Охорона праці на підприємствах переробних та харчових виробництв (стр. 8 )

7. Якими мають бути рішення, якщо у виробничих приміщеннях сфери торгівлі неможливо встановити нормативні величини показників мікроклімату через технологічні вимоги до виробничих процесів?

8. Яким чином впливає інфрачервоне випромінювання на теплове само-почуття людини?

9. Якими є норми теплового опромінення працюючих від нагрітих по-верхонь технологічного устаткування?

10. Де у сфері торгівлі існує необхідність захисту робітників від теп-лового опромінення?

11. Де у сфері торгівлі та у зв’язку с чим існує необхідність захисту ро-бітників від електромагнітних і рентгенівських випромінювань, а також магнітних полів?

12. Як поділяються шкідливі речовини за фізіологічним виливом на організм людини та за ступенем небезпеки?

13. Які шкідливі речовини обертаються, використаються або можуть утворитись у технологічних процесах у сфері торгівлі?

14. Якими є гранично допустимі концентрації характерних для сфери торгівлі шкідливих речовин у повітрі робочої зони?

15. Якими є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони на робочих місцях з обслуговування, ремонта і налагодження ЕОМ?

16. Якими мають бути рівні іонізації повітря в приміщеннях з відео-дисплейними терміналами і ПЕОМ?

17. Які нормативні документи регламентують рівні шуму на постійних робочих місцях та у громадських будівлях?

18. Якими є норми шуму у приміщеннях підприємств торгівлі?

19. Які нормативні документи регламентують рівні вібрації при вико-нанні у виробничих умовах?

20. Які нормативні документи регламентують рівні природного і штуч-ного освітлення робочих місць і приміщень?

2.3 Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці

2.3.1 Вентиляція та кондиціювання повітря

1. Як та за якими показниками підрозділяється вентиляція на підпри-ємствах?

2. За якими умовами на підприємствах торгівлі використовується лише природна вентиляція?

3. Якими є вимоги до влаштування примусової вентиляції на підп-риємствах торгівлі?

4. За якими факторами розраховують повітрообмін у різних примі-щеннях підприємств торгівлі?

5. Якою має бути кратність повітрообміну в основних приміщеннях торгівельних підприємств?

6. Якими є вимоги до влаштування місцевої вентиляції?

7. Якими є вимоги до влаштування аварійної вентиляції?

8. Якими є загальні вимоги до систем вентиляції, кондиціювання повітря та опалення приміщень?

2.3.2 Захист від виробничих випромінювань

1. В якому нормативному документі наведено вимоги до засобів колек-тивного захисту від інфрачервоних випромінювань?

2. Якими є засоби захисту робітників від інфрачервоних випромі-нювань?

3. Як забеспечується захист працюючих від електромагнітних полів?

4. Як забезпечується захист працюючих від випромінювання надвисоких частот в апаратах для теплової обробки харчової продукції?

2.3.3 Захист від шуму та вібрації

1. Якими є заходи щодо зниження шуму на підприємствах сфери тор-гівлі?

2. Якими є заходи забезпечення вібробезпечних умов праці?

2.3.4 Освітлення приміщень, робочих місць

1. Які види освітлення мають бути на підприємствах сфери торгівлі?

2. Яким показником характеризується природне освітлення приміщень та робочих місць і якими мають бути його чисельні значення?

3. Як класифікують штучне освітлення приміщень та робочих місць?

4. Яким показником характеризується штучне освітлення приміщень та робочих місць і якими мають бути його чисельні значення?

5. Якою має бути освітленість робочої поверхні при її комбінованому освітленні?

6. Якими є вимоги до аварійного освітлення?

7. За якими умовами влаштовують евакуаційне освітлення на підприєм-ствах торгівлі?

8. Якими є норми освітленісті при евакуаційному освітленні?

9. Якими є вимоги до конструкції та розміщення у приміщеннях світиль-ників?

10. Якими є вимоги до штучного освітлення приміщень з робочими мі-сцями, обладнаними відеотерміналами ЕОМ загального і персо-нального користування?

2.3.5 Використання кольору з метою охорони праці

1. Як шляхом добору кольорів можна створювати для працівників сприятливий психофізіологічний стан та регулювати освітленість приміщень природним та штучним світлом?

2. Як використовуються різні кольори у сигнально-запобіжній системі охорони праці?

2.4 Засоби індивідуального захисту від шкідливих виробничих факторів

1. У яких нормативних документах викладено вимоги до засобів інди-відуального захисту від шкідливих виробничих факторів?

