують мікрокліматичні умови у примі-щеннях з перебуванням людей?

2. Які нормативні документи регламентують мікрокліматичні умови у приміщеннях з перебуванням людей?

3. Як підрозділяють мікрокліматичні умови залежно від теплового само-почуття у них робітників?

4. Від яких факторів залежать норми мікроклімату у приміщеннях з пе-ребуванням людей?

5. Якими є норми мікроклімату у виробничих приміщеннях?

6. Якими є норми мікроклімату у приміщеннях з відеодисплейними тер-міналами і ПЕОМ?