2. У яких випадках передбачається використання у сфері торгівлі засобів індивідуального захисту?

РОЗДІЛ 3 Техніка безпеки на підприємствах

харчових виробництв

3.1 Класифікація небезпеки на підприємствах галузі

У харчовій промисловості існує підвищений ризик травматизму, зумовлений частим наближенням людини до обладнання, у зв'язку з необхідністю управляти потоком продукту, усувати затори і розсипання його, здійснювати очищення машин, апаратів і трубопроводів.

Відповідно ДСТУ EN 1672-1:2001, обладнання для харчової промисловості може мати наступні види небезпеки.

Технічна небезпека – зумовлена механічною небезпекою (наявність у зоні роботи оператора обертових деталей, вузлів і продукту, що переміщаються), небезпекою раптового звільнення накопиченої енергії (раптове звільнення енергії пари, гідравлічного або пневматичного тиску, вакууму або стиснутого повітря), небезпекою ковзання (можливість ковзання підошви взуття робітників на поверхнях, покритих вологою, оліями і жирами).

Електрична небезпека – ураження електричним струмом (в умовах вогкості, у вологій і/або запиленій атмосфері, внаслідок улучення води та інших речовин в обладнанні при його митті під тиском або паровому очищенні), розряд статичної електрики (електричний потенціал утворюється при переміщенні сипких продуктів, переливанні рідин – діелектриків, перемотуванні поліетиленової плівки, паперу).

Теплова небезпека – створюється при наявності перегрітих або холодних поверхонь обладнання (у гарячих цехах або в охолоджуваних камерах).

Радіаційна небезпека – небезпека радіоактивного забруднення як для оператора, так і для харчового продукту (може створюватися при обробці зерна на елеваторах для боротьби з комахами).

Небезпека від контакту з матеріалами і речовинами або від вдихання них – небезпека від сировини і продуктів: алергійні реакції від пилу або випарів багатьох харчових продуктів, ферментація (процеси в харчових продуктах: бродіння з виділенням диоксида вуглецю, подих зі споживанням кисню, внаслідок чого створюється непридатна для подиху людей атмосфера), запахи (створюють небезпеку для здоров'я людини неприємні запахи від деяких харчових матеріалів), небезпека засипання та удушення (створюється при обваленні зводів у бункерах і силосах з борошном і цукром); небезпека очищення (створюється як процесом очищення, так і використовуваними при цьому речовинами); пожежна небезпека і небезпека вибуху (обумовлені обігом у технологічному процесі здрібнених харчових продуктів органічного походження, використанням схильних до запалення рідин і газів, застосуванням окислювачів для обробки харчових продуктів і процесів очищення); біологічна і мікробіологічна небезпека (зумовлена як використанням мікроорганізмів у технологічному процесі, так і принесенням їх ззовні в харчову сировину і готову продукцію).

Ергономічна небезпека (зумовлена часто повторюваними рухами, наприклад при упакуванні продукту).

Небезпека від накопиченого продукту (виникає внаслідок накопичення при аварійній зупинці якого-небудь вузла технологічної лінії продукту, що може нагріватися, займатися, виділяти токсичні речовини).

3.2 Вимоги безпеки до території підприємства,

розміщення та влаштування будівель і приміщень

Загальні положення та вимоги до нормування і забезпечення безпеки діючих, модернізуємих або споруджуємих промислових, у тому числі агропромислових, підприємств усіх типів, а також виробничих і технологічних комплексів, орієнтованих на випуск, збереження або переміщення товарів чи надання послуг, встановлюють ДСТУ 3273-95. «Безпека промислових підприємств. Загальні положення і вимоги», ГОСТ 17.0.0.04-90. «Охрана природы. Экологический паспорт промышленного предприятия. Основные положения».

Вимоги щодо безпеки підприємства формуються як у виді технічних та організаційних мір, так і у виді гранично допустимих значень показників безпеки.

Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки видаються відповідним Державним департаментом МНС та його територіальними органами згідно з Порядком видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці і його територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003р. № 000.

Територія підприємства повинна бути рівною, мати необхідні ухили та стоки для відводу атмосферних і поливних вод. Вільні ділянки території повинні бути озеленені. Територія підприємства повинна мати не менше двох в'їздів – виїздів. Допускається передбачати один в'їзд – виїзд для території підприємства, потужність якого до 10т харчової продукції на добу. При цьому приймається ширина воріт для автомобільного транспорту за найбільшою шириною автомобілів плюс 1,5 м, але не менше 4,5м, а для залізничного транспорту – не менше 4,9м. Основні проїзди, пішохідні доріжки, а також площадки перед експедиціями і складами повинні мати тверде покриття. Ширина проїзної частини автодоріг до виробничих корпусів повинна бути не менше 7м, інших з однобічним рухом автомобілів – 4,5м. Територія підприємства повинна мати штучне освітлення в темний час доби, що забезпечує освітленість на поверхні основних проїздів не менше 3лк, інших проїздів і проходів – 2лк, у місцях навантаження готової продукції і розвантаження сировини не менше 5лк.

Територія підприємства повинна бути обладнана вантажо-розвантажувальними площадками (платформами, естакадами) висотою на рівні підлоги вагона або кузова автомобіля, зливно-наливними пристроями для рідких продуктів, а також спеціальними площадками для збереження напівфабрикатів, тари, пального, допоміжних матеріалів і обладнання.

Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті кришками врівень із прилягаючою територією. Газопроводи, інші підземні комунікації повинні бути позначені пізнавальними знаками на території підприємства та відзначені на генплані підприємства.

Камери для сухої сульфітації сировини повинні бути герметичними і розташовуватися на відстані не менше 50м від найближчих будівель. Басейни для збереження сульфітованої сировини влаштовуються герметичними з двома люками, які мають запірні пристрої під інструмент – спеціальний ключ.

Для збору і тимчасового збереження відходів виробництва і сміття повинні бути влаштовані водонепроникні, щільно закриті кришками збірники ємністю не більше дводобового їх накопичення. Розміщення збірників відходів і сміття допускається на відстані не менше 25м від виробничих і складських приміщень на асфальтованих або бетонованих площадках, розміри яких перевищують габарити збірників на 1м з усіх боків.

На території підприємства передбачається протипожежне водопостачання.

Відстань між будівлями і спорудами приймається відповідно до технологічних норм, умов розміщення транспортних шляхів і інженерних мереж, але не менше встановлених санітарних і протипожежних розривів.

Відстань між будівлями і спорудами, що освітлюються через віконні прорізи, повинна бути не менше найбільшої висоти, до верха карниза будівель і споруд, що протистоять один одному. Величина розриву між окремими корпусами будівель з напівзамкнутим двором (П - або Ш-образне будівництво) повинна бути не менше півсуми висот будівель, що стоять напроти, але не менше 15м, а при відсутності шкідливих виділень у простір – не менше 12м. Санітарний розрив між найближчими корпусами будівель з замкнутим двором повинний бути не менше подвійної висоти найбільш високої з оточуючих двір будівель, але не менше 20м.

Розміщення основних виробництв у підвальних і напівпідвальних приміщеннях не допускається.

Виробничі приміщення, у яких виконуються технологічні процеси з виділенням шкідливих газів, пар, пилу, повинні бути відособленими, зокрема: відділення стерилізаційні, варильні, обсмажувальні, квасильно-засольні, сульфітації і десульфітації харчової сировини. Відособленими повинні бути також склади харчових продуктів, пахучих нехарчових речовин, миючих і дезінфікуючих засобів. Кислоти повинні зберігатися на складах хімічних матеріалів у спеціальних одноповерхових приміщеннях, які опалюються та вентилюються, при температурі не нижче 3оС. Луги зберігаються в закритих приміщеннях без опалення. Збереження сухого нітриту натрію допускається в спеціально виділеному приміщенні, яке повинне бути закрите та опломбовано. Відпускається нітрит натрію в цехи у виді розчину концентрації не більше 2,5% з виробничої лабораторії.

Об’єм виробничих приміщень повинний бути таким, щоб на кожного працівника приходилося не менше 15 м3 вільного простору і не менше 4,5 м2 площі.

Висота виробничих приміщень визначається в залежності від їхнього призначення і виду встановлюваного в них обладнання, але не менше 4,8м у будинках багатоповерхових та 4,2м у будинках одноповерхових. У приміщеннях висота від підлоги до низу виступаючих конструкцій перекриття (покриття) повинна бути не менше 2,2 м, висота від підлоги до низу виступаючих частин комунікацій, обладнання і площадок у місцях постійного проходу людей і на шляхах евакуації – не менше 2м, а в місцях непостійного проходу – не менше 1,8м. Кожне виробниче приміщення повинне мати не менше одного основного проходу шириною не менше 1,5м, з'єднаного з виходом або сходовими клітками. Зони проходу працівників і проїзду транспорту повинні бути розмежовані.

Відкриті технологічні прорізи в перекриттях повинні бути обгороджені перилами висотою не менше 1м з глухим зашиттям з низу висотою не менше 0,15м та з горизонтальним елементом огородження на висоті 0,5м.

Люки, приямки, стічні жолоби і канали повинні бути водонепроникними, та закриватись кришками врівень з підлогою.

Підлоги у виробничих приміщеннях влаштовуються водонепроникними, без вибоїв і порогів. Металеве покриття підлог повинно мати рифлення. Покриття площадок, естакад, переходів, сходинок повинно бути виконано рифленим. Покриття підлог у приміщеннях категорій А і Б виконується з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі.

Висота машинних відділень аміачних холодильних установок для холодильників, що будуються, приймається не менше 4,8м (для тих, що реконструюються – не менше 3,6м), висота апаратних відділень – не менше 3,6м (для тих, що реконструюються не менше 3,0м) від підлоги до низу несучих конструкцій покриття.

Машинні та апаратні відділення аміачних холодильних установок, що проектуються, слід розташовувати тільки на першому поверсі. Не допускається розміщення над машинними і апаратними відділеннями таких холодильних установок приміщень з постійними робочими місцями, а також побутових і допоміжних приміщень.

Компресори та апарати холодильних установок великої холодопродуктивності розміщують в машинних відділеннях, в яких повинна забезпечуватися висота проходу для людей не менше 2,2 м від позначки підлоги до виступаючих зверху частин обладнання (трубопроводів, арматури та ін.).

Машинні відділення холодильних установок розміщують на будь-якому поверсі або в підвалі.

При невеликій холодопродуктивності холодильної установки спеціальне машинне відділення для неї не потрібно. Допускається розміщення її разом з іншим технологічним обладнання за умови, що обслуговуючий його персонал пройшов відповідне навчання і вміст хладона в повітрі при повному витоку із системи не перевищить 10% об’єму приміщення.

Облаштування та розміщення приміщень, у яких експлуатуються ЕОМ і відеотермінали, повинні відповідати вимогам Правил охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин. Поруч з цими приміщеннями, над і під ними не допускається розташування вибухопожежонебезпечних виробництв, а також виробництв із мокрими технологічними процесами, з підвищеними рівнями шуму і вібрації. Приміщення для роботи з відеотерміналами та ЕОМ не допускається розміщати в підвалах і цокольних поверхах.

Робочі місця з відеотерміналами або персональними ЕОМ у приміщеннях із джерелами шкідливих виробничих факторів необхідно розташовувати в ізольованих кабінах, обладнаних системою повітрообміну або кондиціонування повітря. Стіни кабін виготовлюються з негорючих матеріалів (допускається використання скла і металевих конструкцій). У кабіні повинно бути оглядове вікно висотою не менше 1,5м з підвіконням на відстані не більше 0,8м від підлоги. На кожне робоче місце, обладнане відеотерміналом, повинно приходитися не менше 6м2 площі і 20м3 об’єму приміщення. Обслуговування, ремонт і налагодження ЕОМ, вузлів і блоків ЕОМ слід виконувати в окремому приміщенні (у майстерні). Підлога в ньому, в зоні виконання зазначених робіт, повинна бути покрита діелектричними килимками.

3.3 Вимоги до розміщення обладнання у виробничих приміщеннях

Виробниче обладнання розміщають у приміщеннях відповідно до вимог технологічного процесу, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки. При розміщенні обладнання повинні виконуватися вимоги безпеки, викладені в стандартах і технічних умовах на обладнання конкретного виду.

При розміщенні обладнання необхідно передбачати ширину проходів не менше: 1,5 м – основного при наявності постійних робочих місць; 1,0 м – біля віконних прорізів, доступних з рівня підлоги або площадки; 0,8 м – між обладнанням для обслуговування і ремонту, а також між обладнанням і стінами; 1,4 м – при наявності між ними постійних робочих місць; 0,5 м – між ємкостями, збірниками, мірниками і стінами; 0,3 м – між насосами і стінами; 0,7 м – між рядами силосів, а також між силосами і стінами в складах безтарного збереження борошна; 0,25 м – між суміжними в ряді силосами круглого перетину. Відстань від підлоги площадки обслуговування силосів до перекриття або низу виступаючих частин конструкцій повинна бути не менше 2 м. Мінімальна відстань між осями тістомісильних машин з діжами ємкістю 330 л складає 2,3 м, ширина вільного простору перед ними – не менше 3м. Проходи між паралельно розташованими виробничими печами, сушарками приймаються шириною не менше 2м. Відстань між осями автоматичних ліній з виробництва довгих макаронних виробів повинна бути не менше 5м. Вертикальні автоклави періодичної дії для стерилізації консервів у бляшаній та скляній тарі з застосуванням програмних регуляторів температури і тиску встановлюються рядами, причому відстань між апаратами в ряді приймається 2,5 м, між їх рядами – 3,5 м. Висота установки автоклавів над рівнем підлоги повинна бути не менше 0,8 м.

Висота приміщень для установки хлібопекарських печей повинна дорівнювати висоті печі плюс не менше 1 м від верхніх виступаючих її частин до перекриття і не менше 0,6 м до балок. У топковому відділенні вздовж фронту топок повинний забезпечуватися вільний прохід шириною не менше 1,5 м. З топкового відділення, із протилежних сторін, передбачаються не менше двох виходів; двері повинні відчинятися назовні.

У машинних відділеннях аміачних і хладонових (з одиничною продуктивністю не менше 3,5 кВт) холодильних установок основний прохід між компресорами, а також проходи між виступаючими частинами машин і щитами з контрольно-вимірювальними приладами або електрощитами хладонових установок приймається шириною не менше 1,5 м, прохід між виступаючими частинами компресорів повинний бути не менше 1м, прохід між гладкою стіною і компресором (апаратом) – не менше 0,8 м.

В аміачних холодильних установках типу «Контейнер» висота машинного відділення від підлоги до перекриття (покриття) повинна бути не менше 3,2 м, а від підлоги до низу виступаючих частин комунікацій і обладнання в місцях регулярного проходу і на шляхах евакуації людей – не менше 2 м. У цьому випадку ширина основного проходу між виступаючими частинами обладнання приймається не менше 0,8 м, а проходу між гладкою стіною і компресором (або апаратом) – не менше 0,6 м. Довжина шляху до виходу повинна бути не більше 5 м.

Відеотермінали і персональні ЕОМ розташовують у приміщеннях на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами. Прохід між рядами робочих місць приймається не менше 1 м. Мінімальна відстань між бічними поверхнями відеотерміналів 1,2 м, між тильною поверхнею одного та екраном іншого відеотерміналів 2,5 м.

3.4 Забезпечення електробезпеки

Наслідок діяння на людину електричного струму залежить від багатьох факторів, у тому числі від схеми включення його в електричну мережу.

Захист людей від ураження електричним струмом при дотику до металевих частин обладнання, які у нормальних умовах його експлуатації не знаходяться під напругою, але можуть виявитися під ним у результаті пошкодження ізоляції, повинні забезпечити захисне заземлення або занулення. Захисне заземлення слід виконувати навмисним електричним з'єднанням металевих конструкційних частин електроустановок з «землею» або її еквівалентом, занулення – електричним з'єднанням їх з заземленою точкою джерела живлення електроенергією за допомогою нульового захисного проводу.

Захисному заземленню або зануленню підлягають металеві частини електроустаткування, доступні для дотику людини, які не мають інших видів захисту, що забезпечують електробезпеку. До частин, що підлягають заземленню або зануленню, відносяться: корпуса електричних машин, трансформаторів, світильників і т. п.; приводи електричних апаратів; вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів; каркаси розподільних щитів, а також щитів управління, щитків, шаф і т. п.; металеві конструкції розподільних пристроїв, оболонки і броня контрольних і силових кабелів, рукави і труби електропроводки і т. п.; металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів; електроустаткування, розміщене на частинах верстатів, що рухаються, машин і механізмів.

Відповідно до ГОСТ 12.1.030-81, захисне заземлення або занулення електроустановок слід виконувати: при номінальній напрузі 380 В і вище перемінного струму та 440 В і вище постійного струму – у всіх випадках; при номінальній напрузі від 42 В до 380 В перемінного струму та від 110 В до 440 В постійного струму при роботах в умовах з підвищеною небезпекою та особливо небезпечних за ГОСТ 12.1.013-78. У вибухонебезпечних зонах (у складах безтарного збереження борошна, цукру, у відділеннях розмелу цукру, у приміщеннях мішкоочисних машин, в аспіраційних відділеннях, у машинних, апаратних, конденсаторних відділеннях аміачних холодильних установок та ін.) електроустановки підлягають заземленню або зануленню незалежно від напруги перемінного і постійного струму.

В якості заземлюючих і нульових захисних провідників слід використовувати спеціально призначені для цієї мети провідники, а також металеві будівельні, виробничі та електромонтажні конструкції. У приміщеннях сухих, без агресивного середовища, заземлюючі і нульові захисні провідники допускається прокладати безпосередньо по стінах. В вологих, сирих і особливо сирих приміщеннях та в приміщеннях з агресивним середовищем заземлюючі і нульові захисні провідники слід прокладати на відстані від стін не менше 10мм. Кожна частина електроустановки, що підлягає заземленню або зануленню, повинна бути приєднана до мережі заземлення або занулення за допомогою окремого відгалуження.

Сукупність заземлюючих провідників і заземлювача (металевого провідника або групи провідників, що знаходяться в безпосереднім зіткненні з ґрунтом) називається заземлюючим пристроєм. Залежно від розташування заземлювачів відносно заземлююмого обладнання, заземлюючі пристрої бувають виносні (зосереджені) і контурні (розподільні). Заземлювачі контурного заземлення розташовують за периметром та всередині площадки, на якій встановлене заземлююче обладнання (рисунок 9а), заземлювачі виносного заземлення розташовують зосереджено на деякій відстані від обладнання, що заземлюється (рисунок 9б).

а б

Рисунок 9 – Схеми контурного (а) і виносного (б) заземлюючих пристроїв:

1 – заземлювачі, 2 – заземлювальне обладнання, 3 – магістраль заземлення

На обох схемах прийняті позначення: 1 – заземлювачі, 2 – заземлювальне обладнання, 3 – магістраль заземлення. На рисунку 10 показані магістралі заземлення з використанням смугової (а) та круглої (б) сталі в приміщеннях вологих, сирих, особливо сирих і з агресивним середовищем.

а б

Рисунок 10 – Схеми прокладки заземлюючих магістралей вздовж стін

приміщень при використанні смугової (а) та круглої (б) сталі

Заземлювачі бувають природні – прокладені в землі трубопроводи (за винятком трубопроводів горючих рідин, горючих або вибухових газів і сумішей), металеві і залізобетонні конструкції будівель та споруд, що знаходяться в зіткненні з землею, свинцеві оболонки кабелів та ін., а також штучні – сталеві електроди, що мають надійний контакт з землею.

Заземлювачі, за невеликими виключеннями, наприклад, металеві оболонки кабелів, повинні бути приєднані до магістралей заземлювань не менше чим двома провідниками.

Опір заземлюючого пристрою, що використовується для заземлення електроустановок напругою до 1000 В, повинен бути не більше 4 Ом. При потужності генераторів і трансформаторів 100 кВА і менше заземлюючі пристрої можуть мати опір не більше 10 Ом.

У мережах із зануленням обладнання при лінійній напрузі 380 В опір заземлюючого пристрою до якого приєднані нейтралі генераторів, трансформаторів, у будь-який час року повинен бути не більше 4 Ом.

Вимір опору заземлюючих пристроїв з оформленням протоколу здійснюється не рідше одного разу на рік. На кожен заземлюючий пристрій, який знаходиться в експлуатації, повинний бути паспорт, що містить схему заземлення, основні технічні дані (включаючи результати перевірки, зведення про характер ремонтів і змін).

Для захисту від ураження електричним струмом при ушкодженні ізоляції використовуються також: захисне відключення, розділяючий трансформатор, мала напруга (не більш 42В між фазами і відносно землі), ізоляція (додаткова, посилена або подвійна), вирівнювання потенціалів.

Мінімально допустимий опір ізоляції струмоведучих частин електроустановки визначають розрахунком:

, МОм (3.1)

де U – напруга на клемах електричної машини (В), Р – номінальна потужність її (кВт).

Існує також правило: на 1 В робочої напруги приймається опір ізоляції провідників не менше 1 кОм.

Відповідно до діючих правил, опір ізоляції струмоведучих частин приймається з визначеним запасом. Опір ізоляції в електроустановках напругою до 1000 В повинен бути не менше 0,5 МОм. Відповідно ДО ГОСТ 12.2.092-94, в електромеханічному та електронагрівальному обладнанні для підприємств громадського харчування опір основної ізоляції між струмоведучими частинами і корпусом приймається не менше 2 МОм, опір посиленої ізоляції – не менше 7 МОм.